В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

В современных ролевых играх и тренингах социо- и психодраматические техники используются в целях обучения личности более эффективному поведению в ситуациях, в которых человек или группа людей испытывает затруднения, предоставляя им возможность получения опыта, приобрести который в настоящий момент в реальной жизни для данного клиента маловероятно.

Собственно, социодрама – это ролевая игра, метод которой предназначен для работы с межгрупповыми отношениями и коллективным мировоззрением, драма для людей, рассматривающих вопросы, относящиеся к некой социальной единице, является ли это группой лиц, отдельным государством, сообществом или человечеством в целом. А поскольку социодрама используется для воспроизведения и исследования в действии социальных групп – команд, организаций, национальных/интернациональных систем, ее вполне можно использовать для изучения, диагностики, планирования и проверки возможностей социума для последующего применения в реальной жизни.

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Интеграция Украины в ЕС – тема весьма актуальная, говорят и пишут о ней очень много. Но едва ли не впервые за последние (постсоветские) годы у нашей страны появился свой общеукраинский ПРОЕКТ – «проект Европа». А это означает, что появилась цель и появилась перспектива. Это означает также, что растет значение общего гражданского усилия, наметилась мобилизация общества. Это также и период «взросления» нашей страны, когда от этапа жесткого отрицания/игнорирования/борьбы с ветряными мельницами мы переходим к созиданию, созиданию своей собственной страны. Это стало реальной ценностью, реальной ролью для миллионов наших сограждан.

Но:

– интеграция – это большая и кропотливая работа, прежде всего для Украины;

– поскольку перспектива вступления Украины в ЕС носит долгосрочный характер, необходим анализ перспектив самого Европейского Союза, а также характер отношений, которые складываются между странами ЕС в экономике, политике. Политикум и бизнес Украины должны не только знать и понимать проблемы и противоречия ЕС, но и учиться «чувствовать контексты», глубоко и всесторонне понять его цели и предназначение;

– пока, на волне евроэйфории, не принято обсуждать те перемены, которые ждут Украину на пути в ЕС, никто не взвешивает преимущества и недостатки, а также не учитывает риски, которые просто неизбежны и это грозит весьма серьезным разочарованием. Захотим ли мы стать гражданами единого государства ЕС через 10-15 лет?

- евроинтеграция выглядит скорее как бизнес- и дипломатическая стратегия. Отсутствует важнейшая составляющая – социальная стратегия.

Двигаясь по пути интеграции в ЕС, Украине необходимо также найти ответы на вопросы: Что Украина может дать Европроекту? Почему ЕС должен быть заинтересован в присоединении нашей страны?

Пока же ни у стран ЕС, ни у Украины нет видения украинского вклада в общую организацию, хотя никто не лишал Украину права предлагать ЕС не только свои ресурсы, но и свои проекты. Но для того чтобы сделать Европе предложение, от которого ей будет трудно отказаться, следует изменить – как извне, так и изнутри – статус Украины как «просителя». Это, возможно, самая трудная роль, но чем скорее мы научимся ее играть, тем скорее Украина сможет получить шанс продемонстрировать свои возможности сделать свой вклад в развитие Европейского сообщества. И об этой роли нужно вести дискуссию, прежде всего, в нашей стране.

Украине еще только предстоит освоить опыт стран уже вошедших в ЕС в отстаивании собственных национальных интересов, а также в поисках взаимоприемлемых компромиссов.

Однако пока украинский бизнес не станет «заказчиком» евроинтеграции Украины, а экономика Украина не будет готова стать частью евроэкономики, вряд ли прекрасная евросказка станет былью. До тех пор, пока Украина не начнет диверсифицировать свои отношения со странами ЕС, развивая их не только на государственном, но и на корпоративном уровне, наш путь в Евросоюз будет весьма проблематичным. Статистика свидетельствует, что с вступлением Центральноевропейских стран в ЕС, торгово-экономическое сотрудничество Украины с ЕС опередило традиционного для Украины лидера – страны СНГ. Таким образом, ЕС становится крупнейшим торговым партнером Украины. И эти отношения нужно развивать и стимулировать, эту роль Украине необходимо сделать свои вторым «Я», если власть не только декларирует свои евроинтеграционные намерения, но и намерена их реализовать.

