В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Російською мовою

Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”. Притаманна для всього пострадянського простору відсутність відповідальності влади перед суспільством зле пожартувала над Україною. Розроблена на засадах кращих зразків європейського права, Конституція 1996 року, стала лише „мирною угодою” у конфлікті між окремими угрупованнями політичної еліти. А ціною цього миру став зміст Конституції, в якому відповіді на численні принципові питання були відкладені до „кращих часів”. Понад 50 конституційних законопроектів мали у майбутньому залатати діри в Основному законі, ухваленому в умовах жорсткого протистояння парламенту і президента, проте більшість з них не ухвалені й до сьогодні.

В Україні немає законів «Про Президента», «Про Кабінет міністрів» й низки інших законів, які регулюють роботу виконавчої влади. За відсутності цих законів, «конституційні порожнини» заповнювалися правилами та «понятіями», за якими конкретні чиновники визначали коло своїх прав і обов'язків, що відгукнулося найтяжчими наслідками для прав, свобод і добробуту громадян. Сьогодні, як і 10 років тому, основні політичні гравці все ще розглядають Конституцію через призму власних інтересів і перспектив, нехтуючи інтересами широкого загалу.

Шкода, але політична реформа 2004 року також не ставила на меті повернення правового життя країни у стабільне конституційне русло. Навпаки, вона, силами старої влади, внесла безліч протиріч у функціонування гілок влади нинішньої, штовхаючи країну до тривалої політичної кризи. У чинній редакції Конституція не сприяє знаходженню швидких та адекватних відповідей на болючі питання національної безпеки та територіальної цілісності країни, потреба у яких посилюються разом із загостренням політичної кризи.

Вже зараз очевидно, що Конституція України потребує принципових змін і доповнень, а вся конституційна система країни – нової правової культури, заснованої на принципах верховенстві права. Але навіть дієвих механізмів для втілення реальної конституційної реформи в країні не існує. Як не існує і довіри суспільства до влади. Саме тому до обговорення конституційних проблем необхідно залучити якомога більшу кількість експертів, представників усіх гілок влади, політичні партії, недержавні громадські організації, широкі кола українських громадян. Лише за таких умов Конституція може стати документальним затвердженням порозуміння між суспільством і державою, актом укладання політичної угоди між народом і владою.

Пропонуючи нашим читачам та експертам нову тему для обговорення, редакція «Діалог.UA» має на меті загальними зусиллями окреслити увесь комплекс проблем, які накопичилися довкола Основного закону України, оприлюднити пропозицій щодо їхнього вирішення, які існують у експертному співтоваристві. А в цілому – знайти відповідь на вічне питання – що робити? Що доцільніше – проводити корекцію вже існуючої, чи розпочати роботу над новою Конституцією країни? Що стоїть за спробами підмінити Конституцію коаліційними угодами, і як довго триватиме робота над найважливішим для країни правовим документом. Можливо, й нинішня Конституція небезнадійна – і її потрібно лише ретельно виконувати всім без винятку? Чи може справа зовсім не в Конституції, а в черговій спробі реваншу сил, які так і не змирилися з існуванням незалежної української держави? Статті й інтерв'ю, запропоновані "ДіалогUA", вже сьогодні обіцяють насичену й плідну дискусію на цю тему.

Відтак, «Конституції України – 10 років».

Свернуть


Ювілей Основного закону, на жаль, не сприймається в Україні як свято демократії. Ухвалена 10 років тому Конституція так і не стала повноцінною „суспільною угодою”, яка регулює правові стосунки між суспільством і владою, і була б обов'язковою до неухильного виконання усіма її „високими сторонами”.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму: Політична реформа – це пісок у коліщатка державного механізму

Олександр Северин, правовий радник Альянсу "Майдан", кандидат юридичних наук

Експерти Ради Європи позитивно оцінювали текст Конституції України від 1996 року. Чому ж тоді зараз її змінюють? Невже обставини життя держави так сильно змінилися за ці 10 років?

Як Ви знаєте, Конституцію вже змінили – змінили т.зв. "політичною реформою", себто Законом України № 2222-15 від 8 грудня 2004 року. Слід наголосити, що творці цього документу, напевно самі того не розуміючи, дали йому дуже точну назву – "політична реформа". Саме політична, адже вона є продуктом політичних підкилимних домовленостей, і не викликана жодною об'єктивною необхідністю, ба більше, абсолютно не узгоджена з інтересами суспільства і держави.

