В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Російською мовою

Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”. Притаманна для всього пострадянського простору відсутність відповідальності влади перед суспільством зле пожартувала над Україною. Розроблена на засадах кращих зразків європейського права, Конституція 1996 року, стала лише „мирною угодою” у конфлікті між окремими угрупованнями політичної еліти. А ціною цього миру став зміст Конституції, в якому відповіді на численні принципові питання були відкладені до „кращих часів”. Понад 50 конституційних законопроектів мали у майбутньому залатати діри в Основному законі, ухваленому в умовах жорсткого протистояння парламенту і президента, проте більшість з них не ухвалені й до сьогодні.

В Україні немає законів «Про Президента», «Про Кабінет міністрів» й низки інших законів, які регулюють роботу виконавчої влади. За відсутності цих законів, «конституційні порожнини» заповнювалися правилами та «понятіями», за якими конкретні чиновники визначали коло своїх прав і обов'язків, що відгукнулося найтяжчими наслідками для прав, свобод і добробуту громадян. Сьогодні, як і 10 років тому, основні політичні гравці все ще розглядають Конституцію через призму власних інтересів і перспектив, нехтуючи інтересами широкого загалу.

Шкода, але політична реформа 2004 року також не ставила на меті повернення правового життя країни у стабільне конституційне русло. Навпаки, вона, силами старої влади, внесла безліч протиріч у функціонування гілок влади нинішньої, штовхаючи країну до тривалої політичної кризи. У чинній редакції Конституція не сприяє знаходженню швидких та адекватних відповідей на болючі питання національної безпеки та територіальної цілісності країни, потреба у яких посилюються разом із загостренням політичної кризи.

Вже зараз очевидно, що Конституція України потребує принципових змін і доповнень, а вся конституційна система країни – нової правової культури, заснованої на принципах верховенстві права. Але навіть дієвих механізмів для втілення реальної конституційної реформи в країні не існує. Як не існує і довіри суспільства до влади. Саме тому до обговорення конституційних проблем необхідно залучити якомога більшу кількість експертів, представників усіх гілок влади, політичні партії, недержавні громадські організації, широкі кола українських громадян. Лише за таких умов Конституція може стати документальним затвердженням порозуміння між суспільством і державою, актом укладання політичної угоди між народом і владою.

Пропонуючи нашим читачам та експертам нову тему для обговорення, редакція «Діалог.UA» має на меті загальними зусиллями окреслити увесь комплекс проблем, які накопичилися довкола Основного закону України, оприлюднити пропозицій щодо їхнього вирішення, які існують у експертному співтоваристві. А в цілому – знайти відповідь на вічне питання – що робити? Що доцільніше – проводити корекцію вже існуючої, чи розпочати роботу над новою Конституцією країни? Що стоїть за спробами підмінити Конституцію коаліційними угодами, і як довго триватиме робота над найважливішим для країни правовим документом. Можливо, й нинішня Конституція небезнадійна – і її потрібно лише ретельно виконувати всім без винятку? Чи може справа зовсім не в Конституції, а в черговій спробі реваншу сил, які так і не змирилися з існуванням незалежної української держави? Статті й інтерв'ю, запропоновані "ДіалогUA", вже сьогодні обіцяють насичену й плідну дискусію на цю тему.

Відтак, «Конституції України – 10 років».

Свернуть


Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”: „Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

З правової точки зору важливо, щоб будь-який суб'єкт звернувся до Конституційного Суду, аби визначити легітимність змін до Конституції, прийнятих 8 грудня 2004 року. Таким чином, зникнуть сумніви щодо чинності Конституції в нинішній редакції, і яке би рішення не прийняв Конституційний Суд, це однаково сприятиме стабілізації політико-правової ситуації в країні.

Цього року відзначатимемо десяту річницю від прийняття Конституції України. Чи відповідає, на Ваш погляд, її текст завданням розвитку країни, чи ні?

Як на мене, текст нашої Конституції був досить якісним до прийняття останніх змін до неї і цілком відповідав потребам України. На жаль, Конституцію зробили заручницею політичних процесів і внесли до неї непродумані та несистемні зміни. На мій погляд, на загал, у 1996 році було прийнято дуже вдалий Основний закон України.

