В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти». А этот капитальный ремонт, кроме всего прочего, предполагает конституционную реформу, переход от жесткой вертикали времен Януковича к демократичной горизонтали управления, реформы судов и правоохранительных органов.

Однако все чаще приходится слышать, что законы военного времени требуют совершенно иного подхода к управлению, что потребность в единоначалии вступает в противоречие с мирным, демократическим развитием самоуправления. Поэтому война очень весомый аргумент для сохранения старых властных конструкций; фактически, она выгодна новой власти Украины, которая не меняет систему управления, оправдывая это военными действиями на востоке страны. Война стала универсальной индульгенцией для оправдания вакуума реформ.

Да, слабая центральная власть во время войны обрекает страну на поражение, а всякие «игры в демократию» затягивают принятие решений и многократно увеличивают потери – и на полях сражений, и в экономике. Поэтому вопросы взаимоотношений Центр – регионы перестали даже обсуждаться. За прошедший год Украина так и не предложила своего видения этих отношений, дабы не провоцировать рецидивы навязываемой извне «федерализации».

Еще одним риском при переходе к горизонтали управления является вероятность потери страной управляемости. Ослабление центральной власти на фоне усиления (особенно по мере нарастания экономического кризиса) центробежных тенденций в регионах чревато параличом работы органов власти, нарастанием дисбаланса полномочий и ответственности на разных уровнях и в разных ветвях власти. А ведь Украине как никогда необходимо сохранить целостность и единство!

Все это так, однако «не навреди» вовсе не означает «бездействуй»! Не дошли руки новой власти до обещанного радикального сокращения чиновников с полным пересмотром функциональных обязанностей оставшихся. Как и не проявились реальные контуры стратегии действий украинской власти ВНУТРИ страны. Вместо реальных реформ украинским гражданам опять предложено уже пережеванное блюдо – их имитация. Поэтому доверие народа к власти и тает как снег на весеннем солнце.

Способна ли Украина найти свою, оптимальную конструкцию власти? В чем состоит реальная проблема управления украинским обществом – власть плоха или народ «не такой»?

Каковы возможности власти провести реформы? Что этому способствует, а что мешает? Кто сегодня должен быть ведущим, а кто ведомым в этой неразрывной связке власть–народ? И, наконец, от кого и от чего зависит рост эффективности управления Украиной?

Пытаясь найти ответы на давно назревшие и не терпящие отлагательства вопросы, «Диалог.UA» предложил ответить на эти вопросы украинским экспертам.

Свернуть

Как известно, одним из ключевых требований Майдана-2014, да и всего украинского общества, требующего реформ, являлось изменение Системы – системы управления страной. Частично это уже произошло, Украина вернулась к Конституции 2004 года, но, как отмечают эксперты, проблем меньше не стало. Более того, одного лишь юридического возврата к прежней системе управления оказалось недостаточно, ибо новая власть и дальше занимается перетягиванием каната полномочий, играет в свои собственные, давно опостылевшие народу игры. Стало очевидным, что перераспределение полномочий в верхах не дает возможности выйти из кризиса, в котором оказалась Украина. Украине давно пора решиться на реформы, в том числе и на «капитальный ремонт власти».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Система управління в Україні поступово стає більш ефективною

2 апр 2015 года

П’ятого березня фактично була розпочата децентралізація влади. Чого, власне, нам потрібно очікувати від неї? Які зміни мають відбутися? Яких змін варто чекати в стосунках між місцевою та центральною владою?

Цей процес почався ще минулого року, коли першого квітня прийняли Концепцію реформи місцевого самоврядування. Фактично це було друге прийняття, тому що перше було ще в 2009 році, було таке розпорядження номер 900. Тоді була прийнята концепція, але після того, як Тимошенко перестала бути прем’єром, і Янукович виграв президентські вибори, а Азаров став прем’єром, розпорядження було скасовано, план реалізації концепції був скасований, і в Україні настала повна пауза. От уже в минулому році, першого квітня, знов прийняли концепцію.

Далі в розгін концепції почалися реальні, конкретні дії. Був ухвалений закон про співробітництво територіальних громад, було ухвалено закон про внесення змін до бюджетного кодексу, до податкового кодексу, які запровадили принципово нові підходи до бюджетного варіювання, і прийнято закон про добровільне об’єднання громад, який дає змогу, фактично, сьогодні тим громадам, які хочуть, мати більші повноваження, нові ресурси і можливості.


Що ж відбувається зараз?

