В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Російською мовою

Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”. Притаманна для всього пострадянського простору відсутність відповідальності влади перед суспільством зле пожартувала над Україною. Розроблена на засадах кращих зразків європейського права, Конституція 1996 року, стала лише „мирною угодою” у конфлікті між окремими угрупованнями політичної еліти. А ціною цього миру став зміст Конституції, в якому відповіді на численні принципові питання були відкладені до „кращих часів”. Понад 50 конституційних законопроектів мали у майбутньому залатати діри в Основному законі, ухваленому в умовах жорсткого протистояння парламенту і президента, проте більшість з них не ухвалені й до сьогодні.

В Україні немає законів «Про Президента», «Про Кабінет міністрів» й низки інших законів, які регулюють роботу виконавчої влади. За відсутності цих законів, «конституційні порожнини» заповнювалися правилами та «понятіями», за якими конкретні чиновники визначали коло своїх прав і обов'язків, що відгукнулося найтяжчими наслідками для прав, свобод і добробуту громадян. Сьогодні, як і 10 років тому, основні політичні гравці все ще розглядають Конституцію через призму власних інтересів і перспектив, нехтуючи інтересами широкого загалу.

Шкода, але політична реформа 2004 року також не ставила на меті повернення правового життя країни у стабільне конституційне русло. Навпаки, вона, силами старої влади, внесла безліч протиріч у функціонування гілок влади нинішньої, штовхаючи країну до тривалої політичної кризи. У чинній редакції Конституція не сприяє знаходженню швидких та адекватних відповідей на болючі питання національної безпеки та територіальної цілісності країни, потреба у яких посилюються разом із загостренням політичної кризи.

Вже зараз очевидно, що Конституція України потребує принципових змін і доповнень, а вся конституційна система країни – нової правової культури, заснованої на принципах верховенстві права. Але навіть дієвих механізмів для втілення реальної конституційної реформи в країні не існує. Як не існує і довіри суспільства до влади. Саме тому до обговорення конституційних проблем необхідно залучити якомога більшу кількість експертів, представників усіх гілок влади, політичні партії, недержавні громадські організації, широкі кола українських громадян. Лише за таких умов Конституція може стати документальним затвердженням порозуміння між суспільством і державою, актом укладання політичної угоди між народом і владою.

Пропонуючи нашим читачам та експертам нову тему для обговорення, редакція «Діалог.UA» має на меті загальними зусиллями окреслити увесь комплекс проблем, які накопичилися довкола Основного закону України, оприлюднити пропозицій щодо їхнього вирішення, які існують у експертному співтоваристві. А в цілому – знайти відповідь на вічне питання – що робити? Що доцільніше – проводити корекцію вже існуючої, чи розпочати роботу над новою Конституцією країни? Що стоїть за спробами підмінити Конституцію коаліційними угодами, і як довго триватиме робота над найважливішим для країни правовим документом. Можливо, й нинішня Конституція небезнадійна – і її потрібно лише ретельно виконувати всім без винятку? Чи може справа зовсім не в Конституції, а в черговій спробі реваншу сил, які так і не змирилися з існуванням незалежної української держави? Статті й інтерв'ю, запропоновані "ДіалогUA", вже сьогодні обіцяють насичену й плідну дискусію на цю тему.

Відтак, «Конституції України – 10 років».

Свернуть


Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”: „Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

Денис Ковриженко, експерт „Лабораторії законодавчих ініціатив”

Чи згодні Ви з тією думкою, що нині Україна перебуває на порозі конституційної кризи?

До певної міри це дійсно так. Оскільки процес формування парламентської більшості ускладнюється, то така криза цілком ймовірна. До речі, за попередньою редакцією нашої Конституції такий варіант розвитку подій навряд чи був можливий, адже Конституція 1996 року не передбачала формування більшості та можливості розпуску парламенту у разі її несформування. За часів президентства Леоніда Кучми такі проблеми просто не виникали.

Чи потрібні взагалі були Україні ті зміни до Конституції, які було внесено внаслідок політичної реформи?