Тому зараз, якщо відволіктися від "доцільности", як її недолуго розуміють керівники політичних "корпорацій", а зважати на практичні потреби удосконалення правового регулювання суспільних відносин і державного механізму, потрібно вести мову лише про дві речі:

1. Подолання згубних наслідків прийняття "політреформи", що є можливим або шляхом її скасування Конституційним Судом України, або шляхом внесення до Конституції нових змін.

2. Удосконалення конституційних положень, котрі стосуються прав і свобод людини і громадянина. У цьому аспекті досконалости немає меж. Щоправда, не думаю, що вкрай контроверсійний і бізнес-орієнтований склад новообраної Верховної Ради буде на це здатен.

А які протиріччя виникли в нашій Конституції внаслідок політреформи?

Та їх маса. Скажу про головні. По-перше, імперативний мандат, котрий робить майже абсолютним вплив керівників фракцій і тих бізнесових кіл, що "спонсорують" відповідні фракції. На моє переконання, котре, думаю, буде свого часу підтверджено Конституційним Судом, передбачене Конституцією позбавлення депутатського мандату внаслідок "виходу з фракцїї" матиме місце і у випадку "виходу" внаслідок примусового виключення депутата-"дисидента". Відтак замість 450 народних депутатів ми матимемо вузьке коло фракційних бонз і, з іншого боку, повністю залежних від них "кнопкодавів".

По-друге, дуже ймовірним є виникнення протистояння між економічним блоком уряду, що має формуватися Верховною Радою і тими міністрами, яких призначатимуть за поданням Президента (міністр оборони, міністр внутрішніх справ, керівник служби безпеки, генеральний прокурор).

По-третє, доводиться констатувати штучність, неприродність майбутньої "коаліції", про що можемо говорити вже сьогодні. Під загрозою розпуску парламенту Президентом чи у разі практичної неспроможности Верховної Ради політичні сили вдаються і вдаватимуться до непрозорих угод і домовленостей, продиктованих не державними інтересами, а, знов-таки, доцільністю, а то і інстинктом депутатського самозбереження. Чи буде ефективною така коаліція, котру роздиратимуть внутрішні протиріччя? Чи буде ефективним уряд, сформований коаліцією сил, у яких немає між собою нічого спільного? Маю великі сумніви з цього приводу...

Слід констатувати, на жаль, що "політреформа" не зруйнувала традиційну схему постсовєтської владної системи: "Гроші – влада – гроші'- влада' – гроші".... ", а лише законсервувала її та, таким чином, загострила конфлікт між реальними потребами суспільного і державного поступу та бажанням "системних політиків" закріпитися біля влади заради забезпечення власних інтересів.

По-четверте, абсолютно невиправданим є, зважаючи як на внутрішні, так і на зовнішньополітичні чинники, послаблення президентської гілки влади.

З огляду на всі вищеназвані чинники, кілька місяців тому я , як громадянин України , подав до Конституційного Суду України конституційне звернення, наслідки розгляду якого (за умови, звичайно, якщо такий розгляд взагалі відбудеться) можуть бути несподіваними і неприємними для авторів "політреформи" від 8 грудня 2004 року.

То чи здатна буде політична реформа та подальше реформування Конституції підвищити ефективність держуправління? Чи може навпаки?

Про основні загрози, що несе "політреформа", я вже сказав. Для ефективности державного управління вона є абсолютно деструктивним чинником – «піском замість мастила у коліщатка державного механізму».

Тому, наразі я песиміст. Я не вірю, що політичні сили, котрі зараз отримали можливість творити для України закони, писатимуть ці закони дійсно для України, для нас з вами, а не для себе. Йдеться не тільки про суто меркантильні інтереси, а про вигідну для тих, хто зве себе "елітою", консервацію "системи", базованої не на праві, а на непрозорих для суспільства "домовленостях", котра забезпечує колообіг безвідповідальних політиків навколо державного керма.

Справжня конституційна реформа дійсно потрібна, але вона може стати тільки продуктом широкого суспільного діалогу. Навряд чи будь-яка з провідних політичних сил України реально зацікавлена в такому діалозі. Тому громадянське суспільство має взяти ініціятиву до власних рук, примушуючи владу до реально потрібної зараз реформи.

Отже, які інтереси насправді визначають дії політиків, котрі ставлять питання змін до Конституції?

