В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Славянские миры: цивилизационный выбор

Еще перед началом избирательной кампании неоднократно звучала мысль, что нынешние выборы президента Украины – это цивилизационный выбор для нашей страны. До второго тура выборов было не ясно, воспользуется ли Украина шансом повторить опыт западных славян и предпочесть европейский выбор "евразийскому"? Ведь если в ближайшее время Украина не сумеет выработать и защитить собственную социокультурную стратегию полноправного субъекта европейской интеграции, ей будет навязан иной выбор. Не исключено, что этот выбор опять будет рядиться в тогу славянства, которой Российская империя вот уже третье столетие прикрывает свои притязания на господство в регионах, населенных славянскими народами.

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

В Киеве, в 2004-м родилась новая славянская демократия XXI века. После оранжевой революции можно поверить, что разговоры о нашем особом месте в мировой цивилизации — это уже не романтическая славянофильская или евразийская риторика, а реальная альтернатива дальнейшего развития. Именно украинская версия славянского мира, лишенная элементов восточного панславизма, позволила бы синтезировать столь разные ценности, присущие славянам, живущим в различных геополитических и цивилизационных средах – их веру, культуру, обеспечение прав и свобод.

Родство славянских народов могло бы сослужить им хорошую службу в эпоху глобализации. При этом украинская версия славянской идеи позволила бы нашей стране встраиваться в различные европейские проекты, получая все лучшее, что есть у ее славянских «соплеменников», и делясь с ними наработками своей культуры и науки, своими традициями и возможностями.

Наш новый диалог – о славянской идее вчера, сегодня и, возможно, завтра.

Свернуть

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Страх вестернізації

Страх вестернізації: Страх вестернізації

Мілета Продановіч, художник, Сербія.

Однією з найважливіших проблем для всіх слов’янських національних держав є спротив ідеям модернізації. На противагу тим країнам, які все ж таки почали цей процес і яким вдалося знайти своє місце в європейському домі, у багатьох слов’янських країнах широко поширені думки, що ми не потребуємо модерної цивілізації, що Захід є чимось ворожим для всіх Східноєвропейських країн, що ми втратимо якусь частинку нашої душі, якщо вестернізуємося

Чи є перспективи у ідей слов’янської єдності? Чи можемо ми говорити про слов’янську єдність взагалі?

У політичному сенс – перспектив жодних. Разом з тим, у кожній слов’янській країні є політичні сили, які намагаються використовувати ідеї слов’янської єдності для своїх власних цілей. Як правило, такі ідеї носять ще і ретроградний характер.

Якщо слов’янську ідею обмежити суто культурними межами, то це ще може мати якийсь сенс. Але тут є одна проблема – сила стереотипів залишається набагато сильнішою, ніж наші взаємні знання один про одного як про слов’янські народи.

Чи можна говорити про специфічні проблеми, спільні для слов’янських країн, починаючи від Росії, закінчуючи маленькою Словенією?

Наскільки я бачу цю проблему з Белграду, то однією з найважливіших проблем для всіх слов’янських національних держав є спротив ідеям модернізації. На противагу тим країнам, які все таки почали цей процес і яким вдалося знайти своє місце в європейському домі, у багатьох слов’янських країнах широко поширені думки, що ми не потребуємо модерної цивілізації, що Захід є чимось ворожим для всіх Східноєвропейських країн, що ми втратимо якусь частинку нашої душі, якщо вестернізуємося. Власне, цей острах характерний для багатьох країн. Інша справа, чи виправданий він.

Якими найбільш типовими характеристиками можна наділити слов’ян? Чи можна говорити, що не дивлячись на кордони, всі слов’яни носять подібні риси?

