В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Вызовы или стимулы глобализации?

Прочитати вступ української мовою

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. За четырнадцать лет независимости общество так и не получило ответа на вопрос – какое место будет занимать Украина в стремительно меняющемся мире?

Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Экономика, политика, экология, религия, информация, безопасность и многие другие ключевые сферы человеческой деятельности уже давно не являются узконациональными. Однако между изоляционизмом и самодостаточностью пролегает пропасть, преодоление которой может поглотить усилия многих поколений. И если изоляционизм – это удел «юных» стран , переживающих период первоначального накопления капитала, то самодостаточность – делает страны менее уязвимыми и позволяет более гибко реагировать на изменение внешней, глобальной, среды.

Растущее углубление взаимозависимости народов и государств распространяется на все сферы общественной жизни. Мы во многом унифицируемся. Принципиально изменилось в последнее время соотношение эндогенных и экзогенных факторов развития отдельно взятых стран, включая и Украину. С одной стороны, распространена четкая фиксация потребительского характера включенности в глобальные процессы Украины – наша страна лишь поставлена перед фактами глобальных вызовов и зачастую служит площадкой для экспериментов МВФ или ВБ. Оставаясь и дальше пассивным объектом мировой политики, Украина теряет возможность решать задачи, которые ставит перед нею время. Но для того, чтобы стать субъектом глобального процесса, его необходимо хотя бы понять, не говоря уже о том, чтобы научиться свободно ориентироваться в нем и влиять на его развитие.

С другой стороны, только за последние 10 лет радикально изменилась и сама система международных отношений, и традиционные представления о базовых принципах ее организации. Страна, которая не желает или не способна «вписаться» в магистральные мировые тенденции, оказывается в изоляции. Ее инициативы игнорируются, мимо нее проходят финансовые потоки. Даже конкурентоспособные отрасли экономики постепенно деградируют, и страна-изгой перестает принимать участие в глобальном разделении труда, ей грозят бедность и отсутствие перспективы. П одрыв экономический базы сложившихся национальных и региональных сообществ может привести к последующему их разрушению и распылению.

Отсутствие стратегического мышления и понимания глобальных закономерностей развития современного общества у руководства Украины не позволяет на сегодняшний день говорить о готовности противостоять глобальным вызовам, с которыми наша страна сталкивается и будет сталкиваться в ближайшее время. По э тому, е сли ничего не изменится, население Украины будет все больше ощущать негативный характер глобализации.

Можно говорить, что в повестке дня нынешнего украинского правительства уже сегодня наряду с внутренними задачами стоят и такие проблемы глобального происхождения как террористические атаки, торговые войны, финансовые кризисы, рост цен на энергоносители, незаконная миграция, инфекционные болезни (СПИД, атипичная пневмония, птичий грипп и т.д.). А неготовность отвечать на глобальные вызовы ставит Украину перед мучительным принятием решений, тогда как реакция на постоянно возникающие угрозы должна быть мгновенной и адекватной. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Такое понимание принесет стране возможность и необходимость использовать потенциал глобальных вызовов и будет способствовать более динамичному и эффективному развитию Украины во многих сферах, и, прежде всего, в экономической.

Мы уже касались вопросов глобального развития в наших Диалогах, однако сегодня, мы попытались посмотреть на глобальные вызовы, которые не столь абстрактны и не настолько далеки от наших не менее важных и актуальных проблем внутреннего развития, как кому-то хотелось бы. Да, Украине еще есть чем заняться в своем доме, особенно когда все трещит по швам. Но даже наводить порядок мы не имеем права без оглядки по сторонам, причем, не только в рамках традиционного «многовекторного» периметра. Хотя бы для того, чтобы проверять адекватность украинских инициатив современному миру и новым политическим реалиям.

Свернуть

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”: „У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

Олег Зарубінський, виконувач обов’язків голови Комітету з питань Європейської інтеграції

Часто доводиться чути, про те, що сучасній цивілізації загрожують все нові глобальні загрози. Які із них, на Вашу думку, є найбільш значущими?

Як на мене, всі наявні зараз загрози виникли досить давно, хоча вони й видозмінюються з часом. Візьмемо, для прикладу, екологічне питання, яке набуло актуальності іще від початку науково-технічної революції, проте з часом масштаби його стають все більш загрозливими. Зараз ніхто вже не може заперечити, що парниковий ефект є наслідком людської діяльності, яка за останні 50-60 років особливо згубно позначилася на стані озонового шару планети.

