В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Вызовы или стимулы глобализации?

Прочитати вступ української мовою

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. За четырнадцать лет независимости общество так и не получило ответа на вопрос – какое место будет занимать Украина в стремительно меняющемся мире?

Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Экономика, политика, экология, религия, информация, безопасность и многие другие ключевые сферы человеческой деятельности уже давно не являются узконациональными. Однако между изоляционизмом и самодостаточностью пролегает пропасть, преодоление которой может поглотить усилия многих поколений. И если изоляционизм – это удел «юных» стран , переживающих период первоначального накопления капитала, то самодостаточность – делает страны менее уязвимыми и позволяет более гибко реагировать на изменение внешней, глобальной, среды.

Растущее углубление взаимозависимости народов и государств распространяется на все сферы общественной жизни. Мы во многом унифицируемся. Принципиально изменилось в последнее время соотношение эндогенных и экзогенных факторов развития отдельно взятых стран, включая и Украину. С одной стороны, распространена четкая фиксация потребительского характера включенности в глобальные процессы Украины – наша страна лишь поставлена перед фактами глобальных вызовов и зачастую служит площадкой для экспериментов МВФ или ВБ. Оставаясь и дальше пассивным объектом мировой политики, Украина теряет возможность решать задачи, которые ставит перед нею время. Но для того, чтобы стать субъектом глобального процесса, его необходимо хотя бы понять, не говоря уже о том, чтобы научиться свободно ориентироваться в нем и влиять на его развитие.

С другой стороны, только за последние 10 лет радикально изменилась и сама система международных отношений, и традиционные представления о базовых принципах ее организации. Страна, которая не желает или не способна «вписаться» в магистральные мировые тенденции, оказывается в изоляции. Ее инициативы игнорируются, мимо нее проходят финансовые потоки. Даже конкурентоспособные отрасли экономики постепенно деградируют, и страна-изгой перестает принимать участие в глобальном разделении труда, ей грозят бедность и отсутствие перспективы. П одрыв экономический базы сложившихся национальных и региональных сообществ может привести к последующему их разрушению и распылению.

Отсутствие стратегического мышления и понимания глобальных закономерностей развития современного общества у руководства Украины не позволяет на сегодняшний день говорить о готовности противостоять глобальным вызовам, с которыми наша страна сталкивается и будет сталкиваться в ближайшее время. По э тому, е сли ничего не изменится, население Украины будет все больше ощущать негативный характер глобализации.

Можно говорить, что в повестке дня нынешнего украинского правительства уже сегодня наряду с внутренними задачами стоят и такие проблемы глобального происхождения как террористические атаки, торговые войны, финансовые кризисы, рост цен на энергоносители, незаконная миграция, инфекционные болезни (СПИД, атипичная пневмония, птичий грипп и т.д.). А неготовность отвечать на глобальные вызовы ставит Украину перед мучительным принятием решений, тогда как реакция на постоянно возникающие угрозы должна быть мгновенной и адекватной. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Такое понимание принесет стране возможность и необходимость использовать потенциал глобальных вызовов и будет способствовать более динамичному и эффективному развитию Украины во многих сферах, и, прежде всего, в экономической.

Мы уже касались вопросов глобального развития в наших Диалогах, однако сегодня, мы попытались посмотреть на глобальные вызовы, которые не столь абстрактны и не настолько далеки от наших не менее важных и актуальных проблем внутреннего развития, как кому-то хотелось бы. Да, Украине еще есть чем заняться в своем доме, особенно когда все трещит по швам. Но даже наводить порядок мы не имеем права без оглядки по сторонам, причем, не только в рамках традиционного «многовекторного» периметра. Хотя бы для того, чтобы проверять адекватность украинских инициатив современному миру и новым политическим реалиям.

Свернуть

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки”

Які глобальні виклики стоять зараз перед людством? Назвіть найбільш серйозні з них.

На сьогодні у світі накопичились надзвичайно великі диспропорції, причому вони стосуються не лише рівня економічного розвитку, а й суто ментальних аспектів, і тому ці диспропорції надзвичайно відчутні саме в добу масових комунікацій. Якщо раніше народи могли жити собі століттями, не знаючи про існування один одного, то зараз, ми можемо спостерігати надзвичайне різноманіття світу, однак при недостатньо розвиненій культурі толерантності це часто призводить до зростання агресії по відношенню до „іншого” та готовності виражати її в найрізноманітніших формах. Думаю, що в цьому і полягає найбільша із сучасних загроз.

