В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Майдан, рік по тому

Прочитать вступление на русском языке

Через рік після виборів президента України, після протистояння на Майдані й „помаранчевої революції”, після ейфорії від зміни влади і розчарування від влади нової, можна поглянути на те, що відбулося, з вершин нового досвіду та знань.

Події, які сьогодні увесь світ називає „помаранчевою революцією”, відбувалися без барикад та застосування зброї. Захід у захваті аплодував Майдану, адже досі вважалося, що мирні акції протесту та непокори – найбільш ефективний тип революції, оскільки, на відміну від збройних конфліктів, не приховують справжні причини та мету революційних перетворень. Однак прихований від очей громадськості підтекст подій, що відбулися, суперечливі і навіть протилежні інтереси лідерів революції, які об`єдналися проти режиму Кучми, далися взнаки навіть раніше, ніж сподівалися найбільш песимістично налаштовані експерти.

Як добре все починалося! Лозунги свободи зробили чудо: у Києві знизилася злочинність, зменшилася кількість п`яних. Люди приводили у свої домівки десятки незнайомих людей – погрітися та випити чаю. Такої масової рішучості та ентузіазму в Україні годі було побачити навіть за часів народження незалежності.

Протистояння на виборах 2004 року носило принциповий характер – країна дійсно вибирала свій шлях у майбутнє, але не всі бачили його однаково. Різниця у сприйнятті подій, що відбувалися, у влади і народу почала виявлятися одразу після інавгурації нового президента.

Лідери й ініціатори „помаранчевої революції” виявилися більш слабкими, ніж той вир народної ініціативи, який ніс країну до свободи. Дехто з тих, хто виступав перед учасниками акцій непокори на Майдані, з часом розкрилися з несподіваних і не завжди привабливих сторін. Але звинувачення у корупції й відкрите протистояння між найпомітнішими постатями у „команді Віктора Ющенка” – лише верхівка айсберга тих протиріч, які приховувалися за яскравими прапорами та лозунгами Майдану. Всього через рік після помаранчевої революції запитань до її лідерів накопичилось у суспільстві набагато більше, ніж було одержано відповідей.

Чому ж ініціативи і лозунги Майдану виявилися несумісними з прагненнями лідерів „помаранчевої революції”? Коли на початку 1980-х років свої акції непокори проводила польська „Солідарність”, такої організованості й порядку у неї не було й поготів. Тим більш прикро, що ідеали Майдану поступово перетворюються уже новою владою у абстрактні символи. Виявилося, що величезний зловісний механізм корупційно-олігархічного правління нашою країною надзвичайно слабкий. Він не витримав випробування на міцність під час помаранчевої революції. Але його вади, ніби тяжка генетична хвороба передалася новій владі. Якби те, що відбувалося в 2004, сталося в Україні в 1991 році, – ми були б сьогодні далеко попереду. Але і тоді отриманий імпульс незалежності не зміг активізувати практичну діяльність мас, і сьогодні не все гаразд з реалізацією прагнень громадян до свободи.

Чому ж одне з головних досягнень Майдану, яким численні політологи вважають народження громадянського суспільства, не було збережене і підсилене новою владою? Іноді навіть складається враження, що команда, яку Майдан привів до влади, злякалася власного народу і свідомо почала „гасити” хвилю “помаранчевої” демократії.

Після виборів 2004 року пов`язані з ними революційні настрої в Україні змінилися етапом консервативного перерозподілу влади. Представники радянської номенклатури одержали останній шанс перевтілитися в модернову правлячу еліту, подібну до тих, які правлять ринковим суспільством на Заході. Але чи скористаються вони цим історичним шансом, що вже втягнув Україну в болісний процес, який переживає все наше суспільство напередодні нових, тепер вже парламентських виборів? Питання залишається відкритим.

Свернуть

Через рік після виборів президента України, після протистояння на Майдані й „помаранчевої революції”, після ейфорії від зміни влади і розчарування від влади нової, можна поглянути на те, що відбулося, з вершин нового досвіду та знань.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Майдан не переміг”

Чи вважаєте Ви події річної давності на Майдані Незалежності революцією?

В класичній політології революція має чітке визначення і передбачає радикальні якісні зміни в соціальній, політичній та економічній сферах. Зміна характеру відносин. Таких змін в нашому суспільстві не відбулося, тому помаранчева революція не була революцією в класичному значенні цього слова. Водночас, сталися зміни в свідомості людей, громадянське суспільство усвідомило себе політичною силою і зрозуміло, що воно здатне досягати певних політичних результатів, і що від голосу кожного окремо і всіх разом щось залежить. Таким чином, громадськість, творячи політику на Майдані, перетворилася із об`єкта політичного процесу на суб`єкт.

