В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій: Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Пане Ігорю, наскільки зовнішня політика України є адекватною сучасному стану міжнародних відносин?

На євроатлантичному напрямку у нас є певні позитивні зрушення. Цей курс чітко відображений в стратегії зовнішньополітичного відомства і закріплений в конкретних документах. Зараз важко сказати, наскільки ці зрушення наближають нас до завітної мрії – членства в ЄС – але вони очевидні.

Якраз щодо цього і виникає найбільше питань. Зокрема, досить часто чути питання про те, де нова ефективна зовнішня політика, яку обіцяв Борис Тарасюк? Поки що ж ми маємо тільки план дій до 2007 року підписаний між Україною і ЄС.

Нова зовнішня політика не може бути сформована без нової внутрішньої політики. Доки всередині країни буде існувати серйозна невизначеність стосовно внутрішнього облаштування країни, доки кадровий потенціал буде залишатися старим, доки експертне середовище буде залишатися на тому рівні, на якому воно існує зараз, до тих пір говорити про якісні зрушення у зовнішній політиці просто не доводиться. Відтак, те, що зараз зроблено нашим міністерством, напевно, можна вважати максимумом за даних умов.

Інша річ, що крім західного вектора у нас є інші вектори. Якщо говорити про російський або східний напрямок, то тут хвалитися справді поки що нічим – більше того, тут складається досить неприваблива ситуація. Тут немає ні візитів, ні переговорів, ні постійного обміну інформацією. Наприклад, у випадку з Росією ми можемо спостерігати лише обмін репліками, які створюють тільки почуття безнадійності.

Якщо Росія є досить складним партнером і проблеми у стосунках ще можна пояснити великодержавницькими амбіціями, то східний напрямок – центрально-азійський, кавказький, Близький Схід – не є настільки конфліктним для України. Але й тут українська політика виявилася неефективною. Можна сказати, що в цьому напрямку ми йдемо просто навпомацки, тому що немає ні стратегій, ні імперативів щодо розвитку зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин.

Відтак, справді можна констатувати, що на західному напрямку Україна має досить серйозні позитивні результати. Але, зрозумійте, що ці досягнення в меншій мірі є результатом наших досягнень – це результат, скоріше, доброї волі Заходу. Разом з тим, на східному напрямку, на якому треба докладати, можливо, навіть більше зусиль, ніж на західному, маємо, фактично, вакуум української зовнішньої політики.

Наскільки сучасна зовнішня політика України співвідноситься з принципом “багатовекторності”, який раніше часто критикувався?

Проблема “багатовекторності” полягала в тому, що ми давали суперечливі сигнали своїм партнерам: під час одного візиту заявляли одне, а через деякий час декларували зовсім інше. Тепер Україна послідовно працює саме на західному напрямку, не подаючи двозначних сигналів своїм партнерам. Ми проголосили курс на євроінтеграцію і чітко його дотримуємося. Принаймні, документи, які готуються в МЗС, свідчать про те, що “багатовекторність” більше не є домінуючою стратегією зовнішньополітичного відомства і президента.

Як Ви прогнозуєте, чи може змінитися наша зовнішня політика після парламентських виборів? Чи можуть результати виборів вплинути на стратегічний курс держави?

Навряд чи зміни можливі. Зовнішня політика є прерогативою президента, а він навряд чи буде змінювати свої позиції в її ключових напрямках. У нас можуть бути внесені лише деякі корективи, зокрема, потрібно відновити нормальний діалог з Росією, зайнятися розвитком стосунків з країнами Центральної Азії, які можуть виступати партнерами у поставках енергоносіїв. Крім того, з огляду на економічні війни з Росією, нам варто було б більше уваги приділяти країнам Близького Сходу, оскільки там теж є наші економічні інтереси. Якби ми мали нормальну зовнішню політику на східному напрямку, то це б додавало нам бонусів і у стосунках з Євросоюзом.

Серед причин невдалої політики у східному векторі Ви назвали кадрове питання – невже у нас так погано з подібного роду спеціалістами?

Виглядає це сам так – або їх немає, або вони знаходяться не на тому рівні, щоб здійснювати цю політику. Я можу сказати, що зусилля чиновників можна частково доповнити експертною роботою аналітичних центрів. Але, повторюю, що це можна зробити тільки частково. По-перше, чиновники і експерти мають зовсім різні завдання. По-друге, доки у чиновників буде залишатися враження, що аналітичні центри можуть працювати безкоштовно, доти ніякої плідної співпраці не буде. Держава повинна зрозуміти, що аналітичні послуги – це також предмет державної закупівлі, і за ці послуги також треба платити. Наприклад, в Туреччині аналітичні неурядові центри на рівних включаються в процес розробки зовнішньої політики – і отримують за це державні гроші. В Україні ж існують законодавчі обмеження для такого роду діяльності, через що з'являються реальні перешкоди для ефективної співпраці неурядових аналітичних центрів і державних структур.