Більш новою загрозою є тероризм, хоча справа радше в тому, що сьогодні значно зросла цінність людського життя, тому терористичний акт викликає таке гнітюче враження на соціум. Теперішній тероризм можна охарактеризувати як високотехнологічний, адже організатори терористичних актів зараз мають на меті демонстрацію їх якомога більшій кількості людей за допомогою мас-медіа. Цілком зрозуміло, що в плані завдання збитків США терористам Аль-Каєди значно доцільніше було вдарити не по баштах-близнюках, а по якійсь із атомних електростанцій, проте вони обрали більш ефектний спосіб, більш зухвалий.

Якщо ж говорити про можливість нової світової війни, то ця загроза, як на мене, втратила актуальність, бо зараз людство має достатньо серйозних запобігачів, аби втримати збройні конфлікти в межах певної території, не давши їм розповзтися на сусідів. Тому, війни є швидше загрозами локального характеру.

Вкрай серйозною є демографічна проблема, котра має дві сторони: для одних країн (як то Індія, Бангладеш, Китай) вона виражається у перенаселенні, а для інших (зокрема, для нашої) вона полягає в депопуляції. З одного боку, це природній процес, але з іншого - ми маємо загрозу скорочення кількості білих людей, європеоїдів, що безумовно не тішить.

Водночас, залишається досить гострою проблема голоду, адже зараз дві третини країн Африки, значна частка населення Азії постійно голодують. Із цією проблемою тісно пов'язаний і цивілізаційний конфлікт між заможною Північчю та бідним Півднем. Із цієї вже загрози випливає доволі гострий конфлікт між мусульманським світом та євроатлантичною спільнотою, тобто (якщо говорити мовою Хантінгтона) конфлікт двох цивілізацій, і на нього не можна закривати очі.

Цікаво, а яке місце займає Україна у розподілі на Північ та Південь? Ми десь посередині між ними?

Якщо дивитися на речі реально, то все ж таки, Україна ближча до заможної Півночі, адже у нас доволі високий рівень освіти, непогане медичне забезпечення, про що доводиться лише мріяти країнам так званого Півдня. Так, у нас безумовно нижчий рівень споживання, однак, все ж таки Україна не належить до країн Третього світу. Тому, я думаю, що наша держава повинна однозначно позиціонувати себе як представницю європейської цивілізації, адже у ставленні до праці, у прагненні комфорту, нарешті, у індивідуалізмові, українці виявляють свою європейськість. Саме тому в Україні ніколи не існувало кругової поруки, саме тому ми схильні до хуторянства, саме тому тут свого часу спостерігався такий шалений опір примусовій радянській колективізації.

Повертаючись, до глобальних викликів, які з них стоять перед сучасною Україною, а які для нас менш актуальні?

Думаю, що всі із перерахованих мною загроз актуальні для України. Почнімо з екології, яка для нас є водночас і зовнішньою, і внутрішньою проблемою. З одного боку, екологічні виклики (як зокрема, брудне повітря, радіоактивне забруднення, чи парниковий ефект) не мають кордонів, а з іншого - Україна й сама по собі є дуже проблемною у цьому відношенні зоною. Нещодавно мені довелося бути в Запоріжжі, де в самому центрі міста повітря просякнуте пилом техногенного походження, котрий осідає скрізь. Теж саме можна говорити про Маріуполь та про весь Донбас. Навіть тут у Києві, сміттєпереробний завод на Харківському масиві щоночі викидає в повітря канцерогенну суміш відходів.

Безумовно, перед нашою країною стоїть проблема тероризму, перш за все через відсутність надійних кордонів на сході України, коли сухопутний кордон не демарковано, а водний кордон не делімітовано (тобто не визначено). Завдяки цьому до нас потрапляє така значна кількість нелегальних іммігрантів, котрі вже не можуть потрапити крізь кордон між Україною та Європейським Союзом і осідають тут. У зв'язку з цим ми маємо дуже серйозну проблему із сотнями тисяч нелегалів, що становлять собою потенційно серйозне криміногенне середовище, а також джерело розповсюдження небезпечних хвороб як то туберкульоз, ВІЛ-СНІД і т.д. Водночас, я не поділяю занепокоєння щодо можливих проблем із кримськими татарами, про яке часто доводиться чути. Цей багатостраждальний народ здатен, як на мене, цілком вдало інкорпоруватися в українське суспільство, і до речі, вони цілком схвально ставляться до питання української суверенності та неподільності.

Отже, в тій чи іншій мірі, всі глобальні загрози торкаються і нас. Нехай Україні не так сильно загрожує тероризм, як тим же Сполученим Штатам, проте, якщо зважити на той факт, що наш миротворчий контингент і досі перебуває в Іраку, то хвиля тероризму цілком здатна докотитися й до нашої країни.

А чи маємо ми достатньо власних ресурсів аби самостійно протистояти окресленим Вами загрозам?

