В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

У яких геополітичних іграх бере участь Україна?

Якщо вживати термін „геополітичні ігри”, то найбільш важливо, на мою думку, визначити, хто виступає суб`єктом, а хто об`єктом у них. Мушу констатувати, що на жаль, наша країна не є суб`єктом геополітичних відносин, швидше нею користуються, за неї ведеться боротьба. Це пов`язано з тим, що в Україні немає суверенної політичної еліти, яка би могла поставити перед державою цілі, в тому числі й світового масштабу, і через це нас розглядають лише в якості об`єкту, ресурсу, території.

Основною грою, до якої залучена зараз Україна (але лише в якості об`єкта), є боротьба двох типів суспільств. В одному з них найбільшою цінністю є індивідуальність, яка домінує над цінністю групи, а в іншому – навпаки цінність соціуму превалює над окремою особою. На мій погляд, Україна є тим полем, де розгортається битва між цими двома типами суспільств, яка має риси суперництва між європейськими стандартами, з одного боку, та слов`янським союзом - з іншого.

То Україна іще не зробила вибору між Сходом і Заходом?

Ні. Україна іще не визначилася у цьому через те, що у нас немає „мізків”, які би могли осмислити і зробити цей вибір. До того ж? всередині країни розкол між біло-синіми і помаранчевими являє собою відтворення зовнішніх реалій боротьби між різними типами цінностей. Це доволі небезпечна гра для України, яка може призвести до того, що нашу країну буде розірвано знову ж таки через брак суверенної правлячої політичної еліти.

На жаль, нинішня владна верхівка, не усвідомлює, що існує два зовсім різні типи суспільних платформ: та ціннісна платформа, що сформувалася на базі православ`я, яка ставить на перший план соборність, коли цінність спільного, єдиного переважає над персоналією. У той же час західний, протестантський світ інакший – там людина один на один з Богом, і цінність особи переважає над спільнотою. Тому, коли політики говорять зараз про права людини, про індивідуальні свободи, то вони просто не розуміють, що насадження таких цінностей приведе до повного руйнування етичної платформи України, до повної зміни внутрішнього суспільного устрою (який Юнг називав архетипом колективного підсвідомого). А це означатиме знищення нашого суспільства.

Думаю, що у світі мають бути присутні обидві суспільні платформи, які повинні знаходитися в динамічному балансі між собою. Ми мали коливання, за якого західний світ дещо розширився, відповідно зараз стоїмо на порозі зворотного руху, підсилення східної моделі. Тому, Іран, як я думаю, переможе Сполучені Штати у майбутній війні, він просто зобов`язаний це зробити.

То на які держави, або ж об`єднання держав, нам варто найбільше орієнтуватися при розробці своєї зовнішньополітичної стратегії?

На мою думку, найбільш важливою складовою взаємин є саме культурне співробітництво, і розвивати його варто, перш за все, з країнами, які перебувають на такій же етичній платформі, як і наша. Тобто з країнами, де довгий час панувало православ`я. Пішовши проти своєї сутності, ми станемо слабкі і будемо ослаблювати свою власну культурно-історичну платформу. До того ж, намагаючись послабити тих, хто теж перебуває на цій платформі, ми знову ж таки розвалюємо власну платформу і ослаблюємо самих себе. Саме тому ми просто не можемо дозволити собі поганих відносин з тією ж Росією, Білоруссю, чи Балканами. Всі, хто є ворогами цих країн, насправді є ворогами і для України.

Тобто Ви гадаєте, що нам варто відмовитися від перспектив членства у Європейському Союзі і розвивати натомість зв`язки із православними країнами?

