В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування : Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Юрій Ключковський, народний депутат України

Всі говорять про необхідність змін в системі місцевого самоврядування, але коли приходять люди, які хочуть провести ці зміни, їхні дії наражаються на неабиякий опір

Чому новою владою в першу чергу обрано проведення саме адміністративно-територіальної реформи, а не податкової чи, наприклад, судової – адже вони теж необхідні?

Реформа адміністративно-територіального устрою не є альтернативою ні податковій реформі, ні судовій, ні будь-якій іншій. Більше того, ця реформа не є самоціллю, вона спрямована на те, щоб організувати місцеве самоврядування – це проблема, яку визнають всі фахівці. Сьогодні місцеве самоврядування в дуже занедбаному стані, це пов'язане з відсутністю необхідних структур, органів та належних ресурсів для виконання своїх повноважень. В першу чергу – фінансових ресурсів, власних надходжень.

Однак, коли ми спробували підійти до суті цих проблем, то виявилось, що говорити про серйозне реформування як про забезпечення самостійності та самодостатності місцевого самоврядування без створення територіальної основи самоврядування просто нереально.

Давайте згадаємо, що сьогодні в Україні є близько 15 тисяч місцевих бюджетів. З такою кількістю бюджетів працювати безпосередньо державний бюджет не може. В результаті з'являються проміжні ланки, районні та обласні бюджети, які стають такими собі засобами тиску на місцеве самоврядування. Тому самоврядні органи стають залежними від так званого вищого рівня самоврядування, хоча за Конституцією повинно бути навпаки.

З другого боку, більшість сільських та місцевих рад просто не здатні забезпечити себе ресурсами. Уявіть собі сільську раду, на території повноважень якої проживає 500 чи 1000 мешканців. До речі, якщо поцікавитися у сільських голів, чим вони займаються, то відповідь буде дана з почуттям власної важливості – вони видають довідки для отримання соціальної допомоги, щоб продати худобу і таке інше. Обсяг їхніх повноважень абсолютно неадекватний функціям місцевого самоврядування. Тому ми намагаємося забезпечити так званий принцип субсидіарності, тобто наближення надання владних послуг до громадянина.

Для цього, з одного боку, необхідно укрупнити громаду, а з іншого боку – забезпечити її необхідною матеріальною базою, надати їй відповідні владні повноваження, забравши їх з вищого рівня, забезпечити достатніми ресурсами.

Таким чином, зміна в системі територіального устрою не є самостійним кроком, вона є лише складовою у зміні забезпечення місцевого самоврядування в цілому і засобом досягнення цієї мети. Саме тому АТР проводиться сьогодні, коли прийшла нова влада, яка поставила собі за мету повернути владу обличчям до людей. І, чесно кажучи, коли чуєш запитання: “А чому сьогодні, чому не пізніше?”, – це дивує. Всі говорять про необхідність змін в системі місцевого самоврядування, але коли приходять люди, які хочуть провести ці зміни, чомусь з'являється опір.

На місця планується передати нові повноваження та обов'язки. Чи відповідає фахова підготовка місцевих чиновників цим новим потребам?

Я не взяв би на себе відповідальність оцінювати фахову підготовку чиновників, але якщо вона недостатня, то виникає питання, – а чому вона досі недостатня, хто цього не забезпечив? Підвищувати фахову підготовку чиновників потрібно завжди, незалежно від того, реформується влада, чи ні, це їхній обов'язок – завжди бути достатньо компетентними у своїй сфері.

Однак дуже часто проблема пов'язана з браком відповідних кадрових ресурсів. Скажіть будь ласка, чи можна забезпечити фаховими кадрами всі 15 тисяч місцевих громад. Скільки часу потрібно готувати таку кількість людей, не забуваючи і про те, що вони в будь-який час можуть бути зміненими на цих посадах, оскільки це виборні посади. Тому питання посилення можливостей вибору професіоналів для здійснення цих повноважень теж пов'язане з проведенням реформи, в тому числі шляхом укрупнення громад.

Метою проведення АТР є вирішення суто внутрішніх проблем, чи підготовка України до вступу у ЄС також мається на увазі?

Ні, поки що ми не говоримо про пристосування до вимог Європейського Союзу, оскільки це окреме питання, і вирішувати його потрібно тоді, коли питання вступу постане на порядку денному. Тому сьогодні ми виходимо з внутрішніх потреб, і я ще раз наголошую: головною метою проведення адміністративно-територіальної реформи є забезпечення відповідної бази для проведення ширшої комунальної реформи, яка має на меті забезпечити справжню дієздатність місцевого самоврядування.

Скільки часу може знадобитись на проведення такої масштабної реформи?

Все залежить від того, як вона буде підготовлена, і як її проводити. Насамперед, я хочу відзначити, що ми стоїмо напередодні місцевих виборів, які будуть проведені в березні наступного року, тому постає питання стосовно часових рамок – проводити реформу до виборів, чи проводити вибори на старій основі, причому не тільки територіальній, але й із збереженням старих повноважень та ресурсів.

Можна зробити інакше – провести реформу, забезпечити нові можливості для місцевих громад, нові повноваження та ресурси, і лише потім проводити нові вибори. Я вважаю, що більш реальним є другий шлях, він є більш доцільним, тому треба інтенсивно провести зараз законодавчу підготовку, прийняти ряд нормативних актів, а потім провести і організаційну підготовку до реалізації заходів цієї реформи, які теж повинні бути проведені не абияк, бо це складна проблема. Якщо буде така готовність, то реформу доцільно проводити до виборів до місцевих Рад 2006 року, можливо, відклавши їх на півроку. Такої готовності не буде, якщо не буде прийнято ряд законодавчих актів, якщо ми не будемо готові інституційно до цієї реформи. Ну що ж, тоді доведеться реформу відкласти і проводити її після виборів.

Скільки буде коштувати реформа і чи не стане вона занадто обтяжливою для бюджету?

А скільки коштує сьогодні неефективне виконання повноважень місцевого самоврядування? Хто може це оцінити? Скільки можна, грубо кажучи, сидіти в цьому болоті, в якому опинилось місцеве самоврядування? Чи не варто заплатити, щоб вилізти з нього? Я вважаю, що варто.

Записав Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,060