Не можна однак сказати, що народ вийшов на Майдан спонтанно, оскільки помаранчева революція мала своїх лідерів, в її процесі було застосовано деякі технології, акції готували за певним, попередньо розробленим сценарієм.

Чого вдалося досягти внаслідок Майдану?

Країна і суспільство очистилися від деяких маніпулятивних речей, люди почали говорити те, що думають, озвучувати те, у що вони вірять. З іншого боку, на зміну одним маніпуляціям прийшли інші, іще більш тонкі та досконалі. Наприклад, на зміну „темникам” прийшли „світлики” (цей термін ввів Олесь Доній і означає він певний месидж політика, який обов`язковий для висвітлення всіма ЗМІ, а в разі його ігнорування буде телефонний дзвінок із прес-служби державного діяча), на зміну політичним тискам прийшов тиск за допомогою безпосередніх політичних важелів, або через ЗМІ.

Отже, істотних, фундаментальних змін ні в політиці, ні в економіці, ні в громадянському суспільстві не відбулося. Однак, нам відкрилися можливості для розвитку громадянських ініціатив, що власне і є головним позитивним здобутком «революції». Якщо раніше громадянські ініціативи були загнані в „проскурове ложе” громадських організацій та політичних партій, то Майдан показав, що можна вдаватися до різних форм громадянської активності, від громадянських кампаній до окремих пікетів та навіть технологій використання громадянських акцій задля досягнення певних політичних цілей.

Позитивом є те, що наше політичне життя вийшло з кулуарів Банкової і перемістилося в кулуари Верховної Ради, тобто стало розпорошенішим, завдяки чому суспільство отримує більше інформації про те, що відбувається в уряді, хто які краватки носить, як хто спілкується, які відносини одних політиків з іншими. Наслідком цього стали політичні і корупційні скандали та деяка зневіра громадян у лідерах помаранчевої революції. Однак, тут є й позитив, адже раніше про подібні речі говорили або на кухнях, або на сторінках маргінальних Інтернет-видань, тобто зараз політикум став значно відкритішим.

А як позначилися зміни, спровоковані Майданом, на нашому економічному житті?

Зараз маємо більш прискіпливу увагу ЗМІ до процесів, що відбуваються в економіці, до тендерних конкурсів, то приватизаційних процесів, до судів, оскільки з`явився інтерес громадян до подібної інформації. Раніше ж ця інформація була дозованою, подавалася крізь призму певних інтересів. Таке викривлення інформації не зникло і зараз, проте тепер маємо більше джерел інформації і подачу різних точок зору. Однак, істотних змін в економіці на мою думку не відбулося, суб`єкти господарювання, компанії не почали вести прозорішу гру, ніж раніше, навпаки зараз лобізм стає іще більш деформованим, ніж це було за часів Кучми.

Я не можу також сказати, що збільшилася політична культура наших державних діячів, навпаки зараз деякі політики та посадовці дозволяють собі демонструвати те, чого за Кучми не існувало, а саме відсутність субординації в команді, відсутність елементарної поваги один до одного і хоча би формальної поваги до громадян. Це звичайно ж б`є по іміджу помаранчевої команди, хоча я би і не виділяв команди Майдану як такої, оскільки то була швидше ситуативна група політиків, що об`єдналася задля повалення наявного на той час режиму.

І все ж, Майдан мусив би справити якийсь вплив на країну, хоча б у символічному плані...

Так, дійсно Майдан став певним символом, набув сакрального сенсу навіть для людей, які належали до прихильників Віктора Януковича, і зараз ці люди, зокрема політики, як не кумедно це звучить, апелюють до цінностей Майдану. Майдан дійсно показав, що нехтування правами людини може привести до радикального спротиву. Він став символом демократії, і зараз ці поняття для українців стали тотожними. Попри деформації, попри маніпулятивні технології, що мали місце на Майдані, для більшості громадян як у Львові, так і в Донецьку Майдан став символом демократичних змін, які проте до кінця не були досягнуті. Революція не закінчилася на Майдані, Майдан не переміг.

Чому Ви вважаєте, що він не переміг?

