В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

В современных ролевых играх и тренингах социо- и психодраматические техники используются в целях обучения личности более эффективному поведению в ситуациях, в которых человек или группа людей испытывает затруднения, предоставляя им возможность получения опыта, приобрести который в настоящий момент в реальной жизни для данного клиента маловероятно.

Собственно, социодрама – это ролевая игра, метод которой предназначен для работы с межгрупповыми отношениями и коллективным мировоззрением, драма для людей, рассматривающих вопросы, относящиеся к некой социальной единице, является ли это группой лиц, отдельным государством, сообществом или человечеством в целом. А поскольку социодрама используется для воспроизведения и исследования в действии социальных групп – команд, организаций, национальных/интернациональных систем, ее вполне можно использовать для изучения, диагностики, планирования и проверки возможностей социума для последующего применения в реальной жизни.

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Интеграция Украины в ЕС – тема весьма актуальная, говорят и пишут о ней очень много. Но едва ли не впервые за последние (постсоветские) годы у нашей страны появился свой общеукраинский ПРОЕКТ – «проект Европа». А это означает, что появилась цель и появилась перспектива. Это означает также, что растет значение общего гражданского усилия, наметилась мобилизация общества. Это также и период «взросления» нашей страны, когда от этапа жесткого отрицания/игнорирования/борьбы с ветряными мельницами мы переходим к созиданию, созиданию своей собственной страны. Это стало реальной ценностью, реальной ролью для миллионов наших сограждан.

Но:

– интеграция – это большая и кропотливая работа, прежде всего для Украины;

– поскольку перспектива вступления Украины в ЕС носит долгосрочный характер, необходим анализ перспектив самого Европейского Союза, а также характер отношений, которые складываются между странами ЕС в экономике, политике. Политикум и бизнес Украины должны не только знать и понимать проблемы и противоречия ЕС, но и учиться «чувствовать контексты», глубоко и всесторонне понять его цели и предназначение;

– пока, на волне евроэйфории, не принято обсуждать те перемены, которые ждут Украину на пути в ЕС, никто не взвешивает преимущества и недостатки, а также не учитывает риски, которые просто неизбежны и это грозит весьма серьезным разочарованием. Захотим ли мы стать гражданами единого государства ЕС через 10-15 лет?

- евроинтеграция выглядит скорее как бизнес- и дипломатическая стратегия. Отсутствует важнейшая составляющая – социальная стратегия.

Двигаясь по пути интеграции в ЕС, Украине необходимо также найти ответы на вопросы: Что Украина может дать Европроекту? Почему ЕС должен быть заинтересован в присоединении нашей страны?

Пока же ни у стран ЕС, ни у Украины нет видения украинского вклада в общую организацию, хотя никто не лишал Украину права предлагать ЕС не только свои ресурсы, но и свои проекты. Но для того чтобы сделать Европе предложение, от которого ей будет трудно отказаться, следует изменить – как извне, так и изнутри – статус Украины как «просителя». Это, возможно, самая трудная роль, но чем скорее мы научимся ее играть, тем скорее Украина сможет получить шанс продемонстрировать свои возможности сделать свой вклад в развитие Европейского сообщества. И об этой роли нужно вести дискуссию, прежде всего, в нашей стране.

Украине еще только предстоит освоить опыт стран уже вошедших в ЕС в отстаивании собственных национальных интересов, а также в поисках взаимоприемлемых компромиссов.

Однако пока украинский бизнес не станет «заказчиком» евроинтеграции Украины, а экономика Украина не будет готова стать частью евроэкономики, вряд ли прекрасная евросказка станет былью. До тех пор, пока Украина не начнет диверсифицировать свои отношения со странами ЕС, развивая их не только на государственном, но и на корпоративном уровне, наш путь в Евросоюз будет весьма проблематичным. Статистика свидетельствует, что с вступлением Центральноевропейских стран в ЕС, торгово-экономическое сотрудничество Украины с ЕС опередило традиционного для Украины лидера – страны СНГ. Таким образом, ЕС становится крупнейшим торговым партнером Украины. И эти отношения нужно развивать и стимулировать, эту роль Украине необходимо сделать свои вторым «Я», если власть не только декларирует свои евроинтеграционные намерения, но и намерена их реализовать.

