В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

В современных ролевых играх и тренингах социо- и психодраматические техники используются в целях обучения личности более эффективному поведению в ситуациях, в которых человек или группа людей испытывает затруднения, предоставляя им возможность получения опыта, приобрести который в настоящий момент в реальной жизни для данного клиента маловероятно.

Собственно, социодрама – это ролевая игра, метод которой предназначен для работы с межгрупповыми отношениями и коллективным мировоззрением, драма для людей, рассматривающих вопросы, относящиеся к некой социальной единице, является ли это группой лиц, отдельным государством, сообществом или человечеством в целом. А поскольку социодрама используется для воспроизведения и исследования в действии социальных групп – команд, организаций, национальных/интернациональных систем, ее вполне можно использовать для изучения, диагностики, планирования и проверки возможностей социума для последующего применения в реальной жизни.

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Интеграция Украины в ЕС – тема весьма актуальная, говорят и пишут о ней очень много. Но едва ли не впервые за последние (постсоветские) годы у нашей страны появился свой общеукраинский ПРОЕКТ – «проект Европа». А это означает, что появилась цель и появилась перспектива. Это означает также, что растет значение общего гражданского усилия, наметилась мобилизация общества. Это также и период «взросления» нашей страны, когда от этапа жесткого отрицания/игнорирования/борьбы с ветряными мельницами мы переходим к созиданию, созиданию своей собственной страны. Это стало реальной ценностью, реальной ролью для миллионов наших сограждан.

Но:

– интеграция – это большая и кропотливая работа, прежде всего для Украины;

– поскольку перспектива вступления Украины в ЕС носит долгосрочный характер, необходим анализ перспектив самого Европейского Союза, а также характер отношений, которые складываются между странами ЕС в экономике, политике. Политикум и бизнес Украины должны не только знать и понимать проблемы и противоречия ЕС, но и учиться «чувствовать контексты», глубоко и всесторонне понять его цели и предназначение;

– пока, на волне евроэйфории, не принято обсуждать те перемены, которые ждут Украину на пути в ЕС, никто не взвешивает преимущества и недостатки, а также не учитывает риски, которые просто неизбежны и это грозит весьма серьезным разочарованием. Захотим ли мы стать гражданами единого государства ЕС через 10-15 лет?

- евроинтеграция выглядит скорее как бизнес- и дипломатическая стратегия. Отсутствует важнейшая составляющая – социальная стратегия.

Двигаясь по пути интеграции в ЕС, Украине необходимо также найти ответы на вопросы: Что Украина может дать Европроекту? Почему ЕС должен быть заинтересован в присоединении нашей страны?

Пока же ни у стран ЕС, ни у Украины нет видения украинского вклада в общую организацию, хотя никто не лишал Украину права предлагать ЕС не только свои ресурсы, но и свои проекты. Но для того чтобы сделать Европе предложение, от которого ей будет трудно отказаться, следует изменить – как извне, так и изнутри – статус Украины как «просителя». Это, возможно, самая трудная роль, но чем скорее мы научимся ее играть, тем скорее Украина сможет получить шанс продемонстрировать свои возможности сделать свой вклад в развитие Европейского сообщества. И об этой роли нужно вести дискуссию, прежде всего, в нашей стране.

Украине еще только предстоит освоить опыт стран уже вошедших в ЕС в отстаивании собственных национальных интересов, а также в поисках взаимоприемлемых компромиссов.

Однако пока украинский бизнес не станет «заказчиком» евроинтеграции Украины, а экономика Украина не будет готова стать частью евроэкономики, вряд ли прекрасная евросказка станет былью. До тех пор, пока Украина не начнет диверсифицировать свои отношения со странами ЕС, развивая их не только на государственном, но и на корпоративном уровне, наш путь в Евросоюз будет весьма проблематичным. Статистика свидетельствует, что с вступлением Центральноевропейских стран в ЕС, торгово-экономическое сотрудничество Украины с ЕС опередило традиционного для Украины лидера – страны СНГ. Таким образом, ЕС становится крупнейшим торговым партнером Украины. И эти отношения нужно развивать и стимулировать, эту роль Украине необходимо сделать свои вторым «Я», если власть не только декларирует свои евроинтеграционные намерения, но и намерена их реализовать.

