В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

В современных ролевых играх и тренингах социо- и психодраматические техники используются в целях обучения личности более эффективному поведению в ситуациях, в которых человек или группа людей испытывает затруднения, предоставляя им возможность получения опыта, приобрести который в настоящий момент в реальной жизни для данного клиента маловероятно.

Собственно, социодрама – это ролевая игра, метод которой предназначен для работы с межгрупповыми отношениями и коллективным мировоззрением, драма для людей, рассматривающих вопросы, относящиеся к некой социальной единице, является ли это группой лиц, отдельным государством, сообществом или человечеством в целом. А поскольку социодрама используется для воспроизведения и исследования в действии социальных групп – команд, организаций, национальных/интернациональных систем, ее вполне можно использовать для изучения, диагностики, планирования и проверки возможностей социума для последующего применения в реальной жизни.

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Интеграция Украины в ЕС – тема весьма актуальная, говорят и пишут о ней очень много. Но едва ли не впервые за последние (постсоветские) годы у нашей страны появился свой общеукраинский ПРОЕКТ – «проект Европа». А это означает, что появилась цель и появилась перспектива. Это означает также, что растет значение общего гражданского усилия, наметилась мобилизация общества. Это также и период «взросления» нашей страны, когда от этапа жесткого отрицания/игнорирования/борьбы с ветряными мельницами мы переходим к созиданию, созиданию своей собственной страны. Это стало реальной ценностью, реальной ролью для миллионов наших сограждан.

Но:

– интеграция – это большая и кропотливая работа, прежде всего для Украины;

– поскольку перспектива вступления Украины в ЕС носит долгосрочный характер, необходим анализ перспектив самого Европейского Союза, а также характер отношений, которые складываются между странами ЕС в экономике, политике. Политикум и бизнес Украины должны не только знать и понимать проблемы и противоречия ЕС, но и учиться «чувствовать контексты», глубоко и всесторонне понять его цели и предназначение;

– пока, на волне евроэйфории, не принято обсуждать те перемены, которые ждут Украину на пути в ЕС, никто не взвешивает преимущества и недостатки, а также не учитывает риски, которые просто неизбежны и это грозит весьма серьезным разочарованием. Захотим ли мы стать гражданами единого государства ЕС через 10-15 лет?

- евроинтеграция выглядит скорее как бизнес- и дипломатическая стратегия. Отсутствует важнейшая составляющая – социальная стратегия.

Двигаясь по пути интеграции в ЕС, Украине необходимо также найти ответы на вопросы: Что Украина может дать Европроекту? Почему ЕС должен быть заинтересован в присоединении нашей страны?

Пока же ни у стран ЕС, ни у Украины нет видения украинского вклада в общую организацию, хотя никто не лишал Украину права предлагать ЕС не только свои ресурсы, но и свои проекты. Но для того чтобы сделать Европе предложение, от которого ей будет трудно отказаться, следует изменить – как извне, так и изнутри – статус Украины как «просителя». Это, возможно, самая трудная роль, но чем скорее мы научимся ее играть, тем скорее Украина сможет получить шанс продемонстрировать свои возможности сделать свой вклад в развитие Европейского сообщества. И об этой роли нужно вести дискуссию, прежде всего, в нашей стране.

Украине еще только предстоит освоить опыт стран уже вошедших в ЕС в отстаивании собственных национальных интересов, а также в поисках взаимоприемлемых компромиссов.

Однако пока украинский бизнес не станет «заказчиком» евроинтеграции Украины, а экономика Украина не будет готова стать частью евроэкономики, вряд ли прекрасная евросказка станет былью. До тех пор, пока Украина не начнет диверсифицировать свои отношения со странами ЕС, развивая их не только на государственном, но и на корпоративном уровне, наш путь в Евросоюз будет весьма проблематичным. Статистика свидетельствует, что с вступлением Центральноевропейских стран в ЕС, торгово-экономическое сотрудничество Украины с ЕС опередило традиционного для Украины лидера – страны СНГ. Таким образом, ЕС становится крупнейшим торговым партнером Украины. И эти отношения нужно развивать и стимулировать, эту роль Украине необходимо сделать свои вторым «Я», если власть не только декларирует свои евроинтеграционные намерения, но и намерена их реализовать.

