В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Славянские миры: цивилизационный выбор

Еще перед началом избирательной кампании неоднократно звучала мысль, что нынешние выборы президента Украины – это цивилизационный выбор для нашей страны. До второго тура выборов было не ясно, воспользуется ли Украина шансом повторить опыт западных славян и предпочесть европейский выбор "евразийскому"? Ведь если в ближайшее время Украина не сумеет выработать и защитить собственную социокультурную стратегию полноправного субъекта европейской интеграции, ей будет навязан иной выбор. Не исключено, что этот выбор опять будет рядиться в тогу славянства, которой Российская империя вот уже третье столетие прикрывает свои притязания на господство в регионах, населенных славянскими народами.

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

В Киеве, в 2004-м родилась новая славянская демократия XXI века. После оранжевой революции можно поверить, что разговоры о нашем особом месте в мировой цивилизации — это уже не романтическая славянофильская или евразийская риторика, а реальная альтернатива дальнейшего развития. Именно украинская версия славянского мира, лишенная элементов восточного панславизма, позволила бы синтезировать столь разные ценности, присущие славянам, живущим в различных геополитических и цивилизационных средах – их веру, культуру, обеспечение прав и свобод.

Родство славянских народов могло бы сослужить им хорошую службу в эпоху глобализации. При этом украинская версия славянской идеи позволила бы нашей стране встраиваться в различные европейские проекты, получая все лучшее, что есть у ее славянских «соплеменников», и делясь с ними наработками своей культуры и науки, своими традициями и возможностями.

Наш новый диалог – о славянской идее вчера, сегодня и, возможно, завтра.

Свернуть

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів”

„Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів” : „Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів”

Прімож Шеліго, посол Словенії в Україні

Після вступу до ЄС кількох слов’янських країн сталася чудова історична подія. Вперше в історії слов’янство „входить клином” в Євросоюз, де ще зовсім недавно переважали інші народи, германські та романські. Вперше в історії Європи ми, слов’яни, маємо можливість рівноправно приймати рішення щодо спільних цінностей та спільних цілей.

Пане посол, в середині XIX століття, наскільки мені відомо, в Словенії досить популярним був іллірійський рух, лідери якого виступали за культурне і політичне об’єднання південних слов’ян. А чи ідентифікують себе на предмет слов’янства жителі сучасної Словенії? Чи обговорюють у вашій країні слов’янське питання?

Насправді ілліризм – це був суспільно-політичний і культурний рух, який разом з панславізмом висував ідею мовного та культурного поєднання слов’янських народів. У цих двох напрямків в Словенії були свої однодумці, але значна більшість винятково авторитетних і національно свідомих словенців, серед яких був найбільш відомий поет Словенії Франце Прешерен, з такими ідеями не погоджувалася. Реальне втілення ідеї ілліризму, тобто руху, який мав за мету об’єднання південнослов’янських мов в одну нову мову, так звану іллірську мову, для словенської мови означало би повне вимирання, бо словенська мова, таким чином, втратила би свою роль літературної мови та її використання було би обмежене лише на побутовому і розмовному рівні.

Ми, словенці, впродовж всієї своєї історії постійно боролися за свою рідну мову та ретельно оберігали її від германізації, яка погрожувала з півночі, від романізації, яка насувалася із заходу, та від ілліризму, який надходив зі сходу. Але при всьому цьому ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетністьдо сім’ї слов’янських народів. Без сумніву, факт, що ми – слов’яни – формує нас в значній мірі та ми це дуже добре усвідомлюємо і цим виключно пишаємося. Ми, словенці, з іншими слов’янськими народами маємо хороші та щирі стосунки, причетність до слов’янства, без сумніву, полегшує спілкування між нами. Як на мене, то кожен народ повинен, перш за все, розвивати свою національну, мовну та культурну самобутність, т.зв. ідентитет, та аналогічно дозволяти робити це всім іншим народам. Перш за все, ми повинні прагнути співпраці та водночас забезпечувати умови для покращення добробуту в Європі, яку поєднує та робить такою неповторною саме її різноманітність.

