В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Проведення у 2006 році виборів до парламенту на пропорційній основі, концентрує увагу суспільства та ЗМІ на діяльності політичних партій. Нажаль, виборча кампанія 2006 року є вкрай персоніфікованою. Виборці, як і під час президентських виборів, продовжують орієнтуватись не стільки на партії та їх програми, скільки на фотогенічність та ораторські якості політичних лідерів.

Водночас, політична монополія, яку авансом отримали політичні партії, спонукає нас поставити питання про громадський аудит політико-програмного забезпечення політичних сил, що претендують на входження до вищого законодавчого органу країни. Попри всю декларативність та кон'юнктурність політичних програм вони містять в собі багато цікавої фактичної, а інколи і концептуальної інформації. Відтак, ми пропонуємо Вам прийняти участь у обговоренні наступної теми „Яку Україну пропонують Україні?”.

Ми переконані, що в будь-якому випадку, аналіз, оцінка та узагальнення інтелектуального багажу представленого в передвиборчих програмах українських політичних партій є необхідним та корисним кроком для розвитку політичної свідомості, культури та демократії в Україні. Зокрема було б цікаво з'ясувати низку питань.

Оцінити стиль мислення, масштаб та рівень амбіцій політичних еліт. Визначити горизонт цілей та запропоновані образи майбутнього, які пропонують своїм виборцям політичні партії.

Визначити наскільки ідеологічно ангажованими є програми політичних партій. В рамках яких політико-ідеологічних парадигм (соціалізм, лібералізм, солідаризм, консерватизм та інші „ізми”.) продовжують жити та планувати свої стратегії партійно-політичні еліти України? Зі свого боку, для кращої орієнтації, ми запропонуємо вам огляди ідеологій, які панують нині в світі.

Президентські вибори 2004 року стали виборами цінностей та морально-етичних установок. Очевидно зміст передвиборчих програм дозволить дати відповідь на питання про те, чи готові політичні партії, хоча б на рівні політичних декларацій, зробити крок від „війни цінностей та стереотипів” до конкуренції ідей та програм політичної та економічної модернізації країни.

Ми пропонуємо оцінити „програмні документи” з точки зору їх креативності та наявності „проривних” ідей. Іншими словами, наскільки далекоглядними та глибокими є партійні оцінки, щодо стану та перспектив соціально-політичного розвитку України. Чи може претендувати хоча б одна з 45 програм, на статус політичного «хіта сезону» на виборах 2006 (незалежно від проходження партії в Парламент)?

Нарешті, варто оприлюднити оцінку ступеню популізму та рівень цинізму тих, хто сподівається отримати в березні 2006 року доступ до важелів влади та депутатську недоторканість. Зокрема, важливо показати український політичний ландшафт не лише у формі еклектичного набору оцінок, обіцянок та гасел, а й у вигляді реконструкції реальних політичних намірів, практик та пріоритетів провідних політичних сил?

Отже, шановні читачі, пропонуємо вам впритул подивитись на ті програми, що нам пропонують політичні партії, та зробити адекватний вибір нової української п'ятирічки.

Свернуть

Проведення у 2006 році виборів до парламенту на пропорційній основі, концентрує увагу суспільства та ЗМІ на діяльності політичних партій. Нажаль, виборча кампанія 2006 року є вкрай персоніфікованою. Виборці, як і під час президентських виборів, продовжують орієнтуватись не стільки на партії та їх програми, скільки на фотогенічність та ораторські якості політичних лідерів.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Нинішні парламентські вибори є виборами довіри

Нинішні парламентські вибори є виборами довіри : Нинішні парламентські вибори є виборами довіри

Михайло Погребинський, директор Центру політичних досліджень та конфліктології

Чи можна знайти у передвиборчих програмах партій та блоків стратегії розвитку України?

Програми політичних партій, будучи документами, що обмежені певною кількістю знаків, визначених законодавством, не можуть бути настільки змістовними, щоби містити в собі розвинену, зрозумілу концепцію розвитку. Вони містять у собі лише більш-менш загальні настанови щодо того, у якому напрямку та чи інша політична сила, або ж блок бачать поступ держави. Зауважу, що відсутність в програмі того, чи іншого меседжу, не менш важлива, ніж присутність. Наприклад, в президентській виборчій програмі Віктора Ющенка не було жодного слова про членство України в НАТО.

Слід сказати, що більшість суб`єктів виборчого процесу взагалі не є політичними партіями за своєю історією, традиціями та досвідом. Зокрема, що можна говорити про програмні настанови Партії регіонів, чи НСНУ, чи БЮТ?! Це не партії, а лише передвиборчі утворення, котрі не мають “кредитної історії”, і ідеологію яких вкрай важко аналізувати. Отже, аналізувати програмні документи суб`єктів, котрі беруть участь у нинішніх парламентських виборах, є справою невдячною, проте можна в комплексі проаналізувати, наприклад, їхній імідж і зробити з цього певні висновки.

