В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”: „Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

Яких змін зазнала останнім часом глобальна картина світу?

Впродовж останнього часу, прямо у нас на очах, вона зазнає динамічних змін. Із розвалом Радянського Союзу та зміною біполярної системи на однополярну, домінуючі позиції у світі зайняли Сполучені Штати Америки, які дедалі більше намагаються диктувати своє бачення подальшого розвитку цивілізації. Разом з тим, поступово набирають все більшої ваги окремі регіональні центри сили, які в перспективі прагнуть скласти конкуренцію світовій гегемонії США. При цьому, якщо ЄС часто виступає союзником Сполучених Штатів і відкрито намагається не протиставлятися потужнішому партнеру, то Російська Федерація та Китайська Народна Республіка все частіше демонструють власні претензії на свою особливу роль у світовій геополітиці та право першочергового впливу на розвиток та контроль за ситуацією у регіонах пріоритетного інтересу.

На даному етапі стратегія відновлення втраченого впливу з боку Росії та світової експансії з боку Китаю здебільшого є толерантною до позиції Заходу і рідко передбачає конфронтацію. Проте, вже сьогодні можна констатувати, що як Китай, так і Росія не погоджуються на другі ролі у світовій геополітиці та і надалі спрямовуватимуть свої зусилля на поступове обмеження одностороннього впливу США, створення дво- чи багатополярної системи цивілізаційного розвитку.

Чи є українська зовнішня політика адекватною цим змінам?

З моєї точки зору, українська зовнішня політика недостатньо динамічно пристосовується до вказаних змін, та й взагалі на даний час важко побачити чітку позицію України у зовнішньополітичних питаннях. За останній час зовнішньополітичні пріоритети швидко видозмінювалися, що негативно позначалося як на внутрішніх процесах, так і на іміджеві держави.

На жаль, за час незалежності, Україні так і не вдалося повною мірою стати регіональним лідером, а співробітництво і взаємовідносини з країнами, які час від часу визначалися як стратегічні партнери, носили ситуативний характер. В українських реаліях, політика невизначеності, політичної стагнації і пасивного підпорядкування іноземній, насамперед російській експансії маскувалася під офіційну позицію “багатовекторності”. В результаті, Україна поступово втрачала свої позиції на місце в Європейському порядку, витіснялася із провідних позицій у регіональному співробітництві.

Чи позбулися ми нарешті проблеми багатовекторності, чи вона є актуальною й досі?

На сьогодні, з огляду на розклад сил на політичному олімпі і задекларовані європейські зовнішньостратегічні пріоритети нашої держави, навряд чи можливо очікувати у короткостроковій перспективі відходу від політики балансування між США, ЄС та Росією. Скоріше за все, зміни відбудуться лише в окремих акцентах нашої зовнішньої політики. Позиція України в даному випадку значною мірою залежатиме від активності чи навіть агресивності цих основних гравців на світовій політичній сцені.

Одночасно успішність реалізації стратегічних планів вказаних центрів впливу певною мірою залежатиме і від рівня підтримки союзників (Китай, Індія). При цьому на користь Росії в даному випадку виступає той факт, що США не зацікавлені у глобальному розширенні сфери впливу ЄС та його зовнішньополітичної ваги. Україна ж у середньостроковій перспективі може мати шанс, за протекції США, потрапити у об'єднану Європу, лише як невід'ємна складова “нової Європи”, яка при необхідності протиставлятиметься “старій Європі”. За таких умов Україна, з огляду на наявний потенціал і масштаби, матиме шанс стати регіональним лідером. Водночас, варто зазначити, що окремими центральноєвропейськими державами перспектива вступу в ЄС України, а не Туреччини, чи навіть Румунії сприймається як більші прийнятний варіант.

То наскільки серйозними є перспективи України стати членом Євросоюзу?

Наразі відомо те, що європейські експерти, констатують в цьому питанні „обережний прагматизм”, щодо швидкого вступу нашої країни до ЄС. Так, одразу після „помаранчевої революції” без сумніву спостерігалася певна ейфорія. Але поступово це перейшло в певний прагматизм. Прагматизм на разі приводить до певного реалізму і тільки реалізм може привести до успіху – така приблизно на сьогодні схема їх мислення.

В той же час, багато експертів констатує, що шлях України до ЄС буде набагато довшим, ніж очікувалося. Але вибір мають робити тільки самі українці. Сьогодні є дуже важливим ставити не тільки бажані завдання але й правильно вибирати для них час. Наразі і в Європі є тенденція до того, щоб мислити більш глобально і передбачати розвиток подій.

Історично сформувалися два головні вектори зовнішньополітичних взаємодій: євразійський та європейський. І власне з початку здобуття незалежності в Україні не вщухають дискусії стосовно пріоритетів зовнішньої політики нашої держави – з Росією чи з Заходом? Американський політолог З. Бжезинський неодноразово зазначав, що „якщо Україна хоче зберегти свою незалежність, їй доведеться стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”.

Але для мене особисто як для експерта і громадянина України, тим більше, що я проживаю в західній її частині, власне в географічному центрі Європи, – Закарпатті, де перетинаються кордони чотирьох європейських країн, націй культур, цивілізацій, - Україна завжди була частиною Європи і це не має нічого спільного з питанням про суто інституціональне членство в ЄС або НАТО. З моєї точки зору, потрібно перш за все ментально відчувати себе європейцем і відповідно до цього виробляється тип поведінки людини, регіону, країни тощо. І тому треба вивчати досвід інших країн, до прикладу тої ж Німеччини, яка в продовж останніх 40 років була частиною Заходу і частиною НАТО, але в той же час ніколи не переривала діалог зі східною частиною Німеччини, східним блоком і Росією. Тобто ці дві речі не взаємовиключені – бути членом Європейської співдружності і разам з тим підтримував діалог з Росією . Як показує досвід ізоляція – не приносить успіху, тим більше економічного.

Яке місце, на Ваш погляд, може зайняти наша держава на новій карті світу?

Я вважаю, що ні членство України в ЄС чи НАТО, ні балансування між Євразією і Заходом не можуть гарантувати підтримання статусу України, як самодостатньої європейської держави без її перетворення на впливову державу в Центрально - Східній Європі. А для цього потрібно нарощувати, перш за все, економічну могутність, консолідувати українську націю і надалі розвивати засади демократії та громадянського суспільства, поштовхом до чого став Майдан.

Іншими словами, Україна має посилити, перш за все, свій економічний потенціал , конкурентоспроможність , національну згуртованість настільки, щоби згодом піднятись на рівень розвитку європейських країн. Лише в цьому є гарантія перетворення нашої країни на велику дійсно незалежну Європейську державу. У сьогоднішньому глобалізованому і прагматичному світі поважають і ведуть рівноправний діалог лише з сильними країнами, а особливо з тими, які визначають і геополітичну ситуацію навколо себе, тобто набувають статусу регіонального лідера і реалізують геополітичну стратегію на субрегіональному рівні .

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,100