В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Вызовы или стимулы глобализации?

Прочитати вступ української мовою

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. За четырнадцать лет независимости общество так и не получило ответа на вопрос – какое место будет занимать Украина в стремительно меняющемся мире?

Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Экономика, политика, экология, религия, информация, безопасность и многие другие ключевые сферы человеческой деятельности уже давно не являются узконациональными. Однако между изоляционизмом и самодостаточностью пролегает пропасть, преодоление которой может поглотить усилия многих поколений. И если изоляционизм – это удел «юных» стран , переживающих период первоначального накопления капитала, то самодостаточность – делает страны менее уязвимыми и позволяет более гибко реагировать на изменение внешней, глобальной, среды.

Растущее углубление взаимозависимости народов и государств распространяется на все сферы общественной жизни. Мы во многом унифицируемся. Принципиально изменилось в последнее время соотношение эндогенных и экзогенных факторов развития отдельно взятых стран, включая и Украину. С одной стороны, распространена четкая фиксация потребительского характера включенности в глобальные процессы Украины – наша страна лишь поставлена перед фактами глобальных вызовов и зачастую служит площадкой для экспериментов МВФ или ВБ. Оставаясь и дальше пассивным объектом мировой политики, Украина теряет возможность решать задачи, которые ставит перед нею время. Но для того, чтобы стать субъектом глобального процесса, его необходимо хотя бы понять, не говоря уже о том, чтобы научиться свободно ориентироваться в нем и влиять на его развитие.

С другой стороны, только за последние 10 лет радикально изменилась и сама система международных отношений, и традиционные представления о базовых принципах ее организации. Страна, которая не желает или не способна «вписаться» в магистральные мировые тенденции, оказывается в изоляции. Ее инициативы игнорируются, мимо нее проходят финансовые потоки. Даже конкурентоспособные отрасли экономики постепенно деградируют, и страна-изгой перестает принимать участие в глобальном разделении труда, ей грозят бедность и отсутствие перспективы. П одрыв экономический базы сложившихся национальных и региональных сообществ может привести к последующему их разрушению и распылению.

Отсутствие стратегического мышления и понимания глобальных закономерностей развития современного общества у руководства Украины не позволяет на сегодняшний день говорить о готовности противостоять глобальным вызовам, с которыми наша страна сталкивается и будет сталкиваться в ближайшее время. По э тому, е сли ничего не изменится, население Украины будет все больше ощущать негативный характер глобализации.

Можно говорить, что в повестке дня нынешнего украинского правительства уже сегодня наряду с внутренними задачами стоят и такие проблемы глобального происхождения как террористические атаки, торговые войны, финансовые кризисы, рост цен на энергоносители, незаконная миграция, инфекционные болезни (СПИД, атипичная пневмония, птичий грипп и т.д.). А неготовность отвечать на глобальные вызовы ставит Украину перед мучительным принятием решений, тогда как реакция на постоянно возникающие угрозы должна быть мгновенной и адекватной. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Такое понимание принесет стране возможность и необходимость использовать потенциал глобальных вызовов и будет способствовать более динамичному и эффективному развитию Украины во многих сферах, и, прежде всего, в экономической.

Мы уже касались вопросов глобального развития в наших Диалогах, однако сегодня, мы попытались посмотреть на глобальные вызовы, которые не столь абстрактны и не настолько далеки от наших не менее важных и актуальных проблем внутреннего развития, как кому-то хотелось бы. Да, Украине еще есть чем заняться в своем доме, особенно когда все трещит по швам. Но даже наводить порядок мы не имеем права без оглядки по сторонам, причем, не только в рамках традиционного «многовекторного» периметра. Хотя бы для того, чтобы проверять адекватность украинских инициатив современному миру и новым политическим реалиям.

Свернуть

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Протистояти глобальним викликам складно навіть не стільки через брак коштів, як через брак розуму”

Які глобальні виклики стоять зараз перед людством загалом і перед Україною зокрема?

У сучасному світі дійсно існує певне стійке коло глобальних загроз, котрі, проте, змінюються за рейтингом актуальності. Найпершою із них є небезпека тероризму, яка витіснила загрозу розповсюдження ядерної зброї на друге (а може й третє місце), хоча й сьогодні через ядерну зброю виникають проблеми у взаєминах світової спільноти з Іраном, чи Північною Кореєю, тобто тими державами, що мають, або ж хочуть мати ядерну зброю.

До речі, ці два виклики так чи інакше впливають на ситуацію в Україні. Нещодавно мені довелося брати участь у міжнародних конференціях у Туреччині та Росії, де розглядалися питання взаємин між країнами в контексті тероризму та розповсюдження ядерної зброї. Так от там велася мова про те, що фактично наша країна вже перебуває в стані холодної війни з тероризмом, адже у нас є передумови, які можуть так чи інакше підштовхнути до того, що нашу територію будуть використовувати як майданчик для боротьби одних країн з іншими. Отже, нам може загрожувати екологічний, техногенний, внутрішньополітичний та інші види тероризму. І коли в країні виникає кризовий стан державних інституцій і втрачається керованість суспільством, такі спроби тероризму стають досить явними і можливими. Зрештою, є проблема наявності на українській території іноземних військових формувань, зокрема базування у нас Чорноморського флоту Російської Федерації.