І які ж висновки Ви можете надати в результаті такого аналізу?

Якщо взяти „Нашу Україну”, то це доволі неоднорідна політична сила, яка визнає президента своїм лідером і утворена ніби-то для реалізації його програмних настанов. Цей блок містить у собі досить різні інтенції політичних суб`єктів, зокрема, там, з одного боку, є Тарасюк та Івченко, які досить чітко налаштовані на обрання антиросійського вектору зовнішньої політики, з іншого ж боку, там є Порошенко, чи Третяков, які не мають жодних принципових настанов, натомість мають чіткі уявлення щодо того, як робити бізнес на владі. Тому, у разі перемоги на виборах „Нашої України” дуже важко зараз спрогнозувати, яку політику реалізовуватиме ця сила, можна говорити лише про певний коридор можливостей, але не про чіткий та зрозумілий курс. Аналогічна ситуація з Партією регіонів, дуже схожа вона і в БЮТ. Отже, навряд чи можна щось з`ясувати у цьому питанні шляхом читання програмних документів цих сил.

Ви кажете, що більшість нинішніх партій та блоків насправді партіями не є. А кого ж таки можна вважати партіями в класичному значенні цього слова?

Певною мірою такими є ліві, тобто комуністи та соціалісти (це якщо говорити про сили, які мають шанси подолати 3%-вий бар`єр). КПУ та СПУ дійсно є партіями, вони мають історію, досвід, який можна проаналізувати, і їхні програмні документи відображають цей досвід та уявлення цих партій про те, якою має бути Україна. Якщо ці дві політичні сили прийдуть до влади, то вже зараз можна спрогнозувати, що вони робитимуть. Більше політичних сил (знову ж таки з тих, хто має шанси подолати бар`єр) такого штибу я назвати не можу.

Чи можна розмістити наші партії на ідеологічному спектрі?

У нас є класичні ліві – це комуністи, існують ліві ревізіоністи – це соціалісти, які, як я вже сказав, біль-менш послідовно реалізують свою ідеологічну програму. Якщо ж говорити про правих в класичному розумінні, то на українських теренах існує проблема із їх визначенням, оскільки, наприклад, на Заході правими є сили, що сповідують ліберальну ідеологію, своєрідний ринковий фундаменталізм. Виразником такого політичного напрямку в Україні колись була партія „Реформи і порядок”, проте зараз вона об`єдналася із популістськими та екстремістсько-радикальними силами з ПОРИ, чию ідеологічну налаштованість визначити важко, і та суміш, яка вийшла в результаті, не має якогось визначеного ідеологічного забарвлення.

Якщо ж говорити про правих не в економічному, а у націонал-консервативному сенсі, то жодна політична сила з такою ідеологією, скоріш за все, не подолає прохідного бар`єру, тому вони не будуть представлені у Верховній Раді. Однак, частина осіб, інкорпорованих до блоку „Наша Україна”, як то Івченко, Тарасюк, Кендзьор є представниками правого націоналізму і становитимуть своєрідну частину „партії війни” у цьому блоці, їхня головна настанова – „якнайдалі від Москви”.

Ідеологія блоку Юлії Тимошенко тотожна інтенціям лідера. Куди вестиме інтуїція Юлії Володимирівни, туди і будуть спрямовані ідеї цієї політичної сили. Сьогодні цей блок визначає свою ідеологію словом „солідаризм”, що є варіантом ліво-популістської ідеології із присмаком тоталітарних елементів, що спирається на бажання значної кількості пострадянського населення, схильного думати, що багатство не може бути нажите чесним шляхом, тому багаті люди є обов`язково злодіями, крадіями, і це багатство треба у них відібрати. Держава, згідно із солідаризмом, повинна бути сильною, а керівник її мусить мати міцну політичну волю.

Визначити ідеологічні настанови Партії регіонів вкрай важко, проте зрозуміло, що загалом це центристська політична сила, адже радикальні елементи не мають у ній серйозного впливу. Ця партія представляє інтереси середнього і більшою мірою великого промислового капіталу, зосередженого на Сході та Півдні України.

Чи можна нинішні парламентські вибори назвати вибором цінностей, як це було під час минулої президентської кампанії?

Дуже умовно. До певної міри ситуація вибору між “помаранчевими” та “синьо-білими” відтворена. Але зараз ще менше підстав говорити про “ціннісний вибір”. Скоріше це вибір між “своїми” та “чужими”. Парламентські вибори в чистому вигляді, на відміну від президентських, навіть теоретично не можуть бути вибором цінностей, оскільки нема такого спектру цінностей, з якого можна обирати 5-6 політичних партій. Ціннісних орієнтацій може бути 2-3, але не більше, а наші парламентські вибори проходять між більшою кількістю суб`єктів.

