В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”: „Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

Яких змін зазнала останнім часом глобальна картина світу?

Спершу давайте з'ясуємо, що саме мається на увазі під „останнім часом”. Якщо це період від початку ХХІ століття, то природно приходять на згадку банальні речі: всебічне посилення процесів глобалізації, з усіма їх позитивами та негативами, зростання ролі і впливу Сполучених Штатів та поширення антиамериканських настроїв у світі, збільшення загроз з боку міжнародного тероризму в цьому контексті, тощо. Втім, за останній рік з`явилося передчуття нової повномасштабної холодної війни демократичного світу з російською „керованою демократією” президента Путіна та її сателітами. Проте, Росія не Радянський Союз, хоча неадекватість нашого північного сусіда запамороченого газодоларами неабияк бентежить...

Чи є українська зовнішня політика адекватною цим змінам?

Вітчизняна зовнішня політика значною мірою намагається належним чином відповідати на нинішні виклики. Зокрема, розумним кроком була участь в антитерористичній коаліції, бажання якомога швидше приєднатися до СОТ, десятирічна ефективна співпраця з Північноатлантичним альянсом. Втім, в усіх цих проявах адекватності були й суттєві прорахунки.

Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов'язано з Україною, бо саме загроза остаточно втратити Україну спонукає Російську Федерацію йти на нове загострення. В цьому вимірі серйозні питання викликають січневі газові угоди. Отже, в цій ситуації українська політика, на жаль, не завжди адекватна змінам у світі, але на це, безумовно, є об`єктивні та субєктивні причини.

У якій мірі курс на європейську інтеграцію відповідає інтересам та потенціалу України?

Безумовно, єдино можливий напрям руху для України – це реалізація власного європейського та євроатлантичного покликання. На користь цього свідчать глибокі історичні коріння (територія нашої держави з античних часів була складовою європейської цивілізації) та геополітичне підґрунтя (асиметрія відносин з Росією свідчить, що єдиною гарантією незалежності України може бути її включеність в європейські та євроатлантичні структури демократичних націй).

Наша країна потребує докорінної модернізації і практика наших сусідів на заході переконливо доводить, що вона можлива лише шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції, причому саме в її інституційному оформленні. Абсолютно очевидно, що чудові гасла про побудову Європи в Україні, чи Брюсселя в Донецьку не можливо реалізувати без набуття членства в НАТО та Європейській Унії.

Існує думка, що Україна цікавить Європу тільки в якості сусіда Росії і буферної зони. Чи поділяєте Ви її?

Така думка дійсно існує, і вона є доволі популярную, втім ніяк не єдиною. На мій погляд, немає консолідованого уявлення щодо зацікавленості, або незацікавленості Європи в Україні. Громадскість європейських країн у більшості прихильно ставиться до України, так само як і європарламентарі. Але в різних країнах ситуація різна, на що існують різні мотиви. Безперечно, найбільш сприятлива ситуація в ставленні щодо України в Польщі, Словаччині, країнах Балтії.

Мені дуже хотілось би вірити, що панівними у визначенні ставлення Європи до України будуть саме природні європейські цінності, бажання залучити до них нашу державу, наш народ, а не створювати антиросійський буфер. З часом, поборовши русофобію, за допомогою та участю України Європа зможе вплинути нарешті і на Росію, сприяючи становленню її у майбутньому як нормальної демократичної країни. Звісно, я розумію наскільки все це є утопічним, втім, сподіватися дуже хотілось би.

Яких змін у зовнішньополітичному курсі загалом і у взаєминах із ЄС зокрема можна очікувати в результаті нинішніх виборів до Верховної Ради?

Принципових змін статися не повинно. Є закріплений на законодавчому рівні євровропейський та євроатлантичний вектор як провідний, так само як і стратегічне партнерство з Росією. Послідовне просування до ЄС та НАТО залежитиме безумовно від складу урядової коаліції, а склад цей, здається впродовж поточної каденції буде змінюватися, і неодноразово. Водночас, як свідчать заяви політиків, усі впливові актори Верховної Ради нового скликання сприятливо ставляться до європейської інтеграції України.

Щодо євроатлантичного наповнення політики, то сподіваюся на розумний компроміс, який таки приведе до вступу України до Альянсу впродовж 3-4 років. Передвиборчі страхіття щодо НАТО підуть у минуле, а здоровий прагматизм, зокрема економічний, сподіваюся, переможе. Зараз країни Балтії, що є членами НАТО та ЄС, купують російський газ по 110 дол., і Газпром не може собі дозволити свавільно переглядати укладені з ними угоди. У той же час Україна не має такого захисту, наслідком чого стали груднево-січневі проблеми з поставками російського газу.

Безсумнівно, слід бути готовими до подальшого гальмування нашої євроатлантичної інтеграції з боку Росії. Втім, треба постійно нагадувати, з одного боку, що рівень відносин РФ і Альянсу дуже високий, а з іншого члество України в НАТО не тільки не зашкодить, а й піде на користь нашому північному сусідові.

Яке місце може зайняти наша держава на новій карті світу? Чи здатна вона стати лідером у своєму регіоні?

Україна має посісти достойне місце в європейській та євроатлантичній спільноті. Нам не потрібні глобальні амбіції. Саме разом і в складі Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору Україна спроможна виконати свою місію в світі. Водночас, за певних умов, не зайвим було би виступати в якості регіонального лідера. Зокрема, це можна зреалізувати в рамках Спільноти демократичного вибору, або Балто-Чорноморського регіону. Однак, успішність реалізації і цих, і подібних проектів значною мірою залежить від підтримки з боку ЄС та НАТО.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,092