Поставленная нашей страной цель вхождения в ЕС может кроме всего прочего послужить также и ресурсом для консолидации внутренних сил и решения возникших в ходе «оранжевой революции» противоречий. Речь идет прежде всего об активном привлечении регионов Украины к формированию и реализации политики по интеграции в структуры ЕС, а также налаживания прямых межрегиональных отношений с регионами стран-членов ЕС.

Преимущества евроинтеграции со временем должен ощутить КАЖДЫЙ гражданин Украины, также как и понять/осознать/почувствовать себя европейцем. Роль европейца должен уже сегодня примерить на себя каждый из нас. Попробуйте, и вам понравится, говорит реклама. Но так ли это на самом деле? Комфортно ли будет в Европе «європейцю українського походження»?

Сознательная информационная политика украинской элиты, способствующая трансляции информационных ресурсов и «месседжей» из ЕС, вплоть до создания единого информационного поля уже не просто веление времени, это жизненная необходимость. Упрочение/укоренение общеевропейских ценностей в противовес постсоветской ностальгии и потребительскому отношению к нашему «походу в Европу» остается не менее важной задачей/ролью для нынешнего украинского руководства. Но для этого и украинские «верхи» должны взвалить на себя эту роль, войти во вкус, захотеть жить по-новому, строить/налаживать новые, европейские механизмы функционирования государства и его взаимодействия с обществом, разблокировать перспективы ускоренной модернизации украинского общества.

Главное, чтобы наш «поход» в ЕС не стал очередным блефом той части элиты, которая пришла к власти, дабы не проводить внутренние реформы. Чтобы это не стало уходом от внутренних проблем во внешние «перспективы без перспективы».

В самый разгар холодной войны отец современной социометрии Якоб Леви Морено выступил с идеей организации прямого диалога двух мировых лидеров – Эйзенхауэра и Хрущева, в ходе которого предложил им обменяться ролями, применив основной прием в социопсиходраме – дублирование, обмен ролями, «зеркало». В то время социодрама уже использовалась Морено для работы по терапии социальных конфликтов, предотвращению глобальных противостояний и войн.

Наши задачи не так критичны, но и не менее значимы. Сегодня перед Украиной реально стоят вопросы европейской интеграции, обретения статуса страны с рыночной экономикой, облегчения визового режима, членства в ВТО, создания зоны свободной торговли и реального приближения к европейским структурам. Нам предстоит большая работа над собственным законодательством, повышением жизненного уровня наших граждан, приобщение к лучшим достижениям европейской и мировой науки, культуры, социального и политического обустройства собственной жизни. Это работа даже не на ЕС, а на самих себя.

Может это и есть главная и лучшая наша роль?!

Тимошенко уверена, что Украина станет членом ЕС (15-04-2005 12:27), Эксперт-центр

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко верит, что Украина станет членом Европейского Союза.

В интервью всемирной службе Би-Би-Си, Ю.Тимошенко заявила, что "энтузиазм, с которым взялись за дело президент Украины и правительство, обязательно увенчается успехом".

"Если не возникнет проблем с организацией внутреннего жизни ЕС, и положительно завершатся референдумы по принятию Европейской Конституции, я уверена, что народы всех стран Евросоюза поддержат привлечение Украины к европейскому дому. Я верю в это, потому что вижу, как сейчас народы европейских стран принимают нашего президента. А так как политики в демократических странах прислушиваются к мнению своих народов, то мне кажется, что Украина очень скоро и органично присоединится к ЕС, и это пойдет на пользу им обоим", - сказала она.

Вместе с тем, она затруднилась сказать, когда это может произойти. "Трудно сказать. Важно следить, как будут развиваться события в самом Союзе. Но я уверена, что в Украине нет ни политических, ни законодательных, ни территориальных препятствий, одним словом, нет ничего такого, что бы могло стать препятствием вступления в Евросоюз", - подчеркнула Ю.Тимошенко.