Нинішні вибори до Верховної Ради швидше можна назвати виборами за ознакою довіри до основних суб`єктів виборчого процесу, тому й результат їх буде, як на мене, пропорційний рівню довіри. Звісно, на цей процес вплинуть наявні за нинішніх умов константи. Наприклад, для будь-якої політичної сили, що перебуває при владі, 10%, чи навіть 15% голосів гарантовано незалежно від міри розчарувань нею. Тобто, є певна частка електорату, що завжди голосує за владу, тому „Наша Україна”, будучи просто репрезентантом влади, на мою думку, отримає десь 15-20%. До того ж, оскільки ці вибори органічно пов`язані з минулими президентськими виборами, то більшість електорату „Нашої України” будуть із Заходу і Центру України, причому розчарована частина електорату із Заходу проголосує за БЮТ, а із Центру – за соціалістів, і частково за Блок Литвина. Решта ж голосів виборців буде розподілена відповідно до рівня довіри, причому це більше залежатиме від довіри до конкретних особистостей та певних символів, ніж до цінностей.

Отже, український виборець діятиме згідно з довірою до тієї, чи іншої політичної сили. А яке значення для нього матимуть політичні програми? Чи читатиме він їх взагалі?

На мою думку, роль передвиборчих програм у цій виборчій кампанії мінімальна. Існують важливі програмні настанови, про які люди знають незалежно від того, чи читали вони програми і чи слухали вони лідерів партій, або блоків. Наприклад, просте запитання „Ти за Захід, чи за Росію?” Для людей очевидно, що правлячі зараз політичні сили негативно ставляться до Росії і тому виборці, які симпатизують Росії, не голосуватимуть за провладні партії. З іншого боку, люди, які виступають за рух якнайдалі від Росії (їх завжди було мінімум 10, максимум 20% виборців) звичайно ж не голосуватимуть за Партію регіонів, комуністів, “Не так”, чи навіть соціалістів, а підтримають „помаранчеві сили”.

Отже, у цьому простому російському питанні міститься вкрай важлива програмна настанова, яка впливатиме на вибір абсолютної більшості нашого електорату. До певної міри – це є своєрідною цінністю: бути з Росією, чи бути відокремленою від Росії країною, яка обрала шлях у НАТО.

Якщо ж говорити, про розподіл електоральних уподобань згідно із уявленнями, як реалізовувати економічну, чи соціальну політику, то до такого ми іще не доросли. Отже, ці вибори не продемонструють свідомого вибору між, скажімо, політикою Юлії Тимошенко стосовно великої долі державного управління, чи ринкового лібералізму „Нашої України”, або ж доволі схожого економічного підходу Партії Регіонів. На жаль, не ці питання визначатимуть нинішній вибір українців.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Идеологические партии сегодня переживают кризис

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„З цих парламентських виборів буде винесено якнайсерйозніші уроки”

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Коммунисты не будут в стороне от политического процесса»

Юрій Якименко, директор політико-правових програм Українського центру економічних та політичних досліджень ім..А.Разумкова

„Цілісні концепції – „не формат” для передвиборчих програм”

Ігор Попов, голова правління Комітету виборців України

„Нам варто очікувати політичної та економічної кризи”

Лесь Доній, політолог, кандидат в народні депутати від Соціалістичної партії

Всевладдя партійної бюрократії загрожує нечуваною корупцією

Ігор Жданов, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»

Наш блок іде в парламент щоби допомогти президентові виконати свої програмні обіцянки

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Будущее, которое предлагают нам партии – модернизированный кучмизм

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

Наші партії формуються не за ідеологічним принципом

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

«В Украине растет запрос на политическое планирование»

Володимир Полохало, політолог, кандидат у народні депутати

Боротьба цінностей, а не ідеологій

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Цей політикум вичерпав себе”

Владимир Малинкович, политолог

Настоящих партий у нас пока нет, но появиться они еще могут

Алексей Плотников, доктор экономических наук, профессор, заведующий отделом международных валютно-финансовых отношений Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины

Явных глупостей в программах партий нет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Партійна система не відповідає потребам сучасного українського соціуму”

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія”

„У нашій країні лідер є концентрованим виразом ідеологічної суті партії”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Программа оппонентов оранжевой команды показывает серьезность их намерений на взятие власти»

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Восени нас можуть чекати нові зміни до Конституції

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Реалістичне розв’язання проблем у більшості програм замінено обіцянками

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,125