В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Російською мовою

Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”. Притаманна для всього пострадянського простору відсутність відповідальності влади перед суспільством зле пожартувала над Україною. Розроблена на засадах кращих зразків європейського права, Конституція 1996 року, стала лише „мирною угодою” у конфлікті між окремими угрупованнями політичної еліти. А ціною цього миру став зміст Конституції, в якому відповіді на численні принципові питання були відкладені до „кращих часів”. Понад 50 конституційних законопроектів мали у майбутньому залатати діри в Основному законі, ухваленому в умовах жорсткого протистояння парламенту і президента, проте більшість з них не ухвалені й до сьогодні.

В Україні немає законів «Про Президента», «Про Кабінет міністрів» й низки інших законів, які регулюють роботу виконавчої влади. За відсутності цих законів, «конституційні порожнини» заповнювалися правилами та «понятіями», за якими конкретні чиновники визначали коло своїх прав і обов'язків, що відгукнулося найтяжчими наслідками для прав, свобод і добробуту громадян. Сьогодні, як і 10 років тому, основні політичні гравці все ще розглядають Конституцію через призму власних інтересів і перспектив, нехтуючи інтересами широкого загалу.

Шкода, але політична реформа 2004 року також не ставила на меті повернення правового життя країни у стабільне конституційне русло. Навпаки, вона, силами старої влади, внесла безліч протиріч у функціонування гілок влади нинішньої, штовхаючи країну до тривалої політичної кризи. У чинній редакції Конституція не сприяє знаходженню швидких та адекватних відповідей на болючі питання національної безпеки та територіальної цілісності країни, потреба у яких посилюються разом із загостренням політичної кризи.

Вже зараз очевидно, що Конституція України потребує принципових змін і доповнень, а вся конституційна система країни – нової правової культури, заснованої на принципах верховенстві права. Але навіть дієвих механізмів для втілення реальної конституційної реформи в країні не існує. Як не існує і довіри суспільства до влади. Саме тому до обговорення конституційних проблем необхідно залучити якомога більшу кількість експертів, представників усіх гілок влади, політичні партії, недержавні громадські організації, широкі кола українських громадян. Лише за таких умов Конституція може стати документальним затвердженням порозуміння між суспільством і державою, актом укладання політичної угоди між народом і владою.

Пропонуючи нашим читачам та експертам нову тему для обговорення, редакція «Діалог.UA» має на меті загальними зусиллями окреслити увесь комплекс проблем, які накопичилися довкола Основного закону України, оприлюднити пропозицій щодо їхнього вирішення, які існують у експертному співтоваристві. А в цілому – знайти відповідь на вічне питання – що робити? Що доцільніше – проводити корекцію вже існуючої, чи розпочати роботу над новою Конституцією країни? Що стоїть за спробами підмінити Конституцію коаліційними угодами, і як довго триватиме робота над найважливішим для країни правовим документом. Можливо, й нинішня Конституція небезнадійна – і її потрібно лише ретельно виконувати всім без винятку? Чи може справа зовсім не в Конституції, а в черговій спробі реваншу сил, які так і не змирилися з існуванням незалежної української держави? Статті й інтерв'ю, запропоновані "ДіалогUA", вже сьогодні обіцяють насичену й плідну дискусію на цю тему.

Відтак, «Конституції України – 10 років».

Свернуть


Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

„Альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни”

Пройшло десять років від прийняття Конституції 1996 року, текст якої багато експертів називали доволі вдалим. Чому, як Ви гадаєте, Конституцію вирішили зараз змінити? 

Наша Конституція була і є недосконалою, і навіть тоді у 1996 році її приймали як компромісний варіант між різними політичними силами, і тому деякі її положення були не достатньо добре прописані і виважені з точки зору відповідності наявним тоді політичним реаліям. Іще менше її текст відповідає тим політичним обставинам, які маємо зараз. Отже, існувала потреба модернізувати діючу Конституцію, внісши до неї деякі зміни, зокрема зміни, пов`язані із демократизацією політичної системи та наближенням її до потреб простого громадянина. Власне, тому й була ініційована політична реформа, яка мусила би залагодити конфліктні ситуації в політикумі та створити прозорі механізми громадянського контролю над владною. Проте, на мою думку, ця реформа була запізнілою, її треба було провести раніше.

Конституційну реформу все ж таки провели, і зараз залишається питання, чи вдасться довести її до логічного завершення, тобто запустити ті рішення, які вона пропонує. Зберігається також можливість перегляду рішення Верховної Ради і відміни реформи, і деякі політичні сили, що мають підтримку нинішньої влади, налаштовані на її ревізію. В той же час, існує і радикальна опозиція, котра прагне захистити цю політичну реформу за будь-яку ціну, тим самим призводячи до девальвації цієї реформи.

На жаль, українська партійна система виявилася неготовою до впровадження механізмів політичної реформи, оскільки політична культура наших партій залишає бажати кращого, а особисті конфлікти для них є значно вагомішими за конфлікти програм та світоглядів. Наша недавня виборча кампанія продемонструвала, що класичних політичних партій, тобто партій, які мають власну ідеологію, свою політичну програму, свої „дорожні карти” реалізації своїх обіцянок та проектів, нема. Натомість наші партії є вождистськими по своїй суті, орієнтованими на лідерів, на особистостей, і це не сприяє становленню громадянського суспільства та демократичних цінностей в країні.

