В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Вызовы или стимулы глобализации?

Прочитати вступ української мовою

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. За четырнадцать лет независимости общество так и не получило ответа на вопрос – какое место будет занимать Украина в стремительно меняющемся мире?

Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Экономика, политика, экология, религия, информация, безопасность и многие другие ключевые сферы человеческой деятельности уже давно не являются узконациональными. Однако между изоляционизмом и самодостаточностью пролегает пропасть, преодоление которой может поглотить усилия многих поколений. И если изоляционизм – это удел «юных» стран , переживающих период первоначального накопления капитала, то самодостаточность – делает страны менее уязвимыми и позволяет более гибко реагировать на изменение внешней, глобальной, среды.

Растущее углубление взаимозависимости народов и государств распространяется на все сферы общественной жизни. Мы во многом унифицируемся. Принципиально изменилось в последнее время соотношение эндогенных и экзогенных факторов развития отдельно взятых стран, включая и Украину. С одной стороны, распространена четкая фиксация потребительского характера включенности в глобальные процессы Украины – наша страна лишь поставлена перед фактами глобальных вызовов и зачастую служит площадкой для экспериментов МВФ или ВБ. Оставаясь и дальше пассивным объектом мировой политики, Украина теряет возможность решать задачи, которые ставит перед нею время. Но для того, чтобы стать субъектом глобального процесса, его необходимо хотя бы понять, не говоря уже о том, чтобы научиться свободно ориентироваться в нем и влиять на его развитие.

С другой стороны, только за последние 10 лет радикально изменилась и сама система международных отношений, и традиционные представления о базовых принципах ее организации. Страна, которая не желает или не способна «вписаться» в магистральные мировые тенденции, оказывается в изоляции. Ее инициативы игнорируются, мимо нее проходят финансовые потоки. Даже конкурентоспособные отрасли экономики постепенно деградируют, и страна-изгой перестает принимать участие в глобальном разделении труда, ей грозят бедность и отсутствие перспективы. П одрыв экономический базы сложившихся национальных и региональных сообществ может привести к последующему их разрушению и распылению.

Отсутствие стратегического мышления и понимания глобальных закономерностей развития современного общества у руководства Украины не позволяет на сегодняшний день говорить о готовности противостоять глобальным вызовам, с которыми наша страна сталкивается и будет сталкиваться в ближайшее время. По э тому, е сли ничего не изменится, население Украины будет все больше ощущать негативный характер глобализации.

Можно говорить, что в повестке дня нынешнего украинского правительства уже сегодня наряду с внутренними задачами стоят и такие проблемы глобального происхождения как террористические атаки, торговые войны, финансовые кризисы, рост цен на энергоносители, незаконная миграция, инфекционные болезни (СПИД, атипичная пневмония, птичий грипп и т.д.). А неготовность отвечать на глобальные вызовы ставит Украину перед мучительным принятием решений, тогда как реакция на постоянно возникающие угрозы должна быть мгновенной и адекватной. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Такое понимание принесет стране возможность и необходимость использовать потенциал глобальных вызовов и будет способствовать более динамичному и эффективному развитию Украины во многих сферах, и, прежде всего, в экономической.

Мы уже касались вопросов глобального развития в наших Диалогах, однако сегодня, мы попытались посмотреть на глобальные вызовы, которые не столь абстрактны и не настолько далеки от наших не менее важных и актуальных проблем внутреннего развития, как кому-то хотелось бы. Да, Украине еще есть чем заняться в своем доме, особенно когда все трещит по швам. Но даже наводить порядок мы не имеем права без оглядки по сторонам, причем, не только в рамках традиционного «многовекторного» периметра. Хотя бы для того, чтобы проверять адекватность украинских инициатив современному миру и новым политическим реалиям.

Свернуть

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам”

Які економічні глобальні виклики стоять зараз перед людством?

Думаю, що до таких викликів належить значна нерівність між різними регіонами, великий рівень розшарування між людьми, низька якість харчування, освіти, охорони здоров`я, життєвих умов, що є проблемою для величезної кількості осіб.

Існує також дуже серйозний виклик, що останнім часом привертає все більше уваги збоку міжнародного співтовариства і організацій при ООН, який має назву цифровий розрив. Він полягає в тому, що при глобальному поширенні інформаційних технологій залишається велика кількість країн, що й досі виключені з інформаційного суспільства, це новий вимір нерівності, і тому зараз розвинені країни світу активно працюють над подоланням цього розриву. Причиною того є аж ніяк не альтруїзм, а економічно обґрунтовані міркування, адже зрозуміло, що коли людина не знає, що таке комп`ютер, то їй його не продаси, і якщо країни виробляють інформаційні технології і зацікавлені у поширенні власної продукції, то їм потрібно якось подолати цифровий розрив із потенційними споживачами своїх виробів.