Говорячи про агресію, Ви мали на увазі небезпеку тероризму?

Тероризм є лише однією із форм агресії, про яку я говорив. Взагалі, існують певні соціальні підвалини, що породжують тероризм. Насамперед причиною його є зростання нетерпимості та неприйняття „іншого”. Зараз у багатьох країнах так званого Півдня існують дуже динамічні, пассіонарні суспільства, що за своєю енергетикою є дуже розвиненими, проте, в той же час вони перебувають на нижчих щаблях за рівнем соціальних стандартів. Це переважно бідні народи, котрі надзвичайно швидко збільшують свою чисельність, і вони відчувають незадоволення своїм станом у порівнянні з більш багатими країнами. У свою чергу заможніші країни мають зараз доволі низький рівень народжуваності, через що у світі змінюються пропорції, тобто збільшується кількість тих народів, де домінує бідність, і формується критична маса людей, об`єднаних в межах пассіонарних суспільств, не задоволених нинішнім станом речей. У цих суспільствах знаходяться певні ідеологічні лідери, що спрямовують наявне незадоволення у формування специфічної агресії, ненависті до інших народів та країн. Так, завдяки наявності середовища, яке породжує агресію, і виникає тероризм.

Чи є проблема тероризму актуальною для України, адже наша країна неоднорідна за соціальними, національними і навіть релігійними критеріями?

В цьому сенсі Україна є таким собі середнячком, що знаходиться поміж світом багатих та світом бідних країн, відповідно ми належимо до тих країн, де вище названі суперечності проявляються найменшим чином, бо з одного боку у нас немає відчутної цивілізаційної дистанції з більш заможними та успішними країнами, а з іншого – ми не маємо тієї пасіонарності, тої надзвичайної мобілізаційної спроможності, яка б могла підштовхувати значну частину населення до екстремізму як масового явища, що породжує зокрема й тероризм.

Що ж стосується внутрішньо української неоднорідності, то я не думаю, що у нас вона більша, ніж в інших країнах, навпаки, в цьому сенсі ми є більш-менш однорідною країною, адже тут нема значних груп, наприклад, мусульманського населення (на відміну від тієї ж Росії, де таких людей 15-20%). Тому, на сьогодні навряд чи Україна перебуває у якійсь специфічній зоні ризику. Разом з тим, ми не знаходимося і в повній безпеці, адже в нинішньому світі в безпеці себе не може почувати жодна з країн.

Які ще глобальні загрози стоять перед Україною (нестача ресурсів, демографія, міграції), що іще?

Нестача ресурсів не стоїть перед Україною так вже гостро, це швидше проблема тих країн Африки, в яких бракує навіть питної води. Якщо ж говорити про нестачу енергоресурсів, то це теж навряд чи є серйозною загрозою, адже більшість країн світу теж не володіють достатніми запасами енергоносіїв і змушені їх закуповувати. До речі, цю проблему нам зокрема дасть змогу розв`язати створення ефективної економіки.

Я би назвав справді проблемою для України поширення епідемічних хвороб, таких як ВІЛ-СНІД, адже за темпами розповсюдження цієї епідемії ми одні з перших у Європі, що зумовлено наркоманією, неосвіченістю та бідністю значних верств населення, тобто у нас є поживний грунт для поширення цієї хвороби. Окрім того, значними загрозами для України є транснаціональна злочинність, корупція, торгівля зброєю, торгівля людьми, наркотрафік нарешті.

Чи здатна буде наша країна самотужки відвернути названі Вами загрози, чи нам для цього необхідна зовнішня допомога?

Тут має вестися мова не стільки про допомогу, скільки про координацію зусиль та ефективні дії, адже найважливіше проводити якісні та послідовні кроки для подолання вказаних проблем. Зрозуміло, що наявність, чи відсутність багатьох загроз залежить від рівня життя населення та соціальних стандартів, проте деякі з них, зокрема демографічна криза в Україні, не вирішуються з підняттям життєвого рівня, адже ця проблема існує і в розвинених країнах Заходу, населення яких зростає переважно завдяки притоку іммігрантів.

