В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Славянские миры: цивилизационный выбор

Еще перед началом избирательной кампании неоднократно звучала мысль, что нынешние выборы президента Украины – это цивилизационный выбор для нашей страны. До второго тура выборов было не ясно, воспользуется ли Украина шансом повторить опыт западных славян и предпочесть европейский выбор "евразийскому"? Ведь если в ближайшее время Украина не сумеет выработать и защитить собственную социокультурную стратегию полноправного субъекта европейской интеграции, ей будет навязан иной выбор. Не исключено, что этот выбор опять будет рядиться в тогу славянства, которой Российская империя вот уже третье столетие прикрывает свои притязания на господство в регионах, населенных славянскими народами.

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

В Киеве, в 2004-м родилась новая славянская демократия XXI века. После оранжевой революции можно поверить, что разговоры о нашем особом месте в мировой цивилизации — это уже не романтическая славянофильская или евразийская риторика, а реальная альтернатива дальнейшего развития. Именно украинская версия славянского мира, лишенная элементов восточного панславизма, позволила бы синтезировать столь разные ценности, присущие славянам, живущим в различных геополитических и цивилизационных средах – их веру, культуру, обеспечение прав и свобод.

Родство славянских народов могло бы сослужить им хорошую службу в эпоху глобализации. При этом украинская версия славянской идеи позволила бы нашей стране встраиваться в различные европейские проекты, получая все лучшее, что есть у ее славянских «соплеменников», и делясь с ними наработками своей культуры и науки, своими традициями и возможностями.

Наш новый диалог – о славянской идее вчера, сегодня и, возможно, завтра.

Свернуть

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою

Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою: Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою

Валерій Яровий, доктор історичних наук, професор

Такої культурно-мовної і навіть духовної спільноти, яка є у слов’ян мабуть немає більше ніде. Зраз у світі існує приблизно 280-300 млн. слов’ян, які населяють досить велику територію.

Говорячи про спільне між сучасними слов’янами, перш за все називають мову та культуру. Чи існують іще якісь характеристики, які б об’єднували українців, поляків, сербів, росіян, болгар?

Звичайно ж, мова є першоосновою слов’янської єдності, адже всі слов’янські мови є відгалуженнями індоєвропейської прамови. При цьому я принципово заявляю, щоетнічної всеслов’янської спільноти ніколи не існувало, проте існувала спільнота мовна. В цьому мовному просторі і розвивалася історія слов’ян. Після мови йде звичайно ж культура, і близько тисячі років тому існувала культурна спільнота слов’янських народів, однак далі відбулося розгалуження слов’янських культур. Важливу роль при цьому мало прийняття християнства у VIII-IX ст., коли частина слов’ян перейшла під вплив Ватикану, а інша – Константинополя.

Окрім того, безумовно, ми, слов’яни, маємо спільність історичних доль. Скрізь у нашій історії присутні або впливи, або участь, або тиск, або солідарність, або завоювання, або звільнення. Водночас, долі західних, східних та південних слов’ян склалася трохи по-різному. Як і в будь-якому явищі, в історії слов’янських спільнот є різні моменти, деякі з яких можуть комусь не подобатися, проте вони залишаються нашою історією. Такої культурно-мовної і навіть духовної спільноти, яка є у слов’ян мабуть немає більше ніде. Зраз у світі існує приблизно 280-300 млн. слов’ян, які населяють досить велику територію. Разом з тим, їхня ідентифікація на рівні мовно-культурної спорідненості та історичного минулого є не дуже сталою, і її в сучасних умовах можна досить легко порушити, що, на жаль, часом і робиться.

Ви згадали по духовну спільність слов’ян. Що на Вашу думку передбачає поняття „слов’янський дух”?

