В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Европейская перспектива Украины становится все более размытой, как бы ни хотели радужно и обнадеживающе представить наше будущее украинские руководители. И не только потому, что экономический и территориальный потенциалы Украины существенно пострадали за последнее время, реформы проводятся весьма вяло и неэффективно, и вот уже год как идет война, истощающая и без того не богатый бюджет страны.

Еще год назад Украина претендовала на роль моста между Западом и Востоком, транзитного государства, субъекта вхождения в евро-экономику в качестве равноправного партнера, участника разделения труда. Однако сегодня страна выбита из намеченной колеи, и основная ось внешней политики нашего государства находится не в экономической плоскости, а в плоскости восстановления территориальной целостности под эгидой и, что уж греха таить, на чужие деньги …

Ни для кого не секрет, что Украина, пребывающая в состоянии продолжающейся войны с РФ, выглядит для многих политиков ЕС как «черная дыра», требующая колоссальных денежных вливаний и пока сохраняющая статус проблемного государства, как бы нам ни хотелось с этим поспорить. А это означает сохранение еще и продолжительной зависимости нашей страны от более сильных геополитических игроков.

Европейская перспектива Украины становится все более призрачной еще и потому, что ЕС в качестве политического (и тем более геополитического) объединения оказался на поверку не столь продуманным и перспективным проектом. Лишь за последний год европейцы всерьез начали задумываться о формате и геополитических конфигурациях своего будущего, особенно после экономического кризиса, участившихся проявлений деконсолидации Евросоюза, и на фоне отсутствия четкого видения будущего.

Долгое время запущенный после Второй мировой войны маховик объединения приносил европейским странам дивиденды и на фоне роста благополучия, Европейский союз выглядел носителем настолько перспективной и универсальной идеи, что именно на этой, европейской платформе должно было строиться и строилось пространство Большой Европы. Но даже если допустить, что цивилизация не обязательно может быть «основана на общем желании достигнуть чего-то лучшего, но, скорее на исключении и табуировании зла. В исторических терминах Европейский союз - защитная реакция на террор и ужас. И сообщество существует не ради блага, а против зла» (А.Глюксман). Приходится констатировать, что государства-члены ЕС оказались не в состоянии сформировать объединенный фронт против внешних угроз и решения внутренних и внешних проблем Европы в глобализирующемся мире.

Кроме того, резко изменились отношения между Евросоюзом и Российской Федерацией. Именно за прошедший год поставлен крест на проекте «Большой Европы от Лиссабона до Владивостока», который также позиционировали как «проект Европы от Атлантики до Урала», где роль РФ была если не главной, то уж, как минимум, ключевой.

В то же время, на геополитическую арену вышли два «тяжеловеса», предложившие ЕС свое видение будущего – США, с проектом «Трансатлантического торгового и инвестиционного партнерства», и КНР, с проектом «Большого шелкового пути» - от Дублина до Гонконга. Идет очень серьезный торг, и выбор Европой еще не сделан. Но в любом случае он будет определяться конфигурацией, экономическим потенциалом и составом того Европейского союза, который нам только еще предстоит увидеть.

Более того, как бы Украине ни хотелось, но новые экономические отношения с ЕС наша страна еще только начинает создать. Также как и перед Европой стоит задача пересмотра целей и роли «Восточного партнерства» в общеевропейской конфигурации. А, учитывая пассивную и зависимую позицию нашей страны, далеко не всегда «украинский интерес» в этих отношениях будет учитываться. Евросоюз, конечно, ценит роль Украины в сдерживании «имперской экспансии» РФ на запад, но готовы ли европейцы заплатить настоящую цену за свои благополучие и стабильность, гражданам Украины еще только предстоит узнать.

Исходя из этого, «Диалог.UA» предложил украинским экспертам ответить на ряд вопросов, касающихся будущего самого Евросоюза, а также их видения места и роли Украины в Европе в ближайшем будущем и в более отдаленной перспективе.

Свернуть

Европейская перспектива Украины становится все более размытой, как бы ни хотели радужно и обнадеживающе представить наше будущее украинские руководители. И не только потому, что экономический и территориальный потенциалы Украины существенно пострадали за последнее время, реформы проводятся весьма вяло и неэффективно, и вот уже год как идет война, истощающая и без того не богатый бюджет страны.

