В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”: „Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

26 квітня у Києві пройшли Всеукраїнські збори органів місцевого самоуправління, і частина його учасників назвали адміністративно-територіальну реформу, яку зараз намагається проводити уряд, способом розвитку місцевого самоврядування, інші ж говорили, що вона призведе до іще більшого втручання у місцеві справи з боку Києва. То, як Ви вважаєте, чи піде ця реформа на користь місцевому самоврядуванню?

Як на мене, адміністративно-територіальна реформа є необхідною. Це підтверджує саме життя. Ще на етапі підготовки концепції державної регіональної політики виявились проблеми пов’язані з адмінтерустроєм. Тоді вперше стало очевидним, що при існуючій системі адміністративно-територіального устрою реалізувати право громад на місцеве самоврядування вкрай важко. Велись гарячі дискусії про необхідність створити спроможні до реалізації прав місцевого самоврядування територіальні громади. Не секрет, що сьогодні одинакові права на вирішення місцевих справ надаються містам мільйонникам і маленьким селам, бюджети яких здатні лише покрити заробітну платню сільського голови. Вдруге, ця необхідність стала зрозумілою, при підготовці проекту Бюджетного кодексу. Тоді ми побачили, що необхідним для розвитку територіальних громад буде їх укрупнення, яке дозволить зробити їх економічно незалежними.

Які очікування від реформи сьогодні? Все залежатиме від того, в якому вигляді вона відбудеться. В першу чергу, це стосується концептуальних положень щодо критеріїв базової основи адміністративно-територіального устрою територіальної громади. Її повноважень та фінансової спроможності. Треба зазначити, що у підготовленому проекті реформи є багато позитивних речей, які говорять, зокрема, про те, що влада виявила готовність децентралізувати повноваження. Я би наголосив на цьому окремо, адже у більшості спроб, що робилися раніше саме тоді, коли доходило до потреби влади віддати частину своїх повноважень, центр на це не погоджувався і реформа на цьому припинялася. Тому якщо сьогодні влада демонструє готовність поділитись повноваженнями, місцеве самоврядування, повинно цим скористатися .

Чи має дана реформа якісь політичні причини? Наприклад, Олександр Мороз висловлював побоювання, що через АТР під загрозою може опинитися політична реформа в Україні.

Питання прив’язки цієї реформи до реформи конституційної є, як на мене, питанням використання додаткових ресурсів на свою користь.

Безумовно, спротив адміністративно-територіальній реформі буде, і це вже можна побачити сьогодні, коли реформа ще тільки в проектній стадії. Найбільшого незадоволення слід очікувати з боку місцевого бюрократичного апарату, котрий буде суттєво потіснений у своїх правах. Особливо та частина цієї бюрократії, від якої буде забрано частину повноважень. Тому спротив був, є і буде. Ключовим питанням для успіху реформи буде звичайно ж громада в широкому сенсі цього слова. І якщо організаторам адміністративно-територіальної реформи вдасться довести нашим громадянам, що в результаті пропонованої реформи суспільні послуги стануть для них доступнішими і якіснішими, то успіх реформи буде забезпечений. Якщо ж бюрократія переконає громадян, в протилежному, якщо вона зуміє свої власні загрози нав’язати громаді, тоді реформа просто не відбудеться.

Чи може нинішня адміністративно-територіальна реформа у разі неправильного її проведення призвести до посилення сепаратистських настроїв у регіонах?

Я не думаю, що така небезпека існує. Пропонована реформа передбачає наближення послуг до громадянина, і я гадаю, що ознакою її успіху, або неуспіху буде новостворена модель територіальної громади. Треба буде оцінювати, якою буде ця модель, які повноваження будуть закріплені за територіальною громадою, наскільки територіальна громада буде спроможна виконати покладені на неї повноваження, делеговані урядом, і нарешті наскільки зручною буде така модель взаємозв’язку з владою для громадянина.

Пан Безсмертний говорить про необхідність якомога швидше провести цю адміністративно-територіальну реформу, зокрема встигнути до майбутніх парламентських виборів. А як Ви вважаєте, коли вона відбудеться, і чи відбудеться взагалі?

Я б говорив про два етапи проведення цієї реформи. На першому етапі треба буде провести практичне моделювання адміністративно-територіальної реформи, а на другому – швидко впровадити її у життя. І тут я згідний із Романом Петровичем Безсмертним, що реформу треба проводити якомога швидше, однак цьому повинна передувати кропітка робота з аналізу та моделювання ситуації, що може скластися внаслідок реформи. Краще зайвий раз змоделювати всі можливі випадки на папері, ніж потім виправляти її в реальному житті, коли прорахунки управління впливають на долі конкретних людей. На цей підготовчий етап я б часу не шкодував. І те, що зараз роблять автори проекту реформ роз’їжджаючи по регіонах та проводячи різноманітні круглі столи, є правильним, і необхідним. Цю роботу треба тільки посилювати. Громадянам потрібно роз’яснити, що конкретно дасть пропонована реформа для їхнього повсякденного життя, що змінить у їхніх контактах з владою, в якості отримуваних соціальних послуг. А після цього треба швидко провести реформу. Адже при повільних темпах запровадження реформи місцева бюрократія консолідується, і буде спроможна її зупинити.

Можливо вимальовується занадто негативний образ бюрократії. Тому хочу наголосити що в даному випадку мова йде про консерватизм системи і її внутрішній опір будь-яким змінам, а тим більше змінам, що зачіпають інтереси самої системи. Будь-яка організація, маючи свої інтереси буде їх захищати. Тому, щоби не акумулювати системний опір, я би все ж рекомендував проводити адміністративно-територіальну реформу якомога швидше.

Бесіду вела Оксана Гриценко
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,057