Впродовж розвитку слов’янських народів більшість із них (за винятком хіба що Росії чи Польщі) після X-XIII ст. втратили свою державність. Тому, коли під впливом, перш за все, Західної Європи у слов’янському світі почалося Відродження, а далі Просвітництво, то передові люди цих народів (чи тоді лише етнічних угрупувань) виступили ідеологами національного духу своїх націй. Таке явище мало місце і у поляків, і у чехів, і у сербів, і у хорватів, і у нас, українців.

Що ж стосується слов’янського духу, то про нього почали говорити наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. у зв’язку із розробками понять національного духу різних слов’янських народів. Коріння цього поняття шукали у минулому. Наприклад, у XIX ст. дуже авторитетний чеський історик Франтішек Палацький, розробляючи концепти чеської нації, говорив про те, що ґрунтом для чехів є слов’янська спільнота, котра колись існувала в минулому, і наголошував на демократичності, республіканськості слов’ян, їхній толерантності та миролюбності.

Далі цей термін перейшов у XX ст., і його як гасло використовували у різних цілях. Одні його сприймали, інші ж – ні, і думаю, що до нього варто ставитися як до непоганого наміру, до спроби якось ідентифікувати слов’янську спільноту. Це була спроба створення спільної міфологеми.

Загальноєвропейський проект від самого свого початку був надбанням романо-германської цивілізації, одначе, нещодавно до Європи було включено значний слов’янський елемент. Чи може він якимось чином змінити обличчя континенту?

Вцілому, євроінтеграція слов’ян має безумовно позитивний характер. Єдина Європа є перш за все надбанням тих людей, які впродовж післявоєнного періоду вже дещо створили на континенті. Звичайно ж, подібні ідеї мав іще Наполеон, якого називають першим об’єднувачем Європи, а євро хотів створити іще Карл V у XVI ст.

Якщо ж говорити про Центрально-Східну Європу, то вона після війни потрапила під щільний сталінський прес, і так було утворено соцтабір. Проте, комуністам не вистачило розуму вчасно зреагувати на демократизацію суспільств у цих країнах, і тому відбулося угорське повстання, і празька весна, і революція у Польщі. Вищезгадані процеси природно викликали бажання слов’янських народів після краху СРСР та соцтабору інтегруватися у Європу, й основним їхнім мотивом при цьому було бажання покращити якість свого життя. Думаю, що їхні сподівання виправдаються, завдяки економічному поступові, а також завдяки допомозі країн Заходу. Тому, зараз можна констатувати навіть деякий побутово-споживчий підхід у слов’янських країнах, мовляв „Захід нам допоможе”.

Звичайно ж, включення до ЄС нових членів коштуватиме західним суспільствам чимало коштів, адже доведеться проводити перерозподіл спільної казни і давати позички новим сусідам по Союзу. Якщо ж говорити про самих слов’ян, то з-поміж них достатньо інтегрованими до Європи є хіба що словенці, яких лише 2 млн., проте за рівнем розвитку та своєї європейськості вони близькі до португальців. На другому місці в цьому реєстрі чехи, які завжди вважали і вважають себе країною в центрі Європи. Зараз їм доводиться виконувати чимало вимог ЄС, проте, що цікаво, роблять вони це у тій послідовності, в якій самі бажають. Водночас, слід визнати, що у Чехії вже існує добре зорганізоване громадянське суспільство.

Якщо ж вести мову наприклад про Словаччину, то там ситуація значно складніша. Цій країні потрібні значні інвестиції, у ній мають відбутися великі трансформації. Якщо чехам інтегруватися великою мірою допомагають німці, то словаки мають багато давніх зв’язків із країнами-нащадками СРСР (які зараз входять до СНД). Зараз Словаччині доводиться перебудовуватися на інший лад, готуватися до співпраці з іншими партнерами. Туди вже надходять значні потоки капіталу. До того ж словаків лише 5 млн., і тому є надія, що їм вдасться також інтегруватися до Євросоюзу.