Поставленная нашей страной цель вхождения в ЕС может кроме всего прочего послужить также и ресурсом для консолидации внутренних сил и решения возникших в ходе «оранжевой революции» противоречий. Речь идет прежде всего об активном привлечении регионов Украины к формированию и реализации политики по интеграции в структуры ЕС, а также налаживания прямых межрегиональных отношений с регионами стран-членов ЕС.

Преимущества евроинтеграции со временем должен ощутить КАЖДЫЙ гражданин Украины, также как и понять/осознать/почувствовать себя европейцем. Роль европейца должен уже сегодня примерить на себя каждый из нас. Попробуйте, и вам понравится, говорит реклама. Но так ли это на самом деле? Комфортно ли будет в Европе «європейцю українського походження»?

Сознательная информационная политика украинской элиты, способствующая трансляции информационных ресурсов и «месседжей» из ЕС, вплоть до создания единого информационного поля уже не просто веление времени, это жизненная необходимость. Упрочение/укоренение общеевропейских ценностей в противовес постсоветской ностальгии и потребительскому отношению к нашему «походу в Европу» остается не менее важной задачей/ролью для нынешнего украинского руководства. Но для этого и украинские «верхи» должны взвалить на себя эту роль, войти во вкус, захотеть жить по-новому, строить/налаживать новые, европейские механизмы функционирования государства и его взаимодействия с обществом, разблокировать перспективы ускоренной модернизации украинского общества.

Главное, чтобы наш «поход» в ЕС не стал очередным блефом той части элиты, которая пришла к власти, дабы не проводить внутренние реформы. Чтобы это не стало уходом от внутренних проблем во внешние «перспективы без перспективы».

В самый разгар холодной войны отец современной социометрии Якоб Леви Морено выступил с идеей организации прямого диалога двух мировых лидеров – Эйзенхауэра и Хрущева, в ходе которого предложил им обменяться ролями, применив основной прием в социопсиходраме – дублирование, обмен ролями, «зеркало». В то время социодрама уже использовалась Морено для работы по терапии социальных конфликтов, предотвращению глобальных противостояний и войн.

Наши задачи не так критичны, но и не менее значимы. Сегодня перед Украиной реально стоят вопросы европейской интеграции, обретения статуса страны с рыночной экономикой, облегчения визового режима, членства в ВТО, создания зоны свободной торговли и реального приближения к европейским структурам. Нам предстоит большая работа над собственным законодательством, повышением жизненного уровня наших граждан, приобщение к лучшим достижениям европейской и мировой науки, культуры, социального и политического обустройства собственной жизни. Это работа даже не на ЕС, а на самих себя.

Может это и есть главная и лучшая наша роль?!

Тимошенко уверена, что Украина станет членом ЕС (15-04-2005 12:27), Эксперт-центр

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко верит, что Украина станет членом Европейского Союза.

В интервью всемирной службе Би-Би-Си, Ю.Тимошенко заявила, что "энтузиазм, с которым взялись за дело президент Украины и правительство, обязательно увенчается успехом".

"Если не возникнет проблем с организацией внутреннего жизни ЕС, и положительно завершатся референдумы по принятию Европейской Конституции, я уверена, что народы всех стран Евросоюза поддержат привлечение Украины к европейскому дому. Я верю в это, потому что вижу, как сейчас народы европейских стран принимают нашего президента. А так как политики в демократических странах прислушиваются к мнению своих народов, то мне кажется, что Украина очень скоро и органично присоединится к ЕС, и это пойдет на пользу им обоим", - сказала она.

Вместе с тем, она затруднилась сказать, когда это может произойти. "Трудно сказать. Важно следить, как будут развиваться события в самом Союзе. Но я уверена, что в Украине нет ни политических, ни законодательных, ни территориальных препятствий, одним словом, нет ничего такого, что бы могло стать препятствием вступления в Евросоюз", - подчеркнула Ю.Тимошенко.

