В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Одне із перших запитань - чи взагалі на часі проведення реформ, поки не завершиться перехідний період, який виник у зв'язку із зміною політичного режиму в Україні?

Друге питання - чи готова, влада, регіональні еліти та населення міст, районів та сіл до проведення реформи самоврядування й адміністративно-територіальної реформи, перш за все фінансово, і чи є для цього належні кадри?

Чи існують теоретично обґрунтовані концепції та проекти адміністративно-територіальної реформи? Наскільки вони легітимні в очах населення та апарату управління, який буде безпосередньо задіяний у їхній реалізації? Чи знову ж таки – вибору немає?

Досі не проведений сценарний аналіз майбутніх змін – не обрано оптимального сценарію як по суті, так і по термінам реалізації реформи (радикального, поетапного, розтягнутого).

Немає також відповіді на питання, наскільки міжнародний досвід може бути прийнятний в умовах української специфіки, – в ситуації незавершених перехідних процесів в політиці та економіці, за значних соціокультурних відмінностей між регіонами України.

Крім того, не завадило б і політикам і розробникам реформ провести інвентаризацію власних уявлень про такі поняття, як сучасні стратегії просторового розвитку, нові концепції та моделі планування та управління територіями, вплив процесів змін у підпорядкуванні територій на традиційну політику розміщення продуктивних сил і т.і.

І головне – чи прораховані економічні, політичні та соціальні наслідки адміністративно-територіальної реформи, яку хочуть запровадити до кінця 2005 року?

Складається враження, що на момент публічно-політичного старту адміністративно-територіальної реформи цілі, зміст та стратегія проведення цієї реформи до кінця не усвідомлюють ні її ініціатори, ні ті, хто буде мати справу з її наслідками. І останні публічні обговорення проблем та перспектив реформи території та місцевого самоврядування продемонстрували, що існує більше запитань ніж відповідей. Започатковуючи новий діалог, присвячений адміністративно-територіальній реформі та реформі самоврядування в Україні, ми сподіваємося, що цей баланс зміниться на користь більш конкретного та поміркованого уявлення про майбутні трансформації усіх зацікавлених сторін – ініціаторів, виконавців та громадян нашого суспільства, – усіх, кого торкнеться втілення у життя цієї реформи.

Свернуть

Серед численних обіцянок та намірів, які були задекларовані новою владою в Україні, одне з ключових місць належить адміністративно-територіальній реформі. Про особливий статус адміністративно-територіальної реформи свідчить і поява спеціальної посади в українському уряді – віце-прем'єр міністра з питань проведення адміністративно-територіальної реформи. Нарешті, вважається, що реформа самоврядування, як одна з складових частин адміністративно-територіальної реформи, була чи не найбільш підготовленим проектом на момент приходу до влади нового уряду. А відтак, її реалізація так чи інакше буде сприйматися як тест на ефективність нової політичної команди.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Теперішня реформа ставить у центр інтереси людини”

 

Микола Пухтинський, керівник Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, академік Української муніципальної академії, кандидат юридичних наук, доцент

Основним недоліком попередніх спроб реформувати нашу адміністративно-територіальну систему була думка, що реформу можна провести на громадських засадах. А це неможливо, оскільки вона потребує чималих грошей.

26 квітня пройшли Всеукраїнські муніципальні збори, де прозвучали доволі неоднозначні оцінки щодо адміністративно-територіальної реформи, котру проводитиме новий уряд. Як Ви вважаєте, чи сприятиме ця реформа розвиткові місцевого самоврядування?

Думаю, що адміністративно-територіальна реформа (або реформа адмінтерустрою) України безумовно сприятиме розвиткові місцевого самоврядування. Ми запізнюємося з цією реформою, адже її треба було розпочати значно раніше. Якщо взяти приклад Польщі, то там подібну реформу почали здійснювати ще у 1990 році, причому дуже серйозно підійшли до формування базових адмінтеродиниць (гмін). Реформа тривала в цій країні цілих 10 років, і зараз у Польщі існує трирівнева система адмінтерустрою на рівні гмін, повітів та воєводств.

