В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Російською мовою

Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”. Притаманна для всього пострадянського простору відсутність відповідальності влади перед суспільством зле пожартувала над Україною. Розроблена на засадах кращих зразків європейського права, Конституція 1996 року, стала лише „мирною угодою” у конфлікті між окремими угрупованнями політичної еліти. А ціною цього миру став зміст Конституції, в якому відповіді на численні принципові питання були відкладені до „кращих часів”. Понад 50 конституційних законопроектів мали у майбутньому залатати діри в Основному законі, ухваленому в умовах жорсткого протистояння парламенту і президента, проте більшість з них не ухвалені й до сьогодні.

В Україні немає законів «Про Президента», «Про Кабінет міністрів» й низки інших законів, які регулюють роботу виконавчої влади. За відсутності цих законів, «конституційні порожнини» заповнювалися правилами та «понятіями», за якими конкретні чиновники визначали коло своїх прав і обов'язків, що відгукнулося найтяжчими наслідками для прав, свобод і добробуту громадян. Сьогодні, як і 10 років тому, основні політичні гравці все ще розглядають Конституцію через призму власних інтересів і перспектив, нехтуючи інтересами широкого загалу.

Шкода, але політична реформа 2004 року також не ставила на меті повернення правового життя країни у стабільне конституційне русло. Навпаки, вона, силами старої влади, внесла безліч протиріч у функціонування гілок влади нинішньої, штовхаючи країну до тривалої політичної кризи. У чинній редакції Конституція не сприяє знаходженню швидких та адекватних відповідей на болючі питання національної безпеки та територіальної цілісності країни, потреба у яких посилюються разом із загостренням політичної кризи.

Вже зараз очевидно, що Конституція України потребує принципових змін і доповнень, а вся конституційна система країни – нової правової культури, заснованої на принципах верховенстві права. Але навіть дієвих механізмів для втілення реальної конституційної реформи в країні не існує. Як не існує і довіри суспільства до влади. Саме тому до обговорення конституційних проблем необхідно залучити якомога більшу кількість експертів, представників усіх гілок влади, політичні партії, недержавні громадські організації, широкі кола українських громадян. Лише за таких умов Конституція може стати документальним затвердженням порозуміння між суспільством і державою, актом укладання політичної угоди між народом і владою.

Пропонуючи нашим читачам та експертам нову тему для обговорення, редакція «Діалог.UA» має на меті загальними зусиллями окреслити увесь комплекс проблем, які накопичилися довкола Основного закону України, оприлюднити пропозицій щодо їхнього вирішення, які існують у експертному співтоваристві. А в цілому – знайти відповідь на вічне питання – що робити? Що доцільніше – проводити корекцію вже існуючої, чи розпочати роботу над новою Конституцією країни? Що стоїть за спробами підмінити Конституцію коаліційними угодами, і як довго триватиме робота над найважливішим для країни правовим документом. Можливо, й нинішня Конституція небезнадійна – і її потрібно лише ретельно виконувати всім без винятку? Чи може справа зовсім не в Конституції, а в черговій спробі реваншу сил, які так і не змирилися з існуванням незалежної української держави? Статті й інтерв'ю, запропоновані "ДіалогUA", вже сьогодні обіцяють насичену й плідну дискусію на цю тему.

Відтак, «Конституції України – 10 років».

Свернуть


Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Конституція 1996 року була занадто гарною для неусталеної української демократії”

Текст Конституції 1996 року отримав високу оцінку міжнародних експертів, зокрема експертів Ради Європи. Тож чи доцільно, на Вашу думку, було вносити до нього зміни?

Конституція 1996 року справді була доброю з погляду європейської практики, але вона скоріше була розрахована на державу із усталеними правовими традиціями. Скажімо, у Великій Британії взагалі нема Конституції, існує право абсолютного монаршого вето на будь-який закон парламенту, але востаннє цим правом вето королева Анна скористалася щодо Білля про шотландську міліцію в 1707 році. Думаю, що наділяючи українського президента значними повноваженнями, автори Конституції 1996 року теж сподівалися, що ці права будуть використовувати розумно та зважено. На жаль, та Конституція не містила достатнього набору дієвих стримувань і противаг, і те, що в Україні сформувався кучмівський авторитаризм (тобто дуже жорстка адміністративна піраміда, вістрям якої став відомий кабінет у будинку на Банковій), теж сталося завдяки тому, що Конституція 1996 року була занадто доброю для тоді ще неусталеної української демократії.

Відтак, заклики щодо удосконалення цієї Конституції народилися дуже давно. Нагадаю, ще у 2000 році, коли Кучма проводив референдум із перетворення власного авторитаризму на цілковитий абсолютизм, саме опозиція виступила із гаслами переходу до парламентської республіки. Очевидно, вдосконалення системи стримувань і противаг, закладеної в Конституції, було нагальним питанням. Інша річ, таке вдосконалення проводилося похапцем в умовах жорсткої політичної боротьби, коли всі сторони турбувалися не так про майбутнє, як про політичну доцільність цього моменту (позбавити повноважень президента Ющенка, чи навпаки зберегти за ним весь майбутній набір повноважень), і дуже мало хто думав про те, як підвищити шляхом конституційних змін ефективність влади. Тому закон, ухвалений 8 грудня 2004 року при всьому тому, що, як на мене, ідеологічно він добрий і Україна мусила би рухатися в цьому напрямку, юридично є вкрай поганим, залишає величезну кількість неврегульованих питань і може призвести до небезпечного вакууму влади, що почасти вже й відбувається.

