В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Демографический кризис или последний украинец

В начале 21 века, когда человеческий потенциал лишь начал осознаваться как главное достояние любого цивилизованного государства, человечество уже столкнулось со значительными «поломками» в «механизме воспроизводственного процесса». Самыми болезненными проблемами на сегодня являются сокращение рождаемости, старение населения и слабо управляемые миграционные процессы, нарушающие во многих странах благоприятный демографический баланс.

Очевидно, что актуальны эти вопросы и для нашей страны. Разваливающиеся заброшенные хаты и полупустые школы в еще недавно цветущих селах, свободные места в самых престижных детских садах наших городов, отсутствие очередей в молочных кухнях и детских поликлиниках. Вместо этого – десятки гектаров новых кладбищ, переполненные больницы и дома престарелых. Эти тенденции грозят принять необратимый характер. В последнее время статистические данные о демографической ситуации в Украине напоминают фронтовые сводки – столько-то умерло, и столько-то не родилось! Но если в Европе уже давно бьют тревогу из-за низкой рождаемости и старения населения, а в РФ все чаще можно услышать о новой миграционной политике государства, то в Украине эти вопросы являются разве что предметом шутки на бигбордах. А ведь игнорировать складывающиеся в нашем государстве демографические обстоятельства было бы, по меньшей мере, недальновидно.

Прогнозы на будущее весьма неутешительны. Абсолютно все отрасли украинской экономики вскоре столкнутся с острой нехваткой людских ресурсов. Эта же опасность подстерегает фундаментальную и прикладную науку, все социальные институты, органы правопорядка. Уже в 2004 г. начала проявляться нехватка молодых людей, способных учиться в высших учебных заведениях – в сегодняшней низкой рождаемости изначально заложена угроза падения интеллектуального потенциала страны. Прибавьте сюда отрицательное сальдо миграции – и картина станет совсем удручающей. Украина постепенно превращается в страну пенсионеров, лишенных перспективы обеспечить себе достойное будущее трудом своих детей и внуков.

Принято считать, что демографическая ситуация в Украине развивается в русле общемировых тенденций. Однако у нас эти проблемы, безусловно, носят отпечаток национальных особенностей, присущих нашей стране и нашему народу. Причинами ухудшения демографической ситуации в Украине эксперты считают:

– падение уровня и качества жизни;

– смену ценностей – для многих женщин гораздо важнее стала работа, чем семья и дети;

– смену традиционного жизненного уклада;

– доминирование городского образа жизни над сельским;

– растущее глобальное неравенство в распределении ресурсов и благ между богатыми и бедными странами.

Впрочем, рождаемость падает не только в Украине и в России, но и в западных странах. По мнению экспертов, к середине XXI века в мире не останется ни одной страны, где в семье будет рождаться более двух детей. Но если мы имеем дело с общемировой тенденцией, то насколько она опасна для нашей страны? Может, и не нужно гнаться за количественными показателями? Дискуссии по этому вопросу в Украине только начинаются, и мнения экспертов и аналитиков зачастую противоположны.

Ну, станет нас не 47, а 40 миллионов, ну, и что, лишь бы уровень жизни рос – рассуждают одни. Другие не соглашаются: если нас будет меньше, кто будет жить на нашей территории, с кем ею придется делиться? Или еще один «козырный» аргумент – «мы станем страной другого масштаба!». «Кохаймося!» – и все будет хорошо, советуют третьи.

В нашем очередном диалоге мы попытались найти ответ на вопрос «кто же на самом деле «вымирает»: население страны, украинский этнос или этнические группы, проживающие в Украине? Или же следует ставить вопрос об умирающей нации, а, следовательно, о крахе национального проекта в его украинской интерпретации? А может, нация не вымирает, а очень быстро трансформируется в другую общность, у которой впереди новые успехи и процветание?

Как всегда в поиске ответа на вопросы Кто виноват? и Что делать? мы хотим представить не только суждения профессионалов в области демографии – социологов, медиков, философов, политологов, но и мнения наших читателей и авторов, работающих в «смежных» сферах. Это, по нашему мнению, позволит более полно очертить круг демографических проблем, с которыми столкнулось наше общество, и предложить пути выхода из демографического кризиса, охватывающего Украину на 14-м году Независимости.

