В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

 

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

Основна відмінність цієї реформи полягає в намаганні змінити систему і принципи управління державою, а не лише виконавчої влади, як це передбачалося адміністративною реформою кінця 90-х років.

Ідея адміністративно-територіальної реформи для України не нова, проекти змін у цій галузі розглядалися іще від початку 90-х років. Нинішня ж влада пропонує свій проект. Чим він відрізняється від попередніх?

Річ у тім, що до цього часу не ставилося питання саме територіальної реформи. В тій концепції, що була розроблена групою народних депутатів разом з Леонідом Кравчуком, не йшлося про територіальні зміни, а велася мова про адміністративну реформу, причому ця реформа вбачалася у зміні характеру функцій та діяльності органів виконавчої влади. Зараз же питання ставлять ширше, і передбачають зміни в діяльності всіх органів державної влади як такої. Отже, ця реформа буде значно глибшою та ширшою.

Вона торкається і територіального устрою України, хоча зміни в ньому зараз можна радше сприймати як побажання, ніж як реальні плани. Але, у будь-якому разі, основна відмінність цієї реформи полягає в намаганні змінити систему і принципи всього управління державою, а не лише виконавчої влади, як це передбачалося адміністративною реформою кінця 90-х років.

Хто внаслідок даної реформи, на Вашу думку, отримає більше повноважень на місцях: органи державної влади, чи органи місцевого самоврядування?

Ідея реформи полягає в тому, щоби органи місцевого самоврядування мали достатньо повноважень саме місцевого характеру. Проте, це не означає позбавлення органів державного управління важелів впливу на окремі ситуації та на вирішення суспільних проблем. Тут вбачається перехід від управлінської вертикалі до певних, я би назвав їх фізичною мовою, „кластерів” управління. Тобто, центральні органи держуправління матимуть вплив не безпосередньо на виконавців, а на ті органи, які організовуватимуть реалізацію тієї чи іншої державної політики на місцях. Це дещо інший підхід, який певною мірою знімає навантаження з центральних органів і дає більше можливостей враховувати місцеву специфіку конкретного регіону.

Чи справді ця адміністративно-територіальна реформа піде на користь місцевому самоврядуванню?

Все залежить від того, як це буде організовано. І наш український, і світовий досвід свідчить, що ніколи реформи не здійснювалися повністю так, як це було заплановано. Це нормальний стан речей, пов'язаний з тим, що тут як у будь-якому політичному процесі (а реформа це теж політичний процес) стикаються інтереси різних гравців. Існує інституційний інтерес, пов'язаний з уже наявними інституціями виконавчої, законодавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування. Є також інтерес корпоративний, оскільки в межах цих інституцій діють професійні, бізнесові, неурядові, корпоративні інтереси, котрі змінюють сприйняття тих чи інших положень реформи. Нарешті, є безпосередній особистий інтерес людей, які ухвалюватимуть рішення, реалізовуватимуть їх, контролюватимуть, звітуватимуть. Отже, є аж три різні групи інтересів, котрі між собою інтерферують, і не відомо, до чого це приведе в результаті. Таким чином, прогнозувати за таких умов можна лише з певною часткою ймовірності.

Якщо ми вже торкнулися різних інтересів, то хто буде зацікавлений заблокувати цю реформу? З чиїми інтересами вона не співпадає?

Я зараз не бачу жодної сили, інтересам якої адміністративно-територіальна реформа відповідала би повністю. Будь-яка політична, ділова, чи адміністративна еліта до певної міри зацікавлена в цій реформі, а до певної ні. Це треба враховувати, коли ми аналізуємо хід цієї реформи, адже ті міністри, котрі візьмуть участь у її розробці, з одного боку, мають пряника у формі зменшення функціонального навантаження на них, проте, з іншого боку саме це навантаження дає змогу підвищити свої політичні, ділові і суто фінансові дивіденди, і тому не завжди людина захоче позбутися частини своїх повноважень. Отже, будь-які дії зі здійснення цієї адміністративно-територіальної реформи будуть одночасно і привабливими, і загрозливими для будь-якої з політичних сил. Принади і загрози по-різному стимулюватимуть їхню діяльність, і не відомо, у що це в результаті виллється.