Протягом останніх 10 років Україна постійно заявляла про свої регіональне лідерство. Нова влада не відійшла від цієї традиції і вкотре заявила про свої амбіції на статус регіонального лідера – наскільки це їй вдається?

Бути регіональним лідером і намагатися досягти цього статусу – це різні речі. Поки що ми є таким лідером тільки на словах. А країн, які хочуть отримати цей статус, в нашому регіоні досить багато. Тому пора вже робити якісь конкретні кроки на підтвердження своїх амбіцій. Поки що ж таких кроків дуже мало.

Принаймні, Україна намагається створювати міжнародні організації під своїм головуванням...

Організації потребують грошей. Та країна, яка хоче бути організатором і ініціатором подібного роду утворень, повинна брати на себе більшу частину організаційних витрат. Перед тим, як проголошувати яку-небудь ініціативу, вона повинна чітко усвідомлювати, звідки можна взяти на це гроші. Якщо грошей немає, то варто переформатувати ідею, використавши, наприклад, існуючі організації, але наповнивши їх новим змістом. Поки що ж Україна може демонструвати потуги регіонального лідера на дуже небагатьох напрямках.

Але ці напрямки все таки є..?

Україна спільно з Грузією виступила з ініціативою “Співдружності демократичного вибору”, де запропонувала вийти за межі пострадянського простору, залучивши, наприклад, Туреччину. Ця організація базується на чітких ідеологічних критеріях і в цьому може бути її сильна сторона.

Чи не здається Вам, що з останнім у нас може виникнути якраз багато проблем через ідеологічну конфронтацію з Росією? Наскільки взагалі виправданим є перехід від прагматично орієнтованого ГУАМу (хоча й там були ідеологічні моменти) до ідеологічно заангажованої “Співдружності демократично вибору”?

ГУАМ поки що ніхто не відміняє, можливо, нас чекає навіть трансформація цієї організації з появою нових якісних рис. Наскільки я знаю, то зараз ведуться пошуки адекватного алгоритму співпраці в межах цієї організації. Скоріше за все, лідери схиляються до того, що ідеологічний компонент (який був досить сильно представлений у цій організації) не буде основним, а основну увагу приділятимуть саме економічній складовій і питанням безпеки.

Що стосується СВД, то тут є багато варіантів того, якою може бути ця організація. Свого часу досить багато говорилося про концепцію “різних швидкостей” – і вона якнайкраще підходить для цієї організації. Якщо у деяких пострадянських країнах не дуже добре складається з демократією, то це не значить, що їх потрібно виключати з цього процесу – з цими державами все одно треба вести діалог, з ними треба співпрацювати. Адже жодна країна не говорить про те, що вона цурається демократії – просто в різних країнах процес трансформації відбувається по-різному.

Будь-яке членство передбачає діалог, контакти – це ті ниточки, які дозволяють розв'язувати проблеми і знаходити якісь компроміси. Особисто я бачу СВД у вигляді горизонтальних структур, де представники неурядових організацій, бізнесових кіл формують діалоговий майданчик для з'ясування позицій – уже це буде величезним кроком вперед. Річ у тім, що, не дивлячись на наше спільне минуле в Радянському Союзі, у нас до сих пір діалогу не було. Я навіть не говорю про якийсь більш високий рівень – про інтеграцію – до цього часу у нас не було навіть повноцінного діалогу. Тепер ця можливість потроху з'являється.

Пане Ігорю, чи можна сказати, що Україна зараз є об'єктом геополітичних ігор?

Звичайно, що Україна, до певної міри, розглядається, як об'єкт національних інтересів Росії, Європейського Союзу, Сполучених Штатів, та навіть деяких менших країн. В свою чергу, Україна теж намагається вплинути на своїх сусідів, хоча її позицію все таки можна назвати, скоріше, реактивною. Але це не повинно створювати враження, що Україною легко маніпулювати. Протягом всіх років незалежності Україна постійно шукала своє місце у світі – і це теж справляє свій вплив на формування суб'єктного характеру української зовнішньої політики. Навіть часто критикована Кучмівська політика “багатовекторності” показала, що Україна не може бути простим об'єктом маніпулювання. Більш-менш чітка політика останніх років додає доказів про те, що в країні визріває внутрішній хребет, який не так вже й легко буде зламати, або навіть зманіпулювати. Я думаю, що росіяни, наприклад, у цьому переконалися напевне.

Що стосується Росії, то вона дуже легко переходить до конфліктних форм взаємодії, якщо раптом щось виходить не так, як вона хоче. Чи можна зараз напевне сказати, що ми точно “побили горшки” з Росією?

Я думаю, що це тимчасове явище. Росія справді зайняла зараз недружню позицію, до певної міри махнула рукою, навіть вважає, що Україна не витримає без тих преференцій, які їй були надані раніше і врешті втратить свою економічну незалежність. Але я не думаю, що так буде завжди. Просто потрібна зміна ще одного покоління, яке не буде переобтяжене радянським спадком.

Бесіду вів Юрій Таран

 

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,032