Свернуть

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„У своєму нинішньому стані Україна однозначно не вигідна ЄС”

Заходи, спрямовані на уніфікацію українських стандартів і регуляторної політики з європейськими нормами, неминуче вступатимуть у конфлікт з інтересами низки представників бізнесових та управлінських кіл й сприятимуть зростанню скептичних настроїв щодо європейської інтеграції України

Хоча Євросоюз вважають вдалим економічним утворенням, проте і там існують серйозні проблеми. Якими ж є реальні перспективи ЄС? Чи можна прогнозувати розпад Союзу років через 10?

Коли ми говоримо, що Євросоюз є економічно сталим, треба розуміти два моменти. По-перше, це не зовсім так, якщо навіть брати до уваги лише старий Євросоюз (ЄС-15), адже останнім часом у Європейському Союзі спостерігалися гальмування економічного розвитку, наростання проблем із бюджетами країн-членів, проблеми із падінням конкурентоспроможності на фоні зростання курсу євро щодо долара. Отже, тут не можна казати про абсолютну сталість.

По-друге, зараз маємо справу вже не з ЄС-15, а з ЄС-25 (тобто з розширеним Євросоюзом). Відтак, до ЄС увійшло 10 економік, більшість з яких не є цілком стабільними, адже ще вчора ці країни мали перехідну економіку. Безумовно, нові члени внесуть певні збурення в економічний розвиток Євросоюзу. Взагалі, ЄС розраховував, що його розширення відіграє стимулюючу роль, відбудеться прилив свіжої крові в розвиток європейської економіки, а натомість зараз можна спостерігати певні дестабілізаційні тенденції.

Звичайно ж, на сьогодні неможливо спрогнозувати, чи розпадеться Європейський Союз, чи ні, але можна передбачити тривалий період існування у цій структурі внутрішніх суперечностей і суперечок. Вони, ймовірно, вплинуть і на економічний розвиток ЄС, і на подальшу стратегію євророзширення.

Якщо у Євросоюзу стільки проблем, то що ж так приваблює до цієї структури нових і нових членів?

Безперечно, Європейський Союз є найбільшим суспільно-політичним та економічним утворенням на євразійському просторі. Він об’єднує країни з високим рівнем розвитку, з високим рівнем соціальної підтримки. Звичайно ж, членство у такому союзі і престижне, і вигідне з точки зору рівня життя й існування країни. Всі ці фактори, а також бажання жити на рівні країн ЄС, приваблюють до Євросоюзу нових кандидатів.

Щойно наведені Вами аргументи пояснюють зокрема чому Євросоюз цікавить Україну. А чим наша країна може зацікавити ЄС? Який внесок вона може зробити в це об’єднання?

Добре, що Ви запитуєте саме в такому ключі, адже треба розуміти, що подальше розширення ЄС матиме прагматичні риси, і Євросоюз не прийматиме „на свою голову” суто споживачів його ресурсів, програм регіонального вирівнювання, чи то соціальних програм. Тому ми повинні вказати цій структурі, з чим ми до неї йтимемо.

Можна подати кілька аргументів на нашу користь. По-перше, Україна є дуже потужним потенційним ринком (все-таки 48 млн. населення). ЇЇ можна порівняти з провідними європейськими країнами, хоча зрозуміло, що на сьогодні рівень недоспоживання як споживчих, так і інвестиційних товарів у нас значний. При цьому, в першу чергу в експансії на український ринок зацікавлені нові члени ЄС, зокрема Польща, завдяки чому саме від поляків йдуть найбільші імпульси щодо євроінтеграційної політики України.