Відбуваються активні процеси. Зараз по всіх областях народ починає думати, яким чином «вскочити в поїзд, що відходить». Особливо активні дві категорії структур місцевого самоврядування. Перша – це територіальні громади, які знаходяться навколо великих міст, чи обласних центрів, вони між собою зараз активно консультують, ведуть переговори про об’єднання. Їх основна мета – використати близькість до міста і не бути поглиненими містом.

Друга категорія – міста районного значення, районні центри, тому що наші обласні центри є містами обласного значення, вони і так «в шоколаді», тому їм це не дуже цікаво, а районні центри, які не є містами обласного значення, в занедбаному статусі, тому що фактично вони можуть здійснювати повноваження, але не здійснюють, бо ці повноваження передані на районний рівень, і цим займаються районні адміністрації. Тому це міста де дуже активно ведуть перемовини між сусідніми громадами, щоб об’єднатися в повноцінні громади і отримати статус міста обласного значення, адже наслідками цього є розширена сфера компетенції і достатньо високе фінансування.

Третя категорія – це маленькі периферійні сільські громади. Вони не хочуть нічого, бояться змін, не хочуть об’єднуватися, і це проблема.

З юридичної точки зору, на законодавчому рівні все прийнято, зараз розроблено проект-постанову Кабінету міністрів про затвердження положення про розробку та стосовно плану формування спроможних громад. Я думаю в найближчий тиждень, максимум два цей документ буде прийнятий і тоді вже нічого юридично не заважає процесу.


Головна проблема всіх реформ – ресурси та гроші. Чи виділяються кошти на цю реформу?

Фактично, більшість місцевих бюджетів, в першу чергу це міста обласного і районного значення, вже отримали значно більше ресурсів. По-перше, ресурсне забезпечення вже відбулося через внесення змін до бюджетного кодексу, тому що змінився підхід до фінансування місцевих бюджетів.

Найголовніше, відбулися зміни підходів. Якщо до останнього часу вирівнювалися видатки, то зараз вирівнюються доходи. Хто не займається розвитком місцевого бізнесу, а просто виганяє бізнес зі своєї території, той уже має значно менші ресурси.

Ще скажу, що великі міста отримали хто сто мільйонів, хто двісті, а хто й 600 – це серйозні гроші. Те саме стосується обласного бюджету, те саме стосується районного бюджету.

Проста штука. Є наприклад, якесь нещасне селище, при дорозі, і там стоїть заправка, 5% акцизу – це 5% від ціни палива. Ці кошти йдуть в місцевий бюджет. Така собі регіональна заправка, а триста тисяч – хоп, і є! Це серйозні речі. Просто хто зараз має достатньо кваліфікації, може виходити вперед, той розуміє, що об’єднавшись в цілісну структуру районного значення, він фактично отримує можливість ривку в економічному сенсі.

Повноважень надається теж валом. Але якщо громада не може ці повноваження реалізовувати, все це реалізовує район, тому що якщо в селі немає дітей, немає школи, то все це виводиться з компетенції села, цим займається район. Сьогодні школи по селах, селищах, містах районного значення - це компетенція районного рівня, і ресурси під це надає районний рівень. Далі після укрупнення це стає компетенцією самоврядування, і всі ці ресурси стоять на місцевому самоврядуванні.


Наші законодавці, коли розробляли цю реформу, використовували досвід інших країн. На вашу думку, приклад якої країни був врахований у першу чергу?

Система самоврядування у більшості країн дуже подібна. Просто якщо брати бюджетне вирівнювання, то є багато схожого. Система адміністративно-територіальних одиниць подібна що в Польщі, що у Франції, що в Німеччині, що в Італії. Якщо взяти процес реформи, то у нас, фактично, скандинавська модель, тобто ми запроваджуємо реформу починаючи з добровільного періоду. Так робили данці, так робили шведи, так робили латвійці. Це привело до того, що довго й нудно йшло добровільне об’єднання, потім приймалося рішення, що в рамках плану всі вважаються об’єднаними і призначаються нові вибори.

Звичайно, на сході у нас неспокійно. Але реформи не роблять коли все красиво і добре, коли всі щасливі і всі співають. Тоді такі реформи ніхто не проводить, тому що всіх все задовольняє. Коли криза, проблеми всі розуміють, що так далі вже не може бути, і тоді роблять реформи. Тому реформи необхідно робити, просто робити їх в межах тих територій України, де спокій і все нормально, а Донбас це окрема проблема, і там треба робити своє окреме врегулювання, але він не повинен «тримати за глотку» інші території, щоб там не проводились реформи.


Коли прості громадяни, населення реформованих територій нарешті побачать перші результати цих реформ? В наступному році, чи потрібно чекати ще довше?