Отже, не можна сказати, що наявність статків є панацеєю від глобальних проблем. Для їх розв`язання треба втілювати спеціальні державні програми, в тому числі і міжнародного характеру, для спільної боротьби із контрабандою, торгівлею людьми, зброєю, поширенням наркотиків. Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки, моніторингу, протидії злочинності як на рівні спеціалізованих відомств, так і на політичному рівні, адже багато необхідних рішень залежать від великої політики. Нам необхідно визначитись, чи готова Україна включитись в ті режими й механізми, що існують зараз у Європі.

Ми підійшли вже до теми Європи та її інституцій, до яких так прагнемо інтегруватися. Тут я хочу запитати про ту ціну, яку нам можливо доведеться за це заплатити, адже існує небезпека, що багатші європейські країни захочуть переносити на нашу територію екологічно небезпечні підприємства. Як Ви оцінюєте такі перспективи?

Як на мене, за кількістю екологічно небезпечних підприємств Україна давно же випереджає решту країн. Для того, щоби перенести шкідливе підприємство наприклад з Франції, чи з Німеччини, треба, щоби воно було там, але я Вас запевняю, що там нема нічого, здатного порівнятися із „Азовсталлю”, чи з „Дніпроспецсталлю”, чи з „Криворіжсталлю” та подібними до них заводами, які абсолютно не відповідають європейським стандартам чистоти. Тому, якщо виникає якесь європейське виробництво (а ми вже має приклади перенесення деяких автомобільних заводів зокрема в Закарпаття), воно за екологічною шкідливістю не йде в жодне порівняння з тим, що ми маємо.

Тобто, більше шкоди, ніж ми самі собі, ніхто нам не заподіє...

Так, враховуючи наші, застарілі стандарти. Якщо говорити про перенесення виробництв, то за межі ЄС до бідніших країн переносять ті підприємства, що потребують великого найму робочої сили. Не секрет, що тут вартість робочої сили значно нижча, і тому будувати у нас трудомісткі підприємства просто економічно вигідно. Всі відомі мені випадки щодо перенесення виробництв з Європи в Україну пов`язані якраз із бажанням дешевше виробляти ті ж самі автомобілі, і аж ніяк не з екологічними чинниками.

А чи можна розглядати виклики, зокрема глобальні виклики, як певний каталізатор, стимул для розвитку країни?

Будь-яка загроза може стати мобілізаційним чинником, якщо суспільство має здатність до самозахисту, до активної реакції на ці виклики та запобігання ним. Проте, якщо країна не готова до цього, то деякі виклики можуть стати для неї фатальними. Тому, як на мене, немає однозначної відповіді на це запитання.

Безумовно, коли ми бачимо, що держави стикаються з викликами, що зачіпають значні верстви населення, або ж шкодять життєво важливим інтересам соціуму, то, як правило, суспільство дуже активно діє у відповідь на такі загрози, шукає виходу. Але, залишається питання, чи завжди ця дія адекватна ситуації.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

„Сьогодні кризу переживає сам глобальний проект”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мілітаризація економік – парадоксальний наслідок глобалізації

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Нам треба позбуватися комплексу колонії Росії

Євген Сверстюк, письменник, філософ, правозахисник

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

«Самый большой вызов для нас – сама Украина»

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам”

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Глобалізація як культурний чинник

Рустем Жангожа, ведущий научный сотрудник Института международной экономики

Сами события подталкивают Украину к тому, чтобы она стала региональным лидером

Владислав Седнев, китаевед, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Глобализация по-китайски: тише варишь, больше съешь

Олег Зарубінський, виконувач обов’язків голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

Юрий Николаевич Пахомов, академик НАН Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Разные страны по-разному формируют свои ответы на вызовы глобализации

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Далеко не все общества способны пережить глобализацию

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Україна перебуває в нестабільній і небезпечній перехідній зоні, як кажуть в народі – „ні там, ні сям”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Протистояти глобальним викликам складно навіть не стільки через брак коштів, як через брак розуму”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Глобалізувати світ ненасильницьким шляхом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,146