Саме так. Євросоюз нам абсолютно не потрібен, більш того, у віддаленій перспективі він абсолютно шкідливий для України. Ми не потребуємо західних цінностей, адже вони руйнуватимуть наші власні цінності, котрі складалися тисячоліттями. До того ж, із самими західними цінностями зараз величезні проблеми, оскільки суспільство, основане на протестантській етичній платформі, з якої виросло суспільство споживання, дуже проблемне саме по собі. Протестантський етичний імператив входить зараз в конфлікт із нинішніми реаліями існування людства, в першу чергу із обмеженістю ресурсів. Сутність суспільства споживання полягає в обертанні матеріальних цінностей, а це, на сьогодні, вже безперспективно. До речі, американські та європейські філософи сучасності вже перебувають у стані жаху від перспектив їхніх суспільств, які рухаються до прірви і тягнуть за собою все людство.

Виникає запитання: навіщо нам туди йти? Чомусь думається, що чим кращий рівень матеріального достатку, тим ліпше, і саме тому ми орієнтуємося на ці, буцімто розвинені західні суспільства, що є наслідком так званого синдрому бідності. Однак, в нинішньому глобалізованому світі у бідних суспільств значно більше перспектив вижити, ніж у багатих. Я не закликаю до бідності, а лише наголошую, що для нас смертельно небезпечно рухатися у напрямку західноєвропейських цінностей. Тому, інтеграція до Євросоюзу для України (на відміну від Польщі) є шляхом у безвихідь, вона призведе до загибелі як України, так і ЄС. Те ж саме стосується також Туреччини і Балкан, які можуть стати тією міною сповільненої дії, яка через кілька десятків років призведе до загибелі Євросоюзу. Іще Хантінгтон десять років тому попереджав, про те, що ЄС повинен залишитися в межах протестантських країн, і не дарма.

Яке ж тоді суспільство мусимо створювати ми, українці, разом із іншими православними народами? Які його цінності?

Таких суспільств може бути кілька, проте вони стоятимуть на подібних платформах. Основою їх мають стати православні цінності, закладені тисячоліття тому, зокрема скромність, невибагливість, стриманість, пріоритет інтересів громади над своїми власними. Люди цього суспільства мусять любити одне одного, а не конкурувати між собою. Набір цих цінностей означає для нас прорив у майбутнє, і дає нам змогу мати власну суб`єктність.

На жаль, наша правляча еліта сповідує цілком інші цінності, і ми матимемо шанс лише тоді, коли на місці цієї еліти постане нова.

Ви говорите про суб`єктність. Отже, чи маємо ми перспективи перетворитися із об`єкта на геополітичного суб`єкта?

Це можливо, але для цього в Україні повинна виникнути національна еліта, тобто група людей, які би були зцементовані єдиною національною ідеєю, які би охоплювали поглядом всю Україну і весь світ, і які би вважали інтереси країни пріоритетними по відношенню до своїх власних. Думаю, що поки нинішня еліта не відімре, нової не з`явиться. Орієнтовно це станеться років через 30-40, тобто коли люди, що народилися і виросли в пострадянські часи, зможуть реально впливати на долю країни. Отже, умовно це буде у 2030 році.

Ви також говорили про те, що ми можемо стати сильною країною. Чи означає це, що Україна має потенціал стати регіональним лідером, хай в межах православного простору?

В принципі, вона має такий потенціал, і хто перший почне розробляти свою культурно-цивілізаційну платформу, той, на мою думку, і стане лідером. Насправді, хвороба, про яку я щойно говорив, не є суто українською, у Росії ситуація іще гірша, так само, як і на Балканах.

При реалізації найгіршого сценарію, православна цивілізаційна платформа може взагалі зруйнуватися, що призведе до подальшого розвалу Росії, ослаблення інших країн цієї платформи, впадання їх у парадигму інших держав, і не обов`язково західних, а наприклад того ж Китаю. Це буде повним занепадом і навіть загибеллю цієї, як її називав Ханітнгтон, православно-слов`янської цивілізації.

Однак, як оптиміст, я сподіваюся, що такого не трапиться, що будуть знайдені нові внутрішні ресурси для підсилення нашої цивілізаційної платформи, і от в цьому плані я гадаю, що в України є шанси стати лідером і запропонувати нову модель етики, спільної для православних країн, яка дасть їм змогу посилитися зсередини.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,075