В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Через полтора года после оглашения новых ориентиров во внешней политике, Украина все еще остается на перепутье в выборе своей внешнеполитической стратегии. В стране так и не появилось четко сформулированной стратегии внешней политики, направленной на защиту интересов всех граждан, а не только правящей бюрократии. Сохраняется неадекватность проводимой Украиной внешней политики изменениям на геополитической и геоэкономической карте мира. Страна все еще остается объектом чужих геополитических игр без выхода на уровень полноценного игрока (или субъекта) собственной геополитической игры. Более того, сохраняющийся раскол внутри украинской политической элиты прочно консервирует слабые внешнеполитические позиции нашей страны. Разыгрывание внешней карты на только что прошедших парламентских выборах в очередной раз засвидетельствовало, что ключевыми партиями и блоками так и не была предложена новая, конструктивная внешняя парадигма, способная объединить страну.

По сути, до сих пор Украина может эффективно реагировать на внешние угрозы своей безопасности (территориальные, экономические, военные и др.) только находясь в фарватере сильных союзников (или союзника). До сегодняшнего дня Украина мечется в треугольнике «РФ – ЕС – США» и принципиально новых форматов в обозримом будущем не предвидится, вследствие неспособности нашей страны принимать в них равноправное участие.

Украине необходимы средства для преодоления технологического отставания от ведущих стран. Перед Украиной вплотную встал выбор – каким путем проводить давно назревшую и перезревшую модернизацию экономического потенциала и предотвратить неминуемый крах предприятий и ряда отраслей. Именно на решение такого рода задач и должна быть направлена наша геополитическая игра. Стране необходим экономический потенциал, достаточный для паритетного диалога с кем бы то ни было (РФ, ЕС, США) и другими странами. В противном случае, Украина и дальше будет безропотно соглашаться на «торговлю собою» (ресурсами, территорией и даже суверенитетом) – если не Россией, то Европейским сообществом или США.

И если для РФ геополитика – это цель, она стремится вернуть и удержать свое мировое лидерство, то для Украины – это лишь средство для модернизации страны, сохранения ее единства и территориальной целостности.

Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран..

«Диалог. UA » приглашает читателей и экспертов присоединиться к обсуждению этих и многих других вопросов, связанных с непростой темой внешней политики Украины.

Свернуть

Украина в своей внешней политике по-прежнему находится в поиске. Переход от пресловутой многовекторности к одновекторности (выбор более тесной интеграции с ЕС) не исключает, что уже в ближайшем будущем состоится очередной пересмотр «Основных направлений внешней политики» и отбрасывание мифологемы, связанной с форсированным вступлением в ЕС и НАТО. На повестке дня украинской дипломатии также выстраивание новых, конструктивных отношений с РФ, отвечающих национальным интересам обеих стран. Предлагая данную тему для обсуждения, мы хотели бы сконцентрировать внимание на оценках перспектив и начертании контуров будущих тенденций во внешней политике Украины. И, конечно же, на тех ресурсах, которые имеются в стране для реализации внешнеполитической доктрины нашего государства.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”

„Орієнтуватися треба перш за все на себе”: „Орієнтуватися треба перш за все на себе”

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

Як змінилася за останні років п'ять глобальна картина світу?

Найпомітніші геополітичні зміни сталися десь після розвалу Радянського Союзу та перетворення світу із біполярного на однополярний. За останні ж п'ять років нічого кардинального не відбулося, і світ рухається згідно із заданою тенденцією. Нині маємо ситуацію, коли на світовій арені домінують Сполучені Штати, що є надпотугою в політичному, економічному та військовому вимірах, і на сьогодні не видно тенденцій, які би свідчили про зміни даної ситуації впродовж наступних 10-20-ти років. У цій ситуації є плюси та мінуси, і як писав Збігнєв Бжезінський, якщо сила США буде спрямована не на домінування в світі, а на лідерство, то це приведе до позитивних наслідків як для цієї держави, так і для інших.

Помітною тенденцією впродовж останніх років стала так звана війна з тероризмом (2001 рік), яку використовували по-різному, зокрема, в деяких країнах цей процес перетворився на елемент боротьби за владу. У 2003 ж році мала також місце дуже неоднозначна війна в Іраку, у легітимності розв'язання якої є дуже багато сумнівів. Ці події підштовхнули світову спільноту задуматися над тим, що нинішня світова система безпеки працює не ефективно.

Отже, думаю, що в сенсі питомої ваги світова система не дуже змінилася за останні п'ять років, а тенденція до домінування Сполучених Штатів зберігатиметься і надалі, адже зараз немає сил, які би дійсно могли кинути виклик цій країні.

А як щодо Євросоюзу, чий ринок є найбільшим у світі?

В економічному сенсі Європа дійсно зможе конкурувати із США, особливо якщо спрацює так звана Лісабонська стратегія, мета якої перетворити ЄС на найбільш економічно конкурентноздатну структуру у світі.

А інші країни (Росія, Індія, Китай)?

За останні 15-20 років Китай дійсно зробив чимало, для того, аби підвищити свою економічну вагу, проте всередині цієї країни залишається чимало питань внутрішньополітичного характеру, які можуть завадити її поступу. Що ж до Росії, чи Індії, то вони навряд чи можуть скласти якусь конкуренцію наддержаві Сполученим Штатам.

Отже, наша країна і надалі балансуватиме між трьома найбільшими геополітичними гравцями: США, Євросоюзом та Росією. Як складатимуться взаємини з ними? Чи зазнають вони змін?