Ви говорите, що словенці відчувають себе причетними до сім’ї слов’янських народів. А чи є така сім’я взагалі? Що таке „слов’янський дух” і чи є він частиною словенського менталітету?

Про „слов’янський дух”, чи то слов’янську душу було вже написано багато статей та рефератів. Опис слов’янської душі займає визначне місце в багатьох творах світової літератури. Словенцям, без сумніву, притаманна велика кількість характерних властивостей, які загалом характеризують слов’ян. Але водночас ми, словенці, сформували свої, лише нам властиві характерні риси та впродовж століть запозичили також певні елементи у германських та романських народів. Слов’янський дух – це щось таке, що є в нас самих, що живе в нас, в слов’янах. Це дуже комплексна річ, яку вкрай важко конкретизувати. Це, передусім, спосіб мислення, спосіб життя, спілкування та інше. І якщо ми - словенці, теж слов’яни, то відповідно цей слов’янський дух – частина нашого менталітету.

1 травня цього року Словенія стала повноправним членом Європейського Союзу, проте процес інтеграції є непростим навіть для такої високорозвиненої країни, як Ваша. Чи підтримують слов’янські держави, що вступили в ЄС, одна одну у нових умовах?

Чесно кажучи, всі переговори, вирішення питань інтеграції та сам вступ Словенії до ЄС були дуже довготривалими. Важливим було те, що ми в країні Словенія досягли великого політичного консенсусу, тобто єдності, щодо нашого членства в ЄС.

Можливо Вам це видасться дивним, але, з огляду на кількамісячний досвід нашого членства, а також на досвід, який ми отримали ще перед нашим вступом в ЄС, необхідно відзначити, що між слов’янськими державами не було помітно спільності та єдності у питаннях інтеграції. Причина цього досить проста – кожна країна, яка вступала до ЄС, мала свої специфічні труднощі, які вона повинна була вирішувати самостійно з Брюсселем. В ЄС для досягнення будь-якої мети укладаються „ad-hoc” (моментальні та цілеспрямовані) коаліції. При такому розміщенні сил слов’янська причетність не грає великої ролі. Але, можливо, спільним є - про це я говорив вже раніше – слов’янський дух і спосіб мислення.

Складається враження, що серед сучасних слов’ян виникає два світи: західний, що складається із членів та кандидатів на членство у ЄС, та східний, котрий залишається поза межами Євросоюзу (саме до нього належить Україна). Якими можуть бути наслідки такого розподілу?

Можливо, на перший погляд, дійсно все свідчить про те, що між сучасними слов’янськими державами виникають два світи: західний – це країни-члени ЄС, та східний – країни, які (ще) не є членами ЄС. Але на мою думку, це не зовсім так. Ніякий розподіл ніколи не був добрим. Таких та інших розподілів вже було чимало і принцип Європи, якраз, полягає в тому, що в Європі немає кордонів.

Після вступу до ЄС декількох слов’янських країн сталася чудова історична подія. Вперше в історії слов’янство „входить клином” в Євросоюз, де ще зовсім недавно переважали інші народи, германські та романські. Вперше в історії Європи ми, слов’яни, маємо можливість рівноправно приймати рішення щодо спільних цінностей та спільних цілей. І це дуже важливо. Вам, напевно, вже відомо, що ми в цьому році в Любляні заснували „Форум слов’янських культур”, який поєднує всі слов’янські країни (тих, що в ЄС, і тих, які поза ЄС). Щиро сподіваюся, що „Форум” пропонуватиме добрі можливості для маніфестування слов’янської культури в Європі.

Напевно, цей форум сприятиме поглибленню співпраці між усіма слов’янськими народами, і зокрема між словенами та українцями...

Саме так, „Форум слов’янських культур” має за мету зміцнювати стосунки між слов’янськими країнами. Тому я думаю, що співпраця між Україною та Словенією у цій галузі і далі розширюватиметься.