Друге, в чому можуть бути зацікавлені в першу чергу країни ЄС-15, то це забезпечення енергетичної безпеки Євросоюзу. Україна володіє деякими власними запасами газу, а також треба зважати на наші поклади вугілля, окрім того, вона здатна забезпечувати генерацію значних обсягів електроенергії, тому вже зараз говорять про необхідність формувати спільну із Європейським Союзом енергетичну систему. До того ж, наша країна є транзитною, через неї проходять потоки енергоносіїв з Російської Федерації, і, звичайно ж, ЄС зацікавлений у здобутті контролю над цією територією. Нарешті, Україна є дуже великою країною, і в разі, якщо тут зберігатиметься нестабільна ситуація в політичній, чи економічній сфері, то це може створити загрозливі тенденції безпосередньо біля кордонів Євросоюзу. Тому ЄС зацікавлений у підтримці стабільності на нашій території.

Разом з тим, якщо чесно, на сьогоднішній день я не можу сформулювати аргументів, за якими Європейському Союзові було б вигідно включити Україну до складу своїх членів. У своєму нинішньому стані Україна однозначно не вигідна ЄС, бо вона буде просто споживачем і ярмом на шиї решти країн. Саме тому Євросоюз і пропонує такий проміжний варіант, як політика сусідства, що передбачатиме забезпечення чотирьох свобод. Ця політика дозволяє реалізувати ті інтереси, що їх Євросоюз має щодо України і водночас не приймати на себе далекосяжних зобов’язань.

А чи може наш бізнес, українська ділова еліта стимулювати просування України в напрямку ЄС? Чи зацікавлена вона у цьому?

Навряд чи можна говорити, що сьогодні у нас є потужний бізнесовий інтерес, на який можна було б спертися у реалізації політики європейської інтеграції. Однак, треба розуміти, що для процесу інтеграції просування у переговорному процесі, укладання якихось правових угод є лише вершечком айсберга. Насправді, політика європейської інтеграції передбачає докорінну перебудову національної економіки, збільшення рівня продуктивності, рівня конкурентоспроможності, рівня життя. Саме ці кроки, як на мене, повинні бути підтримані тим бізнесом, який схильний працювати у цивілізованому, глобальному просторі, за умов відкритої та чесної конкуренції.

І навпаки, той бізнес, що спирається на непрозорі схеми, на певні тіньові фактори, на пільги та преференції, – однозначно не буде зацікавлений у реалізації стратегії євроінтеграції „де факто”, тобто його не влаштують кроки, що супроводжують цю стратегію. Відтак, думаю, що конкурентні представники бізнесу будуть реалізовувати сам факт географічної близькості України до Євросоюзу на свою користь, не чекаючи загального прогресу. Ми бачимо спроби виходу на європейський ринок інвестицій ІСД, який придбав завод в Угорщині і має намір купити ще один у Польщі, і водночас спостерігаємо, як українська компанія зіткнулася зі значною конкуренцією і невизначеною перспективою у цій справі. Думаю, що коли почнеться реалізація широкого спектру кроків, спрямованих на уніфікацію українських стандартів і регуляторної політики з європейським законодавством, то можлива ситуація, що кількість євроскептиків у нас зросте, адже тут можуть виникнути серйозні протиріччя з інтересами бізнесових та управлінських кіл.

Чи залежатиме українська євроінтеграція від позицій наших сусідів? Чи справді поляки нам допомагатимуть, а росіяни заважатимуть?

Якщо ми говоримо про здійснення Україною нормальної, прозорої цивілізованої політики, то навряд чи хтось буде цьому шкодити. Висловлюється думка щодо шкідливості поглиблення інтеграції з Росією в рамках того ж європейського економічного простору. Все залежить, перш за все, від політики, яка здійснюється Україною. Якщо вона здійснюватиметься за принципом „чего изволите”, то ця політика однаково шкідлива і щодо інтеграції з Росією, і щодо інтеграції з Європою, і щодо того ж ГУУАМу. Політика повинна виходити суто з національних інтересів. Сьогодні і представники влади, і уряд, і президент заявляють, що здійснюватимуть політику саме за цим принципом. У такому разі, нічого і ніхто нам зашкодити не зможе.