Іще й досі повністю не оприлюднено ні кінцеві цілі цієї реформи, ні цінності, які лежать в її основі. Ми лише здогадуємося, кому в її результаті буде добре. Багато що залежатиме від середньостатистичної ваги кожного з гравців у процесі вироблення стратегії цієї реформи, і, що важливіше, статистичної ваги кожного з гравців у той момент, коли ухвалюватимуть рішення щодо її запровадження. Тобто, тут будуть прояви найрізноманітніших випадковостей.

Згадаймо реформу 1999-2000 року. Якби в той час Сергій Тигипко, який відповідав за тодішню адміністративну реформу, проявив трохи більше рішучості, то, думаю, що ми би мали справу не лише з косметичними змінами, які вилилися у введення інституту державних секретарів. Тоді було проведено функціональне обстеження кількох міністерств і розробка відповідних рекомендацій для них. Тигипко не зміг тоді переконати, дотиснути реформу, у нього не вистачило політичної ваги. Тому, адмінреформа 1999-2000 року закінчилася нічим. Та реформа носила суто зовнішній характер і не привела до змін діяльності міністерств, вона не виконала своєї основної мети, яка би мусила полягати у зміні функцій міністерств від прямого адміністрування до розробки державних політик.

А чи не матиме реформа Безсмертного таку ж саму долю, як і реформа Тигипка?

Я далекий від того, щоби говорити, буцімто будь-які зміни – це добре. Зміни завжди несуть в собі нові проблеми, які виникнуть неминуче, тому головна місія тих, хто здійснює реформи, полягає в тому, щоби передбачити проблеми, які не просто поховають реформу, а призведуть до суттєвого погіршення стану державного управління. Мені зараз спадає на думку той анекдот, коли чоловік просить Бога: „Господи! Дай мені сили змінити те, чого я не зможу пережити, дай мені терпіння пережити те, чого я не зможу змінити, і дай мені мудрості відрізнити одне від іншого”. Так от, в даному випадку, у мене складається враження, що зараз наш уряд не особливо переймається визначенням тих проблем, які можуть виникнути в результаті здійснення ось таких швидких кроків. З іншого боку, у цього уряду величезний пресинг часу. Вони перебувають зараз у тому стані, коли треба діяти дуже швидко. „Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління, принаймні щодо діяльності виконавчої влади. Якщо цей момент зараз не використати у повній мірі (а вже й так втрачено багато часу), то це означає, що слід чекати наступного зручного моменту.

Хоча, я думаю, що чекати не так і довго. Якщо парламентські вибори відбудуться з тими результатами, які зараз передрікають різні соціологічні опитування, то цей уряд, або скажімо, група політичних сил, які зараз при владі, отримає другий, значно потужніший і сприятливіший шанс здійснити ось ці політичні та політико-адміністративні перетворення. Адже, нинішня виконавча влада з'явилася в результаті „помаранчевої революції”, яку значна частина і політикуму, і населення сприймає як бунт, як щось нелегітимне. Цей дефіцит довіри до нової влади посилюють сумніви, котрі виникли в результаті помилок нинішньої влади в кадровому призначенні, в стратегічних і тактичних діях. А та влада, що буде сформована в результаті парламентських виборів, матиме значно вищу легітимність, і отже значно більше підстав очікувати підтримки від управлінських структур найрізноманітніших рівнів, а також від громадянського суспільства. І тоді можна буде використати цей карт-бланш. Тому, якщо зараз нинішня державна влада скористається сприятливим моментом для того, щоб підготувати адміністративно-територіальну реформу, то ми цілком можемо очікувати впродовж наступного 2006 року суттєвих змін.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,033