В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

“Українці надто інертні для свого географічного становища”: “Українці надто інертні для свого географічного становища”

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

Яких змін, на Ваш погляд, зазнала останнім часом глобальна картина світу?

Впродовж останніх років ми спостерігаємо фактично однополярний світ, у якому існує одна наддержава – Сполучені Штати Америки, яка діє досить активно на глобальному рівні, проте (треба віддати їй належне) бере на себе відповідальність за свої вчинки. Однак, останнім часом помітно, що ця система надто часто пробуксовує і вже сьогодні світ рухається до системи певного балансу, причому США почали змінювати своє бачення загальнополітичної ситуації і погоджуються на розподіл відповідальності з іншими центрами сили.

У стратегічній перспективі, думаю, ми прийдемо до багатополярного світу, проте дуже важливо, які механізми ефективного впливу будуть вироблені кількома центрами сили. Зараз в якості нових центрів сили мені уявляється регіон, пов'язаний із Китаєм та Індією з одного боку, Сполученими Штатами з іншого, і нарешті третім глобальним гравцем є велика Європа, можливо, із залученням Росії.

Не виключаю, що в майбутньому ми побачимо розподіл світу не на Захід і Схід, а на трансатлантичну Північ і Афро-Азійський Південь.

Чи є українська зовнішня політика адекватною до світових змін, описаних Вами?

На це питання складно відповісти, оскільки, наша зовнішня політика орієнтується швидше не на стратегію та глобальний розвиток, а на тактичні питання. Можливо, це правильно, оскільки перед Україною сьогодні стоять хай меш амбітні у геополітичному плані завдання, проте більш конкретні стосовно свого регіону та європейської інтеграції. Така політика є адекватною щодо розуміння актуальних сьогодні національних інтересів, проте вона навряд чи вивірена і достатньо проаналізована з точки зору глобальних перспектив.

Наскільки раціональною є орієнтація України в першу чергу на Європейський Союз, адже перед нам b поки що не відкривають ніяких перспектив членства у цій організації?

Україна є регіональною країною, оскільки вона не має глобальних інтересів. І як країна регіональна Україна тяжіє до багатосторонніх утворень на зразок ЄС. Навряд чи ми зможемо довго триматися між двома сильними як економічно, так і у плані безпеки об'єднаннями. Я маю на увазі ЄС і НАТО з одного боку та ЄЕП, ЄврАзЕС і Організацію колективної безпеки СНД (колишня Ташкентська угода) – з іншого.

Наша держава повинна перейти до однієї із цих сторін, і європейський вибір на сьогодні виглядає значно більш привабливим, адже це ринок помітно більший і перспективніший від північно-східних ринків. Для прикладу, валовий внутрішній продукт Росії приблизно дорівнює ВВП Нідерландів. Обсяг ринків ЄС на порядок більший ніж ринок країн СНД разом узятих. Окрім того, саме на європейському напрямі Україна може знайти інновації та інвестиції, котрі якраз і допоможуть модернізувати нашу державу. На жаль, з боку Росії навряд чи можна очікувати чогось подібного. Зрештою, орієнтація на європейські цінності в розбудові демократії, верховенство права, все ж таки, дає підстави говорити про більш привабливу стратегію на майбутнє.

Отже, якщо говорити про стратегію, вважаю, Євросоюз після певних переосмислень та внутрішніх трансформацій буде продовжувати експансію на схід, і досить лише подивитися на карту, щоби зрозуміти, що Україна є гармонійною частиною цього майбутнього великого об'єднання. Навряд чи нам доцільно відмовлятися від об'єктивних історичних процесів. Стосовно тактики, то, звісно, Україна повинна бути прагматичною і розвивати стосунки з усіма країнами й об'єднаннями країн, де є економічна вигода, де можна знайти корисні перспективи для наших громадян.

Чи існують нині якісь загрози національній безпеці України?

На мій погляд, сьогодні нема прямих зовнішніх загроз для нас (я маю на увазі загрози військового характеру). Проте, існують внутрішні загрози, точніше поки що не загрози, а нагальні проблеми, які треба вирішувати, аби не допустити переходу їх на рівень загроз національній безпеці.

Які саме проблеми Ви маєте на увазі?

По-перше, це забезпечення єдності держави та нації і вироблення консолідуючої ідеї, яка би об'єднала суспільство. По-друге, це здійснення модернізації країни через реформування економічної та соціальної систем, а також через демократичні перетворення. По-третє, це знаходження свого місця в глобальній системі конкуренції, використання своїх переваг і жорстке відстоювання власної позиції в непростих умовах регіональних і глобальних ринків. Думаю, що це на даний момент найактуальніші питання.

А чи здатна буде наша країна впоратися з ними?

Україна буде здатна на це за однієї умови – якщо вирішення цих проблем стане об'єднуючим завданням і для влади, і для опозиції, і для бізнесу, і для бюрократії, і для всього народу України. Якщо ж цього не станеться, то навряд чи ми будемо успішними. Крім того необхідно бути б ільш активними, наполегливими та ефективними в досягненні своїх цілей. Українці надто інертні для свого географічного становища.

Ви кажете, що Україна є країною регіональною. А яке місце може вона посісти у своєму регіоні? Чи здатна вона на регіональне лідерство?

Як на мене, Україна має підстави і потенціал відігравати значну роль у своєму регіоні. Проте, цей потенціал треба іще зуміти реалізувати. Сьогодні йде активна робота у формуванні привабливої альтернативної моделі пострадянського розвитку. В майбутньому ми повинні переходити до формування моделі впливу України на розвиток ситуації у регіоні. Помітно, що зараз наша держава бере все більше відповідальності на себе за дії в її регіоні, що видно із подій навколо Придністров'я, вона веде активнішу діяльність у якості транспортної країни, має перспективні проекти з точки зору її розташування і людського потенціалу. Однак, всі ці речі можна буде реалізувати лише за умов інтеграції України до структур, де є ресурси, можливості інвестування та нові моделі розвитку. На мою думку, проводити всі ці зміни самотужки вкрай довго й дуже витратно. Отже, ідея модернізації, ідея інтеграції до Європейського Союзу та ідея більш впливової ролі в регіоні зорієнтовані в одному напрямку розвитку України. 

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,050