Свернуть

Парадокс, но молодому, вроде даже развивающемуся, 14-летнему государству впору ставить вопрос о жизни и смерти. А еще и об умирающей нации, и, следовательно, о крахе национального проекта в его украинской интерпретации. Или, может, нация не вымирает, а очень быстро трансформируется в другую общность, у которой впереди новые успехи и процветание?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Наше міністерство повинно допомагати всім сім’ям, але у першу чергу - асоціальним сім’ям ставати соціальними

 

Елла Ламах, голова Департаменту з питань сім’ї Міністерства України у справах молоді та спорту

Побутує думка, що демографічна ситуація в сучасній Україні не є унікально загрозливою, і що ми лише відбиваємо загальносвітову тенденцію у плані скорочення народжуваності та старіння населення. Чи погоджуєтеся Ви з цим?

Ні, я з цим не можу погодитися, і думаю, що не варто порівнювати країни Заходу (де спостерігається така тенденція) і нашу, оскільки ми дуже відрізняємося в плані якості життя, що включає в себе і охорону здоров'я, і соціальну сферу, і умови праці, і зарплати, і багато іншого. Зрештою, там існують зовсім інші стандарти із забезпечення життя і саме головне - розуміння життя. Водночас, у нас залишається відкритим питання як покращити стандарти життя, і цим треба займатися паралельно з виправленням демографічної кризи. Що ж стосується останньої, то, в першу чергу, для подолання цієї кризи треба працювати над наданням якісних соціальних послуг, а потім - підвищення народжуваності.

А які основні причини падіння народжуваності в Україні: економічна криза, трансформація інституту сім'ї, може, популяризація фемінізму?

Всі названі Вами чинники впливають на ситуацію. Так, жінки зрозуміли, що їм потрібно займатися кар'єрою, відклавши одруження та народження дітей. З іншого боку, не секрет, що в нашій країні репродуктивне здоров'я жінок і чоловіків будь-якого віку на порядок гірше, ніж у розвинених країнах Європи.

Матеріальний стан сім”ї або молоді не дозволяє мати двох, трьох дітей.

Іншою причиною, є виїзд людей за кордон, адже більшість із них є молодими, тобто могли би створити сім'ю і народити дітей.

Є також думка, що українці дуже необачно ставляться до свого генофонду, що виражається і в продажу, чи відданню на усиновлення наших дітей за кордон?

Ми дійсно необережно ставимося до свого генофонду, і це видно, зокрема, в тому, що наша молодь, і не тільки молодь, масово виїздить на постійне місце проживання в інші країни. Ви також правильно відмітили, що наших дітей усиновляють закордонні сім'ї, і треба визнати, що це не завжди проходить достатньо прозоро. За законом, у першу чергу, дітей-сиріт мають право усиновляти наші громадяни, а іноземці мають право на усиновлення дітей із різноманітними вадами розвитку, проте далеко не завжди все відбувається саме так.

Окрім того, проблема в тому, що у нас, як це вже зазначалося, втрачаються цінності сім'ї, і зараз як у ЗМІ, так і в повсякденному спілкуванні загублено той логічний ланцюжок, за яким життя людини складається не лише з роботи, а й із її родини. У цьому питанні нам треба багато працювати як з дітьми, так і з батьками, а також з молоддю.

Яким чином можна працювати у цьому напрямі? Що варто робити?