Поставленная нашей страной цель вхождения в ЕС может кроме всего прочего послужить также и ресурсом для консолидации внутренних сил и решения возникших в ходе «оранжевой революции» противоречий. Речь идет прежде всего об активном привлечении регионов Украины к формированию и реализации политики по интеграции в структуры ЕС, а также налаживания прямых межрегиональных отношений с регионами стран-членов ЕС.

Преимущества евроинтеграции со временем должен ощутить КАЖДЫЙ гражданин Украины, также как и понять/осознать/почувствовать себя европейцем. Роль европейца должен уже сегодня примерить на себя каждый из нас. Попробуйте, и вам понравится, говорит реклама. Но так ли это на самом деле? Комфортно ли будет в Европе «європейцю українського походження»?

Сознательная информационная политика украинской элиты, способствующая трансляции информационных ресурсов и «месседжей» из ЕС, вплоть до создания единого информационного поля уже не просто веление времени, это жизненная необходимость. Упрочение/укоренение общеевропейских ценностей в противовес постсоветской ностальгии и потребительскому отношению к нашему «походу в Европу» остается не менее важной задачей/ролью для нынешнего украинского руководства. Но для этого и украинские «верхи» должны взвалить на себя эту роль, войти во вкус, захотеть жить по-новому, строить/налаживать новые, европейские механизмы функционирования государства и его взаимодействия с обществом, разблокировать перспективы ускоренной модернизации украинского общества.

Главное, чтобы наш «поход» в ЕС не стал очередным блефом той части элиты, которая пришла к власти, дабы не проводить внутренние реформы. Чтобы это не стало уходом от внутренних проблем во внешние «перспективы без перспективы».

В самый разгар холодной войны отец современной социометрии Якоб Леви Морено выступил с идеей организации прямого диалога двух мировых лидеров – Эйзенхауэра и Хрущева, в ходе которого предложил им обменяться ролями, применив основной прием в социопсиходраме – дублирование, обмен ролями, «зеркало». В то время социодрама уже использовалась Морено для работы по терапии социальных конфликтов, предотвращению глобальных противостояний и войн.

Наши задачи не так критичны, но и не менее значимы. Сегодня перед Украиной реально стоят вопросы европейской интеграции, обретения статуса страны с рыночной экономикой, облегчения визового режима, членства в ВТО, создания зоны свободной торговли и реального приближения к европейским структурам. Нам предстоит большая работа над собственным законодательством, повышением жизненного уровня наших граждан, приобщение к лучшим достижениям европейской и мировой науки, культуры, социального и политического обустройства собственной жизни. Это работа даже не на ЕС, а на самих себя.

Может это и есть главная и лучшая наша роль?!

Тимошенко уверена, что Украина станет членом ЕС (15-04-2005 12:27), Эксперт-центр

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко верит, что Украина станет членом Европейского Союза.

В интервью всемирной службе Би-Би-Си, Ю.Тимошенко заявила, что "энтузиазм, с которым взялись за дело президент Украины и правительство, обязательно увенчается успехом".

"Если не возникнет проблем с организацией внутреннего жизни ЕС, и положительно завершатся референдумы по принятию Европейской Конституции, я уверена, что народы всех стран Евросоюза поддержат привлечение Украины к европейскому дому. Я верю в это, потому что вижу, как сейчас народы европейских стран принимают нашего президента. А так как политики в демократических странах прислушиваются к мнению своих народов, то мне кажется, что Украина очень скоро и органично присоединится к ЕС, и это пойдет на пользу им обоим", - сказала она.

Вместе с тем, она затруднилась сказать, когда это может произойти. "Трудно сказать. Важно следить, как будут развиваться события в самом Союзе. Но я уверена, что в Украине нет ни политических, ни законодательных, ни территориальных препятствий, одним словом, нет ничего такого, что бы могло стать препятствием вступления в Евросоюз", - подчеркнула Ю.Тимошенко.