То які протиріччя виникли у Конституції внаслідок проведення політичної реформи?

Їх доволі багато. Для мене як для людини, що спеціалізується на питаннях адміністративної реформи та побудови публічної адміністрації, очевидними є проблеми, пов'язані, насамперед, з виконавчою владою. По-перше, зараз створено унікальну процедуру формування уряду (якої нема в жодній країні), коли членів уряду призначають за поданнями різних суб'єктів: одних за поданням прем'єр-міністра, а інших – за поданням президента.

По-друге, створено незрозумілу за установчими повноваженнями ієрархію органів влади, адже міністерства нині повинні утворюватися Кабінетом Міністрів, міністри призначаються Верховною Радою, а голови місцевих державних адміністрацій і надалі призначаються президентом. Отже, вся система виконавчої влади стає “розірваною” між різними суб'єктами, причому це політичні суб'єкти, що можуть належати до різних політичних сил, і, за певних умов, наша система виконавчої влади може стати розбалансованою.

Абсолютно непродуманим є рішення надати прокуратурі функцію загального нагляду. Антидемократичним є крок, що встановлює імперативний мандат народного депутата України, хоча і в м'якшій формі. Не варто також було збільшувати строк повноважень Верховної Ради, адже всім очевидно, що для такої країни як наша, котра перебуває зараз в стані бурхливого розвитку, ліпше проводити вибори до парламенту щотри роки, або хоча б залишити чотирирічний термін повноважень Верховної Ради.

Непродуманими є також зміни, пов'язані з контрасигнацією актів Президента. Зараз обмежено кількість актів глави держави, які повинні контрасигнуватися урядом, тобто прем'єр-міністром і міністром, відповідальними за це рішення. Це негативний крок, адже він може призводити до неузгодженості рішень двох політичних суб'єктів (уряду і президента) з одних питань, наприклад, зовнішньої політики.

Як найкращим чином вийти із ситуації, що склалася? Треба змінювати прийняті зміни до Конституції?

З правової точки зору важливо, щоб будь-який суб'єкт звернувся до Конституційного Суду, аби визначити легітимність змін до Конституції, прийнятих 8 грудня 2004 року. Таким чином, зникнуть сумніви щодо чинності Конституції в нинішній редакції, і яке би рішення не прийняв Конституційний Суд, це однаково сприятиме стабілізації політико-правової ситуації в країні. Суспільство не повинно мати сумнівів легітимності Основного Закону. І чим далі блокується робота Конституційного Суду, тим більші підозри, що конституційні зміни таки вразливі.

При цьому можливі два варіанти розвитку подій. Якщо Конституційний Суд скасовує рішення від 8 грудня, то потрібно буде приймати нові зміни до Основного закону, адже з політичної точки зору зрозуміло, що ніхто не повернеться до Конституції в редакції 1996 року. Якщо ж Конституційний Суд визнає зміни до Конституції легітимними, то потрібно буде просто знімати недоліки, про які йшлося вище. І тут необхідно йти не стільки шляхом політичних компромісів, скільки методом послідовного вичищення вад у нинішньому тексті Основного закону. Отже, я за те аби удосконалювати нашу Конституцію, але саме шляхом точкових, конкретних змін, без радикального її переписування, і тим більше нової редакції.

Якими мотивами керувалися політики, вирішивши змінювати Конституцію?

Наш Центр робив моніторинг діяльності влади у сфері публічного права десь із 1999 року, коли з'явилися перші реальні спроби щодо змін до Конституції України. Характер ініціатив президента Леоніда Кучми суттєво змінювався протягом навіть нетривалого часу: якщо у 2000 році вони були направлені на посилення президентської влади, то з 2002 року виникла тенденція до посилення ролі парламенту. Було видно, що у ініціаторів конституційних змін немає концептуального бачення реально необхідних державі змін, їх інтереси мали суто політичний характер, що стало особливо чітко проявлятися перед президентськими виборами 2004 року. Наразі очевидно, що політичні групи, які перебували тоді при владі, під загрозою втрати цієї влади і почали шукати технології зміни конфігурації управління державою. І на моє переконання, єдиним мотивом конституційних змін, ініційованих колишньою владою, було бажання перенести центр влади від президента до парламенту. І це їй вдалося.