Европейская перспектива Украины становится все более призрачной еще и потому, что ЕС в качестве политического (и тем более геополитического) объединения оказался на поверку не столь продуманным и перспективным проектом. Лишь за последний год европейцы всерьез начали задумываться о формате и геополитических конфигурациях своего будущего, особенно после экономического кризиса, участившихся проявлений деконсолидации Евросоюза, и на фоне отсутствия четкого видения будущего.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Поки німці є гегемонами Європи, України в ЄС не буде

3 июн 2015 года

Хоча вступ України до Євросоюзу зараз, схоже, не на часі, не погано було б знати, чим зараз живе Європа, які проблеми вирішує керівництво ЄС?

Мабуть почнемо трохи з історії. З чого почався Європейський союз? Він розпочався із «Союзу вугілля і сталі», як то кажуть. Насправді все почалося не з франко-німецької угоди, а все почалося з Римської угоди, якщо не помиляюся, 1956 року про вільний обмін капіталами, товарами і робочою силою, це принципово важливо що саме трьома параметрами. Скажімо, північноамериканське об’єднання “НАФТА” створене по принципу вільного обміну товарами і капіталами, але без вільного обміну робочою силою. Відчуваєте різницю, так? Коли американські товари завозяться в Мексику, а мексиканці не можуть поїхати працювати в Америку.

В результаті таких принципів закладених в основу ЄС, було утворено «союз рівних». Тобто, до 1991 року Європейський Союз був союзом, де всі країни були рівними і мали не тільки однакові політичні та економічні права й можливості, але й при вирішенні якихось питань рішення приймалось за принципом – одна країна, один голос.


І що змінилося? Хіба були принципові зміни?

Сьогодні все це давно не так. 1991 року закінчується Холодна війна. Головним її наслідком став не розвал Радянського Союзу, не незалежність України, а поразка США від Німеччини і Японії. Тобто країни, які програли Другу Світову війну, під час Холодної війни взяли реванш. Вони сильно зміцнилися, а після возз’єднання Німеччини відбулося ще й збільшення потужності Німеччини, стрибком.

В результаті Німеччина вийшла на перше місце в Європі по всіх основних параметрах – перш за все по рівню індустріального розвитку і головним чином по такому параметру як рівень виробництва. ВВП Німеччини сьогодні складає приблизно 1/5 від європейського ВВП, її основний конкурент Великобританія має 1/6, а Франція 1/7 від європейського ВВП.


Це була далека передісторія, але що відбувалося за останні 25 років?

Німеччина, здобувши реальну гегемонію в Європі, отримала те, чого не вдалося Гітлеру. Меркель почала перебудовувати структуру Європейського Союзу. Головне, що вона почала міняти, вона змінила принцип існування Європейського Союзу. Якщо раніше була одна країна – один голос, і всі країни рівні, то після Маастрихтських і особливо Лісабонських угод, змінена структура Європейського Союзу і процедури прийняття рішення. Тепер кожна країна має певну квоту, квота залежить від її території, від населення і від її економічного потенціалу. Таким чином, Німеччина має більше голосів від усіх інших країн. Якщо раніше Німеччина і Люксембург мали по одному голосу, то тепер, коли приймається рішення, їх вагова важливість відрізняється в десятки, якщо не в сотні разів.

В результаті Євросоюз був перебудований. Якщо раніше він був «союзом рівних», то сьогодні це піраміда, піраміда на чолі якої знаходиться Німеччина, на другому поверсі трохи менше прав і впливу мають світові лідери – я маю на увазі Францію, Британію і Італію. Далі йде третій поверх, де успішні середнячки: Бельгія, Голландія, Австрія, Швеція. Далі йдуть менш вдалі, тобто з Заходу, але зі старої когорти: Іспанія, Португалія, Греція. Завершується вся ця піраміда новими членами Євросоюзу, тобто Румунія, Болгарія, Угорщина, Польща.

Сьогодні Європейський союз – це не союз, це піраміда, постколоніальна імперія Німеччини, де рішення приймаються в першу чергу між німцями і відповідно в інтересах німців. Дійшло до того, що сьогодні Євросоюз нав’язує своїм членам технічні уряди, що в перекладі на просту мову означає відмову від демократії і в суверенному визначальному принципі – відмову від права народові самому обирати собі уряд.

Оце та реальність, яка є сьогодні. Сьогодні Німеччина визначає долю і майбутнє Європейського Союзу. У німців є плани, яких вони і не приховують, вони їх камуфлюють, але не приховують – розширення європейського союзу, в сенсі поширення німецького впливу, німецького контролю на інші території.