Отже, на сьогодні в нашій країні є близько 7–8 передумов для виникнення терористичної агресії. Тому, ми повинні відпрацьовувати схему не лише взаємин між державами, котрі зараз воюють з тероризмом, а і утворити систему, яка б не дозволила цьому явищу поширитися на українську територію. Я все ж таки прихильник тієї версії, що силові дії по відношенню до терористів є вже наслідком, а професійний політичний менеджмент зобов`язаний враховувати аспекти боротьби з цим явищем іще до його виникнення, знищуючи його причини.

Наступною глобальною загрозою є наркотрафік, тобто проблема розповсюдження наркотиків як засобу впливу на людську свідомість, а також засобу тиску на ті, чи інші держави.

Далі йдуть енергетичні проблеми, адже зараз перед людством стоїть небезпека енергетичного колапсу, тому і діяльність уряду Юлії Тимошенко, і політичні катаклізми частково були пов`язані з енергетичними проблемами, зокрема з кризою на ринку пального. До речі, ця проблема стоїть не лише перед Україною, а й перед Сполученими Штатами, Євросоюзом, і дуже важливо, щоб наша держава не чекала пасивно, яке рішення приймуть основні політичні гравці, а диверсифікувала свої потенційні можливості для вирішення цього питання.

Іще однією із глобальних загроз сучасності є інформаційні війни, і мушу визнати, що Україна найчастіше виступає не суб`єктом, а об`єктом світової інформаційної складової. Тому до нас „зливають” різноманітні інформаційні потоки і ведуть інформаційну боротьбу на нашій території, при цьому я маю на увазі навіть не так боротьбу між тим, чи іншим політичним оточенням, а саме інформаційну боротьбу між країнами, котрі використовують нас для вирішення своїх проблем.

Можна також додати проблему епідемій (зокрема СНІДу), адже перспективність і стабільність країни визначається перш за все здоров`ям нації, а національний інтерес залежить не так від потужності держави, як від потужності громадянина як платника податків та носія ідеї в цій державі.

На сьогодні ведуться суперечки з приводу того, що таке глобалізм. Багато хто бачить його як всесвітню павутину зв`язків, інші – визначають через інтереси транснаціонального капіталу. У свою чергу наше суспільство прагне зараз знайти консолідовану відповідь на запитання, як жити далі. Загалом, країни, що мають потужний потенціал, стабільну економіку, сталу політичну систему вже шукають відповіді на питання та виклики глобалізації. Оскільки ми, українці, прагнемо бути інформаційно відкритими, рахуємося зі світовими традиціями, користуємося основними фінансовими одиницями, ми не можемо закритися в своїй шкарлупці, а мусимо враховувати актуальну ситуацію, тому всі ці впливи будуть реально позначатися на нашій країні.

Які із чималого списку перелічених Вами загроз Україна здатна відвернути самотужки, а проти яких нам потрібна буде зовнішня допомога?

Думаю, що Україна мусить навчитися відвертати всі ці загрози власними силами (принаймні прагнути цього). Проте, з практичної точки зору протистояти глобальним викликам буде складно навіть не так через брак коштів, як через брак розуму. Сьогодні у нас активно проходить лібералізація економіки, вже сформувався капіталізм монополізовано типу, ведуться спроби створити середній клас, і при цьому практично все вже встигло стати товаром, окрім інтелекту. На жаль, інтелект у нас ніким не розглядається в якості системного бізнесу, а дарма, адже, якщо Україна зможе використати наявні у неї ресурси та поєднати їх з розумом, то ми будемо спроможні взяти на себе 70% відповідальності за боротьбу із глобальними загрозами, що стоять перед нами і лише 30% проблем нам доведеться вирішувати спільно із світовим співтовариством.

Прикро, що сьогоднішній політичний істеблішмент як провладний, так і опозиційний не готовий брати на себе відповідальність за відповіді на глобальні виклики, а займається переважно кулуарною боротьбою за політичну першість. Сьогодні влада є для них призом, або ж надприбутком за бізнес-справу, яку вони ведуть.

А яку стратегію повинен буде обрати український політичний істеблішмент для того, аби наша держава із об`єкта геополітики перетворилася на суб`єкта?

Це системне питання, на яке коротко не відповіси. Однією з проблем, як на мене, є відсутність інтелектуальної конкуренції в Україні, при цьому конкуренція – це не продаж себе, а конкуренція розуму, конкуренція ідей, котрі дозволять реалізуватися не за первинними ознаками кольору, приналежності до певного клану, чи партії. З часом, думаю, інтелект стане конкурентним товаром, проте зараз, на жаль, іще маємо справу з частими крадіжками інтелектуального продукту.

