В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”: „Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

Зараз нарешті прийшло усвідомлення, що крім міст – обласних центрів, на інших рівнях місцеве самоврядування не склалося як повноцінний і самодостатній інститут публічної адміністрації, який міг би вирішувати більшість питань місцевого життя самостійно, без органів виконавчої влади.

Ідея адміністративно-територіальної реформи для України не нова, про неї говорили іще від початку 90-х років. Чим теперішній варіант цієї реформи відрізняється від попередніх проектів? У чому його переваги, або ж недоліки?

Судити про теперішню адміністративно-територіальну реформу як складову реформування системи публічної адміністрації в Україні поки що можна лише в загальних рисах, що базуються більше на деклараціях уряду чи навіть окремих урядовців, ніж на рішеннях, прийнятих протягом вже більш як 100-денного періоду діяльності нової влади. Поки що маємо лише оприлюднений 14 квітня на урядовому порталі законоп роект "Про територіальний устрій України" . Однак, навіть це вже дає підстави побачити суттєві відмінності від тих пропозицій, які доводилося чути на початку 90-х років. Тоді більше говорилося про економічне мезорайонування, про можливість перегляду мапи обласного поділу, укрупнення областей тощо. „Аз грішний єсмь” – сам пропонував 1991-1992 роках виключити зі складу областей низки великих міст, переважно обласних центрів (Донецька, Запоріжжя, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Кривого Рога, Львова) і надати їм широкого самоврядування на кшталт Києва та Севастополя.

Та зараз нарешті прийшло усвідомлення, що крім міст – обласних центрів, на інших рівнях місцеве самоврядування не склалося як повноцінний і самодостатній інститут публічної адміністрації, який міг би вирішувати більшість питань місцевого життя самостійно, без органів виконавчої влади. Зараз нарешті заговорили про територіальну основу самоврядування, про обов'язковість дотримання засади повсюдності, щоб межа кожної територіальної громади закінчувалася там, де починається юрисдикція іншої громади.

Тому, теперішній підхід є таким, що склався еволюційно, хай навіть шляхом ступання на граблі, але ж “дійшло” – без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться.

Хто отримає більше повноважень при теперішньому варіанті АТР: держоргани на місцях, чи місцеві органи влади? Чому саме таке співвідношення пропонує уряд?

Звичайно, реформа має на меті підвищення адміністративної та ресурсної спроможності органів місцевого самоврядування – і громад базового рівня, і громад районів. За такої моделі взагалі нема необхідності в подальшому існуванні органів виконавчої влади на районному рівні на зразок теперішніх районних державних адміністрацій. Вони мають бути ліквідовані.

А чи дасть змогу адміністративно-територіальна реформа реально децентралізувати систему державного управління? 

Думаю, що без децентралізації Україна не матиме ефективної системи влади взагалі. Тому турбує такий момент – чому одночасно з оприлюдненням ідей реформування територіального устрою, що активно здійснює віце-прем'єр-міністр Р.Безсмертний, нема прозорого та публічного обговорення нових засад функціонування та обсягу повноважень уряду, центральних органів та місцевих органів виконавчої влади. Децентралізація має здійснюватися на засадах субсидіарності – європейського принципу побудови публічної адміністрації, який полягає в тому, щоб віддати громаді всі ті функції з якими вона може ефективно впоратися або знайти такий територіально близький вищий рівень, який візьме на себе те, що громаді не під силу. Я вважаю, що реформа територіального устрою – не самоціль, це радше інструмент, засіб реалізації широкої адміністративної реформи.

Існує думка, що однією із проблем для адміністративно-територіального районування є відсутність можливості формувати самодостатні в бюджетно-фінансовому плані адміністративні одиниці, що однаково вони будуть зав'язані на фінансування з центру. Чи так це насправді?

Для забезпечення нормального функціонування освіти в багатьох країнах створюються шкільні округи, до складу яких може входити кілька невеликих і самостійних муніципалітетів. Шкільний автобус там – це не справа муніципалітету, а тієї інстанції, яка гарантує загальну освіту. Така сама ситуація і з частиною інших публічних послуг на місцевому рівні. Тому, аби переломити наявну у нас ситуацію, позбутися “центрозалежності” та настроїв утриманства необхідно здійснити і бюджетну реформу.

Кому, як Ви гадаєте, вигідне якнайшвидше проведення АТР, а хто від цієї реформи може постраждати?

Хочеться вірити, що адміністративно-територіальна реформа вигідна усьому суспільству, адже застій не можна консервувати. Брак рішучих підходів на початку 90-х років обернувся консервацією централізованої системи та патерналістської моделі публічної влади в Конституції 1996 року та суспільною стагнацією. Я думаю, що якщо реформа не буде здійснена швидко, вона не буде реалізована взагалі.

“Жертви” безумовно теж будуть, оскільки внаслідок здійснення реформи “постраждають” регіональні фінансово-промислові групи, окремі політичні клани, що в останні роки контролювали ситуацію в багатьох обласних, районних та міських радах, “призначали” своїх депутатів.

Складається враження, що наша влада дуже поспішає з адміністративно-територіальною реформою. Як Ви думаєте, чи вдасться її провести до наступних парламентських виборів, як це обіцяв зробити пан Безсмертний?

Квапитися треба повільно. Але, на мою думку, влада не поспішає, вона спізнюється з реформами. З практичної точки зору звичайно ж важко здійснити територіальну реформу до парламентських виборів. Зважте хоча б на такі терміни – бюджетна резолюція має бути готова в червні, бюджет наступного року має бути бюджетом реформ. Зрозуміло, що уряд іще не прорахував усі ці моменти.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,224