В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Демографический кризис или последний украинец

В начале 21 века, когда человеческий потенциал лишь начал осознаваться как главное достояние любого цивилизованного государства, человечество уже столкнулось со значительными «поломками» в «механизме воспроизводственного процесса». Самыми болезненными проблемами на сегодня являются сокращение рождаемости, старение населения и слабо управляемые миграционные процессы, нарушающие во многих странах благоприятный демографический баланс.

Очевидно, что актуальны эти вопросы и для нашей страны. Разваливающиеся заброшенные хаты и полупустые школы в еще недавно цветущих селах, свободные места в самых престижных детских садах наших городов, отсутствие очередей в молочных кухнях и детских поликлиниках. Вместо этого – десятки гектаров новых кладбищ, переполненные больницы и дома престарелых. Эти тенденции грозят принять необратимый характер. В последнее время статистические данные о демографической ситуации в Украине напоминают фронтовые сводки – столько-то умерло, и столько-то не родилось! Но если в Европе уже давно бьют тревогу из-за низкой рождаемости и старения населения, а в РФ все чаще можно услышать о новой миграционной политике государства, то в Украине эти вопросы являются разве что предметом шутки на бигбордах. А ведь игнорировать складывающиеся в нашем государстве демографические обстоятельства было бы, по меньшей мере, недальновидно.

Прогнозы на будущее весьма неутешительны. Абсолютно все отрасли украинской экономики вскоре столкнутся с острой нехваткой людских ресурсов. Эта же опасность подстерегает фундаментальную и прикладную науку, все социальные институты, органы правопорядка. Уже в 2004 г. начала проявляться нехватка молодых людей, способных учиться в высших учебных заведениях – в сегодняшней низкой рождаемости изначально заложена угроза падения интеллектуального потенциала страны. Прибавьте сюда отрицательное сальдо миграции – и картина станет совсем удручающей. Украина постепенно превращается в страну пенсионеров, лишенных перспективы обеспечить себе достойное будущее трудом своих детей и внуков.

Принято считать, что демографическая ситуация в Украине развивается в русле общемировых тенденций. Однако у нас эти проблемы, безусловно, носят отпечаток национальных особенностей, присущих нашей стране и нашему народу. Причинами ухудшения демографической ситуации в Украине эксперты считают:

– падение уровня и качества жизни;

– смену ценностей – для многих женщин гораздо важнее стала работа, чем семья и дети;

– смену традиционного жизненного уклада;

– доминирование городского образа жизни над сельским;

– растущее глобальное неравенство в распределении ресурсов и благ между богатыми и бедными странами.

Впрочем, рождаемость падает не только в Украине и в России, но и в западных странах. По мнению экспертов, к середине XXI века в мире не останется ни одной страны, где в семье будет рождаться более двух детей. Но если мы имеем дело с общемировой тенденцией, то насколько она опасна для нашей страны? Может, и не нужно гнаться за количественными показателями? Дискуссии по этому вопросу в Украине только начинаются, и мнения экспертов и аналитиков зачастую противоположны.

Ну, станет нас не 47, а 40 миллионов, ну, и что, лишь бы уровень жизни рос – рассуждают одни. Другие не соглашаются: если нас будет меньше, кто будет жить на нашей территории, с кем ею придется делиться? Или еще один «козырный» аргумент – «мы станем страной другого масштаба!». «Кохаймося!» – и все будет хорошо, советуют третьи.

В нашем очередном диалоге мы попытались найти ответ на вопрос «кто же на самом деле «вымирает»: население страны, украинский этнос или этнические группы, проживающие в Украине? Или же следует ставить вопрос об умирающей нации, а, следовательно, о крахе национального проекта в его украинской интерпретации? А может, нация не вымирает, а очень быстро трансформируется в другую общность, у которой впереди новые успехи и процветание?

Как всегда в поиске ответа на вопросы Кто виноват? и Что делать? мы хотим представить не только суждения профессионалов в области демографии – социологов, медиков, философов, политологов, но и мнения наших читателей и авторов, работающих в «смежных» сферах. Это, по нашему мнению, позволит более полно очертить круг демографических проблем, с которыми столкнулось наше общество, и предложить пути выхода из демографического кризиса, охватывающего Украину на 14-м году Независимости.