Відповідно, маємо ситуацію, коли політична реформа, навіть якщо вона буде збережена і уникне ревізії, перебуватиме під постійним тиском збоку президента та пропрезидентських сил, і над нею висітиме „домоклів меч” перегляду. Отже, час від часу повертатимемось до ситуації, коли той, чи інший президент, або ж політик прагнутимуть паралізувати політреформу і повернути президентові всю повноту влади з тими авторитарними методами, які були характерні для Леоніда Кучми.

І все ж таки, чи на користь Україні ця політична реформа? Чи підвищить вона ефективність держуправління? 

На мою думку, політреформа однозначно корисна для України, оскільки вона веде до демократизації, до прозорої політичної системи, до громадянського контролю за владою. В той же час, питання реформи є палицею з двома кінцями: з одного боку, реформа необхідна для того, аби врятувати Україну від авторитаризму, а з іншого – партійна система виявилася нездатною повноцінно втілити в життя її здобутки. Однак, думаю, що з часом, після того, як реформа отримає грунт, тобто буде сформовано парламентську більшість, буде трансформовано Україну в парламентсько-президентську республіку із усіма її атрибутами (коаліцією, стійкою більшістю, урядом), після цього в українській політичній системі відбудуться позитивні зрушення.

А які мотиви, на Ваш, погляд, спонукали політиків ініціювати цю політреформу?

Політичні сили, які існували на той час в Україні, зрозуміли, що альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни, тому ця реформа стала певним інструментом по недопущенню розколу та розвалу. На мою думку, на той час цей інструмент спрацював, і Україна залишилася єдиною. Якби ж тоді цієї реформи не відбулося, то ми мали би ситуацію на межі громадянської війни. Водночас, реформа створила виклики для діючої влади, яка раніше була опозицією, і ця влада виявилася, на жаль, більш охочою до кучмістських методів управління країною, до авторитаризму, ніж навіть влада минула. Цей парадокс, думаю, зумовлює багато нинішніх українських політичних тенденцій.

Ви вже говорили про можливість відміни політреформи. Яка доля у такому разі спіткає нашу Конституцію? Чи не буде її переписано наново?

Я вважаю, що дійсно альтернативою політичної реформи є прийняття нової Конституції України, про що вже неодноразово говорилося з боку оточення президента, з боку провладної партії, що наголошувала на потребі розробки нового конституційного проекту. Отже, будуть спроби створити нову Конституцію, можливо і провести новий конституційний референдум, або провести нову Конституцію через Верховну Раду завдяки помаранчевій коаліції, або навіть створити нову коаліцію під конституційну реформу.

Якщо таке відбудеться, то я вважаю, що громадянське суспільство мусить чинити спротив ревізіям конституційної реформи і захистити парламентсько-президентську республіку як єдиний інструмент протидії поверненню до авторитаризму.

Бесіду вела Оксана Гриценко

 

 

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Стретович, председатель Христианско-демократического союза

Конституция, как священное животное ее нельзя трогать

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужна конституция республики

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Уже в 1999 году фракция компартии выступила за изменения в Конституцию Украины»

Олександр Северин, правовий радник Альянсу "Майдан", кандидат юридичних наук

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Олесь Доний, руководитель Центра исследований политических ценностей

Деструктивная роль Конституции

Олександр Синьоокий, заступник Голови Ради „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„У нас як була, так і залишається змішана форма правління”

Владимир Малинкович, политолог

Политреформа работает вовсю

Микола Яковина, експерт Інституту демократії ім. П.Орлика

Конституція 1996 року була оптимальним документом

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

“У питаннях конституціоналізму я великий консерватор”

Олександр Дергачов, політолог

„Знову маємо недосконалу Конституцію”

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Нужно менять не Конституцию, а правящую элиту

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Перспективы принятия новой Конституции выглядят туманными

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Наша Конституція справді потребує нагальних змін, але протилежних нині „продавлюваним”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешняя политическая система повышает уровень политической конкуренции»

Всеволод Речицкий, доцент кафедры конституционного права Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого (Харьков)

«Треть украинской Конституции носит сугубо декларативный характер»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления им. Горшенина

Новая Конституция даст населению лишь то, что оно сможет взять

Вадим Карасев, директор Института глобальных стратегий

Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

„Конституція 1996 року була занадто гарною для неусталеної української демократії”

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Україна перебуває на порозі державної кризи”

Александр Мучник, Президент института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

Родовая травма Конституции Украины

Денис Ковриженко, експерт „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

Алексей Плужников, правозащитник

«ВР предыдущего созыва нарушила права граждан, нарушила баланс сил, установленный Конституцией, и перебрала власть в свои руки»

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

Михаил Сирота, председатель Трудовой партии Украины, председатель Конституционной комиссии Верховной Рады в 1996 г.

Неадекватная Конституция

Петр Мартыненко, профессор, декан юридического факультета Международного Соломонова университета, в сентябре 1996 года указом Президента Украины назначен судьей Конституционного суда Украины

«Орган власти», «орган государства», «орган государственной власти»…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,110