До речі, як на мене, Росія має бути зацікавлена у реальному членстві України в Європейському Союзі, оскільки сама вона орієнтована на ЄС, і якщо ми візьмемо частку Євросоюзу у зовнішній торгівлі, то у Росії вона значно вища, ніж в України. Отже, „де факто” Росія більше інтегрована з ЄС, ніж ми. Якщо ми поглянемо на володіння представників європейських країн власністю на території Росії, то це теж дуже велика частка. З іншого боку, Росія дуже активно представлена на українському ринку. Нам було вигідно, щоб Польща стала членом ЄС, бо ми були присутні на її ринку, так само і Російська Федерація буде зацікавлена, якщо її компанії, що перебувають на території України, опиняться на території Євросоюзу. Тому, як на мене, Росія не чинитиме нам в цьому перешкод.

Водночас, є небезпека, що Україна залишиться у підвішеному стані, коли ми, з одного боку, будемо намагатися пристосуватися до всіх норм Євросоюзу, а Євросоюз не даватиме ходу процесові інтеграції. Якщо ми, аби продемонструвати свій європейський напрямок, прагнутимемо при цьому якось дистанціюватися від Російської Федерації, це буде вкрай небезпечна ситуація.

Отже, ЄС не поспішає відкривати перед нами двері. Чи не могли б Ви дати прогноз, коли ж він нарешті змінить гнів на милість?

Відповідь на це запитання залежить від дуже великої кількості чинників. На це впливатиме динаміка економічного розвитку України, динаміка Євросоюзу, динаміка інтересів Європи. Зараз називають цифру 2015 рік (тобто через 10 років), але чи можемо сьогодні спрогнозувати пріоритети суспільно-економічного розвитку, котрі можуть з’явитися за цей період, що буде вартісним, а що ні. Чи можна було 10 років тому спрогнозувати вибухоподібний підйом країн, що спираються на сучасні інформаційні технології (я маю на увазі перш за все Індію та Китай). Як же тоді можна зараз спрогнозувати, що матиме ціну через ще 10 років? Може це буде володіння родючими ґрунтами? Принаймні про більш близький період, ніж 2015 рік, щодо перспектив інтеграції України до Євросоюзу, думаю, сенсу говорити немає.

Бесіду вела: Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Европа из рыхлой конфедерации постепенно превращается в федерацию нового типа

Інна Підлуська, президент Фонду „Європа XXI століття”

На жаль, в Україні немає масового розуміння того, що являє собою Європейський Союз

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Не обязательно стремиться к европейскому членству

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Без социального партнерства нам в Европу путь закрыт

Тетяна Голіченко, історик філософії, антрополог

Україна мусить відкритися для діалогу з Європою

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

«Мы уже имели европейскую жизнь во времена Советского Союза»

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

„Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

„Зараз найважливіше питання – чи хоче більшість наших громадян стати європейцями”

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Благотворное влияние Евросоюза. Но не сразу…

Дэвид Лейн, старший научный сотрудник университета Кэмбридж, член исследовательського проекта "Новые формы управления в Европейском Союзе"

До последнего расширения ЕС был достаточно успешным проектом

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова

Україні потрібен європрагматизм

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Процес інтеграції з ЄС є більш важливим з точки зору впливу на економіку, ніж постійні розмови про те, вступати чи не вступати”

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

ЄС – вродливе дитя “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

«Евролокомотив» Украины - ее средний класс

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Украина является ключевой площадкой для изменения архитектуры Евросоюза

Елена Зеркаль, директор Государственного департамента адаптации законодательства

Мы не так далеки от Евросоюза, как некоторым кажется

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украине нужен поиск новых решений»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«В Украине сама нация считает себя европейской»

Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес-Асоціації

„Місце України в економіці Євросоюзу залежить від того, коли вона стане членом ЄС”

Ростислав Павленко, виконавчий директор Школи політичної аналітики при Національному університеті „Києво-Могилянська академія”

„У світі поважають жорстких, здатних захистити власний інтерес”

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Устремляясь в Европу, мы идем в новую империю

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Помаранчеві” події – підтвердження європейськості українців

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Украина идет в Европу бедной родственницей

Олег Зарубінський, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції

„Без України Євросоюз є неповноцінним”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Місце України – в оновленому ЄС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,147