Я боюся навіть говорити про це, оскільки найбільш видимі характеристики слов’янства не є вже такими й позитивними. Загальною характеристикою цих націй є покірність і смиренність. Вражає, як наші люди можуть підпадати під деспотичний вплив як зовнішніх сил, так і внутрішніх. Такі особливості дуже сильно контрастують з стереотипним сприйняттям “боротьби за свободу” чи “героїчного і визвольного духу” у цих народів. Якщо ж підійти з холодною головою до оцінки історичних фактів, то отримаємо наступне – наші люди з великою охотою боготворили як Сталіна, так і Тіто, не кажучи вже про інших маленьких князьків. Після такого історичного досвіду загальним знаменником для більшості слов’янських націй є повна невизначеність і розгубленість. І стаємо ми хоробрими і опозиційними тільки після смерті диктатора.

Чи відчуваєте Ви слов’янський дух в сучасній Сербії? Чи відчувають серби себе слов’янами?

На відміну від інших сусідських слов’янських народів, серби не уявляють себе кимось іншими, ніж слов’янами. На початку 90-х років, та навіть раніше, були поширені ідеї, що хорвати, наприклад, є нащадками персів, деякі словенці друкували праці, в яких доводили, що вони є вихідцями з італійських племен, а в Македонії дуже популярні ідеї про спадковість з державою Олександра Великого (що є, до речі, причиною їхніх суперечок з Грецією).

Дуже важливим моментом є також те, що серби більш схильні саме до балканської ідентичності, що дозволяє відчувати спільність з іншими неслов’янськими народами на Балканах.

Чи має сенс говорити про слов’янське мистецтво?

Я думаю, що можна про це говорити. Але ви повинні брати до уваги, що більшість зразків слов’янського мистецтва пов’язані з західною традицією. Навіть коли ми будемо говорити про Візантійську цивілізацію, яка відіграла надзвичайно важливу роль для східних і південних слов’ян у середньовічні часи, то варто пам’ятати, що вона є частиною Римської імперії. Якраз ця серцевина була трансформована і збагачена слов’янською культурою, а в багатьох випадках піднята навіть на вищий рівень, ніж на Заході.

Чи може слов’янство відчути себе в якості “іншої Європи” і висунути свій проект – “європейський” по суті, але альтернативний тому образу західної цивілізації, який склався на сьогоднішній день?

Я думаю, що у цієї ідеї немає жодного шансу. Такий проект, у будь-якій з версій, може пропонуватися лише однією з слов’янських націй, яка є найбільшою серед інших. І в цьому сенсі досвід співробітництва з Росією, зокрема, не є вже таким і добрим. Навіть у Сербії, де є позитивні стереотипи і традиційні сентименти стосовно Росії, про якісь спільні проекти говорити дуже важко.

Якщо ми будемо розглядати ці стереотипи раціонально, то прийдемо до висновку, що історична присутність росіян на Балканах, як у царські часи, так і за часів комуністичної влади, була обумовлена егоїстичними інтересами. Крім того, серби і інші західні балканські нації мають досвід Югославії – а ідея “Югославізму” була, за великим рахунком, модернізаційною ідеєю. Еліти всіх південнослов’янських націй (включаючи навіть болгар в деякі історичні періоди) зробили у 19 столітті все можливе для того, щоб реалізувати цю ідею. Але вона зазнала поразки.

Але у будь-якому випадку, при створенні обох Югославій емоційні фактори переважали над раціональними. У кожен з цих проектів вкладалися дуже великі очікування, але кожного разу вони не виправдовувалися. Реалізація цих проектів породжувала розчарування, що кожного разу кидало країну на межу розколу і кровопролиття. Тому дуже багато людей з колишньої Югославії дуже підозріло ставляться до політичних проектів, які в своїй основі несуть емоції.

Звичайно, завжди будуть існувати “слов’янські брати”, ця дивна креатура, яка виступила на підтримку режиму Мілошевича під час дії санкцій міжнародної спільноти чи під час інтервенції НАТО. Будуть так само популярні отамани, екс-генерали Червоної Армії, які є досить ексцентричними особистостями. Серед нас були навіть люди, які наприкінці 90-х років вірили, що Росія скине ядерну бомбу на Вашингтон або Брюссель через злочинне бомбардування “невинного народу”. Звичайно, Росія грала подвійну гру у 1999 році – до речі, як і завжди – але у них вистачило розуму не втручатись у цю справу.