Під час громадянських виступів на Майдані Незалежності звучали гасла за очищення влади, відділення її від бізнесу, гасла соціальної справедливості, демократії, свободи слова, гасла боротьби з бідністю і реприватизація. Однак зараз бачимо, що жодне з них до кінця не було реалізовано. Свобода слова під питанням, адже існують „світлики”, окрім того деякі телеканали відчувають на собі тиск з боку, на мій погляд, непрофесійної Нацради з телебачення та радіомовлення, яка може відібрати ліцензію. Є також проблеми із державними ЗМІ, які зараз прагнуть приватизувати, а приватизація у свою чергу означає звільнення багатьох журналістів і знищення деяких видань.

Якщо говорити про соціальну справедливість, то зараз маємо справу зі збільшенням в півтора рази заборгованості по зарплатні бюджетників. Коли говорити про бідність, то маємо справу не зі скороченням бідності, а з її зростанням. Продовжується тінізація бізнесу, особливо середнього та дрібного, адже наша податкова перебуває в стані постійних трансформацій, запроваджує постійні нововведення, що б`ють саме по малому та середньому бізнесу.

В економічній сфері нова влада почала з реприватизацій, а закінчила незрозумілими конкурсами і розподілом майна за невідомим принципом. На український ринок прийшли транснаціональні корпорації, дотримання інвестиційних зобов`язань якими викликає багато питань. Там ж сама „Мітел стіл” достатньо відома і в Казахстані, і в Східній Європі, де (зокрема в Польщі, Румунії) відбувалися акції протесту робітників на підприємствах, що приватизовані цією компанією.

Отже, нема жодного пункту програми Ющенка, озвученого у 2004 році, який було би повноцінно виконано, окрім заміни президента Кучми.

З яких причин так сталося? Ющенко не бажав змін, чи їх просто не вдалося здійснити?

На мою думку, проблема полягає в наявній зараз політичній системі. Досі не набула чинності політична реформа, без якої ми й далі зберігаємо кучмівську систему влади і відповідно всі недоліки, що існували при Кучмі. Це істотно гальмує позитивні зрушення.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Кирило Стеценко, заслужений артист України, професор Київського національного університету культури і мистецтв

Помаранчева революція – це початок шляху до нової єдності українців

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Здобутою свободою треба вміти користуватися

Владимир Бревнов, экономист

Регионы будут определять будущее Украины

Николай Пааль, член Международной группы экспертов

Оранжевая революция стала катализатором перемен к лучшему

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Майдан показал – силу этого народа нельзя недооценивать!

Владимир Богданов, социолог

Пятнадцать лет олигархической демократии опустошили страну

Светлана Солонская, психотехнолог

«Майдан стал продуктом тотального использования психотехнологий»

Наталя Погоріла, соціолог

„Я не спостерігаю обвального падіння довіри до Ющенка”

Олександр Дергачов, політолог

„Нам потрібна еволюція, яка отримала поштовх завдяки Майдану”

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Майдан став новим символом в українській політиці”

Павел Фролов, заведующий лабораторией социально-психологических технологий Института социальной и политической психологии

Возникновение гражданского общества – не заслуга новой власти

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Майдан – це буржуазна революція

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

Нетерплячка як синдром

Ігор Попов, голова правління Комітету виборців України

„Не можна говорити, що Майдан є заслугою лише киян”

Юрий Павленко, доктор философских наук, доцент (Институт Мировой экономики и международных отношений НАН Украины)

Майдан – це школа розчарування

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Це була не помаранчева, а психологічна революція

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

У «помаранчевой» команды радужного будущего не будет

Сергей Макеев, доктор социологических наук, старший научный сотрудник Института социологии НАН Украины

Когда власть просто надоела!

Євген Головаха, Заступник директора Інституту соціології, Завідуючий відділу історії, теорії та методології соціології, професор

Революція очікувань

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Оказалось, что у команды Ющенко не было стратегии развития страны»

Владимир Малинкович, политолог

Майдан был для нас ценен, но не удовлетворил никого

Юрій Макаров, журналіст, літератор

„Вперше за багато років мені не соромно за главу держави”

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Місія України Майданом не вичерпалась

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„Маємо зараз помаранчеві настрої в суспільстві й кумівську систему в управлінні”

Лесь Герасимчук, культуролог

Україна здатна продукувати казки про світлу мрію

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

„Зміни в українському суспільстві стали по-справжньому революційними”

Сергей Борисович Крымский, философ

Это была не «Оранжевая», а Революция духа

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,113