Було задумано дві програми, які називаються красиво – Середземноморське партнерство і Східне партнерство, але насправді це зона вільної торгівлі по правилах, які встановлюються німцями. В перекладі на просту мову – всі члени, які приєднаються до зони вільної торгівлі, не будуть мати ніяких прав змінювати ці правила. Умовно кажучи, якщо поляки мають хоч якісь теоретичні шанси вплинути на взаємовідносини з Німеччиною, то країни-члени партнерства – ні. Самі німці називають цю програму досить відверто – десять плюс шість, де десять – це Середземноморське партнерство: Єгипет, Сирія, Марокко, а шість це ми: Україна, Білорусія, Молдова, Вірменія, Азербайджан і Грузія. Оце перший етап формування зони вільної торгівлі.

Я маю доступ до внутрішньої інформації із середини самого Євросоюзу і вперше про зону вільної торгівлі я почув в 2001 році. Вже чотирнадцять років пройшло, і саме тоді німці запланували це собі і план цей розписаний по роках.

Як ви думаєте, де має бути кордон німецької зони вільної торгівлі на сході?


Здається, десь поруч з Іраном?

Ні, вже в 2001 році мені стало відомо, що зона вільної торгівлі з Європейським союзом, тобто зона переважного німецького економічного контролю буде простягатися до Тихого океану, вважайте до Владивостока і за Китай, наприклад Тайвань, Індонезія.

В перекладі на мову геополітики це означає, що німці поставили собі завдання на оцю світову війну, яка розпочалася в 1991 році , витіснити США. Тобто до 1991 року весь світ був зоною американського політичного контролю, що б там Радянський Союз не пнувся, все одно американці контролювали весь світ. Вся Африка, Азія, Латинська Америка і Європа були зоною американського політичного контролю. От німці поставили завдання витіснити американців, перехопити американський контроль над східною півкулею, тобто над всією Євразією і, очевидно, над Африкою, бо їхні дії говорять саме про це.

Скажу відверто, в німців були, наголошую були – вже нема, були реальні шанси виконати це завдання. У них були наступні підстави: по-перше економічні. Сама Німеччина має ВВП, який приблизно втричі менше американського, але, встановивши контроль над Європейським Союзом, Німеччина отримала контроль над економічним потенціалом, який в півтора рази перевищує американський. В 2011 році ВВП США був 19% від світового, а ВВП Євросоюзу – 31 % від світового. Тобто німці мають півтора кратну перевагу над американцями в економіці. На це ніхто не звертає увагу, але це факт – факт реального політичного протистояння, яке зараз триває.


Але ж весь світ веде торгівлю саме американським доларами, і проявів незадоволення від ЄС не чутно…

Поки що. Розумієте, протягом минулої світової війни відбулося дві зміни світової еволюції. Перша зміна світової еволюції відбулася по результатах Другої Світової війни. Після обвалу фунта на Лондонській біржі в шістдесятих роках, відбулося заміщення фунта доларом на світовому ринку. Через п’ятнадцять років, в середині сімдесятих років відбулося заміщення долара… на долар. Тобто раніше, до 72-го року, долар був світовою валютою підкріплений золотим стандартом, золотим запасом. За кожний долар уряд США давав можливість поміняти його на золото. Після кризи 72-го року, сьогодні долар не підкріплений нічим.

Я звертаю вашу увагу на те, що протягом однієї світової війни декілька разів може мінятися світова валюта, це не має значення.

Німці, власне, якраз і зробили євро під це завдання і зараз по результатах близькосхідних кампаній американців, була зроблена спроба замінити обмін нафтових і газових операцій на євро замість долара. Штовханина продовжується, розумієте, і це є головним, що відбувається сьогодні в світі.


Я хотів би повернутися до Європейського Союзу. Нещодавно ми почули про підготовку так званого Євроатлантичного партнерства. Що є головним процесом, який відбувається сьогодні в Європі?

Німеччина поставила завдання витіснити американців з усієї Євразії і Африки, у них на це були підстави і вони мали реальні шанси, але для перемоги треба мати дві нескомпенсовані переваги. Одну вони мали, другу вони отримали, пішовши на союз з путінською Росією. Тобто, німецька економіка і російські танки - ось вам потуга, яка дозволяє встановити контроль над Євразією.

Але Путін справжній ідіот, він зробив системну помилку – захопив Крим, перетворився на імперію зла. Будь яка світова війна закінчується капітуляцією імперії зла. Це означає що формальним кінцем цієї світової війни буде капітуляція Росії. Це означає що німці вже програли цю світову війну і вже не становлять політичного контролю над Євразією, як планували і зупинив їх їхній союзник Путін.