Іще складнішою є ситуація з болгарами, які заплуталися у сучасному своєму становищі. Винні у цьому не лише комуністи, які там були, а й воєнний період, і те, як Болгарія здобула свою незалежність. Болгарія – маленька країна, яка зараз теж зробила свій вибір на користь Європи і сподівається на допомогу європейців, яку колись вона мала від СРСР. Європейці ж цінують Болгарію за чистоту їхнього природного середовища, і мені доводилося чути думки про те, що у їхніх намірах зробити цю країну „городом Європи”. Це підтверджує той факт, що Болгарія отримує значні інвестиції від країн ЄС на розвиток свого сільського господарства.

А чи не можемо ми, українці, сподіватися на допомогу в нашій євроінтеграції від братів-слов’ян, котрі вже є членами ЄС?

Теоретично це можливо. Проте, на мою думку, інтеграція України до Європи та європейської спільноти залежатиме, у першу чергу, від точки зору Брюсселю, а не від Варшави, чи то Праги. До того ж, варто визнати, що найпершими рушіями євроінтеграції будь-якої країни є цілком прагматичні економічні інтереси з обох боків, і тому до Європи кожен народ муситиме рухатися самостійно.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Радован Ванер, директор Чешского центра в Киеве

«Идея славянства сейчас не так популярна в Чехии, как раньше»

Віктор Петрович Яновський, Перший віце-президент Торгово-промислової палати України

“Немає підстав говорити про специфічність економічних відносин між слов’янськими країнами”

Борис Парахонський, доктор філософських наук, завідуючий відділу Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО

Питання ідентичності не можна охопити слов’янською атрибутикою

Адам Чарнота, слов’янин польсько-австралійський, професор Університету Сідней, Австралія.

Слов’янство повинно спиратися на універсальні цінності

Микола Ярмолюк, радник Міністерства закордонних справ.

Культурне різноманіття – природний спадок слов’ян

Кость Бондаренко, политолог

Славянская Европа для нас – реальная альтернатива

Борис Драгін, журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України

„Поглиблення співпраці між слов’янськими країнами має сенс, на мою думку, лише на двосторонній основі”

Іван Стоянов, доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології Київського славістичного університету

„Треба входити до європейської спільноти зі своїм власним почерком, зі своєю неповторністю”

Степан Віднянський, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України.

Політичне слов’янство протистоїть “поверненню до Європи”

Алексєєв Юрій Миколайович, ректор Київського славістичного університету.

Слов’янський етнос залишається найбільшим у Єдиній Європі

Прімож Шеліго, посол Словенії в Україні

„Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів”

Василь Махно, український поет

Дух слов’янства

Игорь Ляльков, председатель Белорусского Шумановского Общества, председатель Редакционного совета журнала «ЭўраБеларусь»

Славянский фактор по-белорусски

Емілія Ченгелова, соціолог, науковий співробітник Інституту соціології Академії наук Болгарії, Софія.

Слов’янська єдність можлива тільки в європейському контексті

Аркадиуш Сарна, эксперт Центра Восточных Исследований, Варшава

Глобальная перспектива более прогрессивна, чем славянская

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Маятник качнется в сторону Украины

Сергей Борисович Крымский, философ

Украина может стать центром влияния. Но только в отдаленной перспективе.

Леонід Зашкільняк, зав. кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор

Міф про третій шлях „Слов’янської ідеї”

Мілета Продановіч, художник, Сербія.

Страх вестернізації

Владимир Богданов, социолог, РФ

Не надо прикрывать «славянством» олигархат и алчность

Нікола Йордановскі, доктор історії, Македонія

Ми настільки ж подібні, наскільки і різні

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор

„Коли говорити про сучасних слов’ян, то спільне між ними лише те, що вони більш-менш можуть порозумітися”

Александр Дулеба, директор исследовательского центра Ассоциации внешней политики Словакии

Словосочетание «быть европейцем» имеет для средних словаков политическое значение, а «быть славянином» – этническое

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,121