Поставленная нашей страной цель вхождения в ЕС может кроме всего прочего послужить также и ресурсом для консолидации внутренних сил и решения возникших в ходе «оранжевой революции» противоречий. Речь идет прежде всего об активном привлечении регионов Украины к формированию и реализации политики по интеграции в структуры ЕС, а также налаживания прямых межрегиональных отношений с регионами стран-членов ЕС.

Преимущества евроинтеграции со временем должен ощутить КАЖДЫЙ гражданин Украины, также как и понять/осознать/почувствовать себя европейцем. Роль европейца должен уже сегодня примерить на себя каждый из нас. Попробуйте, и вам понравится, говорит реклама. Но так ли это на самом деле? Комфортно ли будет в Европе «європейцю українського походження»?

Сознательная информационная политика украинской элиты, способствующая трансляции информационных ресурсов и «месседжей» из ЕС, вплоть до создания единого информационного поля уже не просто веление времени, это жизненная необходимость. Упрочение/укоренение общеевропейских ценностей в противовес постсоветской ностальгии и потребительскому отношению к нашему «походу в Европу» остается не менее важной задачей/ролью для нынешнего украинского руководства. Но для этого и украинские «верхи» должны взвалить на себя эту роль, войти во вкус, захотеть жить по-новому, строить/налаживать новые, европейские механизмы функционирования государства и его взаимодействия с обществом, разблокировать перспективы ускоренной модернизации украинского общества.

Главное, чтобы наш «поход» в ЕС не стал очередным блефом той части элиты, которая пришла к власти, дабы не проводить внутренние реформы. Чтобы это не стало уходом от внутренних проблем во внешние «перспективы без перспективы».

В самый разгар холодной войны отец современной социометрии Якоб Леви Морено выступил с идеей организации прямого диалога двух мировых лидеров – Эйзенхауэра и Хрущева, в ходе которого предложил им обменяться ролями, применив основной прием в социопсиходраме – дублирование, обмен ролями, «зеркало». В то время социодрама уже использовалась Морено для работы по терапии социальных конфликтов, предотвращению глобальных противостояний и войн.

Наши задачи не так критичны, но и не менее значимы. Сегодня перед Украиной реально стоят вопросы европейской интеграции, обретения статуса страны с рыночной экономикой, облегчения визового режима, членства в ВТО, создания зоны свободной торговли и реального приближения к европейским структурам. Нам предстоит большая работа над собственным законодательством, повышением жизненного уровня наших граждан, приобщение к лучшим достижениям европейской и мировой науки, культуры, социального и политического обустройства собственной жизни. Это работа даже не на ЕС, а на самих себя.

Может это и есть главная и лучшая наша роль?!

Тимошенко уверена, что Украина станет членом ЕС (15-04-2005 12:27), Эксперт-центр

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко верит, что Украина станет членом Европейского Союза.

В интервью всемирной службе Би-Би-Си, Ю.Тимошенко заявила, что "энтузиазм, с которым взялись за дело президент Украины и правительство, обязательно увенчается успехом".

"Если не возникнет проблем с организацией внутреннего жизни ЕС, и положительно завершатся референдумы по принятию Европейской Конституции, я уверена, что народы всех стран Евросоюза поддержат привлечение Украины к европейскому дому. Я верю в это, потому что вижу, как сейчас народы европейских стран принимают нашего президента. А так как политики в демократических странах прислушиваются к мнению своих народов, то мне кажется, что Украина очень скоро и органично присоединится к ЕС, и это пойдет на пользу им обоим", - сказала она.