Ні, так само як жодна з інших країн, за винятком хіба що Сполучених Штатів. Тому, на моє переконання, Україна повинна бути інкорпорована до системи колективної безпеки. Зараз 26 держав Європи й Північної Америки є членами Євроатлантичної спільноти (тобто НАТО). Звичайно ж, ми маємо й інші альтернативи, адже існує три варіанти забезпечення нашої безпеки. Перший з них – залишитися позаблоковою державою, що практично нереально на сьогодні, адже ми завеликі для цього і маємо стратегічно важливе географічне розташування.

Якщо ж говорити про можливості колективної безпеки, то Україна може вступити до так званого Ташкентського договору, ініційованого Росією, до якого входить Киргизстан, Таджикистан, Вірменія, Росія й Білорусь. Нас туди охоче запрошують, проте постає питання, чи зможемо ми гідно реформувати власну армію, орієнтуючись на стандарти цього об'єднання, чи будемо здатні модернізувати своє озброєння, чи варто нам вступати до цього союзу хоча би з огляду на те, що Таджикистан має кордон з Афганістаном. Думаю, що у разі приєднання до цієї організації, нам доведеться грати на чужорідному полі в умовах іншої цивілізації.

Отже, будучи ментальним, культурним, історичним членом європейської родини, Україні варто би було вступити до найпотужнішої системи колективної безпеки, тобто до НАТО.

Чи не можна розглядати наявні зараз глобальні загрози в якості ресурсу для розвитку України, для її поступу?

Слушне запитання. Філософ Тойнбі говорив, що там, де є виклики, має бути і відповідь на них. В єдності і боротьбі протилежностей полягає одвічний механізм прогресу, тому, в будь-якому конфлікті, у будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу. Отже, глобальні загрози цілком здатні стимулювати Україну до просування вперед.

До речі, щодо поступу, то темпи розвитку Індії чи Китаю дозволяють деяким аналітикам стверджувати, що в недалекому майбутньому ці країни обійдуть за рівнем економічної спроможності Сполучені Штати та Євросоюз. Чи поділяєте Ви цю думку?

Я вважаю це перебільшенням, адже на сьогодні потуга Китаю неспівставима зі Сполученими Штатами. Так, Китай та Індія вже зараз можуть конкурувати із США у виробництві сталі, текстилю та інших видах товарів. Так, Китай досить динамічно розвивається, проте не факт, що цій країні вдасться зберегти таку ж швидку динаміку зростання, адже спеціалісти стверджують, що існують цикли у розвиткові будь-якої країни. Отже, я не думаю, що Індія та Китай домінуватимуть коли-небудь у світі, з огляду на цілу низку причин.

Але ж, геополітична картина світу зазнає таки змін?

Безумовно, цього не можна заперечувати.

А що мусить робити Україна аби якомога вдаліше вписатися до нового світопорядку?

Для цього нам необхідно орієнтуватися на досягнення стандартів країн Європейського Союзу, досягати такої ж високої, як у них, ділової активності, досягати конкурентоспроможності своїх товарів з товарами інших країн, досягати більшої інвестиційної привабливості. До речі, наш уряд, котрий було відправлено у відставку, зіграв в останньому питанні вкрай негативну роль, адже всі ті „чорні списки” та ідеї реприватизації, відміна всіх вільних економічних зон відчутно зашкодили просуванню на українські ринки закордонних інвесторів.

Зрештою, Україні треба подбати про те, аби стати туристично привабливою державою, адже нам є, що продемонструвати іноземним туристам, ми маємо прадавню історію і неперевершені скарби матеріальної та духовної культури. Отже, я переконаний, що Україна має всі можливості для того, аби гідно вписатися до складу представників європейської цивілізації, адже саме за нею наше майбутнє.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

„Сьогодні кризу переживає сам глобальний проект”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мілітаризація економік – парадоксальний наслідок глобалізації

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Нам треба позбуватися комплексу колонії Росії

Євген Сверстюк, письменник, філософ, правозахисник

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

«Самый большой вызов для нас – сама Украина»

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам”

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Глобалізація як культурний чинник

Рустем Жангожа, ведущий научный сотрудник Института международной экономики

Сами события подталкивают Украину к тому, чтобы она стала региональным лидером

Владислав Седнев, китаевед, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Глобализация по-китайски: тише варишь, больше съешь

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки”

Юрий Николаевич Пахомов, академик НАН Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Разные страны по-разному формируют свои ответы на вызовы глобализации

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Далеко не все общества способны пережить глобализацию

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Україна перебуває в нестабільній і небезпечній перехідній зоні, як кажуть в народі – „ні там, ні сям”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Протистояти глобальним викликам складно навіть не стільки через брак коштів, як через брак розуму”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Глобалізувати світ ненасильницьким шляхом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,059