Свернуть

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Без України Євросоюз є неповноцінним”

„Без України Євросоюз є неповноцінним”: „Без України Євросоюз є неповноцінним”

Олег Зарубінський, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції

Європейський Союз не може бути репрезентантом всієї цивілізованої, демократичної Європи, якщо до його складу не входитиме Україна, і консервативні європейські чиновники, а тим більше політики розуміють цю аксіому.

Чому після гучних заяв європейських представників, котрі лунали під час „помаранчевої революції” взаємини України з Євросоюзом не просунулися далі вже відомої політики сусідства?

Я б не сказав, що Європейський Союз нам обіцяв щось конкретне. Говорилося, що якщо Україна піде шляхом демократії, то в неї буде більше можливостей інтегруватися до європейської політичної та економічної спільноти. І зараз наша країна їх отримує.

Звичайно ж, можна бути не задоволеним тими, чи іншими сентенціями. Мені особисто не подобається термін „політика сусідства”, проте в міжнародній політиці часто-густо треба відкидати терміни і дивитися в суть. А суть полягає в тому, що сьогодні Європейський Союз не просто висловив величезний кредит довіри Україні, а й запропонував конкретні речі. Зокрема, зараз у практичній площині перебуває обговорення питання щодо лібералізації візових процедур для певних категорій українських громадян при перетині кордонів ЄС. Це передбачає абсолютно іншу філософію стосунків. Групи громадян, що матимуть змогу спрощеного проїзду до ЄС (а це студенти, журналісти, бізнесмени, науковці) якраз і мають трансформувати наше сусідство та підготувати Україну до реальної інтеграції. Нещодавно голова Комітету із закордонних справ німецького Бундестагу Фолькер Рюе при зустрічі розповів мені про конкретні форми спрощеного режиму. Передбачаються відсутність співбесід, відсутність часто фіктивних запрошень від родичів. Фактично, візи цим категоріям громадян надаватимуться в явочному порядку.

Єврокомісія вже досить чітко висловилася за надання Україні статусу країни з ринковою економікою, який дасть нам нові можливості та прибутки. Окрім того, Євросоюз уже підписав з Україною протокол про взаємний доступ на ринки товарів та послуг, котрий є необхідною передумовою для вступу нашої держави до Світової Організації Торгівлі. Зрештою, уже зараз підписано документи, котрі розширюють можливості для співробітництва між Україною та Європейським Союзом, зокрема, в текстильній галузі, і тепер український текстиль практично в необмежених кількостях може надходити до країн ЄС.

Водночас, нам треба відверто сказати самим собі, чи готові ми вже зараз набути членства в Євросоюзі. Відповідь буде негативною, оскільки Україна поки що не відповідає Копенгагенським критеріям, особливо це стосується економічних та соціальних стандартів. Тому треба не галасувати, а наполегливо працювати над досягненням цих критеріїв, оскільки це реально у наших інтересах.

І все ж таки, якщо ми хочемо отримати реальні перспективи членства у ЄС, то спершу варто з’ясувати, чи потрібна Україна Євросоюзу? Чим ми можемо зацікавити та збагатити Європу?

Європейський Союз не може бути репрезентантом всієї цивілізованої, демократичної Європи, якщо до його складу не входитиме Україна, і консервативні європейські чиновники, а тим більше політики розуміють цю аксіому. Без 48-мільйонної України, держави з європейськими традиціями, Євросоюз є неповноцінним.

Окрім того, наша країна, безумовно, цікавить ЄС в якості фактору безпеки в регіоні. Євросоюз перебуває в конкуренції з іншими світовими потугами, як то США, Японія та Китай. А Україна з її геополітичним, геостратегічним, транспортним, транзитним ресурсом є надзвичайно важливою країною, що не може не викликати інтересу в Європи. Однак, ми потрібні Європейському Союзові прогнозованими та надійними партнерами, такими, кого б європейці сприймали як своїх родичів, ЄС нагадує велику родину, яка має свої суперечки, угрупування, внутрішні протиріччя. В принципі, як і в будь-якій великій родині.