А які економічні загрози стоять перед Україною?

Наша країна з кожним роком прагне до більшої відкритості своєї економіки, тобто збільшує вплив зовнішніх чинників на політичні, культурні та економічні процеси у себе. Це є об`єктивним явищем, адже сьогодні зростає відкритість всіх без винятку країн світу, що обумовлено сучасною економікою, потоками капіталів, робочої сили, інформаційними потоками, особливостями розвитку міжнародних організацій. Але, якщо зростає відкритість, необхідно одночасно зміцнювати спроможність до збереження власної ідентичності, зокрема ідентичності національної економіки. Іншими словами, нам потрібно забезпечити власну конкурентоспроможність, тобто спроможність зберігати стабільну економічну динаміку, стабільний економічний розвиток в умовах активного впливу ззовні і в плані потоків капіталу, товарів і робочої сили, а також шляхом участі в різноманітних робочих проектах як то СОТ, Єдиний економічний простір, чи сусідство з Євросоюзом.

Отже, головний виклик полягає у необхідності формувати нову модель конкурентоспроможності, і навколо цієї вимоги обертаються інші економічні проблеми, адже сьогодні конкурентоспроможність означає не лише те, що ми можемо видобувати у себе дешеву руду чи вугілля і плавити з них метал. Зараз треба виявляти конкурентоспроможність на всьому комплексі ринків, і насамперед на ринку високотехнологічної продукції, а саме тут Україна відстає в дуже багатьох напрямках, що є, як я вважаю, досить серйозною проблемою.

Досвід вже дев`яти місяців цього року показав, що в Україні суттєво впали темпи зростання експорту, різко підвищилися темпи імпорту, і це свідчить, що українські товари знижують свою конкурентноздатність як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках. Отже, бачимо, що ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам, і це є основним викликом для вітчизняної економіки.

А чи є викликом для України брак власних енергетичних ресурсів і подорожчання їх на світових ринках?

Так, звичайно. Питання енергетичної сфери є для нас дуже серйозним, хоча я не став би зав`язувати його лише на економічній проблематиці, бо Україна є об`єктивно енергодефіцитною державою, тобто ми мусимо імпортувати нафту, газ, навіть для нашого внутрішнього споживання. Ця проблема існувала постійно, проте подорожчання енергоносіїв на світових ринках її додатково загострило.

Водночас, і цей виклик випливає із конкурентоспроможності. Звісно що можна купувати газ і по 180 $ , але тоді це передбачатиме додаткові витрати для його споживачів, зокрема виробничих споживачів, а це знизить їхню конкурентоспроможність, оскільки вироблений ними товар дорожчатиме.

Іще одну загрозу становлять проблеми, пов`язані із застарілим обладнанням і пов`язані з цим загрози техногенних катастроф. Важливим також є питання якості людського капіталу, адже ми продовжуємо по інерції повторювати, що Україна має дуже гарний людський капітал та освічені кадри, проте щороку зі зростанням вимог, кваліфікація наших спеціалістів падає.

Викликом також є дефіцит фінансових ресурсів всередині нашої країни, а це означає, що навіть незначні за обсягом потоки зовнішніх фінансів спроможні розхитати нашу фінансову систему.

Чи володіє наша країна ресурсами для того, аби протистояти переліченим Вами викликам?

Щоби відповісти на Ваше запитання, нам треба подолати усталену думку про те, що ресурс є обов`язково чимось матеріальним, тим, чого можна торкнутися (наприклад, земля, корисні копалини). Сьогодні ж поняття ресурсу значно ширше. Наприклад, ресурсом може бути людський капітал, котрий є комплексом властивостей населення країни, що включає в себе і продуктивність праці, і рівень освіти, і якість показників здоров`я, і якість побуту та дозвілля, адже щоби людина ефективно працювала, вона повинна мати повноцінне людське життя. В іншому ж разі вона шукатиме щастя поза межами даної країни, і саме через це зараз маємо таку активну трудову міграцію з України. Тим самим ми втрачаємо людський ресурс, а це у свою чергу свідчить, що наша держава не спроможна забезпечити нормальне використання і функціонування людського капіталу всередині країни.