Вместе с тем, она затруднилась сказать, когда это может произойти. "Трудно сказать. Важно следить, как будут развиваться события в самом Союзе. Но я уверена, что в Украине нет ни политических, ни законодательных, ни территориальных препятствий, одним словом, нет ничего такого, что бы могло стать препятствием вступления в Евросоюз", - подчеркнула Ю.Тимошенко.

Свернуть

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Помаранчеві” події – підтвердження європейськості українців

Без України Євросоюз не буде остаточним, адже в такому випадку проект єднання Європи не завершиться

Європейський Союз перебуває на стадії формування. Наскільки завершеним є процес його створення, і чи не зазнає ця структура краху в недалекому майбутньому?

В цілому, Євросоюз – це не результат, а процес створення загальноєвропейської форми співжиття, тому дійсно говорити про якесь остаточне його становлення не можна. Тим більше, не правильно думати, що він вже дійшов певної межі розвитку й не має подальших перспектив розширення, чи поглиблення інтеграції. ЄС – це історія, що розгортається у нас на очах і, напевне, буде розгортатися й надалі.

Що ж до краху, то я не став би вживати таких термінів. Хоча жоден зі створених людиною проектів не застрахований від провалу, але в даному випадку Європейський Союз не є проектом лише якоїсь вузької групи політиків, які влаштовують спільні інституції. В напрямку створення ЄС йде розвиток самої європейської цивілізації. Отже, можуть гальмуватися певні проекти в рамках Євросоюзу, можуть зазнавати невдачі певні напрямки спільної політики, як то монетарної, чи інфраструктурної або сільськогосподарської, але говорити про цілковитий колапс неможливо, бо це означатиме колапс всієї сучасної європейської цивілізації.

Якщо вже вести мову про європейську цивілізацію, то постає запитання, а чи є Україна Європою у цивілізаційному сенсі? З цього приводу доводиться чути різне...

Таке запитання виникає через те, що досить часто під „європейськістю” розуміють „західну європейськість”. Однак, це лише стереотип, успадкований від часів холодної війни, а насправді – Європа дуже різноманітна, свідченням цього є строкатість членів Євросоюзу. Тому, європейськість в широкому сенсі слова безумовно включає до себе й Україну як невід’ємну частину європейської історії та культури. За багатьма ознаками наша країна більш європейська, ніж, наприклад, Туреччина, котра вже є офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Тому нам не варто всерйоз перейматися з цього приводу. До речі, історія наших „помаранчевих подій” якраз і трактується в усьому світі як підтвердження європейськості українців. Достатньо просто порівняти стиль української та киргизької революцій, аби побачити різницю між європейською та азійською політичною та соціальною культурою.

Висувають безліч аргументів щодо користі для нас від набуття членства у Євросоюзі. Проте, не менш цікавим є, наскільки ми, українці, потрібні Європі? Що ми можемо їй запропонувати?

Нам необхідно відповісти на це запитання, аби здобути аргументи для набуття членства у ЄС, котрі були б переконливими для Брюсселя та решти європейських столиць. Я вважаю, що без України Європейський Союз є незавершеним. Кількадесят років тому ЄС був лише одним із регіональних проектів в рамках Великої Європи і тоді, звісно, не можна було говорити про його загальноєвропейський характер. Зараз Євросоюз є пан-європейською структурою. Хоча, ніде не вказано, що Європейський Союз повинен охоплювати всі країни Європи (їх понад 40), але вся логіка процесу до того веде. Лише кілька країн, розташованих у Європі, не планують вступати до Євросоюзу. Я маю на увазі Швейцарію, Норвегію, Росію та Білорусь. У кожної з них на те свої причини.

Зараз процес інтеграції до ЄС набуває загальноєвропейського характеру, і якщо котрась із країн опиняється поза межами цього процесу, то вона втрачає смисловий зв’язок із розвитком того регіону, у якому вона перебуває, усувається від історії, котра зараз твориться на європейському континенті. Виключення України з цього процесу було б обопільною проблемою як для нас, так і для Європи, адже ми не можемо існувати в різних історіях. Логіка загальноєвропейського процесу йде в напрямку реуніфікації та створення єдиного економічного, політичного і соціального простору, і Євросоюз є лише інструментом створення такого простору. Без України він є неостаточним, адже в такому випадку проект єднання Європи не завершиться.