Хочу зауважити, що культурні контакти між двома народами почали розвиватися багато століть тому. Мовознавець Бохоріч у своєму вступі до граматики словенської мови „Arcticae horulae” у 1584 році багато разів згадував рутенську мову, а його граматика – так передбачається – мала вплив на формування граматики церковної слов’янської мови, яку в 1619 році написав українець Мелетій Смотрицький. Великий вплив мала також порівняльна граматика слов’янських мов автора Франца Міклошіча, яку він написав у другій половині 19 століття. Саме ця граматика спонукала розвиток української літературної мови, бо визначила їй окреме місце поміж іншими слов’янськими мовами. Досить довго ця порівняльна граматика була для іноземних науковців основним джерелом знайомства з українською мовою.

Варто згадати і про важливе значення перекладів літературних творів українських і словенських авторів. З українського боку це переклади великих українських поетів Тараса Шевченка та Івана Франка, а зі словенського - віршів Сільвестра Яричевського, творів Франце Прешерна та багатьох інших. Я впевнений, що співпраця у сфері культури буде поглиблюватися і в майбутньому. Це якраз і є одним із завдань Посольства Словенії в Україні.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Радован Ванер, директор Чешского центра в Киеве

«Идея славянства сейчас не так популярна в Чехии, как раньше»

Віктор Петрович Яновський, Перший віце-президент Торгово-промислової палати України

“Немає підстав говорити про специфічність економічних відносин між слов’янськими країнами”

Борис Парахонський, доктор філософських наук, завідуючий відділу Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО

Питання ідентичності не можна охопити слов’янською атрибутикою

Адам Чарнота, слов’янин польсько-австралійський, професор Університету Сідней, Австралія.

Слов’янство повинно спиратися на універсальні цінності

Микола Ярмолюк, радник Міністерства закордонних справ.

Культурне різноманіття – природний спадок слов’ян

Кость Бондаренко, политолог

Славянская Европа для нас – реальная альтернатива

Борис Драгін, журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України

„Поглиблення співпраці між слов’янськими країнами має сенс, на мою думку, лише на двосторонній основі”

Іван Стоянов, доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології Київського славістичного університету

„Треба входити до європейської спільноти зі своїм власним почерком, зі своєю неповторністю”

Степан Віднянський, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України.

Політичне слов’янство протистоїть “поверненню до Європи”

Алексєєв Юрій Миколайович, ректор Київського славістичного університету.

Слов’янський етнос залишається найбільшим у Єдиній Європі

Василь Махно, український поет

Дух слов’янства

Игорь Ляльков, председатель Белорусского Шумановского Общества, председатель Редакционного совета журнала «ЭўраБеларусь»

Славянский фактор по-белорусски

Емілія Ченгелова, соціолог, науковий співробітник Інституту соціології Академії наук Болгарії, Софія.

Слов’янська єдність можлива тільки в європейському контексті

Аркадиуш Сарна, эксперт Центра Восточных Исследований, Варшава

Глобальная перспектива более прогрессивна, чем славянская

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Маятник качнется в сторону Украины

Сергей Борисович Крымский, философ

Украина может стать центром влияния. Но только в отдаленной перспективе.

Леонід Зашкільняк, зав. кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор

Міф про третій шлях „Слов’янської ідеї”

Мілета Продановіч, художник, Сербія.

Страх вестернізації

Владимир Богданов, социолог, РФ

Не надо прикрывать «славянством» олигархат и алчность

Нікола Йордановскі, доктор історії, Македонія

Ми настільки ж подібні, наскільки і різні

Валерій Яровий, доктор історичних наук, професор

Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор

„Коли говорити про сучасних слов’ян, то спільне між ними лише те, що вони більш-менш можуть порозумітися”

Александр Дулеба, директор исследовательского центра Ассоциации внешней политики Словакии

Словосочетание «быть европейцем» имеет для средних словаков политическое значение, а «быть славянином» – этническое

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,037