А чи не станемо ми бідними родичами у цій європейській родині? Це ж бо не найприємніша роль.

Ні, я не згоден з такою думкою. Погляньте на молодих членів, неофітів у Європейському Союзі. Вони не „барствують”, не є сибаритами, як французи чи британці. Подивіться як сьогодні „рвуть” поляки у Євросоюзі! Їм передрікали сільськогосподарську кризу, а натомість вони годують всю Європу. А українська сільськогосподарська продукція краща від польської.

От ви згадали членів Євросоюзу. Хто із них готовий посприяти швидшій інтеграції України до ЄС, а кому наше входження було б невигідним?

З точки зору формальної логіки, нам би мали заважати ті країни, які є не донорами Європейського Союзу, а реципієнтами різноманітних єврофондів, і для яких Україна може стати додатковим конкурентом у боротьбі за частку „європейського пирога”. Проте, насправді, неофіти Євросоюзу на сьогодні найбільш зацікавлені у входженні туди України. Окрім Польщі, у якої є свої серйозні аргументи економічного, геополітичного і навіть безпекового характеру, нас би раді там були бачити країни Балтії. Зокрема, Вільнюс зараз активно нам допомагає. Як це не парадоксально Туреччина, що може сприймати Україну в якості конкурента, теж досить спокійно ставиться до ідеї нашого членства у ЄС.

Я дуже задоволений тим, що поступово змінюється сприйняття України Німеччиною, своєрідним локомотивом Європейського Союзу. Мої розмови із впливовими німецькими політиками, на зразок того ж пана Рюе, свідчать, що німці все більше схиляються до необхідності допомоги Україні інтегруватися у Європу.

Найбільш скептичною по відношенню до перспектив української євроінтеграції є Франція, як би це не було для нас прикро. Річ у тім що ця країна завжди була проросійськи орієнтованою. Не можна сказати, що Франція виступає категорично проти нашої держави (в дипломатії такого немає), однак вона де факто нічого не робить для наближення України до форматів Євросоюзу. Не дуже прихильною до нас є і Іспанія, проте ця країна має на те свої підстави, адже вона якраз і є активним реципієнтом європейських фондів, зокрема, майже всі дороги там було побудовано за рахунок європейського фонду конвергенції (тобто вирівнювання).

Хочеться сподіватися, що скоро й Велика Британія уважніше придивлятиметься до нас. Ця острівна країна займає в ЄС особливе місце і в географічному, і в інтеграційному сенсі. Британія є фактично посередником між Європою та Сполученими Штатами, і я думаю, що після певних сигналів, які вже пішли до Євросоюзу з Вашингтона, в тому числі і внаслідок блискучого, як я вважаю, візиту президента Ющенка до США, Велика Британія почне інтенсивніше працювати на користь євроінтеграційного майбутнього України.

Ви вже згадували про російський фактор. Чи ставитиме північний сусід нам палки в колеса на шляху України до Європи?

Видимим чином ні, адже президент Путін особисто заявляв, що він не проти європейської інтеграції України. Росія не хоче, щоби ми йшли в НАТО, а щодо ЄС не заперечує. А знаєте чому? Тому що перспектива набуття членства в Євросоюзі для України явно не на обрії, а в НАТО – досить реальною.

Водночас, Росія безумовно не зацікавлена в тому, щоб Україна повністю інтегрувалася в європейську спільноту, адже тоді величезні російські амбіції залишаться нереалізованими. Росія без України не зможе позиціонувати себе в якості світового гравця хоча б наближеного до Європи рівня. Треба визнати, що Російська Федерація останнім часом діє досить емоційно і часто помиляється. Вона помилилася в Грузії (точніше в Абхазії), в Киргизії, в Середній Азії (підтримуючи тамтешніх авторитарних лідерів), вона помилилася, коли виступала проти входження Польщі, Чехії та Угорщини до НАТО ( а ті туди успішно ввійшли). Росія говорила, що не допустить, аби кордони НАТО перетнули межі колишнього СРСР, однак країни Балтії вже в НАТО, вона, нарешті, нічого не зможе зробити з Грузією та Україною, які проводять все більш незалежну від неї політику. Росія повинна реально оцінювати власну вагу в теперішньому світі, адже хоча вона є великою за площею та шанованою країною, проте вже не здатна диктувати свої умови і влаштовувати „національно-визвольні революції” в країнах Африки.