Я особисто раніше не вважав, що проводити конституційну реформу було потрібно. Насправді за попередньою редакцією Конституції наша держава цілком могла нормально функціонувати. Проблема полягала лише в тому, що норми Конституції не виконувалися. Тому, зміни, які було внесено, на той час не були доречними.

Якщо ж подивитися на нинішні умови, то особисто я погоджуюся із необхідністю проведення конституційної реформи, більше того, є потреба в тому, щоби піти далі і розмежувати повноваження президента і уряду у сфері зовнішньої політики, національної безпеки і оборони, позбавити президента права призначати і звільняти, за власним розсудом, голів місцевих державних адміністрацій.

То, на Вашу думку, Конституцію потрібно буде доповнювати, чи доречніше взагалі її переписати?

Ні, писати наново Конституцію не потрібно. Проте існує низка питань, які потребують подальшого уточнення шляхів як внесення змін до окремих статей Конституції, так прийняття Законів „Про Кабінет Міністрів України”, „Про центральні органи виконавчої влади”, спрямованих на втілення конституційної реформи в життя. Адже якщо вже було взято напрямок на побудову парламентської республіки, то цю ідею варто послідовно втілювати в життя, тобто президент повинен бути позбавлений низки важелів впливу, які він ще зберігає від минулої форми правління.

На сьогодні ж, нинішня форма правління в Україні має ті самі недоліки, що були притаманні попередній системі, основним із яких є політична безвідповідальність. За реалізацію урядового курсу де факто несе відповідальність як уряд, так і президент, але відповіді на питання, хто і за що конкретно відповідає, у нинішній Конституції немає, тому і виникають проблеми. Отже, як на мене, позиція уряду в системі органів виконавчої влади має бути ще більше посилена, а роль президента принаймні у тих сферах, де його повноваження дублюються із повноваженнями Кабміну, мусить бути послаблена на користь останнього.

В ході політичної реформи неодноразово піднімали питання посилення ролі місцевого самоврядування, зараз же ця тема відійшла на другий план. Які повноваження повинні бути надані місцевій владі у новій редакції Конституції?

Потреба в реформуванні адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування назріла вже давно. І територіальний устрій, і система влади на місцях сьогодні побудовані за радянським зразком, який не має нічого спільного з демократичними стандартами.

Принцип повсюдності місцевого самоврядування, закріплений у Європейській хартії місцевого самоврядування, в Україні не діє. До того ж надмірним є ступінь централізації державної влади.

Для того, аби втілити цю реформу в життя, на мою думку, спершу необхідно буде чітко визначити три базові ланки місцевого самоврядування, тобто регіональний рівень, проміжний (рівень району) та базовий рівень (громада). Другий напрямок повинен полягати у ліквідації районних державних адміністрацій та запровадженні посади районних голів, які обиратимуться або районного радою, або безпосередньо виборцями району. Так само виконавчий орган самоврядування має бути створений на обласному рівні, а функції облдержадміністрацій мають полягати у контролі за діяльністю органів місцевого самоврядування в межах області, тобто є потреба у звуженні компетенції облдержадміністрацій. До речі, більшість перелічених мною нововведень передбачені у законопроекті № 3207-1, який було відправлено до Конституційного Суду, але оскільки останній іще досі не діє, то це питання поки що підвисло в повітрі.

Ви говорили про проблему безвідповідальності нашої влади. А чи здатен буде парламент, який ніяк не спроможеться створити коаліцію, взяти на себе відповідальність за долю країни?

Формування коаліції власне тим і ускладнено, що Конституція чітко виписує, що таке більшість, та передбачає певний зв'язок між урядом та парламентською більшістю. Політичні сили ж, на жаль, не хочуть брати на себе зайві зобов'язання, узгоджувати свою позицію з іншими суб'єктами політичного процесу з деяких спірних питань, поступатись політичними амбіціями.