Наша реформа має подібні ідеї. Зараз вже розроблено перший варіант закону про територіальний устрій України, і в ньому теж передбачено трирівневу систему організації влади на місцях: на рівні громади, району та регіону, причому до розряду останнього входитиме Крим, області та міста зі спеціальним статусом.

Автор реформи Роман Безсмертний говорить, що завдяки їй послуги влади стануть ближчими до людей. Водночас, планують укрупнювати територіальні одиниці. То невже влада може стати ближчою? Радше навпаки?

Влада стане ближчою за рахунок того, що реформою передбачено утворення дієздатних територіальних громад, котрі будуть економічно спроможні надавати саме громадські та управлінські послуги населенню. Не секрет, що переважна більшість теперішніх територіальних громад в Україні є дотаційними, вони не здатні надавати якісні послуги населенню. Тому, аби акумулювати ресурси, організувати належну інфраструктуру, необхідно буде провести об'єднання поселень і створити економічно спроможні центри на рівні громад.

Що ж стосується сіл, невеличких поселень, то ніхто їх не ліквідовуватиме. І для того, щоби й у них існували представники влади, передбачено створити інститут сільських старост, які б могли видавати на місцях необхідні довідки. Отже, не лише в адміністративному центрі громади, а й безпосередньо на місцях можна буде отримати послуги від владних органів.

А чи не вважаєте Ви, що доволі поширене на місцях явище „кумівство” завдяки створенню посад сільських старост не зникне, а навпаки процвітатиме? Щоби потрапити до старости, доведеться налагоджувати контакти з його друзями та родичами...

Такі негативні явища можливі. Разом з тим, у нас вже є певний досвід запровадження інституту старост. У Волинській області зараз проводиться широкомасштабний експеримент, за яким створено так звані сільські комітети, а також існують сільські старости. Так от, цей експеримент виявився доволі вдалим і інститут старост вже довів свою ефективність, головне, щоби цей інститут впроваджувався комплексно, щоби надавалася певна методична допомога. Як на мене, досвід волинян треба вивчати й поширювати по всій Україні.

Як Вам здається, хто в першу чергу виграє, а хто програє внаслідок даної адмінтерреформи?

Виграти має насамперед проста людина, адже метою як адміністративної, так і реформи адмінтерустрою є саме наближення надання послуг людям. Якщо раніше були спроби проводити адміністративну реформу, то тоді за її мету ставилось вдосконалення діяльності органів та всієї системи управління, інтереси ж людини залишалися на другому плані. Теперішня реформа ставить в центр інтереси людини, а органи виконавчої влади та місцевого самоврядування вже мусять обслуговувати ці інтереси.

Програє внаслідок цієї реформи бюрократична система, адже згідно з проектом закону ліквідують місцеві держадміністрації на районному рівні, і таким чином зникне дуалістична система влади в районах, де з одного боку є місцева держадміністрація, а з іншого – фактично безправні районні ради, які не мають своїх виконавчих органів. Схожа ситуація зараз і на рівні області, де обласні ради також не мають своїх виконавчих органів. Реформою передбачено також, що поступово обласні держадміністрації стануть виконувати переважно контрольно-наглядові функції щодо дотримання на регіональному рівні Конституції, законів та забезпечення прав і свобод громадян. Якщо відбудеться об'єднання територіальних громад, то зрозуміло, що буде скорочено управлінський апарат, і тут знову ж таки програють чиновники.

Існує думка, що внаслідок знищення районних держадміністрацій в Україні можуть зрости сепаратистські позиції, бо райони стануть більшими, а представництва держави на районному рівні не існуватиме. Чи існує така небезпека, на Вашу думку?