Свернуть

Начиная наш диалог «Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС», мы приглашаем всех заинтересованных игроков взять на себя роли, которые мы уже сыграли, играем или собираемся играть в Европейском сообществе, взглянуть на себя и глазами среднего европейца, и лидера европейского государства, и высокопоставленного чиновника Евросоюза. Мы хотели бы оценить свои собственные возможности и устремления такими, какими они видятся на сегодня и какими станут через 10, 15, 20 лет, когда вопросы европейской интеграции приобретут для Украины новое звучание и новое смысловое наполнение.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”

„Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”: „Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною”

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Ми переживаємо зараз чудовий час, коли український народ за рівнем демократії вже став тінейджером. Однак, аби приєднатися до Європи, українці повинні внутрішньо подорослішати, набути повноліття.

Чи можемо ми стверджувати, що Європейський Союз вже відбувся? У що він перетвориться років через 10? Можливо, він взагалі зникне?

Євросоюз є і буде існувати й надалі. Будучи оптимістом, можна стверджувати, що років через 10 ця структура стане більшою та сильнішою, а також сприятливішою для своїх членів. У той же час, песимісти скажуть, що за 10 років ЄС може розпастися.

А за яких умов може відбутися розвал Євросоюзу?

Думаю, що коріння краху Європейського Союзу може лежати у сприйнятті цієї структури пересічними людьми, яких на Заході називають grass roots („коріння трави”). Якщо ці люди, прості громадяни, побачать, що ЄС встановлює вищі ціни, не піднімаючи рівня життя, що у їхніх країнах падає рівень демократії, рівень громадянського контролю, то в Європі почнуться серйозні проблеми. Ці проблеми можуть призвести до краху „дитини глобалізації”, яким є Європейських Союз.

Проте, зараз важко уявити крах Євросоюзу, навпаки, до ЄС прагнуть увійти все нові члені. Навіть Марокко, що не є європейською країною заявляє про наміри туди увійти. Чим же це об’єднання приваблює нові держави?

З одного боку, Євросоюз цікавий тим, що в його межах існує належний рівень людських прав і свобод, а також реальна демократія. Всередині ЄС люди не бояться за власне життя і мають впевненість, що живучи в рамках закону, вони матимуть змогу реалізувати свої можливості. Окрім того, Європейський Союз приваблює і завдяки своєму високому рівню життя. Тому, громадяни як Марокко, так і України із захопленням спостерігають, які гарні там дороги, товари та послуги. Проте, насправді у Євросоюзі, не все так гарно, як видається з-за кордону.

Якщо Україна прагне інтегруватися в ЄС, то нам важливо з’ясувати, чим може наша країна привабити та зацікавити це об’єднання?

Думаю, що при прийнятті рішення щодо включення України, Європейський Союз зважатиме перш за все на наше геополітичне розташування. Україна має вихід до Чорного моря, і, перебуваючи у центрі Європи, одночасно знаходиться на межі зі Сходом. До того ж, величезним ресурсом є багата українська природа. В Європі вже не існує такого здорового природного середовища, багатого флорою і фауною. Надзвичайно привабливими є також українські чорноземи, які могли б бути використані західними корпораціями для виробництва сільгосппродукції та продуктів харчування. Правда, у мене виникають побоювання, що ці компанії вироблятимуть на українських ґрунтах генетично модифіковану продукцію. Окрім того, мені доводилося чути, що українці за рівнем освіченості другі в Європі після французів, чи англійців. Тобто, наша країна може дуже багато дати Європі, проте вона не повинна лише давати...

Саме в цьому ключі виникає запитання, чи не станемо ми сировинним додатком Євросоюзу, увійшовши до нього?

Думаю, що це цілком ймовірно. До того ж, вже зараз українці масово втікають до країн Європи, і наша країна позбавляється їхніх знань, розуму, сил. Тому український уряд мусить навчитися захищати не лише природні багатства України від іноземних корпорацій, але й наших громадян. У людей повинно зникнути бажання їхати за межі України.