У цій ситуації допомогти можуть різноманітні освітні та просвітницькі програми для дітей та дорослих. Існують різні навчальні програми, методи роботи, зокрема програми для дітей в ігровій, чи то в інтерактивній формі, а також спеціальні програми для підлітків. Проте, таким речам найкраще вчити з пелюшок у сім”ї. Це як ланцюжок, що не можна розривати, навчання, виховання йде весь час від сім”ї, від громади, навчального закладу, друзів, родичів, ЗМІ тощо. Тому треба працювати у комплексі, особливого значення у наш час набуває інформація отримана з радіо, телебачення, Інтернету тощо. Важливу роль у цьому здатні виконати засоби масової інформації, адже як дорослі, так і діти дивляться телевізори. Кожна з структур нашого суспільства повинна позитивно на нас впливати, надавати інформацію, що позитивно підтримує родину, дитину. А якщо тато та мама відмовляються від своєї новонародженої дитини, і ця дитина росте спершу в лікарні, потім в дитбудинку, то про яке сімейне виховання можна говорити? Вже давно психологами доведено, що людина повноцінно розвиватиметься, якщо в неї було в дитинстві належне оточення, любов та піклування, що сприяло нормальному розвиткові особистості. Інтернатні ж заклади, котрі у величезній кількості існують у нашій країні, не можуть забезпечити такого виховання. Як ми можемо вимагати від хлопців та дівчат, які не знають, що таке сім'я, створення повноцінних сімей?! Тому, на сьогодні у дитбудинках нерідко опиняються діти випускників інтернатів, і кількість таких малюків зростає. А це теж наш генофонд, про який ми забуваємо. Значно легше відправити дитину в інтернат, ніж шукати гроші на створення їй сімейних умов виховання.

З ваших слів виходить, що інтернати абсолютно неефективні? То що, їх потрібно якимось чином змінювати?

Їх давно вже треба трансформувати. Зараз, уряд вже прийняв рішення проводити зміни, і ці зміни він розпочав здійснювати. Нарешті нормативно-правові документи приводять до порядку, питання реформування системи опіки та піклування вирішуються. Як Ви мабуть вже чули із виступів Президента, із виступів міністра з питань сім”ї, молоді та спорту, кошти повинні йти не за закладом, до якого відправляють дитину, а за дитиною. Іншими словами, якщо ми купуємо шапочку, то ми робимо це для конкретної дитини, а не знаходимо дитину для шапочки.

Якщо ми вже згадали про Президента і про уряд, то чи не вважаєте Ви, що ця нова програма допомоги при народженні дитини не дає однозначно позитивних наслідків, адже деякі особи почнуть народжувати дітей зради грошової допомоги?

Давайте не боятися, і не думати одразу ж про негатив. Звісно що не можна всього передбачити, але все ж таки в більшості випадків ця допомога піде на користь, і багато порядних сімей, котрі планують народжувати дитину, будуть раді такій допомозі. Звичайно ж, буде певна кількість асоціальних родин, котрі просто захочуть отримати матеріальну вигоду, однак і таким сім'ям ми повинні допомогти, адже в більшості з них будуть мами без навичок сімейного життя, котрі виховувалися в інтернатах, або жили в асоціальних родинах. Це вже наше завдання допомогти їм, переконати, зробити так, аби асоціальна сім'я стала соціальною, щоби не залишали дітей у пологових будинках.

А чи передбачено у програмах, котрі створює ваше міністерство, питання забезпечення молодих сімей житлом?

Зараз якраз його піднімають, і звернули увагу на це питання саме молоді сім'ї. Стільки листів, скільки ми зараз отримуємо саме з цієї проблеми, здається, раніше наше міністерство не бачило. До нас звертається багато молодих людей, сімей, котрі знову ж таки, у першу чергу, піднімають житлову проблему. Тому ми вже обговорювали цю тему і вирішили, що треба звертатися до банків, до будівельних компаній з вимогою у кожному новозбудованому будинку виділяти певну кількість квартир для соціального житла. По-перше, квартирами мусять бути забезпечені багатодітні сім'ї, адже вони не можуть ні копійки виділити зі свого бюджету аби сплатити кредит, хоча би першу його ставку, чи хоча б відсотки, і таким чином ці сім'ї залишаються поза кредитними програмами. Зараз переважно будується комерційне житло, через що ситуація з кожним роком стає все гіршою із житлом соціальним. Спільно з іншими міністерствами розробляється механізм забезпечення соціальним житлом. Окрім того, серйозною проблемою для вітчизняної демографії стає наявність соціальних сиріт, тобто дітей, чиї батьки виїжджають за кордон на заробітки, а їхні діти залишаються без належного догляду і нагляду і таким чином потрапляють на вулиці.

Але ж не заборониш їздити людям заробляти гроші? Що тут вдієш?