Як висновок, можу сказати, що більшість маленьких слов’янських народів дуже бояться імперського духу, який може їх прив’язати до Росії. Разом з тим, не зовсім доречно говорити про те, що ми будемо мати щось на зразок “Європейського Союзу номер 2” чи “Слов’янської співдружності” – це нездійсненні проекти.

Яким чином можна розглядати сучасні слов’янські ідеї – це стратегія об’єднання чи перешкода для інтеграції?

Перш за все, це культурні ідеї, але не політичні.

Що можна зробити, щоб міжслов’янські зв’язки в цілому стали більш тісними і результативними?

Спершу людей треба зробити багатими і щасливими, наскільки це можливо. Людям треба дати можливість жити достойним життям. Це потребує розбудови так званого середнього класу, який є основою демократії, а разом з тим і першою жертвою тоталітарних проектів. Коли ми станемо багатшими, то зможемо і подорожувати більше, будемо перекладати наших авторів, будемо вивчати реальні факти нашого життя, а не вдовольнятися тими стереотипами, які існують і по сьогоднішній день.

Бесіду вів Юрій Таран

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Радован Ванер, директор Чешского центра в Киеве

«Идея славянства сейчас не так популярна в Чехии, как раньше»

Віктор Петрович Яновський, Перший віце-президент Торгово-промислової палати України

“Немає підстав говорити про специфічність економічних відносин між слов’янськими країнами”

Борис Парахонський, доктор філософських наук, завідуючий відділу Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО

Питання ідентичності не можна охопити слов’янською атрибутикою

Адам Чарнота, слов’янин польсько-австралійський, професор Університету Сідней, Австралія.

Слов’янство повинно спиратися на універсальні цінності

Микола Ярмолюк, радник Міністерства закордонних справ.

Культурне різноманіття – природний спадок слов’ян

Кость Бондаренко, политолог

Славянская Европа для нас – реальная альтернатива

Борис Драгін, журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України

„Поглиблення співпраці між слов’янськими країнами має сенс, на мою думку, лише на двосторонній основі”

Іван Стоянов, доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології Київського славістичного університету

„Треба входити до європейської спільноти зі своїм власним почерком, зі своєю неповторністю”

Степан Віднянський, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України.

Політичне слов’янство протистоїть “поверненню до Європи”

Алексєєв Юрій Миколайович, ректор Київського славістичного університету.

Слов’янський етнос залишається найбільшим у Єдиній Європі

Прімож Шеліго, посол Словенії в Україні

„Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів”

Василь Махно, український поет

Дух слов’янства

Игорь Ляльков, председатель Белорусского Шумановского Общества, председатель Редакционного совета журнала «ЭўраБеларусь»

Славянский фактор по-белорусски

Емілія Ченгелова, соціолог, науковий співробітник Інституту соціології Академії наук Болгарії, Софія.

Слов’янська єдність можлива тільки в європейському контексті

Аркадиуш Сарна, эксперт Центра Восточных Исследований, Варшава

Глобальная перспектива более прогрессивна, чем славянская

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Маятник качнется в сторону Украины

Сергей Борисович Крымский, философ

Украина может стать центром влияния. Но только в отдаленной перспективе.

Леонід Зашкільняк, зав. кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор

Міф про третій шлях „Слов’янської ідеї”

Владимир Богданов, социолог, РФ

Не надо прикрывать «славянством» олигархат и алчность

Нікола Йордановскі, доктор історії, Македонія

Ми настільки ж подібні, наскільки і різні

Валерій Яровий, доктор історичних наук, професор

Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор

„Коли говорити про сучасних слов’ян, то спільне між ними лише те, що вони більш-менш можуть порозумітися”

Александр Дулеба, директор исследовательского центра Ассоциации внешней политики Словакии

Словосочетание «быть европейцем» имеет для средних словаков политическое значение, а «быть славянином» – этническое

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,156