В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Україна шукає свою ідентичність

Прочитати вступ росiйскою мовою

Наскільки важлива проблема ідентичності? Наша повсякденна практика ніби-то свідчить про те, що для виживання потрібно не так вже й багато. Суржик дозволяє позбавитися зайвого мовного напруження, а нові ідоли масової свідомості – Вірка Сердючка і російськомовні боксери брати Клички – демонструють гнучкість і пристосовницький характер сучасного українця, який вміє викрутитися з будь-якої ситуації у себе вдома і який вдало продає себе за кордоном. При всьому цьому – це ідентифікати “виживання”.

Якщо ж говорити не про виживання, а про життя, а тим більше про проекції цього життя, то тут все розпадається на фрагменти, уривки, припущення.

***

В епоху Радянського Союзу на офіційному рівні декларувалася нова історична спільнота – “радянський народ”, який не знав національних конфліктів, а також забезпечував “можливість всім народам, національностям проявляти свої національні особливості у повному обсязі” (це стверджувалось в підручниках з історії СРСР, як і в будь-якій з газет того часу). Тому абсолютно природно, що після здобуття незалежності, національна тематика була домінуючою, як та пружина, яка випрямилася після довгого затягування. Але саме питання національного відродження виявилося підвішеним у повітрі, оскільки не було підкріплено ні образом майбутнього, ні образом політичного і соціально-економічного устрою країни. Крім того, утворились смислові “розриви” у сприйнятті соціальної реальності, які виявилися руйнівними для стереотипів епохи відродження української національної держави.

Столітні драми українського народу і не до кінця вистраждана українська мрія (національна держава, демократичні свободи та братство слов’янських держав) не давали відповіді на питання про те, яке суспільство заснувало у 1991 році українська держава.

Компроміс, який був відображений в ідеї про молоду українську політичну націю – тобто націю державницьку – парадоксальним чином співпадає з тезою про прискорення євроінтеграційних процесів і входження в єдине європейське співтовариство. Але чим для нас є Європейський Союз – сукупністю етносів, народів, регіональних спільнот, чи ще більш умовною системою абстрактних для нас цінностей? З іншого боку, теза про повернення до “колиски братніх народів” виглядає не менш суперечливо, оскільки ми тільки отримали шанс для побудови власної держави. Загальною ж тенденцією сучасного націотворення є те, що етно-національні процеси XV-XIXстоліть вже залишились далеко позаду, і тепер параметри побудови держав задає демократичний “тоталітаризм” прав і свобод людини.

***

Національна ідея не спрацювала – це формула, якавлаштовує багатьох. Її синонімом стала ще й формула геополітична – розкол України на Схід і Захід. За суперечками про мову, релігію і історію ми забули про спільну справу, яка могла б мобілізувати всю країну. Єдина точка порозуміння – наявність стратегічного ресурсу у вигляді чорноземів (за стан яких, до речі, українці ще будуть відповідати перед людством).

Геополітичний “розкол” всередині самої України не тільки не залатаний, але й продовжує поширюватися. Нинішня економічна і соціокультурна регіоналізація породжує нові для України ідентичності – донеччан, львів’ян, харьківчан стає все більше. З такими темпами до політичної регіоналізації – півкроку. Не важко передбачити, що вся ця мозаїка “уявних спільнот” при необхідності легко розчиниться хоч у Європі, хоч у Євразії. Як наслідок, розкол став предметом внутрішньополітичної експлуатації, джерелом політичного кар’єрного зростання і самоствердження, інструментом зовнішньополітичних ігор.

За минулі 12 років не було створено жодної спільної ідеї, навколо якої могли б об’єднатися громадяни України. Наші політики не створюють можливостей для виходу на позитивні характеристики ідентифікації громадян з успіхами, досягненнями власної держави. Натомість вони спекулюють на трагедіях, формуючи відчуття спільності в біді.

***

Проблема ідентичності, на наш погляд, пов’язана не з критерієм “подібності”, а насамперед, зі змістом спільної національної справи і з загальновизнаною проекцією цієї справи. Не минуле пояснює майбутнє, а навпаки – проекція спільного майбутнього дозволяє прочитати і зрозуміти цю історію. “Все наступне проливає світло на попереднє”.