А які базові принципи мають бути закладені до нашої Конституції? Якою повинна бути філософія українського конституціоналізму?

Конституція повинна бути з одного боку стабільною, а з іншого – достатньо гнучкою. Найлегше це, пояснити на прикладі формування уряду. Модель його формування, яка передбачалася в Конституції до останніх змін, була якраз досить гнучкою. Допускалася ситуація, при якій у разі формування парламентської більшості, ця більшість могла впливати і на призначення прем'єр-міністра, і на призначення інших членів уряду. Але, оскільки такої більшості в парламентах попередніх скликань не було, то президент здійснював вирішальний вплив на формування уряду. Схожі до Конституції України 1996 року моделі існують у Польщі та у Франції, і такі положення дозволяють цим країнам уникати парламентських, чи урядових криз, якщо за результатами виборів до парламенту партії не можуть домовитися і сформувати коаліцію. Тобто фактично форма правління може змінюватися то на парламентську, то на президентську, але без зміни конституції.

За наших же нинішніх умов доведеться проводити перевибори, якщо не буде досягнуто згоди в парламенті. І сумнівно, що дострокові вибори можуть суттєво змінити політичний розклад. А до конституційних змін існувала можливість сформувати уряд меншості, адже президент мав змогу домовитися з політичними силами на певних умовах і призначити компромісного прем'єр-міністра. Тепер маємо реальну небезпеку довго жити без нового уряду. До речі, згідно зі змінами до Конституції у нас, якщо після проведення дострокових виборів так і не буде сформовано коаліцію та уряд, то Конституція вже не передбачає можливості наступних дострокових виборів, і впродовж року президент не матиме змоги припинити повноваження достроково обраної Верховної Ради. Таким чином, ми можемо опинитися на порозі досить тривалої політичної кризи. Хороша ж Конституція, як на мене, повинна унеможливлювати такі речі.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Стретович, председатель Христианско-демократического союза

Конституция, как священное животное ее нельзя трогать

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужна конституция республики

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Уже в 1999 году фракция компартии выступила за изменения в Конституцию Украины»

Олександр Северин, правовий радник Альянсу "Майдан", кандидат юридичних наук

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Олесь Доний, руководитель Центра исследований политических ценностей

Деструктивная роль Конституции

Олександр Синьоокий, заступник Голови Ради „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„У нас як була, так і залишається змішана форма правління”

Владимир Малинкович, политолог

Политреформа работает вовсю

Микола Яковина, експерт Інституту демократії ім. П.Орлика

Конституція 1996 року була оптимальним документом

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

“У питаннях конституціоналізму я великий консерватор”

Олександр Дергачов, політолог

„Знову маємо недосконалу Конституцію”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„Альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни”

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Нужно менять не Конституцию, а правящую элиту

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Перспективы принятия новой Конституции выглядят туманными

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Наша Конституція справді потребує нагальних змін, але протилежних нині „продавлюваним”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешняя политическая система повышает уровень политической конкуренции»

Всеволод Речицкий, доцент кафедры конституционного права Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого (Харьков)

«Треть украинской Конституции носит сугубо декларативный характер»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления им. Горшенина

Новая Конституция даст населению лишь то, что оно сможет взять

Вадим Карасев, директор Института глобальных стратегий

Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

„Конституція 1996 року була занадто гарною для неусталеної української демократії”

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Україна перебуває на порозі державної кризи”

Александр Мучник, Президент института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

Родовая травма Конституции Украины

Денис Ковриженко, експерт „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

Алексей Плужников, правозащитник

«ВР предыдущего созыва нарушила права граждан, нарушила баланс сил, установленный Конституцией, и перебрала власть в свои руки»

Михаил Сирота, председатель Трудовой партии Украины, председатель Конституционной комиссии Верховной Рады в 1996 г.

Неадекватная Конституция

Петр Мартыненко, профессор, декан юридического факультета Международного Соломонова университета, в сентябре 1996 года указом Президента Украины назначен судьей Конституционного суда Украины

«Орган власти», «орган государства», «орган государственной власти»…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,068