В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Вызовы или стимулы глобализации?

Прочитати вступ української мовою

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. За четырнадцать лет независимости общество так и не получило ответа на вопрос – какое место будет занимать Украина в стремительно меняющемся мире?

Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Экономика, политика, экология, религия, информация, безопасность и многие другие ключевые сферы человеческой деятельности уже давно не являются узконациональными. Однако между изоляционизмом и самодостаточностью пролегает пропасть, преодоление которой может поглотить усилия многих поколений. И если изоляционизм – это удел «юных» стран , переживающих период первоначального накопления капитала, то самодостаточность – делает страны менее уязвимыми и позволяет более гибко реагировать на изменение внешней, глобальной, среды.

Растущее углубление взаимозависимости народов и государств распространяется на все сферы общественной жизни. Мы во многом унифицируемся. Принципиально изменилось в последнее время соотношение эндогенных и экзогенных факторов развития отдельно взятых стран, включая и Украину. С одной стороны, распространена четкая фиксация потребительского характера включенности в глобальные процессы Украины – наша страна лишь поставлена перед фактами глобальных вызовов и зачастую служит площадкой для экспериментов МВФ или ВБ. Оставаясь и дальше пассивным объектом мировой политики, Украина теряет возможность решать задачи, которые ставит перед нею время. Но для того, чтобы стать субъектом глобального процесса, его необходимо хотя бы понять, не говоря уже о том, чтобы научиться свободно ориентироваться в нем и влиять на его развитие.

С другой стороны, только за последние 10 лет радикально изменилась и сама система международных отношений, и традиционные представления о базовых принципах ее организации. Страна, которая не желает или не способна «вписаться» в магистральные мировые тенденции, оказывается в изоляции. Ее инициативы игнорируются, мимо нее проходят финансовые потоки. Даже конкурентоспособные отрасли экономики постепенно деградируют, и страна-изгой перестает принимать участие в глобальном разделении труда, ей грозят бедность и отсутствие перспективы. П одрыв экономический базы сложившихся национальных и региональных сообществ может привести к последующему их разрушению и распылению.

Отсутствие стратегического мышления и понимания глобальных закономерностей развития современного общества у руководства Украины не позволяет на сегодняшний день говорить о готовности противостоять глобальным вызовам, с которыми наша страна сталкивается и будет сталкиваться в ближайшее время. По э тому, е сли ничего не изменится, население Украины будет все больше ощущать негативный характер глобализации.

Можно говорить, что в повестке дня нынешнего украинского правительства уже сегодня наряду с внутренними задачами стоят и такие проблемы глобального происхождения как террористические атаки, торговые войны, финансовые кризисы, рост цен на энергоносители, незаконная миграция, инфекционные болезни (СПИД, атипичная пневмония, птичий грипп и т.д.). А неготовность отвечать на глобальные вызовы ставит Украину перед мучительным принятием решений, тогда как реакция на постоянно возникающие угрозы должна быть мгновенной и адекватной. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Такое понимание принесет стране возможность и необходимость использовать потенциал глобальных вызовов и будет способствовать более динамичному и эффективному развитию Украины во многих сферах, и, прежде всего, в экономической.

Мы уже касались вопросов глобального развития в наших Диалогах, однако сегодня, мы попытались посмотреть на глобальные вызовы, которые не столь абстрактны и не настолько далеки от наших не менее важных и актуальных проблем внутреннего развития, как кому-то хотелось бы. Да, Украине еще есть чем заняться в своем доме, особенно когда все трещит по швам. Но даже наводить порядок мы не имеем права без оглядки по сторонам, причем, не только в рамках традиционного «многовекторного» периметра. Хотя бы для того, чтобы проверять адекватность украинских инициатив современному миру и новым политическим реалиям.

Свернуть

Характер взаимосвязей Украины с глобализирующимся миром является одним из самых трудных и важных вопросов нынешнего развития. Хотим мы того, или нет, но глобальные вызовы «форматируют» внутреннее пространство Украины. Именно поэтому необходимо достижение стратегического понимания сегодняшних и будущих вызовов, рисков, проблем и возможностей, связанных с глобализацией.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”

„У нас бракує енергії для опору глобалізації”: „У нас бракує енергії для опору глобалізації”

Євген Сверстюк, письменник, філософ, правозахисник

Які загрози несе глобалізація сучасному людству?

На мою думку, глобалізація є нестримним і доволі неоднозначним процесом, що має багато противників. Завдяки їй перед кожним народом зараз постає питання самозбереження, тобто збереження своєї національної ідентичності. При цьому деякі нації, наприклад іспанці, виявили здатність гідно протистояти вадам глобалізації завдяки притаманній їм самоповазі, пошануванню своєї мови та культури. Тому глобалізація стала для них сезонним шумом вітру у верховітті, і не більше того. У той же час для посткомуністичних країн глобалізація становить доволі серйозну загрозу, оскільки вони іще не встигли стабілізуватися, самоусвідомитися та міцно стати на ноги. У зв'язку з чим, зараз ці країни зіткнулися і стикатимуться в майбутньому із серйозними проблемами, що пов'язані із національним нігілізмом та культурною нівеляцією.

Наскільки гостро стоїть проблема втрати ідентичності конкретно для нашої держави?