Безумовно, Україні доведеться існувати всередині цього трикутника країн, і навряд чи наші стосунки з ними найближчим часом кардинально зміняться. Не секрет, що політичні еліти Євросоюзу не дуже прихильно ставляться до бажання України стати членом ЄС навіть у віддаленій перспективі, і той факт, що простої відповідності країни копенгагенським критеріям не достатньо для того, аби набути європейського членства, свідчить про наявність у цій структурі подвійних стандартів. Водночас, слід визнати, що й Україна не змогла адекватно використати ті можливості, що з'явилися у неї після помаранчевої революції і започаткувати процеси всередині держави, які би привели до суттєвих структурних змін і створили би підґрунтя для економічного розвитку та демократизації країни. На жаль, зміни проводилися дуже кострубато, фрагментарно, несистемно й, навіть, менш послідовно, ніж за попереднього режиму.

Звісно, треба належно оцінювати свої сили. Зрозуміло, що на сьогоднішній день Україна ще не готова стати членом європейської спільноти, однак їй необхідно визначатися зі своїми цілями і крокувати до поставленої мети. Хоча останнім часом доводилося чути про позитивні відгуки про Україну збоку представників європейської спільноти, проте вони мали переважно декларативний характер. Існує „План дій Україна-ЄС”, але політика сусідства, передбачена у ньому, безумовно не відповідає курсу, яким крокує Україна. До речі, наша країна єдина із пострадянських (окрім країн Балтії, що вже є членами ЄС), яка заявляє чітко про свої наміри вступити до Євросоюзу.

А чи варто взагалі нам туди вступати на фоні того, що Україну у ЄС не дуже хочуть бачити?

Безумовно варто. Європейські стандарти, як би це вже банально не звучало, є тими стимулами, які можуть привести до позитивних зрушень в нашій країні. До того ж, Україна має просто неймовірний транзитний потенціал, яким ми повинні якнайкраще скористатися, зацікавивши при цьому ЄС у співпраці з нами. Водночас, нам не варто забувати про необхідність побудови продуктивних взаємин і з Росією, і зі Сполученими Штатами на фоні того, що між цими двома державами останнім часом помітно значне охолодження стосунків.

На кого ж нам у першу чергу орієнтуватися у своїй зовнішній політиці?

Орієнтуватися треба перш за все на себе. Варто дбати про свої інтереси та відстоювати їх у взаємовигідному для всіх сторін руслі.

Чи здатна Україна стати якщо не глобальним гравцем, то хоча би лідером у своєму регіоні?

Безумовно здатна. Хочу взяти для прикладу проект створення Спільноти демократичного вибору. Багато політичних сил в Україні досить скептично поставилися до цієї ініціативи. Проте, на мою думку, ця організація має непогані перспективи, і Україна у вказаній ситуації може дійсно виступити в якості лідера у певному регіоні. Візьмімо також конфлікт у Придністров'ї. Як на мене, дії нашої держави щодо припинення митного безладу на кордоні з цією невизнаною республікою були цілком зваженими та своєчасними.

Думаю, що нам варто активно співпрацювати із середніми за розміром країнами, зокрема з державами Балтії, що вже є членами ЄС. Не слід також забувати і про Туреччину, зокрема у військовому питанні. Треба також подолати перешкоди у стосунках із Румунією, котра скоро стане членом Євросоюзу. Звісно, також необхідно активно співпрацювати з Грузією, з якою Україна вже має непогані зв'язки, а також із Росією.

Обираючи ж свою зовнішньополітичну стратегію, треба чесно говорити, які наміри має наша країна. Той факт, що Україна чесно говорить і Брюсселю, і Росії про своє бажання вступити до ЄС, є позитивним фактом, при тому, що раніше під маскою багатовекторності наша держава приховувала невизначеність своїх цілей. Отже, ми стаємо передбачуваними, і хочеться сподіватися, що і за нового уряду такими й залишимося.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужен новый национальный проект

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

„Ми можемо стати поважною складовою Євросоюзу”

Світлана Мітряєва, кандидат історичних наук, політичний аналітик, президент Фонду „Європейський Дім” (м. Ужгород)

„Україні ще потрібно стати частиною Центральної Європи, а не Євразією”

Сергій Герасимчук, незалежний експерт у галузі зовнішньої безпеки

„З геополітичної гри на виживання Україна не випаде”

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”

Україна не є легким об’єктом для маніпуляцій

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

“Українці надто інертні для свого географічного становища”

Ігор Тодоров, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці

„Ускладнення відносин РФ та США значною мірою пов’язано з Україною”

Ярослава Базилюк, завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Україна має потенціал аби стати потужним світовим економічним гравцем

Вячеслав Седнев, Институт мировой экономики

Интересы Украины в Азии должны быть не только представлены, но и защищены

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Проблемы новая власть не откладывает, а усугубляет

Валерий Вакарюк, вице-президент Фонда Виктора Пинчука

„Євросоюз нам абсолютно не потрібен”

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

„Україні треба обирати за пріоритет євроатлантичну інтеграцію”

Галина Зеленько, експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат політичних наук

„Україна іще не стала суб’єктною країною”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Україна природно посідає впливові позиції у визначенні регіональних пріоритетів

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Категория адекватности

Вадим Гречанинов, президент Атлантического Совета Украины

Приходится «крутиться»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,160