Як вийти із ситуації, що склалася, залишаючись в правовому полі?

Зараз ситуація значно гірша, ніж була рік тому. Тоді недоліки чинної Конституції можна було би підкоригувати на рівні законів. Зокрема, було розроблено закон про виконавчу владу, який передбачав запровадження інституту держсекретарів, замкнутих на Секретаріат Президента і на держсекретаря України. Все це виглядало цілком логічно: з одного боку міністри, які є політичними фігурами і визначають політику міністерств, і які справді затверджуються парламентом, а з іншого боку – державні секретарі, що забезпечують так звану інституційну пам`ять влади, і які не злежать від примх політичної кон`юнктури, від нестабільності урядових коаліцій, тощо. На жаль, тоді в Секретаріаті Президента більш популярним був інший напрямок, вважалося, що конституційні зміни можна буде скасувати через Конституційний Суд і повернутися до Конституції 1996 року. Таким чином, момент змін у виконавчій владі було згаяно.

Зараз зрозуміло, що в умовах нестабільної коаліції, де кожен дбатиме про свій інтерес, а не про благо народу, шансу ухвалити серйозні конституційні зміни вже не випаде. Більше того, я би, щиро кажучи, зараз зняв з обговорення тему змін до Конституції, бо вона лише дратує суспільство. Водночас, варто спробувати відрегулювати через закони багато життєво важливих проблем.

Які саме проблеми Ви маєте на увазі?

Прикладів таких проблем безліч. Візьмімо хоча б той факт, що на місцях обласні та районні ради вже фактично перебирають на себе повноваження, і це на фоні того, що вони кадрово дуже неякісні та не дуже обтяжені відповідальністю. Скажімо, у Київській облраді більшість депутатів є мешканцями Києва, який власне не входить до цієї області. Отже, ці люди, котрі часто навіть не знають переліку районів області, дбатимуть, в першу чергу, про свої інтереси, а не інтереси території, яку вони представляють. Отже, закон про місцеве самоврядування терміново треба вдосконалювати. Як і закон про вибори до місцевих рад.

Нагальною є також потреба термінових модифікацій законодавства (насамперед – про виконавчу владу), які б дозволили забезпечити стабільність на певний перехідний період. Далі ж, можливо, ми навчимося вирішувати певні речі на рівні правового звичаю, що є цілком реальним при певному рівні відповідальності з боку політиків. Якщо ж цього не вдасться, то очевидно, що питання подальших уточнень Конституції знову постане на порядку денному.

Проте, я не думаю, що ідеологему парламентсько-президентської республіки вдасться найближчим часом змінити, адже для цього Україні потрібен Де Голль, наділений довірою більшості народу. У нас же нині, хоча і є окремі яскраві лідери (адже і Янукович, і Тимошенко, і Ющенко мають свої сектори прибічників), проте ніхто з них не має підтримки більшості суспільства, і очевидно, що найближчим часом так і не матиме. А за таких умов, коли в парламенті нема одного великого контрольного пакету, але існує багато блокуючих, говорити про серйозні зміни, на жаль, не випадає.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Стретович, председатель Христианско-демократического союза

Конституция, как священное животное ее нельзя трогать

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужна конституция республики

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Уже в 1999 году фракция компартии выступила за изменения в Конституцию Украины»

Олександр Северин, правовий радник Альянсу "Майдан", кандидат юридичних наук

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Олесь Доний, руководитель Центра исследований политических ценностей

Деструктивная роль Конституции

Олександр Синьоокий, заступник Голови Ради „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„У нас як була, так і залишається змішана форма правління”

Владимир Малинкович, политолог

Политреформа работает вовсю

Микола Яковина, експерт Інституту демократії ім. П.Орлика

Конституція 1996 року була оптимальним документом

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

“У питаннях конституціоналізму я великий консерватор”

Олександр Дергачов, політолог

„Знову маємо недосконалу Конституцію”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„Альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни”

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Нужно менять не Конституцию, а правящую элиту

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Перспективы принятия новой Конституции выглядят туманными

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Наша Конституція справді потребує нагальних змін, але протилежних нині „продавлюваним”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешняя политическая система повышает уровень политической конкуренции»

Всеволод Речицкий, доцент кафедры конституционного права Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого (Харьков)

«Треть украинской Конституции носит сугубо декларативный характер»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления им. Горшенина

Новая Конституция даст населению лишь то, что оно сможет взять

Вадим Карасев, директор Института глобальных стратегий

Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Україна перебуває на порозі державної кризи”

Александр Мучник, Президент института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

Родовая травма Конституции Украины

Денис Ковриженко, експерт „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

Алексей Плужников, правозащитник

«ВР предыдущего созыва нарушила права граждан, нарушила баланс сил, установленный Конституцией, и перебрала власть в свои руки»

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

Михаил Сирота, председатель Трудовой партии Украины, председатель Конституционной комиссии Верховной Рады в 1996 г.

Неадекватная Конституция

Петр Мартыненко, профессор, декан юридического факультета Международного Соломонова университета, в сентябре 1996 года указом Президента Украины назначен судьей Конституционного суда Украины

«Орган власти», «орган государства», «орган государственной власти»…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,100