Вихід ми вже називали – це дати їм роботу в Україні із належною зарплатою. Якщо ж роботи нема, то потрібне хороше соціальне забезпечення, що існує в багатьох країнах.

Я би хотіла ще зауважити, що проблема зі зменшенням народжуваності залежить не лише від жінок, а й від чоловіків. Зараз в Україні дуже великий відсоток матерів-одиначок, котрі змушені виховувати дітей самотужки. Їм дуже нелегко, хоча із розвитком прогресу виховання дітей стало не таким трудомістким, велику частку хатньої роботи здатні зараз виконувати машини, є всі допоміжні засоби (памперси тощо). Сім'ям двадцять, чи сорок років тому жилось набагато складніше, ніж зараз.

І при цьому раніше сім'ї були багатодітними. То може причина зменшення народжуваності полягає в банальному небажанні молодих людей зараз робити щось заради майбутнього, вони занадто захоплені собою і своїми особистими потребами?

Абсолютно з вами згодна, прогрес показує себе. З покращенням якості життя молодь думає про кар'єрне зростання, про подорожі, захоплення. Раніше наші співвітчизники дозволяли собі подорожі уже з виходом на пенсію, зараз же молодь прагне їздити відпочивати, подорожувати, живе зовсім іншими цінностями. А це пов'язано з тим, що якщо раніше пріоритетом була сім'я, принести прибуток до сім”ї, заощаджували на всьому для кращого життя дітей, то зараз на першому плані задоволення, власні потреби.

Нарешті, я би хотіла запитати, як впливають на стан демографії хвороби як то СНІД, чи туберкульоз, які зараз набули такого поширення в нашій країні, що навіть міжнародні організації страшенно занепокоєні цим?

Якщо взяти статистику, то побачимо, що жертвами ВІЛ-СНІДу та туберкульозу в більшості стають молоді люди. СНІД на фоні розповсюдження наркоманії, а також неконтрольованих сексуальних стосунків набув надзвичайно широкого поширення в Україні і став великою проблемою. Туберкульоз – це хвороба, котра не повинна би була існувати вже в нашому столітті, проте вона є і забирає нові сили для життя. Попри чималу кількість спеціально створених фондів для боротьби з цими епідеміями, така боротьба не завжди є ефективною і необхідно постійно проводити моніторинг діяльність цих фондів та організацій, а також ефективності власне урядових програм. Це справді ще одна серйозна проблема для майбутнього нашого генофонду.

Бесіду вела Оксана Гриценко
Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Сімак, завідувач сектору регулювання у сфері трудової міграції Управління політики зайнятості та трудової міграції Мінпраці

„Трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище”

Ігор Каганець, головний редактор журналу “Перехід IV”

«Світ після нас має стати кращим!»

Раїса Семенець, начальник відділу гендерної політики Міністерства України у справах молоді та спорту, кандидат економічних наук

Інститут сім’ї й досі має дуже велике значення для українців

Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України, доктор економічних наук, професор

„Іще сто років тому Україна була країною із дуже позитивною демографічною ситуацією”

Ірина Петрова, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу Університету економіки та права „Крок”, доктор економічних наук

„У великих містах України падіння народжуваності уповільнюється”

Олексій Позняк, заввідділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень, кандидат економічних наук

Лібералізація імміграційної політики – це один зі шляхів подолання демографічної кризи

Любов Стельмах, директор Департаменту статистики населення Держкомстату України

Статево-віковий склад населення: узагальнене відображення природного та міграційного руху людей

Лесь Доній, політолог

Держава повинна впливати на демографію сильною соціальною політикою

Владимир Богданов, социолог

Демография вторична. Экономика – первична.

Сергій Кримський, доктор філософських наук

Нам потрібна радикальна програма зміни орієнтирів з матеріального на духовне виробництво

Лесь Герасимчук, культуролог

Народ виживає, якщо він того хоче

Наталія Фойгт, кандидат економічних наук, завідувач відділом відтворення демографічного потенціалу Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України

„Виродження нації не відбудеться”

Элла Либанова, директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины

Боротьба за кожну дитину

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,069