Наша країна належить до посткомуністичного простору, і тому ця проблема стосується її безпосередньо. На жаль, ми є незахищеними від „чужого”, а всі спроби такого захисту мають надривно емоційний характер та нерідко переростають в екстремізм. Натомість, у вже згадуваній мною Іспанії, самозахист від зовнішнього культурного впливу є спокійним і врівноваженим. І якщо ви звернетеся до іспанця на вулиці англійською мовою, він просто відповість, що не розуміє її, не витрачаючи при цьому зайвої енергії. У нас же на фоні інертності та податливості основної маси людей, та жменька, що переймається названою проблемою, витрачає на боротьбу з нею усі свої сили й ресурси. На жаль, ці зусилля практично марні, і, як наслідок, зараз у нас на місце російськомовних вивісок приходять англомовні, а своє рідне, українське, й надалі залишається немодним.

А чи нема небезпеки в тому, що прагнучи відгородитися від „чужого”, ми випадемо з процесу глобалізації і будемо неконкурентоспроможні в світі?

Звичайно ж, відгороджуватися не можна і не потрібно, бо це є тактика слабких. Фактично, зараз у нас відкрито всі вікна до зовнішнього світу, проте, на превеликий жаль, передусім ми відкрили нижні вікна, крізь які мете сміття. В результаті, українці отримують чимало „бруду” із західної інформаційної індустрії, і старанно поглинають його. Йдеться не про те, щоби відгородитися, а про те, щоби при відчинених вікнах створити надійний фундамент у будівлі свого народу, завдяки якому можна буде віднайти власну самоповагу та культивувати самосвідомість нації. Зараз виховання самоповаги, як на мене, є проблемою номер один для нашого суспільства.

Хто повинен займатися цим вихованням?

Кожна людина мусить виховувати самоповагу, окрім того, батьки зобов'язані культивувати таку повагу в своїх дітях, зрештою, школа повинна завершувати цей процес у роботі з учнями. Не варто забувати і про роль засобів масової інформації, які зараз спрямовані переважно на те, щоби шокувати публіку, замість того, щоби культурно розвивати свою аудиторію. Маємо на сьогодні прикру ситуацію, коли навіть поважні газети публікують на перших шпальтах матеріали з кримінальної хроніки. Ніде в західному світі такого не зустрінеш.

Наше суспільство під впливом низькопробної телевізійної продукції, котра надходить сюди з інших країн, мавпує непритаманні українцям розв'язні моделі поведінки. Такі речі легко переймаються, адже для того, аби опуститися до них достатньо рухатися по лінії найменшого опору.

Чи не ризикуємо ми таким чином перетворитися на об'єкт для „зливу” інформаційного бруду?

Безумовно, така загроза є. Іноземців, які приїздять в Україну, іще в аеропорту вражає не так наша бідність, як наш брак самоповаги, що проявляється вже на наших російськомовних вивісках. Часто іноземці готові вчити українську мову, аби спілкуватися тут з українцями, проте натомість вони помічають, що українці більш радо говорять з ними англійською чи російською мовами, ніж своєю рідною. Звісно що країна, громадяни якої так запопадливо поводяться з іноземцями, може розглядатися лише в якості матеріалу для зовнішнього світу.

Водночас, рік тому ми, захищаючи власну гідність на Майдані під час помаранчевої революції, продемонстрували, що нам таки притаманна національна гордість. Той Майдан мав український дух, і саме тим він був таким цікавим для всього світу, саме завдяки цьому він так приваблював іноземців. Так само і кожен митець приваблює зовнішній світ своїм національним духом, і попри сучасну глобалізацію, їдучи в іншу країну люди прагнуть перш за все віднайти її унікальні серце та дух.

Тож що може нам допомогти зберегти свою неповторність?

Виходом з цієї ситуації є створення школи, яка би була українською за духом, мораллю та за її засадничими вартостями. Така школа мусить бути відкритою до зовнішнього світу і водночас мати тверде національне підґрунтя, яке ми вже практично втратили, проте спільними зусиллями, я певен, зможемо відновити.

Ми, українці, не можемо похвалитися тим, що перебуваємо в епіцентрі світових подій, проте глобалізація однаково зачіпає нас і загрожує втратою власного обличчя, власної неповторності. На жаль, у нас бракує енергії для опору глобалізації, енергії самопізнання і самозаглиблення. Хранителем і оплотом національного духу та національного призначення повинна стати українська національна еліта, від браку якої ми потерпаємо, і яку ми мусимо виховувати.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Лупаций, исполнительный директор Центра социальных исследований "София"

„Сьогодні кризу переживає сам глобальний проект”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Мілітаризація економік – парадоксальний наслідок глобалізації

Лада Леся Рослицька, юрист публічного міжнародного права, незалежний експерт у галузі безпеки

Нам треба позбуватися комплексу колонії Росії

Владимир Никитин, доктор культурологии, эксперт Международного центра перспективных исследований

«Самый большой вызов для нас – сама Украина»

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Ми поки що не в змозі протистояти зовнішнім тискам”

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Глобалізація як культурний чинник

Рустем Жангожа, ведущий научный сотрудник Института международной экономики

Сами события подталкивают Украину к тому, чтобы она стала региональным лидером

Владислав Седнев, китаевед, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Глобализация по-китайски: тише варишь, больше съешь

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Україна потребує максимального включення до міжнародних систем колективної безпеки”

Олег Зарубінський, виконувач обов’язків голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„У будь-якій кризі можна знайти джерело для поступу”

Юрий Николаевич Пахомов, академик НАН Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Разные страны по-разному формируют свои ответы на вызовы глобализации

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Далеко не все общества способны пережить глобализацию

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Україна перебуває в нестабільній і небезпечній перехідній зоні, як кажуть в народі – „ні там, ні сям”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Протистояти глобальним викликам складно навіть не стільки через брак коштів, як через брак розуму”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Глобалізувати світ ненасильницьким шляхом

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,072