Свернуть

Парадокс, но молодому, вроде даже развивающемуся, 14-летнему государству впору ставить вопрос о жизни и смерти. А еще и об умирающей нации, и, следовательно, о крахе национального проекта в его украинской интерпретации. Или, может, нация не вымирает, а очень быстро трансформируется в другую общность, у которой впереди новые успехи и процветание?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Статево-віковий склад населення: узагальнене відображення природного та міграційного руху людей

Статево-віковий склад населення: узагальнене відображення природного та міграційного руху людей: Статево-віковий склад населення: узагальнене відображення природного та міграційного руху людей

Любов Стельмах, директор Департаменту статистики населення Держкомстату України

Мені доводилося чути, що населення України стало скорочуватися іще у 1978 році. То чому саме зараз почали говорити про демографічну кризу?

Насправді, загальний приріст населення почав скорочуватися іще на початку 60-х років. І це можна підтвердити наступними фактами: якщо приміром у 1960 році загальний приріст населення становив 628,4 тис. чол., то уже у 1965 він був 415,6 тис. чол.. Потім відбувалися деякі незначні зростання приросту, але вже наприкінці 70-х років приріст населення значно знизився, і у 1979 році він становив всього лише 200 тис. чол.. Деяке зростання було у 1986–87 роках, це так званий „бебі бум” ( baby boom ), коли загальний приріст населення доходив до 230 тис. чол., але воно було короткотермінове і, починаючи вже із 1988–89 років, приріст населення пішов на спад, а з 199 1 року в Україні відбувається природне скорочення населення. В наступних роках масштаби скорочення зросли, і зараз щороку маємо загальне скорочення населення в межах 400–350 тис. чол..

Якщо брати чисельність населення, то до 1992 року спостерігався незначний приріст у цих показниках, який із 1991 року компенсувався імміграційним приростом, що перекривав природне скорочення населення. Так вже з 1991 року ми мали природне скорочення 36,3 тис. чол., проте міграційний приріст тоді був 148 тис., а у 1992 році він був навіть 288 тис. чол. Розпад Радянського Союзу активізував міграційні процеси, зокрема, імміграція в Україну на той час мала етнічний характер, і полягала у поверненні етнічних українців, а також біженців з інших країн.

Для більш детального аналізу демографічних процесів використовуються також відносні показники скорочення населення, тобто кількість народжених на 1000 населення, котрі показують таку ж саму картину. Ці показники свідчать про зменшення кількості народжених, і якщо подивитися на 1940 рік, то кількість народжених на 1000 населення складала тоді 27,3 дитини, на початку 50-х років цей приріст дещо уповільнився і становив 22,8 дитини на 1000 населення, а у 1959 році був уже 20,4 дитини. Таким чином, бачимо, що вже тоді репродуктивна поведінка населення вела до зниження народжуваності, а на початку 60-х років кількість народжених була уже в межах 19–16 дітей на 1000 населення.

Якщо ж брати сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто кількість дітей, яких може народити жінка впродовж свого дітородного віку (тобто від 15 до 49 років), то він також відбиває дану тенденцію. Відомо, що навіть для простого відтворення населення потрібно, аби кожна жінка народила не менше 2,2 дитини, адже певний відсоток дітей помирає. На жаль, у нас ці цифри зовсім не відповідають таким показникам, і в середньому жінка в Україні народжує за своє життя лише 1,2 дитини. Проте, варто зауважити, що ці цифри відбивають загальноєвропейську тенденцію зі скорочення народжуваності населення.

Проте, у Європі існує й інша тенденція, котра полягає у загальному старінні населення. Чи відбиваємо ми і її? Який в Україні зараз відсоток людей старшого віку?

Так, ми і тут наслідуємо Європу. Іще починаючи із 1959 року населення України за шкалою ООН належало до числа населень, що перебувають на порозі старості, бо частка осіб у віці 65 років і старших становила у нас 6,9%. У 1989 ж році його вже можна було охарактеризувати як старе, бо показник літніх людей складав уже 11,7%. За даними перепису населення 2001 року, ця вікова група досягла 14,4%, а на початок 2005 року – вже 16%.