Саме боротьба за майбутнє стала стрижнем нинішньої політичної і економічної боротьби в Україні. Гуманітарії виявилися “розібраними” по студіям-кухням, або ж з головою пішли в політичний сервіс. Як наслідок, про проблеми “буття українського народу” пишуть книжки не нові Костомарови і Куліші, а політики.

Так президент Леонід Кучма написав книгу, де намагається переконати читача, що Україна – не Росія. В різний час відповіді на це питання у письмовій формі пропонувалися майже усіма політиками, які претендують на загальнодержавний масштаб – В. Литвин, В. Медведчук, В. Ющенко, А. Деркач та інші виступають основними учасниками цієї “публічної дискусії”. Перед  тим як отримати позитивну відповідь на те, чим ми все жтаки є, нас ще очікує багато “писанини” про те, що “Україна – не Європейський Союз”, “Україна – не Туреччина” і багато тому подібних “відмінностей”.

***

Заради справедливості варто зазначити, що питання ідентичності не є актуальними лише для України. Росія, останнім часом, такожнамагається осмислити нові реалії і вибирає при цьому між європейським та євразійським майбутнім. Новий імпульс отримало це питання і в сусідніх з нами країнах – Польщі, Угорщині, Словаччині, Чехії, Румунії та Болгарії. Та і світові лідери – США, ЄС – нікуди не подінуться від викликів новостворюваного світу, який потребує нового прочитання національних історій і утвердження нових соціальних проекцій.

***

Пошук ідентичності – відповідь на нарощування глобалізації, розмивання мовних і релігійних спільнот, національних відмінностей. У сучасному світі постмодерну домінуючим стає прагматичний підхід економічної ефективності, яка останнім часом стає основним критерієм успішності нації на світових ринках. Разом з тим, хвиля уніфікації і пріоритет “права сильного” стали причиною народження нових амбіцій і претензій.

Глобалізація і новий сепаратизм породили ефект “геополітичної мушлі”, коли країни і цілі регіони, механічно відгороджують свої території, щоб уникнути деструктивного впливу ззовні. “Антитерористична коаліція” – це теж ідентифікат постмодерного світу, поруч зі “світовим тероризмом”, “ісламським фундаменталізмом” і тому подібними речами.

Разом з тим, глобалізм для сучасних націй означає і спів-життя в єдиному світі, де кожен має право на своє “я” і готовий його захищати до кінця, навіть ціною власного життя. Тому цілком закономірно, що в таких умовах культурна самобутність переживає справжній ренесанс. Не випадково нове “прочитання”  традиційних способів економічної і соціальної самоорганізації, духовних практик, народної творчості користуються величезною популярністю у світі. Розгорнулися справжні “бої за історію”, де російське месіанство зіткнулося з європейською екзистенцією і американським утопічним прагматизмом.

***

Як наслідок, Україна опинилася перед вибором – стати “зручною територією” чи “демографічним ресурсом”, які  поглинуть або Росія, або Європа; чи утверджувати власну спільноту-державу, здатнуосмислити власну історію і самостійно створювати образ свого майбутнього. У першому випадку питання ідентичності залишаться невикористаними, оскільки розчиняться у вже сформованих концептах. У другому випадку ми зможемо на рівні з іншими суб’єктами глобальних проекцій розпоряджатися своїм соціокультурним капіталом, відтак,  залишитися самими собою.

***

Питання про ідентичність українців залишається відкритим. Проте, від нього залежить майбутнє – держави, нації, громадян, співвітчизників. Часу на відповідь не так вже й багато...

Свернуть

Питання про ідентичність українців залишається відкритим. Проте, від нього залежить майбутнє – держави, нації, громадян, співвітчизників. Часу на відповідь не так вже й багато...

Развернуть

Мнения экспертов
Другие диалоги:

Поліконфесійна країна

Поліконфесійна країна: Поліконфесійна країна

Віктор Бондаренко, голова Держкомрелігії

Головна і неодмінна умова нормальних взаємин і співпраці держави і Церкви - це неухильне дотримання принципу відокремлення Церкви від держави

Читать далее

Церква повинна допомогти людині подолати плинність часу

Церква повинна допомогти людині подолати плинність часу: Церква повинна допомогти людині подолати плинність часу

Ігор Ісіченко, архієпископ Харківський і Полтавський (УАПЦ)

Архієпископ Ігор Ісіченко - людина відкрита і творча. Погляди його стосовно церкви можна назвати реформаторськими, а інвективи в адресу держави – б’ють у яблучко. Його розповідь про розкол у УАПЦ, стан справ у православ’ї вражає відвертістю..

