В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості: Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Щодо необхідності реформи, то ні у кого не виникає сумнівів, і перше, що реформа дасть – це запровадження принципу повсюдності місцевого самоврядування.

Ви є членом робочої групи, яка розробляла законопроект стосовно адміністративно-територіальної реформи. Що в ньому для вас є головне і найбільш цікаве, адже спроби провести АТР були й раніше?

Поки що не можна говорити про законопроект, оскільки робоча група його ще не доопрацювала і він не розглянутий урядом, що має статися десь в середині цього місяця. І, чи не вперше в історії українського законотворення, документ пройшов широке обговорення в регіонах – у Вінниці, Івано-Франківську, Одесі і Луганську.

Якщо раніше представники місцевого самоврядування говорили про те, що необхідно провести адміністративно-територіальну реформу і створити основу місцевого самоврядування, то сьогодні, коли реформу побачили “вживу”, багато хто стали приміряти її на себе.

Найбільш складне питання запропонованої реформи, це створення громад. Це нові, базові для самоврядування адміністративно-територіальні одиниці. В документі є така норма, що населення громади має бути не менше 5000 осіб. Сьогодні в Україні ми маємо біля 11 тисяч сільських рад, в деяких з них налічується по 75 осіб, з яких 15 чоловік є депутатами цієї ради. А є сільські громади з населенням по 7-10 і більше тисяч осіб. Тобто розбіжність дуже велика. Але тих сільрад, де мешкає менше 5000 осіб десь понад 95%. Тобто значної частини тих сільрад після реформи просто не буде, має бути утворено біля 4000 нових громад.

Звичайно, не всім це подобається. Хоча за законопроектом можуть утворюватися громади і в 3,500 чоловік, а інколи (наприклад, в гірський місцевості) і в 1,500 чоловік.

Другою проблемною точкою є утворення районів. Сучасний поділ є дуже дивним, оскільки у нас є райони з кількістю населення 7-8 тисяч, а інколи є райони і в 160 тисяч населення. На районному рівні вже діють органи державної виконавчої влади, прокуратура, податкова і таке інше. У всіх країнах світу райони робляться приблизно однакові. За нашим проектом одним із показників береться чисельність жителів. Десь 70 тисяч жителів. Таким чином чисельність районів може бути зменшена вдвічі. Ясно, що це може не подобатися керівництву різних структур, які зараз знаходяться на районному рівні.

Моя особиста позиція в робочій групі була така, що визначати чисельність населення в законі стосовно громад і районів, мабуть, недоцільно. Це треба винести за межі законопроекту, закон має визначити процедуру утворення громад. Робоча група з такою пропозицією не погодилася, і вирішила, що це має бути закріплено в законі. Стосовно ж необхідності реформи, то ні у кого не виникає сумнівів, і перше, що реформа дасть – це запровадження принципу повсюдності місцевого самоврядування. Сьогодні воно діє поки що тільки в великих населених пунктах. Ліса, поля, пасовища знаходяться під юрисдикцією державних адміністрацій, голови яких інколи одноосібно керують цими землями. Звичайно, від запровадження принципу повсюдності самоврядування тільки виграє.

Критики реформи наголошують на тому, що вона є добрим наміром, однак сама по собі вона мало що вирішує, бо в Україні є ще більш нагальні проблеми. Чи мають вони рацію?

Наша асоціація з першого дня розробки цього законопроекту стверджувала, що не можна запроваджувати реформу без розробки інших законопроектів стосовно роботи місцевого самоврядування, що одна зміна територіального устрою ні до чого не призведе. Необхідно також змінити систему влади, оскільки вже 10 років як Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, а значна частина її принципів в ній так і не реалізовані. Не створено повноцінного самоврядування на районному рівні, на обласному рівні. Необхідно створити фінансову базу для нього, змінити систему податків, оскільки бюджети сіл на 90% є дотаційними, вони не є самостійними. Зараз вони – це просто каси по виплаті заробітної плати для керівного персоналу. Отже, необхідно провести ще бюджетну і податкову реформи. Сьогодні у нас все дуже централізовано. Я працював міським головою з 1990 по 1998 роки, і навіть тоді такої централізації не було. Потрібна децентралізація.

Скільки буде коштувати реформа для країни?

Це складне питання. Щоб створити необхідну інфраструктуру, потрібні кошти. Ця інфраструктура потрібна для того, щоб покращити обслуговування людей органами місцевого самоврядування, наблизити їхні послуги до людей.