Вихід із цієї ситуації можна побачити в досвіді сусідньої Польщі, де за результатами останніх парламентських виборів, як і в Україні, жоден із суб'єктів виборчого процесу не отримав абсолютної більшості. Фракція Блоку „Право і справедливість” за результатами виборів утворила найбільшу фракцію у польському парламенті (схоже на нашу Партію регіонів), проте до них ніхто із інших суб'єктів виборчого процесу не приєднався. Тому ця фракція сформувала уряд меншості, який хоча й не має достатньої підтримки, проте бере на себе відповідальність за обраний політичний курс.

У нас же пошук компромісу знаходять у пакетному голосуванні, покликаному задовольнити суперечливі інтереси всіх політичних сил. Такий підхід на практиці може призвести до необґрунтованого збільшення кількості парламентських комітетів, міністерств, посад віце-прем'єрів, ускладнити роботу парламенту і уряду, посилити політичну безвідповідальність, спричинити непоодинокі політичні кризи тощо. На сьогодні маємо прикру ситуацію, коли ключові гравці н а політичній арені не готові поступитись власними амбіціями заради досягнення позитивного результату у майбутньому.

І все ж Ви вважаєте, що майбутнє України за парламентською формою правління?

Я особисто є прихильником жорсткого розмежування влади: або президентська республіка на зразок США (де президент формує владну вертикаль), проте для українських умов вона неприйнятна в силу нашого тоталітарного минулого, або ж парламентська республіка, яка за даних історичних обставин є більш прийнятною для нас.

Коли проводилися вибори 2004 року, то ситуація була одна, у 2005 вона дещо змінилася, і тепер існує потреба поглибити конституційну реформу, посилити роль уряду в системі здійснення виконавчої влади. Потрібно обмежити кількість гравців на політичній арені, адже президент за умов парламентської республіки не повинен активно втручатися в процес формування виконавчої вертикалі в регіонах, формувати самостійну зовнішню політику, відмінну від урядового і парламентського курсу. Якщо вже Україна пішла шляхом „дрейфування” до парламентської форми правління, то ця ідея повинна бути втілена в життя чітко і послідовно.

Бесіду вела Оксана Гриценко

 

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Стретович, председатель Христианско-демократического союза

Конституция, как священное животное ее нельзя трогать

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужна конституция республики

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Уже в 1999 году фракция компартии выступила за изменения в Конституцию Украины»

Олександр Северин, правовий радник Альянсу "Майдан", кандидат юридичних наук

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Олесь Доний, руководитель Центра исследований политических ценностей

Деструктивная роль Конституции

Олександр Синьоокий, заступник Голови Ради „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„У нас як була, так і залишається змішана форма правління”

Владимир Малинкович, политолог

Политреформа работает вовсю

Микола Яковина, експерт Інституту демократії ім. П.Орлика

Конституція 1996 року була оптимальним документом

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

“У питаннях конституціоналізму я великий консерватор”

Олександр Дергачов, політолог

„Знову маємо недосконалу Конституцію”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„Альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни”

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Нужно менять не Конституцию, а правящую элиту

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Перспективы принятия новой Конституции выглядят туманными

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Наша Конституція справді потребує нагальних змін, але протилежних нині „продавлюваним”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешняя политическая система повышает уровень политической конкуренции»

Всеволод Речицкий, доцент кафедры конституционного права Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого (Харьков)

«Треть украинской Конституции носит сугубо декларативный характер»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления им. Горшенина

Новая Конституция даст населению лишь то, что оно сможет взять

Вадим Карасев, директор Института глобальных стратегий

Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

„Конституція 1996 року була занадто гарною для неусталеної української демократії”

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Україна перебуває на порозі державної кризи”

Александр Мучник, Президент института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

Родовая травма Конституции Украины

Алексей Плужников, правозащитник

«ВР предыдущего созыва нарушила права граждан, нарушила баланс сил, установленный Конституцией, и перебрала власть в свои руки»

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

Михаил Сирота, председатель Трудовой партии Украины, председатель Конституционной комиссии Верховной Рады в 1996 г.

Неадекватная Конституция

Петр Мартыненко, профессор, декан юридического факультета Международного Соломонова университета, в сентябре 1996 года указом Президента Украины назначен судьей Конституционного суда Украины

«Орган власти», «орган государства», «орган государственной власти»…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,046