Думаю, що ні. Тим більше, що певний час зберігатимуть нинішні функції обласні державні адміністрації. Отже, на регіональному рівні буде присутня виконавча влада, і вона якраз має перейматися питаннями зміцнення державних позицій та недопущенням сепаратистських проявів. Тому, якщо в районах не існуватиме держадміністрацій, то їхні функції делегуватимуться виконкомам районних рад, а завдяки цьому буде забезпечуватись виконавча вертикаль.

Чи не складається у Вас враження, що влада дещо поспішає з цією реформою? Як скоро треба її проводити?

Ми почали розмову з того, що дана реформа проходить в Україні і так із запізненням, і від цього страждають як прості люди, так і весь процес державотворення. При наявній системі влада неефективна, тому, цю реформу треба проводити якомога швидше.

Існують різні думки щодо етапів її запровадження. Одні вважають, що її треба провести до парламентських виборів (тобто до березня 2006 року), інші пропонують розвести процес парламентських і місцевих виборів (проводити місцеві восени 2006 року), тобто щоби місцева влада обиралася вже під нову систему адміністративно-територіального устрою. Процес доволі складний, адже треба іще визначитися і щодо фінансових ресурсів для проведення цієї реформи, а це чималі гроші.

Основним недоліком попередніх спроб реформувати нашу адміністративно-територіальну систему була думка, що реформу можна провести на громадських засадах. А це неможливо, оскільки вона потребує чималих грошей, які треба закласти в бюджет наступного року і знаходити ці фінансові ресурси з тим, щоби така реформа була фінансово спроможна. Проводити цю реформу треба послідовно й комплексно, треба передбачити відповідні механізми впровадження цієї реформи, в тому числі й законодавчі, адже одного лише закону про територіальний устрій для цієї реформи буде недостатньо.

Зараз працює робоча група, створена за дорученням віце-прем'єра Безсмертного, котра розробляє пакет законодавчих актів, що повинні забезпечити проведення адмінтерреформи. До числа цих законопроектів входять закон про самоврядування громади, про організацію виконавчої влади і місцевого самоврядування в районі, в області, напрацьовується також пакет фінансових законопроектів, які також мають забезпечити проведення цієї реформи.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Наталя Шиманська, депутат Київської міської ради, президент Фундації місцевої демократії та європейської інтеграції ім. Ю.Панейка

„Починати реформу треба із організуючої ролі місцевих влад”

Олександр Дем’янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Помаранчева революція” створила дуже сприятливі умови для радикальних перетворень у системі й характері державного управління”

Віра Нанівська, директор Міжнародного центру перспективних досліджень

„Я впевнена, що цю реформу реалізують, так само, як і впевнена, що її ще істотно перероблятимуть”

Владимир Балабанович, председатель профсоюза работников сферы предпринимательства

Реформу нужно проводить не сверху, а снизу

Микола Яковина, провідний експерт Центру політико-правових реформ

„Без самоврядування громад громадянське суспільство не відбудеться”

Олександр Синьоокий, заступник голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

В Україні ще немає передумов для ефективного запровадження АТР

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

„Я би радше ліквідував державні адміністрації на рівні областей, але ні в якому разі не на рівні районів”

Павло Качур, президент Асоціації агентств регіонального розвитку України, народний депутат України, член фракції „Наша Україна”

„Влада виявила готовність децентралізувати повноваження”

Володимир Кампо, завідувач кафедри Академії муніципального управління, професор

„Помаранчева революція-2004 нарешті відкрила шанс для реформи територіального устрою”

Костянтин Матвієнко, експерт Корпорації стратегічного консалтингу “Гардаріка”

Адміністративно- територіальна реформа не буде прийнята цим складом парламенту

Юрій Ключковський, народний депутат України

Головна мета АТР – створити дієздатне місцеве самоврядування

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Реформа может дать результаты уже через 2-3 года

Юрій Ганущак, експерт Асоціації міст України

„Здебільшого життєвої сили у реформаторів вистачає лише на перший рік”

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Мільярди, витрачені на АТР, підуть на розвиток всієї України

В’ячеслав Негода, голова секретариату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України

Нова реформа відкриє перед нами нові можливості

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,032