В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Славянские миры: цивилизационный выбор

Еще перед началом избирательной кампании неоднократно звучала мысль, что нынешние выборы президента Украины – это цивилизационный выбор для нашей страны. До второго тура выборов было не ясно, воспользуется ли Украина шансом повторить опыт западных славян и предпочесть европейский выбор "евразийскому"? Ведь если в ближайшее время Украина не сумеет выработать и защитить собственную социокультурную стратегию полноправного субъекта европейской интеграции, ей будет навязан иной выбор. Не исключено, что этот выбор опять будет рядиться в тогу славянства, которой Российская империя вот уже третье столетие прикрывает свои притязания на господство в регионах, населенных славянскими народами.

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

В Киеве, в 2004-м родилась новая славянская демократия XXI века. После оранжевой революции можно поверить, что разговоры о нашем особом месте в мировой цивилизации — это уже не романтическая славянофильская или евразийская риторика, а реальная альтернатива дальнейшего развития. Именно украинская версия славянского мира, лишенная элементов восточного панславизма, позволила бы синтезировать столь разные ценности, присущие славянам, живущим в различных геополитических и цивилизационных средах – их веру, культуру, обеспечение прав и свобод.

Родство славянских народов могло бы сослужить им хорошую службу в эпоху глобализации. При этом украинская версия славянской идеи позволила бы нашей стране встраиваться в различные европейские проекты, получая все лучшее, что есть у ее славянских «соплеменников», и делясь с ними наработками своей культуры и науки, своими традициями и возможностями.

Наш новый диалог – о славянской идее вчера, сегодня и, возможно, завтра.

Свернуть

Украина, расположенная между тремя цивилизационными центрами, всегда получала импульсы к развитию или точки притяжения извне. Не исключено, что политическая ситуация, сложившаяся в нашей стране после президентских выборов 2004 года, сможет дать новый импульс всему постсоветскому пространству для качественного переформатирования и появления на нем принципиально новых проектов. Возможно, сегодня наша страна могла бы предложить и свой вариант учета региональных интересов на базе украинской версии славянской идеи.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Треба входити до європейської спільноти зі своїм власним почерком, зі своєю неповторністю”

 

Іван Стоянов, доктор філологічних наук, професор кафедри слов’янської філології Київського славістичного університету

Безперечно, що за ментальністю стоїть мова. Ми ніколи не зможемо бути французами, або ж англійцями, як би не намагалися, адже у нас інший менталітет, своєрідне дещо відмінне бачення навколишнього світу через призму власної мовної свідомості. Надійним гарантом нашої приналежності до європейських цінностей є наша держава з її міцним потенціалом, незаперечними досягненнями в науці, освіті, культурі, мистецтві.

Чи становлять, на Вашу думку, сучасні слов’янські народи певну спільноту?

Звичайно ж, усі слов’янські народи є однією спільнотою. Ми, слов’яни, умовно поділяємося на східних, західних та південних, і цей поділ відбиває не тільки географічне місцезнаходження, а й стосунки та історичні долі слов’ян.

Слов’янську єдність також досить чітко відбиває мова, адже всі слов’янські мови мають генетичну спільність і є гілкою індоєвропейських мов. Тому деякі слов’янські слова мають відповідники і в інших індоєвропейських мовах, наприклад слово „брат”. Так само можна порівняти слов’янське слово „дім” із латинським „domus”. Отже, ми, слов’яни, є не просто представниками певної групи, яка між іншим налічує десь 290 млн. осіб, але й маємо спорідненість з іншими народами Європи.

Чого між ними більше: спільного чи відмінного?

Це дуже важке питання. Слов’яни мають навіть спільні антропологічні риси, їхня матеріальна культура багато в чому схожа. Водночас у слов’янських народів є і відмінності, що зумовлені перш за все їхнім різним географічним розташуванням. Слов’яни увесь час мандрували. Важко відповісти однозначно, де зароджувалися слов’янські племена, проте вже доведено, що найдавнішими місцями проживання слов’янських народів були середина Дніпра, Причорномор’я, Подунав’я. Але десь у V столітті слов’яни почали мандрувати по Карпатах і йшли там впродовж 150 років, проникли на Балканський півострів, у Греції. Саме з тієї території походять великі слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій. При цьому слов’яни принесли свій величезний генетичний багаж, проте, розселившись у різних частинах Європи, вони також набули певних відмінних рис.

А чи не пов’язаний розподіл на східних та західних слов’ян із релігійними відмінностями східного й західного християнства?

