В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

У яких геополітичних іграх бере зараз участь Україна, і в якості кого: суб`єкта, чи об`єкта?

У світі зараз ведеться чимало різноманітних ігор, і безумовно є гравці, що мають інтереси стосовно України, а Україна у свою чергу має інтереси щодо цих гравців. У залежності від того, як ми дивимося на той, чи інший процес, можна зробити висновок, чи Україна грає, чи нею граються.

Я думаю, що сьогодні Україна може бути, і вже є одним із регіональних гравців. На глобальну роль вона, звісно, не тягне, що цілком природно, враховуючи її об`єктивний потенціал. Водночас, наша держава зараз істотно впливає на конфігурацію сил у даному регіоні Європи, а нашими візаві при цьому виступають звісно Росія, Євросоюз, Сполучені Штати, а також менші країни.

Закономірно, що при порівнянні нас із великими державами, чи об`єднаннями держав на зразок ЄС, ми завжди виглядаємо радше об`єктом геополітичних ігор. У зв`язку з цим, навіть більш цікаво розглядати взаємини України з країнами, співмірними з нами за розмірами, у стосунках з якими ми цілком можемо виступати в ролі повноправного суб`єкта міжнародних відносин.

То які перспективи наших взаємин із співмірними нам країнами? На кого Україні варто орієнтуватися в першу чергу у своїй зовнішньополітичній стратегії? 

Розвивати співробітництво нам безумовно треба з усіма країнами, проте інструментарій цього може бути зовсім різний. Коли ми спілкуємося із країнами, чи групами країн, що є глобальними акторами, то при цьому, як правило, ми не можемо впливати на визначення правил гри. Наприклад, якщо йдеться про європейську інтеграцію, то фактично ми мусимо приймати ті правила гри, що вже сформовані в ЄС. Поки ми не перебуваємо в цьому утворенні, ми не можемо жодним чином вплинути на формування правил, які діють всередині ЄС, чи то на політику Євросоюзу.

В той же час, у стосунках із країнами співмірними ми маємо більший простір для маневру з точки зору саме власної пропозиції. Вибудовуючи свою політику в Східній Європі, в Чорноморському регіоні, де Україна природно посідає впливові позиції, у нас є можливість брати участь у формуванні порядку денного, встановленні правил гри і у визначенні регіональних пріоритетів та їх реалізації (що ми, власне, і робимо).

Однак, це зовсім не означає, що взаємини з більшими гравцями є менш цікавими. Я би не проводив якісної межі між тими ситуаціями, де Україна виступає переважно споживачем тих, чи інших правил гри, і тих, де ми можемо бути автором, чи співавтором проектів. Як правило, країна, що проводить цілісну і послідовну зовнішню політику, вміє користатися можливостями як у стосунках з країнами тієї ж „вагової категорії”, так і у взаємовідносинах з великими партнерами.

Чи має, на ваш погляд, Україна перспективи стати регіональним лідером? 

Вже можна констатувати те, що Україна є одним із лідерів Східноєвропейського і Чорноморського регіонів. Звісно, ми не маємо якихось ексклюзивних позицій, які би свідчили про українське домінування в цьому регіоні, чи про наш потенціал стати центром, навколо якого концентруватимуться інші держави.

До того ж, часом у своїй іпостасі регіонального лідера ми виступаємо більш ефективно, інколи - менш ефективно. Наприклад, минулого року з-поміж українських ініціатив можна згадати створення Спільноти демократичного вибору. У грудні 2005 року відбувся перший форум цієї організації, який відвідали дев`ять лідерів держав, і аж 22 країни Східної Європи виявили свій інтерес до цього проекту, запропонованого Україною та Грузією. Якраз через таку ініціативу можна побачити ступінь реальності українських шансів стати регіональним лідером. Думаю, цього року ми отримаємо відповідь на питання, чи матиме цей проект своє продовження, і чи набуде він якогось якісно-змістовного наповнення.

Іншим прикладом є ГУАМ, організація, що має тривалу історію, проте, яка й досі не довела своєї ефективності. Поки що на її порядку денному стоїть питання перетворення цього об`єднання на повноцінну міжнародну організацію та підписання статутних документів. Хоча Україна природньо виступає лідером в ГУАМ, оскільки вона є найбільш впливовою з його країн-членів, проте наявність цієї організації є красномовним прикладом того, як недостатньо ефективно реалізується лідерський потенціал нашої країни. На жаль, ця організація не зробила іще нічого проривного на міжнародній арені, хоча мала і має непогані перспективи для цього.

Отже, поки що український потенціал реалізується з перемінним успіхом. До речі, успішність же нашої держави у тому, щоби стати регіональним лідером залежить від кількох факторів: від готовності пропонувати ініціативи, привабливі для більшості країн, на яких ці ініціативи розраховані, від володіння достатніми ресурсами для їх реалізації, а також від вміння демонструвати неухильну політичну волю та продовжувати свої ініціативи. Окрім того, вкрай важливим є наше вміння пропонувати саме той тип лідерства, в якому зацікавлені потенційні наші партнери, адже лідером стають ті, кого визнають лідером.

Фактично ми підійшли до теми української зовнішньої політики. Як би Ви оцінили наш зовнішньополітичний курс, на скільки він адекватний тим змінам, що відбуваються у світі? 

Політика України як регіональної держави за останній рік набула більшої ясності та цілісності, адже країна чітко визначилася зі своїм стратегічним курсом, і з тими його елементами, які мають бути реалізовані в контексті Східної Європи і Чорноморського регіону.

Варто не забувати, що якщо країна реалізує курс на європейську інтеграцію, то всі інші зовнішньополітичні напрямки та ініціативи так, чи інакше повинні бути підпорядковані цьому. Країна мусить реалізовувати таку зовнішню політику, яка би за своїми змістовними, ціннісними якостями була європейською, тобто йдеться не про перелік напрямків зовнішньої політики, а про її природу і змістовне наповнення. Наприклад, якщо вести мову про вже обговорюване щойно регіональне лідерство, то тут дуже важливо, аби те регіональне лідерство, яке пропонує Україна, було європейським за своїм змістом, аби це не було дублюванням, чи копіюванням якихось російських зразків зі спробами домінувати над іншими країнами, виконувати роль старшого брата. Якщо Україна проводитиме таку зовнішню політику, то вона безумовно не буде ефективною, розходитиметься із задекларованими цілями європейської інтеграції і таку країну реально не будуть чути і поважати. Тому, перед Україною стоїть завдання формування якісно нового європейського типу регіонального лідерства, заснованого на безумовній повазі до інтересів менших держав.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,075