Читать далее

Церква може впорядкувати державу. Якщо держава не буде заважати впорядкуватися самій церкві

Церква може впорядкувати державу. Якщо держава не буде заважати впорядкуватися самій церкві: Церква може впорядкувати державу. Якщо держава не буде заважати впорядкуватися самій церкві

о.Микола (Пауков), УПЦ (КП)

Я не запобігаю перед католиками. Я звертаю увагу лише на їхню релігійність – вона щира. А у нас, на жаль, вона дуже часто лише декларована, поверхова.

Читать далее

Нет никаких оснований для того, чтобы опасаться крымо-украинского конфликта

Нет никаких оснований для того, чтобы опасаться крымо-украинского конфликта: Нет никаких оснований для того, чтобы опасаться крымо-украинского конфликта

Фарук Ашур, глава Межобластной ассоциации общественных организаций «Арраид»

Нельзя сравнивать уровень взаимопонимания между народами Израиля и Палестины, и украинцев с татарами. Любой вопрос у нас может решиться диалогом и мирным путем, у меня есть такое впечатление.

Читать далее

Государственной церкви в Украине быть не должно

Государственной церкви в Украине быть не должно: Государственной церкви в Украине быть не должно

Владимир Крупский, президент Украинской Унионной Конференции церкви адвентистов седьмого дня.

В концепции социального служения адвентистской церкви сказано, что церковь абсолютно терпима к выбору, который сделал человек, и даже к атеистическому выбору.

Читать далее

Церковь в армии – не прихоть, а норма НАТО

Церковь в армии – не прихоть, а норма НАТО: Церковь в армии – не прихоть, а норма НАТО

Сергей Лысенко, председатель Всеукраинского межконфессионального христианского военного братства

В армиях стран НАТО институт военных священников существует повсеместно.

Читать далее

Мы не против национальной идеи, но хотели бы вернуть наше имущество

Мы не против национальной идеи, но хотели бы вернуть наше имущество: Мы не против национальной идеи, но хотели бы вернуть наше имущество

Протоиерей Георгий Коваленко,редактор официального сайта УПЦ "Православие в Украине"

Сейчас идет процесс духовного возрождения общества. Естественно, нам хотелось бы, чтобы в один момент все стали традиционными верующими, но это невозможно.

Читать далее

Коли відроджується „Третій Рим”

Коли відроджується „Третій Рим”: Коли відроджується „Третій Рим”

Архієпископ Любомир Гузар, голова УГКЦ

Представникам різних релігій і конфесій, можливо, було би легше один одного розуміти, аби вони серйозно взялись до соціальної праці, а тим більше спільними силами.

Читать далее

Формировать себя

Формировать себя: Формировать себя

Андрей Зельницкий, директор Института управления эффективностью процессов «Гарант квали»

Мы не есть что-то застывшее, и способны сами формировать себя

Читать далее

Перспектива української ідентичності в сучасному світі

Максим Стріха: Перспектива української ідентичності в сучасному світі

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Зараз ніхто не зможе передбачити, чи лишиться україномовна Галичина таким собі «Квебеком» у переважно російськомовному “государстве Украина”, чи «Квебеком» стане російськомовний донецький регіон - в україномовній Україні

Читать далее

Україну потрібно об’єднувати на основі сучасності

Україну потрібно об’єднувати на основі сучасності: Україну потрібно об’єднувати на основі сучасності

Володимир Євтух, чл.-кор. НАНУ, професор, доктор історичних наук

Пошук об’єднавчого моменту я би почав через відшуковування позитивних символів сприйняття України за кордном, бо вони дають нам можливість включитися в більш широкий контекст.

Читать далее

Національну ідею треба визначати не через порівняння, а через мету

 

Артем Біденко, виконавчий директор Асоціації підприємств зовнішньої реклами України

Пересічний громадянин живе сьогоднішнім днем і підсвідомо погоджується з тим, що держава також може так жити. Про це свідчать масові свята, які часто проводяться і збирають великі натовпи.