Ні, я так не думаю. Бог один... А ця ідея, глибока віра в Єдиного Творця, безумовно, стала частиною світогляду слов’янського етносу. Важливим моментом, пов’язаним із релігійністю слов’ян, є їхнє постійне прагнення свободи. Хочу також наголосити на тому, що завдяки прийняттю християнства було створено слов’янську писемність, а відтак і першу слов’янську літературну мову. Кирило і Мефодій пропагували християнство та вчили писемності, завдяки чому почала розвиватися як релігійна, так і світська література. А вже в IX-X столітті з’являється апологетика слов’янської писемності, усвідомлення писемного доробку. Візьміть до уваги, що в одному зі стародавніх творів, написаному у формі акровірша, початок кожного нового рядка послідовно відбиває розташування літер кирилиці.

Ви кажете, що слов’янам притаманне прагнення свободи. Які іще риси, характерні для слов’янської ментальності, Ви можете назвати?

Останнім часом слово “ментальність” циркулює у засобах масової інформації. Безумовно, у слов’ян є свої специфічні риси, серед яких я найперше хочу назвати щирість і доброту. Особливо яскраво вони проявляються у ставленні до незнайомої людини як ознака високої внутрішньої культури, у ставленні до гостей. Звідси знаменита слов’янська гостинність. Слов’янин завжди був готовий поділитися всім навіть із „німою” людиною (тобто тією, що не знає його мови) і не засуджував іншомовця. Отже, слов’яни схильні до толерантності щодо представників інших народів, культур, інших світів.

Виразниками доброти та поваги слов’ян до батьків є звертання до них на „Ви”. Зараз воно дещо нівельоване в містах, проте ще існує в селах України. Свого часу, перебуваючи в Києві, видатний російський актор Інокентій Смоктуновський звернув увагу саме на таке поважне ставлення до батьків через звертання на „Ви”, на м’якість та ніжність виразів „будь ласка”, „будьте ласкаві”, „якщо Ваша ласка”, що є в польській мові. Віднесемо сюди „щасти Вам”, що співвідноситься з болгарським „честито” та поширеними серед інших слов’ян подібними формулами ввічливості як свідчення їхньої архаїчності чи міжмовної взаємодії.

Якщо ж говорити про стосунки між чоловіком та жінкою, то, як на мене, у східних та західних слов’ян вони приблизно рівні у своїх правах, у той час як для південних слов’ян (зокрема болгар) жінка ладна віддавати перевагу авторитетові чоловіка. Можу також згадати таку слов’янську рису, як відсутність заздрощів, відсутність ворожості у ставленні до чужого, іноземця. Не думаю, що це лише зовнішня ознака, яка завжди справляє враження на сторонню людину. Сюди я б додав прагнення нашої молоді до знань. Як на мене, наше студентство успадкувало від батьків і прабатьків післявоєнного часу велике прагнення до знань, бажання краще засвоїти новітні технології. Я мав можливість кілька років тому радіти з того, що на українську філологію, яку вперше відкрили в Софійському університеті (до цього вона вивчалася факультативно) кількість першокурсників перевищила державний ліміт і серед них були молоді люди, зараховані на контрактній основі. Батьки висловили свою велику надію на міцність наших давніх братніх стосунків, коли підтримали прагнення своїх дітей вивчати українську мову, нашу словесну культуру. Я був приємно вражений тим, як молодь Болгарії добре володіє російською мовою, швидко опанувала англійську, а мої студенти без особливих перешкод засвоїли фонетику, відмінки і поступово почали розмовляти англійською мовою. Про масштабність подібних явищ в освіті Болгарії свідчить той факт, що столичному університетові надано право атестувати з російської мови представників усіх країн Балканського півострову. Звичайно, наполегливість у навчанні, досягнення у засвоєнні слов’янських та західноєвропейських мов виявляють і студенти вузу, де я викладаю.

Ви назвали лише позитивні риси. А що негативного є у ментальності слов’ян?

Я можу згадати про певну недбалість по відношенню до себе та своїх близьких, що поєднана водночас із бажанням допомогти чужим. Відоме всім і слов’янське вміння відкладати справи „на завтра”. Водночас, слов’яни роботящі люди, особливо тут, у Подніпров’ї, де складніші природні й кліматичні умови.

Ви говорили про спільність слов’янських мов, про слов’янську ментальність, водночас зараз спостерігаємо як деякі народи ніби відмовляються від своєї приналежності до слов’янства.

