В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”: „Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

Ми не маємо права знову помилитися після стількох невдалих спроб реформування місцевих органів влади. На мою думку, проводити цю реформу слід неспішно, переконуючи людей у перевагах і вигодах від змін. Для цього реформа має вийти за межі владних коридорів. Лише тоді, коли кожен громадянин відчує її глибинну суть і буде переконаним у покращенні життя в результаті змін, реформа стане і його справою. Лише тоді вона буде успішною і дієвою.

Чи потрібна Україні саме зараз адміністративно-територіальна реформа?

Переконана, що так. На жаль, наші місцеві влади досі ніяк не можуть реалізувати себе сповна, хоча й мають для цього достатній потенціал. Лише місцева влада, будучи найближчою до людей, спроможна надавати такі послуги, аби населенню було затишно і надійно - як у столиці, так і у будь-якому великому або маленькому місті чи селі. Виникає запитання, а як же зробити місцеві влади ефективними, шанованими та дієвими? На мій погляд, нинішня адміністративно-територіальна реформа і ставить собі за мету підвищення рівня дієвості влади загалом і місцевої влади зокрема.

Автори реформи говорять про те, що в результаті її здійснення соціальні послуги буде наближено до громадян. Проте, невже це можливо у разі об'єднання адміністративно-територіальних одиниць, коли територіальні громади збільшаться?

Справді, тут існує іще багато запитань. Думаю, що навіть сам термін “адміністративно-територіальна реформа” було взято з минулого, коли ще на початку 60-х років теж, проводили таку реформу, об'єднували села та райони. Мене особисто цей термін дещо відлякує; на багатьох конференціях також лунали пропозиції щодо розділення понять: “адміністративна реформа” і “територіальна реформа”. На мій погляд, це дещо різні речі.

Як на мене, спершу треба братися за адміністративну реформу, і зробити владу якомога ефективнішою та більш наближеною до людей. Однією з проблем нинішньої місцевої влади є відсутність належного її фінансового забезпечення. При механічному ж об'єднанні бідних громад новостворені громади не стануть багатшими. І тому я вважаю, що починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад, які мають забезпечити необхідну наявність робочих місць у конкретних населених пунктах. Якщо люди будуть працевлаштовані близько від своїх місць проживання, якщо вони платитимуть податки за місцем проживання, то й до місцевих бюджетів надходитимуть відповідні кошти.

Окрім того, наші місцеві влади не сповна реалізують інформаційну та громадсько-виховну функцію, а саме вони повинні розвивати у членів громади почуття колективізму та патріотизму по відношенню до своїх міст і сіл, формувати активну громадянську позицію. Влада мусить залучати громадськість до спільного обговорення місцевих проблем та питань розвитку територій, заручатись її підтримкою у питаннях планування та виконання місцевих бюджетів. Без достатньої інформації про дії місцевої влади, як би добре вона не працювала, у людей, на жаль, з'являються підстави для нерозуміння, а відтак і невдоволення чи недовіри.

Отже, в результаті реформи, влада повинна стати реально ближчою до людей. Ми не маємо права знову помилитися після стількох невдалих спроб реформування місцевих органів влади. На мою думку, проводити цю реформу слід неспішно, переконуючи людей у перевагах і вигодах від змін. Для цього реформа має вийти за межі владних коридорів. Лише тоді, коли кожен громадянин відчує її глибинну суть і буде переконаним у конкретному покращенні життя в результаті змін, реформа стане і його справою. Лише тоді вона буде успішною і дієвою.

Ви говорите, що треба зробити так, щоби громадяни самі захотіли цієї реформи. Проте, чи готові наші місцеві громади за своїм освітнім, професійним рівнем, за рівнем свідомості взяти ті розширені повноваження, які їм буде делеговано внаслідок цієї реформи?