Читать далее

Ми – втомлена нація

Василь Махно: Ми – втомлена нація

Василь Махно, український поет

У старі мішки налито нове вино. Ми нічого кардинально не змінили, не відійшли від “совкових” понять, сутність залишилась старою, і декоративна Україна функціонує у пострадянських умовах.

Читать далее

Воспитай в себе гражданина

Владимир Дубровский: Воспитай в себе гражданина

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Общество расколото не по национальному или цивилизационному признаку – оно расколото по признаку возможности или невозможности принимать решения и нести за них ответственность

Читать далее

Культурне ядро

Мирослав Попович: Культурне ядро

Мирослав Попович, директор Інституту філософії ім. Г.Сковороди

Важко сказати, чим ми схожі. Але що маємо проблеми з гумором – це точно.

Читать далее

Велич еліти творить націю

Олександр Шморгун: Велич еліти творить націю

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Потужний національний імпульс ідентичності, який з’явився наприкінці 80-х – початку 90-х років можна було використати тільки один раз

Читать далее

Нам не хватает умения создавать правила игры, и выполнять их

Нам не хватает умения создавать правила игры, и выполнять их: Нам не хватает умения создавать правила игры, и выполнять их

Александр Ивашина, культуролог

Нам еще предстоит вырастить людей, которые читают и пишут книги, но не за счет унижения русскоязычной части населения.

Читать далее

Мираж в движении

Владимир Фесенко: Мираж в движении

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Не надо гоняться за миражами в виде национальной идеи. Надо формировать политическую нацию, постепенно укреплять общественное единство, развивать у наших соотечественников гражданскую идентичность – без конфликтов, принуждения...

Читать далее

Уметь смеяться

Уметь смеяться: Уметь смеяться

Александр Кислый, руководитель Института гражданского общества (Крым)

Почему украинец не может ощутить всю страну своим домом? Потому, что в его натуре ощущение только благоустроенного дома.

Читать далее

Ритуальный характер

 

Виктор Цыганов, профессор, политолог, телевизионный ведущий (УТ-1)

В этой стране государство всегда очень любило свой народ и ненавидело каждого отдельного гражданина. Что сейчас и проявляется в полной мере.

Читать далее

Сверхидея для сверхчеловека

Сверхидея для сверхчеловека: Сверхидея для сверхчеловека

Олег Бахтияров, генеральный директор Университета эффективного развития

Единственное, что может по настоящему объединить людей и дать им осознание своей общности – это проект будущего

Читать далее

Конфлікт на рівні підсвідомості

Євген Головаха: Конфлікт на рівні підсвідомості

Євген Головаха, Заступник директора Інституту соціології, Завідуючий відділу історії, теорії та методології соціології, професор

Можна розраховувати, що років через шість-сім почнеться масова ідентифікація з новою державою, з новою економікою.

Читать далее

Взвешенный имидж

Взвешенный имидж: Взвешенный имидж

Андрей Мишин, заведующий отделом региональной безопасности, Национальный институт проблем международной безопасности при СНБОУ

Мы должны отказаться от создания лубочных украинцев и лубочной Украины, от подхода к имиджу как чему-то «отлакированному»

Читать далее

Принадлежность к паспорту

Принадлежность к паспорту: Принадлежность к паспорту

Евгений Копатько, руководитель Донецкого информационно-аналитического центра

Мы все 12 лет независимости искали, что нас отличает от русских, теперь же следует искать то, что нас объединяет

Читать далее

Суспільство міксантів

Суспільство міксантів: Суспільство міксантів

Валерій Хмелько, професор, доктор філософських наук, президент Київського міжнародного інституту соціології

Усвідомлення себе як ми-українці, незалежно від усіх інших ознак, є дуже важливим в плані усвідомлення свого громадянства.

Читать далее

Откуда в Украине взяться рафинированным интеллектуалам?

Откуда в Украине взяться рафинированным интеллектуалам?: Откуда в Украине взяться рафинированным интеллектуалам?

Виктор Танчер, доктор философских наук (Институт социологии НАН Украины)

Украинцы далеки от идеализма: им нужны маленькие, но реальные дела. Сначала нужно выйти на какой-то уровень благосостояния, а уже потом думать об идеалах.