Отже, зі стратегічної точки зору, інтеграція України до ЄС не дасть Росії можливості виступати на світовій арені від імені колишніх республік СРСР як своїх домініонів. Проте, для справді демократичної Росії (якщо вона такою стане) демократична, європейська Україна є вигідною. В такому випадку Росія більше виграє і в економічному, і в культурному плані.

Отже, Росія не боїться, що Україна скоро приєднається до ЄС. Може, їй взагалі не варто хвилюватися на цей рахунок? Як Ви вважаєте, через скільки років ми нарешті приєднаємося до цієї структури? Чи взагалі це коли-небудь станеться?

По-перше, я на сто відсотків впевнений, що Україна увійде до Європейського Союзу, і станеться це при теперішньому поколінні.

То це відбудеться через десять, двадцять, тридцять років..?

Мені не подобається, коли деякі високопосадовці заявляють про те, що ми через два, чи п’ять років будемо в Євросоюзі. На яких підрахунках вони ґрунтують такі заяви? Думаю, що ми вступимо до ЄС тоді, коли Україна за показниками свого розвитку зможе реалізувати Копенгагенські критерії, коли у нас буде нормальний соціальний захист, коли ефективно працюватиме наша ринкова економіка.

Якщо Ви вже хочете почути цифри, то друге десятиліття XXI століття буде тим десятиліттям, коли Україна опиниться в Європейському Союзі. Мені важко говорити, чи буде це 2015, чи 2016 рік, проте, можна прогнозувати що впродовж наступних 15 років Україна приєднається до ЄС, тобто стане суб’єктом Європи не лише географічно, історично, ментально, культурно, а й економічно, соціально та політично.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Европа из рыхлой конфедерации постепенно превращается в федерацию нового типа

Інна Підлуська, президент Фонду „Європа XXI століття”

На жаль, в Україні немає масового розуміння того, що являє собою Європейський Союз

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Не обязательно стремиться к европейскому членству

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Без социального партнерства нам в Европу путь закрыт

Тетяна Голіченко, історик філософії, антрополог

Україна мусить відкритися для діалогу з Європою

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

«Мы уже имели европейскую жизнь во времена Советского Союза»

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

„Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

„Зараз найважливіше питання – чи хоче більшість наших громадян стати європейцями”

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Благотворное влияние Евросоюза. Но не сразу…

Дэвид Лейн, старший научный сотрудник университета Кэмбридж, член исследовательського проекта "Новые формы управления в Европейском Союзе"

До последнего расширения ЕС был достаточно успешным проектом

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова

Україні потрібен європрагматизм

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Процес інтеграції з ЄС є більш важливим з точки зору впливу на економіку, ніж постійні розмови про те, вступати чи не вступати”

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„У своєму нинішньому стані Україна однозначно не вигідна ЄС”

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

ЄС – вродливе дитя “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

«Евролокомотив» Украины - ее средний класс

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Украина является ключевой площадкой для изменения архитектуры Евросоюза

Елена Зеркаль, директор Государственного департамента адаптации законодательства

Мы не так далеки от Евросоюза, как некоторым кажется

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украине нужен поиск новых решений»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«В Украине сама нация считает себя европейской»

Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес-Асоціації

„Місце України в економіці Євросоюзу залежить від того, коли вона стане членом ЄС”

Ростислав Павленко, виконавчий директор Школи політичної аналітики при Національному університеті „Києво-Могилянська академія”

„У світі поважають жорстких, здатних захистити власний інтерес”

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Устремляясь в Европу, мы идем в новую империю

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Помаранчеві” події – підтвердження європейськості українців

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Украина идет в Европу бедной родственницей

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Місце України – в оновленому ЄС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,077