Так от, головне що відбувається сьогодні в Європейському союзі – це протистояння вже не за Євразію, а за сам Європейський союз, за економічний контроль, за контроль над товарно-фінансовими потоками у Європейському союзі. Вся ця штовханина йде довкола так званої зони вільної торгівлі ЄС-США, тобто щодо правил глобального обміну між США та ЄС.

Німці вигадали абсолютно нові обмеження. Раніше обмеження в торгівлі були економічними або адміністративними. Скажімо, в колоніальних імперіях були мита, мита складали в середньому 60%. Тобто, якщо я роблю товар за долар і намагаюся вам продати, то він буде коштувати в вашій колонії до шістдесяти, а якщо ви робите свій товар і у вас менш ефективна економіка в півтора рази, ви робите за півтора долари, то у вас товар все одно буде дешевший ніж мій товар, хоча я маю більш розвинену економіку. Власне, це було сто років тому. Американці, розламавши колоніальні імперії, їх основні бар’єри це були або мита або адміністративні бар’єри, тобто пряма заборона. Ми забороняємо в себе, в своїх колоніях всім торгувати будь-чим, крім метрополії. Так, до речі, діяли абсолютно всі колоніальні імперії, в тому числі і російська.

Так от, американці протягом двадцятого сторіччя розламали всі колоніальні імперії крім російської, перш за все французьку колоніальну імперію, і встановили там практично вільний обмін товарами й капіталами. Сьогодні середній рівень мит між країнами СОТ складає 6% і це проти 60ти, які були сто років тому.

І ось німці розгадують новий тип обмежень – це не економічні, але й не адміністративні. Вони вводять свої нормативи, наприклад – екологічні нормативи і їх уже є п’ять по бензину. При чому це слово «екологія» притягнуте за вуха, насправді, встановлюються такі нормативи, щоб ніхто не міг на цей ринок потрапити. От Україна буде грати по німецьких правилах в зоні Євросоюзу, коли німці встановлюють правила, а ми маємо поставляти товари по їхніх правилах. Сьогодні в нас нульові мита з європейським союзом. Наскільки зріс експорт в Європейський союз? Він впав, хоча нам зробили таку приємність – встановили нульові мита.


Яке місце нашої країни в цій структурі? Звичайно, якщо їй уготовано це місце.

За великим рахунком Україна мало на що може вплинути і я не впевнений що їй варто пристосовуватися до цих європейських правил, бо німці вже програли американцям війну. Путін думає, що може встановити контроль – ввести свої війська. Але це все уявлення позаминулого сторіччя. Сьогодні перемагають зовсім в іншій площині.

Мій прогноз – війна закінчиться перемогою США, німцям доведеться відмовитися від тих правил глобального обміну, які вони встановили, тобто буде встановлений вільний обмін товарами. Пам’ятаєте, з чого я починав – вільний обмін товарами, капіталами і робочою силою. Буде повернений вільний обмін товарами, капіталами і робочою силою перш за все між США та ЄС, але коли це станеться будуть відмінені ці неекономічні та неадміністративні бар’єри і тоді, і тільки тоді Україна отримає доступ до європейських ринків.

От ми, наприклад, на минулому тижні зробили новий літак і вже дві країни зробили замовлення – це Іран і Азербайджан. Це чудові літаки, турбовентиляторні двигуни, дуже економні, вони стали не такі шумні, ну все гаразд, але ми не можемо наші літаки продавати на європейському ринку, бо вони не відповідають певним стандартам, за вуха притягнутим стандартам.

Згадайте Помаранчеву революцію – вдягли помаранчеві краватки, коли приїхав Ющенко, але навіть про зону вільної торгівлі тоді мова не йшла, я вже не кажу про членство в ЄС. Зараз так само, поки німці є гегемонами Європи, Україна в Європі не буде. Місце для України, яке визначили німці – це місце поряд з Марокко, Лівією, Єгиптом, Сирією, Алжиром. Ось місце для України по німецьким планам. Коли Німеччина остаточно програє війну США, тоді для України настануть дуже хороші часи. Тільки тоді ми можемо говорити про приєднання до Європейського союзу, бо до того моменту німці ніколи не приймуть Україну в ЄС.


Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Виталий Дудин, политолог

Украина – между «танками и банками»

Ярослав Матійчик, виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій" (Київ, Україна)

Достойного майбутнього європейської України можна досягти чесністю і працьовитістю

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

ЕС и Украина: новая повестка

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України

Економічна і духовна неоднорідність в ЄС більша, ніж була до його заснування

 

Другие диалоги

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,098