Ви говорили про високий рівень освіченості українців. То чи не може наша країна стати загальноєвропейським освітнім центром, куди б приїздили студенти і з країн Євросоюзу?

Гіпотетично це можливо, проте мені одразу ж спадають на думку деякі проблеми, що їх має українська система освіти. До них належать брак комп’ютерів, та доступу до Інтернету в академічних установах, а також високий рівень корупції в університетах. Дуже прикрою є ситуація, коли наукові статті пишуть на замовлення інші люди, заробляючи таки чином гроші. Тому, на жаль, нашій системі освіти іще далеко до європейського рівня.

Чи існують у Європейському Союзі сили, здатні посприяти наближенню до нього України?

Складно сказати. Мабуть, не можна назвати якусь із країн, котра б однозначно підтримувала українську євроінтеграцію. Насправді, зараз ЄС має забагато власних проблем, адже вони нещодавно прийняли дуже багато нових членів. У той же час, всім відомо про дружнє до нас ставлення збоку Польщі, яка фактично лобіює українські інтереси в Євросоюзі. У майбутньому посприяти нам могла б також Румунія та деякі інші країни південно-східної Європи. Із держав західної Європи, думаю, Україні могла б допомогти Голландія, оскільки ця країна аграрна, як і наша.

А чи не розглядатиме вона нас в якості конкурентів?

Річ у тім, що Голландія вже досягла високого рівня у галузі сільського господарства і тому здатна вчити інші країни, що мають сприятливі умови для вирощування сільгосппродукції, а також інвестувати в них. Нашим доброзичливцем могла б також стати Італія.

А хто не зацікавлений в інтеграції України. Мені доводилося чути, що Франція досить прохолодно ставиться до наших перспектив набуття членства в ЄС?

Я не думаю, що можна говорити, буцімто саме ця одна країна створить нам проблеми для входження в Європу. Це несправедливо по відношенню до Франції. Насправді, зараз Україна має великі внутрішні проблеми, які заважатимуть її інтеграції.

Які це проблеми?

Як на мене, найбільшою з них є проблема України. Адже самі українці достеменно не зрозуміли, що означає бути українцем, що робити і як це робити. Ми переживаємо зараз чудовий час, коли український народ за рівнем демократії вже став тінейджером. Однак, щоби приєднатися до Європи українці повинні внутрішньо подорослішати, набути повноліття.

Говорять також, що нам треба прийняти Європу цивілізаційно. Ми, в принципі, не сумніваємося у своїй європейськості, але чи належить Україна до європейської цивілізації з точки зору самих європейців?

Думаю, що ні. Хоча дуже багато що змінилося на краще після „помаранчевої революції”, проте українська ментальність і надалі багато в чому відрізняється від пересічної європейської ментальності. Нам потрібно не менше 17 років для того, щоби остаточно відійшли у минуле залишки радянського сприйняття, які все ще притаманні багатьом українцям.

А чого нам не вистачає, аби ментально стати європейцями?

Базою капіталізму є так званий методологічний індивідуалізм (“methodological individualism”), і цьому, мені здається, українці ще не навчилися. Наші громадяни є дуже соціальними, вони дуже гарно працюють в команді, допомагають один одному, знаючи, що у майбутньому матимуть підтримку у відповідь. Я прожила 9 років у західній Європі, і можу стверджувати, що там такі риси характеру значно менше розвинені. З одного боку, це гарна риса, проте вона погано взаємодіє з принципами ринкової економіки.

Часто великою проблемою для зближення України з Європою називають російський фактор. Чи може Росія завадити нам в цьому питанні?

Думаю, що Росія справді має значний вплив на Україну. Європейський Союз може видаватися Росії серйозною загрозою не в плані безпеки, а швидше в питанні високих економічних, правових стандартів, а також стандартів демократії. Підхід ЄС прямо під кордони РФ, який можливий у разі включення туди України, стане серйозною проблемою для цієї країни. Це створить їм чималі економічні труднощі, при тому, що водночас Росія має власні проблеми з Китаєм.