Особисто я розумію прагнення інтегруватися в європейську спільноту як бажання бути разом з Європою, зберігаючи та розвиваючи свої національні риси, своє специфічно слов’янське. В іншому разі нам немає чого робити у Європі. Ми ніколи не зможемо бути французами, або ж англійцями, як би не намагалися, адже у нас інший менталітет. А за ментальністю стоїть мова. Треба входити до європейської спільноти зі своїм власним почерком, зі своєю неповторністю, і тоді саме за це нас там будуть поважати.

А чому так відбувається, що ми значно краще обізнані із останніми подіями у житті Росії, США, чи навіть Іраку, водночас ми так мало знаємо про життя західних і південних слов’ян?

Винні у цьому як ми самі, так і наші ЗМІ. Зрозуміло, що нас цікавить Ірак, адже там була війна, це болюча для усього людства тема. А слов’яни, як я вже зазначав, славляться своєю небайдужістю до долі інших людей та народів. З іншого боку, ми не так переймаємося життям близьких країн (тих самих чехів чи болгар), оскільки вони ніби поряд, близькі, і нічого визначного для нас нібито там не відбувається. Зізнаємося, що наше твердження є однобічним – суспільство виявляє жвавий інтерес до Польщі, Чехії, країн Балтії, що вступили до Європейського співтовариства, воно хоче знати, яким чином відбуваються масштабні інтеграційні процеси, які труднощі доводиться долати на цьому шляху. Нещодавно стало відомо, що до Європейської Спільноти Болгарія вступає на початку 2007 року. Проте „важливо як, а не коли Ви станете членами ЄС”, – сказав під час свого візиту до Болгарії Президент Чеської Республіки Вацлав Клаус. Відомо, що автор шокової приватизації, якому дорікали за швидкі темпи її проведення в 90-х рр., виступив у чеській пресі з проблемною статтею „Як би нам не загубитися в ЄС”, а в інтерв’ю болгарській газеті „Капітал” (27.11 – 03.12. 2004 р.)висловив свої спостереження, що в деяких антикомуністичних риториках містяться ті ж самі помилки і маніпуляції, які комуністи застосовували в минулому.

За радянських часів ця проблема стояла не так гостро, оскільки тоді існувала Рада економічної взаємодопомоги, зараз же ми абсолютно розділені. Водночас, якщо говорити про мову, то тут ми залишаємося близькими, завдяки тому, що наші мови розвиваються синхронно і одночасно набувають багато спільних слів. Незабутня Віра Титівна Коломієць після війни написала книжку про спільні тенденції в розвитку слов’янських мов.

Раніше, я пов’язував подібність у розвитку слов’янських мов з тим, що всі слов’яни перебували в одному соціалістичному таборі. Проте, зараз виразніша громадсько-політична ситуація в кожній країні, але мовні процеси дещо ідентичні, спільність залишилась. Так слово „мас-медіа” з’явилося в болгарській мові, але розгорнувши чеську газету, я помічаю його й там. Слово грецького походження „електорат” дуже активно вживається в болгарській мові, проте зараз воно набуло поширення і в нас, у мові деяких журналістів навіть з додатковим значенням, відмінним від нейтрального „виборці”. А слово з нашого молодіжного сленгу „прикольнутися” є також у південнослов’янських мовах. Невже це не свідчить про те, що слов’яни є спільнотою? У наших мов спільний пульс!

Я вже не говорю про те, що у слов’ян перегукуються географічні назви. Наприклад, у Болгарії є Берковіца, Єнакієве. Біля Пскова є Валдайська височина і така сама назва (Владая) є в Болгарії. Колись я шукав повторення слова „Балкани” і знайшов таку саму назву у Підмосков’ї. Отже, у слов’ян надзвичайно багато спільного, ми маємо близькі погляди при оцінці багатьох явищ та речей.

Ви згадували про роль Чехії для розвитку ідеї слов’янства, згадували Болгарію. А яке місце посідає Україна серед сучасного слов’янства?

Україна є центром Європи, і не лише географічно. Споконвіків Україна була перехрестям, місцем транзиту різних народів. Важко перелічити скільки різноманітних культур було на цій території, скільки запозичень взяли українці від них. Тут були скіфи, сармати, греки, на заході слов’яни зустрічалися і з Карлом Великим і запозичили від його народу рецепт виготовлення хліба. Безумовно, українці також багато віддавали іншим народам.