Перші результати, звичайно якщо б не війна, ми б вже побачили. В багатьох містах, де з’явився більший ресурс, все це нівелювала інфляція, і людям не поясниш, що інакше було б значно гірше, якби не було цих новацій. Але я переконаний, що якщо ми запустимо цей процес, порівняно з тим, що зараз є по регіональному розвитку, то за два роки будуть дуже помітні зміни.


Власне ця реформа, якщо дивитися на приклад інших країн – це лише початок реформування вертикалі влади. Які ви бачите можливі наступні кроки на шляху реформ?

Помучимося з добровільним об’єднанням, зможемо це все завершити до кінця - тоді приймемо закон про засади територіального устрою, закон про проведення реформ і за два роки приведемо реформу до належного стану, тобто по всій Україні. Паралельно з тим буде проведена адміністративна реформа на національному рівні, тобто буде поліпшена ситуація в уряді, між міністерствами, всередині державної служби і все буде гаразд.

Якщо дивитися яким чином все це має відбутися, то міністерство, міністр – це є провідник політики, міністерства мають бути саме органами, які приймають рішення щодо політики, через які здійснюється фінансування політики. Інші структури, які виконують певні повноваження чи надають послуги, що контролюють якість виконання послуг в системі виконавчої влади, мають невеликі повноваження, це район. Область – це планування і реалізація регіонального розвитку, а також третій рівень медичної допомоги, тобто високоспеціалізована і професійно-технічна освіта. Виконавча влада здійснюється через урядника, який перестає бути виконавчим органом районних і обласних рад, тому що в них є свої виконавчі органи, які займаються контролем дотримання законності і координації діяльності територіальних органів та центральних органів виконавчої влади.

Тобто система стає дуже зрозумілою та простою.


Чи дасть це зекономити кошти на апараті управління?

Я хочу сказати, що головне завдання влади не економити кошти, а використовувати їх таким чином, щоб вони приносили нові ресурси, тому що вже «доекономилися»: зменшили заробітну плату державних службовців до нуля, і хочемо, щоб вони були висококваліфікованими, некорумпованими і ще й працювали з ранку до ночі. А так не буває.

Тому ми говоримо, що не буде великого вироблення українських кадрів. Українські кадри будуть зовсім іншого рівня кваліфікації і мотивації, тому що якщо сьогодні маємо середній район – це сорок мало спроможних сільрад і сорок сільських голів, сорок секретарів, двадцять сторожів, двадцять прибиральниць, то замість тих сорока будуть чотири громади, буде чотири голови, чотири секретаря, чотири головних бухгалтера, але там буде відділ планово-економічний, соціального захисту, комунальні підприємства, управління школами, пожежна охорона, громадський порядок.

Тобто – це будуть управлінці, які не просто отримують зарплату, а ті, які надають послуги, і які створюють можливості для розвитку місцевої економіки і бізнесу. Держава розвивається ефективно, території розвиваються стрімко. Головне, коли влада стає ефективною. І вона поступово стає.


Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Лупацій, виконавчий директор ЦСД «Софія», радник ІСД «Нова Україна»

Гібридна криза управління – криза державності та суспільної самоорганізації

Лесь Герасимчук, культуролог

Між заколотом і грою в реформи

Валентин Малиновський, професор, начальник Управління державної служби України у Волинській області

Мета цієї реформи – посилення впливу громади

Виталий Дудин, политолог

Пока власть находится в руках крупного капитала, успешных реформ ждать не приходится

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Вся система направлена на утилизацию человека, а не на его саморазвитие

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Несовпадение интересов общества и государства наблюдается уже лет 15

Андрій Єременко, засновник дослідницької кампанії «ACTIVE GROUP»

Сьогодні саме під впливом громадськості відбувається значне очищення влади

Юлія Тищенко, голова Ради, керівник Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень

Децентралізація може потенційно бути одним з запобіжників конфліктів в майбутньому

Сергій Таран, голова Правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» директор Міжнародного інституту демократії

Вертикаль тепер будується між кількома групами впливу

Владимир Золоторев, журналист

Дать в громады деньги – ключ к решению всех проблем

Михайло Мінаков, доктор філософських наук, директор Фонду якісної політики, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Наші Майдани щоразу прагнуть політичних та економічних свобод, і завжди приводять до відновлення олігархії

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Запорука успіху реформ – це непорушна політична воля і боротьба з корупцією

Безсмертний Роман, український громадський діяч, віце-прем`єр уряду Тимошенко та Єханурова

В Україні однаково хворі і суспільство, і влада

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,271