Україна повинна стати на власні ноги, і показати і Росії, і Європі, і самій собі, хто ми є насправді.

Тоді звернемося до іншого полюсу сили. Чи можуть Сполучені Штати якимось чином вплинути на процес євроінтеграції України?

Прямо ні. Проте, зараз США обіцяють нашій державі великі інвестиції, і якщо ці кошти направити у потрібне русло, то вони допоможуть Україні осягнути ті демократичні, технологічні та інші стандарти, котрі наблизять її до Європейського Союзу.

Як ви вже говорили, український народ зараз є тінейджером. Через скільки ж років ми подорослішаємо настільки, щоби формально і реально приєднатися до ЄС?

Я впевнена на сто відсотків, що Україна доросте до такого стану. Коли ж вона стане дорослішою, то цілком можливо, що тоді Україна вирішить, що Європейський Союз їй і не потрібен. Я не розумію, чому Україна не може бути нейтральною країною. Вона має дуже гарне геополітичне розташування та здорове населення.

Оскільки Україна взяла курс на євроінтегацію, то думаю, що українські ЗМІ повинні збалансовано висвітлювати всі плюси й мінуси вступу до ЄС. У Європі багато хто зі скепсисом ставиться до цього об’єднання, і їхню думку теж треба доносити до української аудиторії. Така інформація може бути гарним попередженням для українців і буде корисною за будь-яких умов.

Європа та Америка зараз прагнуть вчити Україну, проте і нам є чому їх вчити. Потрібно об’єктивно поглянути на всі європейські проблеми і намагатися їх уникнути в майбутньому, маючи це на увазі при укладенні різноманітних угод із ЄС.

Тобто європейська інтеграція не мусить бути для нас пріоритетом?

Пріоритет мусить полягати в осягненні європейських стандартів та умов. Не знаю, скільки років нам треба буде для досягнення таких стандартів, проте, думаю, якнайменше 15 років.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Европа из рыхлой конфедерации постепенно превращается в федерацию нового типа

Інна Підлуська, президент Фонду „Європа XXI століття”

На жаль, в Україні немає масового розуміння того, що являє собою Європейський Союз

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

Не обязательно стремиться к европейскому членству

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Без социального партнерства нам в Европу путь закрыт

Тетяна Голіченко, історик філософії, антрополог

Україна мусить відкритися для діалогу з Європою

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

«Мы уже имели европейскую жизнь во времена Советского Союза»

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

„Зараз найважливіше питання – чи хоче більшість наших громадян стати європейцями”

Ян Кочи, директор представительства компании Schindler Ukraine

Благотворное влияние Евросоюза. Но не сразу…

Дэвид Лейн, старший научный сотрудник университета Кэмбридж, член исследовательського проекта "Новые формы управления в Европейском Союзе"

До последнего расширения ЕС был достаточно успешным проектом

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова

Україні потрібен європрагматизм

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Процес інтеграції з ЄС є більш важливим з точки зору впливу на економіку, ніж постійні розмови про те, вступати чи не вступати”

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„У своєму нинішньому стані Україна однозначно не вигідна ЄС”

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

ЄС – вродливе дитя “холодної війни”

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

«Евролокомотив» Украины - ее средний класс

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Украина является ключевой площадкой для изменения архитектуры Евросоюза

Елена Зеркаль, директор Государственного департамента адаптации законодательства

Мы не так далеки от Евросоюза, как некоторым кажется

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Украине нужен поиск новых решений»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«В Украине сама нация считает себя европейской»

Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес-Асоціації

„Місце України в економіці Євросоюзу залежить від того, коли вона стане членом ЄС”

Ростислав Павленко, виконавчий директор Школи політичної аналітики при Національному університеті „Києво-Могилянська академія”

„У світі поважають жорстких, здатних захистити власний інтерес”

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского института интеграции и развития

Устремляясь в Европу, мы идем в новую империю

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Помаранчеві” події – підтвердження європейськості українців

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Украина идет в Европу бедной родственницей

Олег Зарубінський, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції

„Без України Євросоюз є неповноцінним”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Місце України – в оновленому ЄС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,166