Другий аспект проблеми полягає в тому, що у нас повинні нарешті зреалізуватися принципи Майдану, при цьому я сприймаю останній не через помаранчевий, чи синьо-білий колір, а саме Майдан як засаду громадянського суспільства. Нам потрібна не просто демократія (це вже ми маємо), нам необхідне громадянське суспільство, котре визначає зрілість демократії. Для цього ми повинні створити власника, – не групу власників у 0,5% від усієї кількості населення, що керуватимуть державою, – а саме власника незалежно від форми і змісту власності (це може бути навіть інтелектуальна власність).

Окрім того, потрібно створити інформаційно спроможне суспільство, члени якого матимуть доступ до інформації і зможуть вільно висловлювати її. Зараз же й досі власники телеканалів вказують, кого пускати, а кого ні в ефір, що свідчить про неповноцінність українського інформаційного ринку (я особисто на деяких каналах та Інтернет-сайтах вже не був років із п`ять). Такого не можна робити, адже цим самим власники медіа засвідчують свій інтелектуальний програш, адже проблема не в тому, щоб когось пустити чи не пустити в ефір, а в тому, щоби переграти, тобто запропонувати більш цікавий інтелектуальний продукт, який куплять глядачі, яким зацікавляться колеги і навіть опоненти.

Третім аспектом змін має стати створення політичного та громадського плюралізму, тобто формування системи громадських кондмінімумів, своєрідних об`єднань людей, соціальних, політичних, етнічних груп, де партії є всього лише одним із суб`єктів впливу на політику та суспільство. У нас, до речі, згідно із законодавством лише партії мають право обирати та виводити на політичний Олімп, тобто, за юридичним розвитком суспільства, ми перебуваємо десь наприкінці XIX століття. Виходить, ми живемо вже у XXI столітті, говоримо про найновіші глобальні виклики, а наш політичний істеблішмент створює юридичні правила понад столітньої давнини!

Четвертим важливим аспектом є встановлення єдиних юридичних правил гри, які дозволять чітко визначати принципи, обов`язкові для всіх. І, нарешті, – українцям важливо забезпечити власну інтегрованість до світового простору, адже ми не можемо залишитися хутірцем, хоча й не повинні забувати про те, щоб відстоювати власні інтереси на світовій арені.

До речі (повертаючись до загрози тероризму), я вже колись говорив на одній конференції, що за наявності громадянського суспільства, де кожен громадянин не просто платитиме податки, а й захищатиме свої інтереси, поєднуючи їх із інтересами державними, тероризмові важче існувати. Отже, політичний істеблішмент мусить відчувати настрої і зміни у суспільстві, а також світові виклики і бути спроможним адекватно на них реагувати. Зараз же, на жаль, український політикум виявляє забагато тактики, суєти і дуже мало спокійного аналітичного роздуму, основаного на принципі інформація-аналіз-пропозиції-практика-результат практики-знову аналіз.

А чи можна розглядати глобальні загрози в якості певного ресурсу для розвитку держави?

Абсолютно слушна думка, і я спокійно оцінюю такі речі, як криза, чи передкризовий стан, адже будь-яка політична хвороба суспільства не означає смерть суспільства, а навпаки, вона є свідченням того, що всередині організму ведеться боротьба. Як пам`ятаєте, за часів Леоніда Кучми велася боротьба з режимом Кучми, сьогодні ж ведеться боротьба всередині нового політичного режиму Віктора Ющенка, йде боротьба всередині опозиції, відбувається створення нової опозиції. Отже, наше суспільство живе і розвивається. Інше питання – чи робить для себе висновки політичний істеблішмент, котрий несе політичну відповідальність за ці кризові суспільні процеси.

Насправді, якість сучасного політикуму визначатимемо навіть не ми, громадяни, під час виборів, остаточну їх якість покаже історія. І коли про теперішні події згадуватимуть років через двадцять, то можливо про них напишуть куценьким рядком, а може – назвуть теперішній період перехідним до якісно нового суспільства. Це ж у свою чергу залежить від якості політичного істеблішменту і якості громадян, які на сьогодні в значній мірі випереджають політиків у розумінні тих процесів, що відбуваються в країні.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

„Сьогодні кризу переживає сам глобальний проект”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мілітаризація економік – парадоксальний наслідок глобалізації

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Нам треба позбуватися комплексу колонії Росії

Євген Сверстюк, письменник, філософ, правозахисник

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

«Самый большой вызов для нас – сама Украина»

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам”

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Глобалізація як культурний чинник

Рустем Жангожа, ведущий научный сотрудник Института международной экономики

Сами события подталкивают Украину к тому, чтобы она стала региональным лидером

Владислав Седнев, китаевед, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Глобализация по-китайски: тише варишь, больше съешь

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки”

Олег Зарубінський, виконувач обов’язків голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

Юрий Николаевич Пахомов, академик НАН Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Разные страны по-разному формируют свои ответы на вызовы глобализации

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Далеко не все общества способны пережить глобализацию

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Україна перебуває в нестабільній і небезпечній перехідній зоні, як кажуть в народі – „ні там, ні сям”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Глобалізувати світ ненасильницьким шляхом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,087