Існує також інформаційних ресурс, котрий, як і попередній, має величезну вартість. Він включає в себе ринок програмного забезпечення і різного роду методичні розробки, що лягають в його основу, це також і питання, пов`язані з тими чи іншими об`єктами інтелектуальної власності.

Дуже потужним також може бути організаційний ресурс, який залежить від того, наскільки вміло веде держава свою економічну політику, наскільки вдало ведуть політику менеджери компаній, наскільки їм дозволяють її ефективно вести, чи здатні вони розвивати свій бізнес, стратегічно мислити, впроваджувати нові програми, тощо.

Загалом, Україна багата на природні ресурси, а також є підґрунтя для того, аби говорити, що вона володіє непоганим людським ресурсом, проте щодо інформаційних та організаційних ресурсів, у нас існують проблеми, над якими треба працювати. Водночас, втішає те, що якщо природні ресурси неможливо звідкись взяти, то ресурс організаційний можна створити, оскільки це інтелект людей, мудрість політиків, освіченість управлінських кадрів, діяльність науковців, які формують моделі поведінки для суспільства, тому, я думаю, що за цим майбутнє.

Ви говорили про потребу створити певні ресурси? Може, варто їх запозичити? Чи можна взагалі Україні орієнтуватися на допомогу ззовні для протидії глобальним загрозам?

Дійсно, коли ми говоримо про той же організаційний ресурс, то виникає враження, що його можна залучити ззовні, запросивши наприклад закордонних управлінців, які почнуть керувати нашими справами. Проте, тут є декілька моментів. По-перше, якщо говорити про цей вид ресурсу, то навіть кількох геніальних управляючих, котрих можна поставити на ключові пости в державі, буде недостатньо якщо у суспільстві не існуватиме потрібної кількості авторитетних кваліфікованих, ефективно діючих управлінців та менеджерів на рівні бізнесу. Тобто, якщо бізнес неспроможний раціонально поводити себе в діловому середовищі, як ним не керуй, але він залишиться у залежному стані й поступово здасть свої позиції тим, хто активніший та сильніший.

Отже, можна запозичувати ресурси в плані освоєння того, чи іншого досвіду, в плані сприйняття певних консультацій, в плані навчання наших фахівців за кордоном, однак це не мусить бути пряме запозичення, а лише використання того, що нам підходить і кваліфіковане ставлення до того, що нам не підходить. Іще жодна з країн не почала активно розвиватися і не стала конкурентоспроможною, сліпо запозичуючи чужий досвід.

А чи не можна побачити в самих описаних Вами викликах деякий ресурс для подальшого розвитку країни?

Мабуть що можна. Фактично, виклик може виступати радше не ресурсом, а каталізатором для того, щоби підняти наявний потенціал країни. Наприклад, якби у нас не подорожчали нафта й газ, то ми би могли іще досить довго використовувати енергомісткі, малоефективні технології, натомість це подорожчання підштовхує українців до енергозбереження, до підвищення рівня переробки нафти. Саме тому зараз ведеться реконструкція низки переробних заводів, адже вже не вигідно переробляти нафту на колишньому рівні, надто дорого пускати у відходи стільки відсотків сировини. Отже, це був виклик, який спонукав нас до активніших дій і сприяв розвитку технологій.

Водночас, не завжди країна має змогу адекватно відповісти на виклик, адже він може бути такої сили, що ми просто не будемо спроможні підняти ресурси і протидіяти йому. Таким чином, виклик може бути як руйнівним, так і стимулюючим фактором.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

„Сьогодні кризу переживає сам глобальний проект”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мілітаризація економік – парадоксальний наслідок глобалізації

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Нам треба позбуватися комплексу колонії Росії

Євген Сверстюк, письменник, філософ, правозахисник

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

«Самый большой вызов для нас – сама Украина»

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Глобалізація як культурний чинник

Рустем Жангожа, ведущий научный сотрудник Института международной экономики

Сами события подталкивают Украину к тому, чтобы она стала региональным лидером

Владислав Седнев, китаевед, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Глобализация по-китайски: тише варишь, больше съешь

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки”

Олег Зарубінський, виконувач обов’язків голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

Юрий Николаевич Пахомов, академик НАН Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Разные страны по-разному формируют свои ответы на вызовы глобализации

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Далеко не все общества способны пережить глобализацию

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Україна перебуває в нестабільній і небезпечній перехідній зоні, як кажуть в народі – „ні там, ні сям”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Протистояти глобальним викликам складно навіть не стільки через брак коштів, як через брак розуму”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Глобалізувати світ ненасильницьким шляхом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,178