Що ж до того, чим ми цікаві Європі, то перш за все я б назвав безпеку, включаючи інструменти її забезпечення в нашому регіоні. Ми можемо наблизити процес створення спільного простору безпеки для Європи. Доки схід Європи залишається не охопленим процесом євроінтеграції, не можна говорити про повну безпеку для Європи в цілому. Україна, володіючи достатніми для цього ресурсами та певною стабільністю, може, за умови поліпшення обороноздатності своєї армії, ефективно забезпечити безпеку на сході Європи. І це дуже серйозний ресурс.

Окрім того, ми можемо запропонувати новий ринок для Європи. Зараз Євросоюз економічно перегрітий, і в старих країнах-членах гальмується процес економічного зростання. Теж саме, хоча в дещо іншій мірі, стосується і нових членів об’єднання. Україна ж має дуже динамічний ринок, який у випадку створення тут привабливого інвестиційного клімату може стати ареною активного капіталовкладення з Європи для численних інфраструктурних, промислових, сервісних та інших проектів.

Проте, не можна сказати, що всі у Європі з нетерпінням чекають на приєднання України. В одному з ваших інтерв’ю Ви говорили про прохолодне ставлення Франції до нашої євроінтеграції...

Перш за все, зашкодити собі може сама Україна. Водночас, ті чи інші країни по-різному бачать правильний світоустрій. Звісно що із далекої Франції картина на сході Європи формується під певним кутом зору. Франція зараз дуже заклопотана конкуренцією зі Сполученими Штатами і тому шукає собі союзників у будь-якій країні, що теж прагне протиставлятися Америці. Свого союзника Франція вже знайшла в Росії, і зрозуміло, що Франція поділяє російські погляди на світ, зокрема і по відношенню до України. Франція дивиться на нас російськими очима, бо ще донедавна не мала власного погляду на нас. Проте, я хочу звернутися до результатів опитування громадської думки в Європі, проведеного у восьми найбільших країнах Євросоюзу, котре свідчить, що французи змінюють своє ставлення до України і до перспектив її євроінтеграції. Як виявилося, там симпатиків нашого вступу до ЄС більше, ніж у Німеччині, чи Британії.

Водночас, треба зважити на те, що прийняття України до Європейського Союзу потребуватиме значних витрат, значних структурних фондів, це все гроші європейських платників податків. Для того, щоби переконати європейську громадськість та політичні сили й бізнесові еліти у тому, що Україна варта того, щоб витрачати на неї такі значні кошти, треба мати серйозні аргументи. Тому не треба дивуватися, що певні політичні кола ЄС підозріло ставляться до нас, адже вони думають про свої гроші.

Хто всередині України зацікавлений у нашій якнайшвидшій євроінтеграції, а хто ні?

Зацікавлена в цьому найширша громадськість, якій потрібно щоби життя в нашій країні будувалося на європейських засадах. Водночас, не зацікавлені у цьому ті, хто звик жити за іншими правилами та використовувати державу як інструмент накопичення багатства. Ці сили прагнутимуть посилити свій вплив на ширші маси, застосовуючи стереотипи українців. Зокрема, антиєвропейська та антизахідна карти розігрувалися під час президентської кампанії. Я добре пам’ятаю „сталевара” із роликів пана Януковича, який з проникливим виглядом говорив про те, що він не бажає вступу до ЄС ні за яку ціну. Таким чином, громадянам нав’язували думку про те, що це Україні не вигідно.

Отже, в цій країні є достатньо людей, котрі можуть побоюватися нашої „європеїзації”. Я говорю про „європеїзацію”, адже сам вступ до ЄС є справою технічно-політичною. Якщо країна реально європеїзується, то набути членство у цій структурі їй буде не складно.