Які питання сьогодні в змозі вирішити міський голова? Та фактично ніякі. По більшості питань людям потрібно їхати в район – чи то питання по субсидіях, чи соціальні, чи пенсійні питання, чи навіть паспортні – все робиться в райцентрі. Створивши громади, повноваження на вирішення цих питань, відповідні ресурси ми переносимо в громади. В райцентрах залишаться лише районні ради і їхні виконавчі комітети, ніяких райдержадміністрацій не буде.

Однак це означає, що на рівні громад у нас збільшиться чисельність апарату. В залежності від чисельності громади буде вже не 2-3 посади в органах самоврядування, а 10-15. Зросте кількість чиновників місцевого самоврядування, але це зростання буде компенсоване скороченням чиновників в райдержадміністраціях, облдержадміністраціях, інших службовців на районному рівні, це міліція і прокуратура, суди і таке інше. Вони переїдуть ближче до людей, до місцевих громад.

Друге. Якщо багато людей їздять до району за медичними послугами, то в громадах, як мінімум, повинні бути фельдшерско-акушерські пункти. В кожній громаді повинна бути школа. Треба буде також будувати дороги, щоб між частинами однієї громади було транспортне сполучення. Звичайно, у все це треба вкладати гроші.

Попередні розрахунки Міністерства фінансів показують, що потрібно 7-8 мільярдів гривень. Але цієї цифри не треба боятися, бо це є кошти на розбудову інфраструктури. Якщо вони підуть в основному в сільську місцевість, то від цього люди тільки виграють, бо покращиться якість їхнього життя. Інші статті видатків – зміна табличок, печаток, відносно невеликі. Тобто загалом гроші підуть на розвиток країни.

Реформа передбачає і такий цікавий момент. Якщо у нас близько 28 тисяч населених пунктів, а сільських рад біля 11 тисяч, то в двох третинах сіл взагалі немає представників влади. Взагалі в одну раду входить два-три села, а інколи буває навіть по десять. Ми пропонуємо, щоб був запроваджений інститут старост села, чи голови села. Він буде обиратися населенням, можливо, він буде членом виконавчого комітету цієї громади, і буде виконувати приблизно ті функції, які зараз виконує голова сільради. Це треба для того, щоб людям не доводилося по дрібним питанням їздити в центр громади.

Чи планується змінити, наприклад, кількість областей?

Ні, це питання взагалі не розглядалося. Однак межі областей можуть бути в певній мірі відкориговані. Наприклад, місто Славутич находиться неподалік від Києва, і значно довше з нього їхати до Чернігова, під юрисдикцією якого воно знаходиться. Тобто для людей виникають певні незручності. Можна навести інші приклади, і все це треба міняти. Однак в цілому області змінюватися не будуть.

Чи наблизить нас адміністративно-територіальна реформа до вступу в ЄС? Чи враховували ви таку перспективу при розробці її проекту?

Цікаве запитання. Для того, щоб органи місцевого самоврядування могли нормально спілкуватися зі структурами Євросоюзу, необхідно виконати певні їхні умови і вимоги до територіальних громад. В першу чергу це стосується їхньої самостійності.

Нещодавно ми були в Естонії, і бачили, їхні невеличкі громади успішно співпрацюють з європейськими фондами. Вони отримують від фондів кредити, гранти, різну допомогу. Але для цього вони мають показати, що вони мають власний бюджет, незалежний від центру, свою фінансову базу, можливість розрахуватися. Сьогодні жодна місцева рада в Україні цього зробити не може, бо для цього Верховна Рада повинна гарантувати повернення цього кредиту. Тобто якщо ми приведемо податкову, фінансову базу місцевих громад у відповідність до європейських стандартів, то ми зможемо розраховувати і на плідну співпрацю з Європейським Союзом. Врешті-решт якщо ми ратифікували Хартію місцевого самоврядування, то просто повинні привести своє законодавство у відповідність до цієї Хартії. Нам просто потрібно приводити своє життя у відповідність до європейських стандартів, які є перевіреними часом і оптимальними.

Щодо перспектив вступу України до ЄС, то я не думаю що це близьке майбутнє. Але це не головне. Проведення адміністративно-територіальної реформи відкриє перед нами нові можливості, у тому числі і в подальшій співпраці з Європейським Союзом.

Записав Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,056