Над цією проблемою, починаючи з 1991 року, активно працюють українські неурядові громадські організації, які ініціювали і реалізували безліч різних освітніх програм для місцевих самоврядовців. Велику допомогу у цьому надавали і надають міжнародні організації, такі як Фонд “Відродження”, Фундація “Україна-США”, Британська рада в Україні та ін. Крім того існує ряд об'єднань органів місцевого самоврядування: Асоціація міст України, Асоціація місцевих і регіональних влад України, Конгрес місцевих і регіональних влад України, які надають постійну інформаційну та професійну підтримку місцевим органам влади. Я переконана, що в результаті цієї діяльності сьогодні професійний рівень місцевого депутата – політика досить високий.

Варто сказати і про перше в Україні об'єднання місцевих рад - Асоціацію демократичного розвитку і самоврядування України, яка була заснована в 1991. Ця організація впродовж багатьох років займалася підвищенням професійного рівня депутатів місцевих рад – це безліч освітніх програм, семінарів, круглих столів, стажувань за кордоном; широке засвоєння принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування. Зараз цей документ, як обов'язковий для виконання в Україні, добре відомий у професійних колах, і хотілося б, щоб з ним ознайомилися і громадяни, щоб вони краще знали про свої права та обов'язки.

Окрім того у 2002 році була започаткована ще одна організація - Фундація місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Юрія Панейка, метою діяльності якої є сприяння українському місцевому самоврядуванню у опануванні європейських демократичних принципів і стандартів, зокрема ідей сталого розвитку та європейських норм і стандартів. Це ті принципи, згідно з якими живе Європа, і котрі там реалізуються саме на рівні місцевого самоврядування. Обізнаність українських місцевих влад в цих питаннях буде добрим підґрунтям до подальшого розвитку і поглиблення процесів європейської інтеграції в Україні через рівень місцевого самоврядування.

Важливим напрямком діяльності організації є також поширення ідей, котрі були б цікаві місцевим владам, через часопис „Територія. Сталий розвиток”. Зокрема, це досвід впровадження нових управлінських технологій в містах України; інформація про те, як місцеві влади Європи гуртуються навколо програми „Місцевий порядок денний на XXI сторіччя”. Тут ми теж не повинні відставати. Проводячи свою адміністративно-територіальну реформу, ми, як граючий тренер, мусимо водночас використовувати запозичені технології, і запроваджувати та поширювати власний досвід. Адже часу обмаль, оскільки ми й так багато втратили, працюючи за умов неефективно організованої системи місцевих влад.

А хто такий Юрій Панейко?

Це наш земляк, професор Українського Вільного Університету у Мюнхені (організованого у 20-х роках ХХ століття). Він займався теоретичними проблемами організації влади всіх рівнів; написав низку праць, одна з яких „Теоретичні основи самоврядування” широко відома в Європі, проте мало знана у нас в Україні. Тому й внесено у назву організації ім'я Юрія Панейка, аби відновити справедливість – в Україні мають бути відомі імена її видатних синів; з іншого боку - щоб ідеї вченого Ю.Панейка працювали на майбутнє незалежної України.

Один із основних авторів цієї адміністративно-територіальної реформи п. Роман Безсмертний говорить про те, що її треба провести до наступних парламентських виборів. Ви ж у свою чергу сказали, що з нею не варто поспішати, аби знову не припуститися помилок. То ж, як швидко мусить бути проведена в Україні адміністративно-територіальна реформа?

На мою думку, не варто дуже поспішати. Потрібно все належним чином зважити і оцінити. Очевидно, що саме зараз є дуже сприятливий момент - як центральна, так і місцеві влади готові до діалогу з громадянами, проте форми такого діалогу варто шукати спільно: громаді хочеться отримувати якомога більше інформації, місцева влада реагує адекватно – вона стає мобільнішою, ґрунтовнішою і спроможною чути. Наші громадяни намагаються брати все більш активну участь у суспільному житті міста. Влада ж вчиться працювати в нових умовах, умовах небайдужості громадян. Йде наполегливий і творчий пошук форм діалогу влади з громадою. Але він можливий лише за толерантної умови - бажання дослухатись один одного. На цьому полі не може бути переможців і переможених. Можлива лише спільна перемога. І ми її обов'язково виборемо. Так, Україно!

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,210