То через скільки років Україна зможе остаточно європеїзуватися і набути формального європейського членства?

Зрозуміло, що це станеться не завтра, не післязавтра і не через п’ять років. Це доволі тривалий процес. До того ж формальний вступ до ЄС, коли ми отримаємо свої місця в Європарламенті, Єврокомісії потрібен буде швидше політичним елітам і мало стосуватиметься більшості громадян. Натомість, переваги для звичайних українців ми можемо отримати значно раніше, не очікуючи самого моменту вступу. Для широкого загалу найбільш цікавим є не сам факт приєднання до ЄС, а процес вступу та підготовки до нього. Адже цей процес передбачатиме велику кількість реформ, які, по-перше, формуватимуть в самій Україні європейську модель суспільно-економічних відносин, а по-друге, відкриють для українців Європу.

Коли ми почнемо процес підготовки до вступу, можна буде ставити питання про безвізовий режим з Європою, адже більшість країн, що вступили до ЄС у 2004 році значно раніше отримали можливість безвізового руху через європейські кордони. Теж саме стосується здобуття нових можливостей для працевлаштування та навчання в різних країнах Євросоюзу. Питання, які можна ставити ще на етапі підготовки до членства. Якщо наш рух буде послідовним та наполегливим, то основні вигоди ми отримаємо ще до того, як формально вступимо до Євросоюзу.

Сама ж дата вступу може коливатися в залежності від того, наскільки інтенсивною буде підготовча політика нашого уряду. Як свідчить практика подібних до нас країн, мінімальним терміном є 15 років від початку реальних реформ, а максимальний час, скоріш за все, становитиме 17–20 років. Від оксамитових революцій 1989 року у Польщі, Чехії та Угорщині і до вступу у 2004 році пройшло рівно 15 років. За цими ж самими підрахунками, якщо відлічити 15 років від української революції 2004 року (бо раніше нічим реальним у цьому плані ми не займалися), то отримаємо 2019 рік.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Европа из рыхлой конфедерации постепенно превращается в федерацию нового типа

Інна Підлуська, президент Фонду „Європа XXI століття”

На жаль, в Україні немає масового розуміння того, що являє собою Європейський Союз

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Не обязательно стремиться к европейскому членству

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Без социального партнерства нам в Европу путь закрыт

Тетяна Голіченко, історик філософії, антрополог

Україна мусить відкритися для діалогу з Європою

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

«Мы уже имели европейскую жизнь во времена Советского Союза»

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

„Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

„Зараз найважливіше питання – чи хоче більшість наших громадян стати європейцями”

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Благотворное влияние Евросоюза. Но не сразу…

Дэвид Лейн, старший научный сотрудник университета Кэмбридж, член исследовательського проекта "Новые формы управления в Европейском Союзе"

До последнего расширения ЕС был достаточно успешным проектом

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова

Україні потрібен європрагматизм

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Процес інтеграції з ЄС є більш важливим з точки зору впливу на економіку, ніж постійні розмови про те, вступати чи не вступати”

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„У своєму нинішньому стані Україна однозначно не вигідна ЄС”

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

ЄС – вродливе дитя “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

«Евролокомотив» Украины - ее средний класс

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Украина является ключевой площадкой для изменения архитектуры Евросоюза

Елена Зеркаль, директор Государственного департамента адаптации законодательства

Мы не так далеки от Евросоюза, как некоторым кажется

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украине нужен поиск новых решений»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«В Украине сама нация считает себя европейской»

Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес-Асоціації

„Місце України в економіці Євросоюзу залежить від того, коли вона стане членом ЄС”

Ростислав Павленко, виконавчий директор Школи політичної аналітики при Національному університеті „Києво-Могилянська академія”

„У світі поважають жорстких, здатних захистити власний інтерес”

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Устремляясь в Европу, мы идем в новую империю

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Украина идет в Европу бедной родственницей

Олег Зарубінський, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції

„Без України Євросоюз є неповноцінним”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Місце України – в оновленому ЄС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,142