Це характерно і для інших слов’ян. Коли вони, як я вже розповідав, ішли по Карпатах, то передали велику частку своєї мови та культури румунам, угорцям та іншим народам. Угорці видали двотомний словник слов’янських запозичень у своїй мові.

Якщо ж говорити конкретно про Україну, то тут існувала держава з дуже високим рівнем культурного розвитку – Київська Русь, яка свого часу сприяла розповсюдженню слов’янської писемності. Болгарія є колискою слов’янської писемності, проте вона невдовзі була поневолена спочатку Грецією, а потім Туреччиною. Так от книжки із двох болгарських книжних шкіл йшли в Київську Русь, де існувала школа, що їх поширювала, і тому, згодом, ці книжки поверталися до Болгарії у вже оновленому вигляді.

Культурні зв’язки між Україною та Болгарією не припинялися навіть тоді, коли обидві країни були у складі імперій. Вчені з України приїздили до Болгарії аби вивчати болгарську мову, зокрема відомий славіст Віктор Григорович написав „Очерк ученого путешествия по европейской Турции”, де йшлося про Болгарію. Він привіз звідти багато пам’яток IX ст. і став одним з перших палеославістів.

Дуже високу оцінку отримали в усьому світі українські культура та мова. Наша мова є надзвичайно милозвучною завдяки своїй кореляції голосних та приголосних. Загалом, Україна займає помітне місце в слов’янщині, і тому ще із 40–50 років XIX ст. болгарин Іван Леков у своїх дослідженнях дуже важливе місце відводив українській мові. Візьміть хоча б той факт, що закінчення –ові у давальному відмінку йдуть іще від старослов’янської мови, а збереглися вони лише в українській. Безперечно, що за слов’янською ментальністю стоїть мова.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Радован Ванер, директор Чешского центра в Киеве

«Идея славянства сейчас не так популярна в Чехии, как раньше»

Віктор Петрович Яновський, Перший віце-президент Торгово-промислової палати України

“Немає підстав говорити про специфічність економічних відносин між слов’янськими країнами”

Борис Парахонський, доктор філософських наук, завідуючий відділу Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО

Питання ідентичності не можна охопити слов’янською атрибутикою

Адам Чарнота, слов’янин польсько-австралійський, професор Університету Сідней, Австралія.

Слов’янство повинно спиратися на універсальні цінності

Микола Ярмолюк, радник Міністерства закордонних справ.

Культурне різноманіття – природний спадок слов’ян

Кость Бондаренко, политолог

Славянская Европа для нас – реальная альтернатива

Борис Драгін, журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України

„Поглиблення співпраці між слов’янськими країнами має сенс, на мою думку, лише на двосторонній основі”

Степан Віднянський, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України.

Політичне слов’янство протистоїть “поверненню до Європи”

Алексєєв Юрій Миколайович, ректор Київського славістичного університету.

Слов’янський етнос залишається найбільшим у Єдиній Європі

Прімож Шеліго, посол Словенії в Україні

„Ми, словенці, завжди усвідомлювали свою безпосередню причетність до сім’ї слов’янських народів”

Василь Махно, український поет

Дух слов’янства

Игорь Ляльков, председатель Белорусского Шумановского Общества, председатель Редакционного совета журнала «ЭўраБеларусь»

Славянский фактор по-белорусски

Емілія Ченгелова, соціолог, науковий співробітник Інституту соціології Академії наук Болгарії, Софія.

Слов’янська єдність можлива тільки в європейському контексті

Аркадиуш Сарна, эксперт Центра Восточных Исследований, Варшава

Глобальная перспектива более прогрессивна, чем славянская

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Маятник качнется в сторону Украины

Сергей Борисович Крымский, философ

Украина может стать центром влияния. Но только в отдаленной перспективе.

Леонід Зашкільняк, зав. кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор

Міф про третій шлях „Слов’янської ідеї”

Мілета Продановіч, художник, Сербія.

Страх вестернізації

Владимир Богданов, социолог, РФ

Не надо прикрывать «славянством» олигархат и алчность

Нікола Йордановскі, доктор історії, Македонія

Ми настільки ж подібні, наскільки і різні

Валерій Яровий, доктор історичних наук, професор

Слов’яни є не етнічною, а мовною спільнотою

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор

„Коли говорити про сучасних слов’ян, то спільне між ними лише те, що вони більш-менш можуть порозумітися”

Александр Дулеба, директор исследовательского центра Ассоциации внешней политики Словакии

Словосочетание «быть европейцем» имеет для средних словаков политическое значение, а «быть славянином» – этническое

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,030