Читать далее

Орієнтація на егоїзм

Александр Майборода: Орієнтація на егоїзм

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Всі провідні нації стали провідними тільки тому, що виявляли такі риси характеру, як наполегливість і навіть певний егоїзм – орієнтацію тільки на себе і свої інтереси.

Читать далее

Украина может вызывать гордость

 

Анатолий Ручка, доктор философских наук, профессор, зав. кафедры социологии культуры Института социологии НАН Украины

В известной степени происходит украинизация общественных сфер. Так или иначе, украинство как таковое будет расширять свои возможности, но это не означает, что оно поглотит российскую идентичность тех граждан, которые проживают в Украине.

Читать далее

Свидетели эксперимента

Свидетели эксперимента: Свидетели эксперимента

Ирина Рожкова, начальник департамента политической социологии Европейского института интеграции и развития

Чем дальше, тем труднее будет найти одну универсальную, объединяющую идею-знамя: в усложняющемся мире модель социальной консолидации не может быть одномерной

Читать далее

Треба собі зізнатися раз і назавжди – виходу немає. Наше місце уже визначено

Треба собі зізнатися раз і назавжди – виходу немає. Наше місце уже визначено: Треба собі зізнатися раз і назавжди – виходу немає. Наше місце уже визначено

Дмитро Корчинський, ведучий телеканалу “Студія “1+1”

Нічого не змінилося, тому що нічого не відбулося. Будь-які зміни в національній свідомості завжди супроводжуються якимись зовнішніми ефектами. І, знову ж таки, саме якісь сильні події, зовнішні впливи і прояви здатні змінювати національну свідомість.

Читать далее

В Украине умирают страхи: тоталитарных фобий у нас уже нет

В Украине умирают страхи: тоталитарных фобий у нас уже нет: В Украине умирают страхи: тоталитарных фобий у нас уже нет

Вадим Скуратовский, доктор искусствознания, Киевский государственный институт театрального искусства им. Карпенко-Карого

Украинцы одолели животный страх, который сопровождал их последнее столетие буквально в каждом их житейском сюжете и жесте.

Читать далее

Суспільство ще не дійшло згоди стосовно того визнавати чи не визнавати українську культуру

Антоніна Колодій: Суспільство ще не дійшло згоди стосовно того визнавати чи не визнавати українську культуру

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

Формування ідентичності напряму пов’язано з патріотизмом і з легітимністю влади. Тож, доки наша держава не буде авторитетною структурою, доти важко буде говорити і про ідентичність як загальнонаціональну характеристику.

Читать далее

Не должно быть диктатуры бездарности

Не должно быть диктатуры бездарности: Не должно быть диктатуры бездарности

Юрий Макаров, ведущий канала «Студия «1+1»

Должно быть больше консолидированных людей с хорошим вкусом и битье по рукам людей с плохим вкусом. Я понимаю, что это звучит жутко по-снобски и, тем не менее, настаиваю на своем, потому что нет другого выхода.

Читать далее

Нам треба написати нормальну позитивну історію

Нам треба написати нормальну позитивну історію: Нам треба написати нормальну позитивну історію

Лесь Танюк, народний депутат України, режисер драми і кіно, голова Комітету з питань культури і духовності

Ми мусимо переписати історію. Вона була написана з хибних позицій, із вилученням низки важливих фактів. Складається враження, що вся історія України є історією нещасть, обманів, злиднів і так далі.

Читать далее

Украинцы – это терпеливый народ

Сергей Макеев: Украинцы – это терпеливый народ

Сергей Макеев, доктор социологических наук, старший научный сотрудник Института социологии НАН Украины

Некрасивую историю нельзя присвоить, на ней нельзя высторить идентичность. В нашей истории нечем гордиться, потому что выходит так, что мы только терпели.

Читать далее

Цель нашего существования – вернуться в цивилизованный мир

Цель нашего существования – вернуться в цивилизованный мир: Цель нашего существования – вернуться в цивилизованный мир

Сергей Крымский, профессор, доктор философских наук

Борьба за украинскую государственность включает в себя и период гетьманщины, и период украинской автономии в составе Российской федерации. Подобная продолжительность – редчайший случай в истории, ведь обычно эта бо

Читать далее

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,082