Подібну ситуацію мають і країни Європи, серед яких найвищі показники старіння населення в Італії, де частка осіб у віці 65 років і старше становить понад 18%. У Швеції старих людей 17,3%, у Німеччині і Франції понад 16%. Високий рівень старіння має також Японія, де є понад 17% осіб старшої вікової групи.

А який відсоток молоді в Україні?

Чисельність основних вікових груп у нас змінюється, і її можна прослідкувати, порівнюючи дані переписів населення, починаючи із 1959 року, і закінчуючи останнім, що був проведений наприкінці 2001 року. Так от, у 1959 році у нас було 27,1% осіб молодшого за працездатний вік (тобто від 0 до 15 років включно), 59,4% населення працездатного віку (тобто жінки від 16 років і до 55 і чоловіки від 16 до 60 років). Осіб же старших за працездатний вік було 13,5%.

Через 20 років, у 1979-му, кількість дітей до 16 років зменшилася і становила 23,1%, а пенсіонерів було 18,8%. А у 2001-му році ці відсотки змінилися відповідно до 18,1% дітей, і 23,8% осіб пенсійного віку. За даними 2004 року кількість осіб до працездатного віку становила вже лише 16,3%, а людей старших від працездатного віку 23,8%.

Отже ми бачимо, що зростає частка населення у віці старшому за працездатний (за період з 1959 по 2004 роки вона майже подвоїлася), а питома вага дітей у віці до 16 років значно скоротилась. Щоправда, відсоток працездатного населення поки що не зазнав значних змін і у 2004 році таких осіб було 59,9%. Проте, це пов'язано з тим, що зараз у такому віці перебувають народжені за часів вже згадуваного „бебі буму”, і тому скоро кількість населення працездатного віку теж почне скорочуватися.

Хочу зазначити, що статево-віковий склад населення є об'єктивним результатом еволюції природного та міграційного руху людей, їх узагальненим відображенням. Як відзначав відомий польський демограф Едвард Россет, „віковий склад населення – це ніби живий пам'ятник усім демографічним фактам, що мали місце у минулі сто років”. Тому треба дуже обережно підходити до аналізу демографічних показників, які має та чи інша країна сьогодні.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Сімак, завідувач сектору регулювання у сфері трудової міграції Управління політики зайнятості та трудової міграції Мінпраці

„Трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище”

Ігор Каганець, головний редактор журналу “Перехід IV”

«Світ після нас має стати кращим!»

Елла Ламах, голова Департаменту з питань сім’ї Міністерства України у справах молоді та спорту

Наше міністерство повинно допомагати всім сім’ям, але у першу чергу - асоціальним сім’ям ставати соціальними

Раїса Семенець, начальник відділу гендерної політики Міністерства України у справах молоді та спорту, кандидат економічних наук

Інститут сім’ї й досі має дуже велике значення для українців

Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України, доктор економічних наук, професор

„Іще сто років тому Україна була країною із дуже позитивною демографічною ситуацією”

Ірина Петрова, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу Університету економіки та права „Крок”, доктор економічних наук

„У великих містах України падіння народжуваності уповільнюється”

Олексій Позняк, заввідділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень, кандидат економічних наук

Лібералізація імміграційної політики – це один зі шляхів подолання демографічної кризи

Лесь Доній, політолог

Держава повинна впливати на демографію сильною соціальною політикою

Владимир Богданов, социолог

Демография вторична. Экономика – первична.

Сергій Кримський, доктор філософських наук

Нам потрібна радикальна програма зміни орієнтирів з матеріального на духовне виробництво

Лесь Герасимчук, культуролог

Народ виживає, якщо він того хоче

Наталія Фойгт, кандидат економічних наук, завідувач відділом відтворення демографічного потенціалу Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України

„Виродження нації не відбудеться”

Элла Либанова, директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины

Боротьба за кожну дитину

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,209