Я переконаний (і напевно, все менше залишається таких, хто думає інакше, бо "хто має очі той бачить"), що інтереси політиків мають взагалі вельми опосередкований стосунок до дійсних інтересів суспільства в цілому і навіть до інтересів їх виборців (усвідомлених чи ні). Прикро це констатувати, але я не можу з упевненістю назвати у теперішньому складі Ради бодай декількох депутатів-ідеалістів, котрі би прагнули змін до Конституції заради Права як такого. Сподіваюся, що вони таки є.

Проте, проблема полягає не у справжніх інтересах політиків, а у тому, чи зможе громадянське суспільство (в принципі це те саме, що і нація – свідома своїх прав, свобод та інтересів спільнота вільних громадян, здатна до захисту цих прав, свобод та інтересів) змусити політиків керуватися саме інтересами суспільства, зокрема у питанні, що стосується внесення змін до Основного закону.

А які положення нинішньої Конституції не можна змінювати ні за яких обставин?

Удосконалювати можна все. Не сказав би, що юридична техніка навіть найкращих, найпрогресивніших норм Конституції, як то норм розділів I та II ("Загальні засади" та "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина") повністю відповідає духу конституційних норм. Але в цих нормах є дух права. А у зіпсованих "політреформою" нормах є тільки законсервоване беззаконня.

Тому дуже важливо скорегувати конституційні норми I та II розділів у бік посилення захисту людських та громадянських прав і свобод, відточити формулювання, розставити червоні прапорці для держави і її посадовців, що унеможливлювали би найгірше з беззаконь – сваволю влади. Але , на загал , це дуже правильні і необхідні статті, базовані на найкращих міжнародних взірцях. Вилучати їх чи вихолощувати є неприпустимим.

Тоді якою має бути філософія українського конституціоналізму? Які базові принципи повинні бути закладені в основу нашої Конституції?

Можливо, мої слова пролунають контроверсійно у час майже всезагального захоплення "європейською парламентською моделлю", але я переконаний, що оптимальною для України є модель президентської республіки, коли президент (глава держави) є водночас і керівником виконавчої влади. Зрештою, чинник Росії з її авторитарним устроєм неуникно вимагає від нас забезпечити можливість швидкого реагування, котре парламентська система з постсовєцько-клановим забарвленням забезпечити не в стані.

Окрім того, у нашій Конституції повинно бути втілено вічний правовий ідеал: свобода, справедливість і рівна міра першого та другого для всіх. Фактично це є гаслом Альянсу "Майдан" – "Вільна людина у вільній країні". Держава у свою чергу повинна виконувати лише роль відповідального менеджера на службі у громадянського суспільства.

( Автор послуговується орфографією 1928 року )

Бесіду вела Оксана Гриценко

 

 

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Владимир Стретович, председатель Христианско-демократического союза

Конституция, как священное животное ее нельзя трогать

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

Украине нужна конституция республики

Игорь Алексеев, народный депутат Украины, член фракции КПУ

«Уже в 1999 году фракция компартии выступила за изменения в Конституцию Украины»

Олесь Доний, руководитель Центра исследований политических ценностей

Деструктивная роль Конституции

Олександр Синьоокий, заступник Голови Ради „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„У нас як була, так і залишається змішана форма правління”

Владимир Малинкович, политолог

Политреформа работает вовсю

Микола Яковина, експерт Інституту демократії ім. П.Орлика

Конституція 1996 року була оптимальним документом

Антоніна Колодій, доктор політологічних наук, завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ

“У питаннях конституціоналізму я великий консерватор”

Олександр Дергачов, політолог

„Знову маємо недосконалу Конституцію”

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

„Альтернативою політреформі є конфлікт та розкол країни”

Юрий Романенко, директор аналитического центра «Стратагема»

Нужно менять не Конституцию, а правящую элиту

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Перспективы принятия новой Конституции выглядят туманными

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Наша Конституція справді потребує нагальних змін, але протилежних нині „продавлюваним”

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Нынешняя политическая система повышает уровень политической конкуренции»

Всеволод Речицкий, доцент кафедры конституционного права Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого (Харьков)

«Треть украинской Конституции носит сугубо декларативный характер»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления им. Горшенина

Новая Конституция даст населению лишь то, что оно сможет взять

Вадим Карасев, директор Института глобальных стратегий

Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

„Конституція 1996 року була занадто гарною для неусталеної української демократії”

Костянтин Матвієнко, корпорація „Гардарика”

„Україна перебуває на порозі державної кризи”

Александр Мучник, Президент института демократии и прав человека, заслуженный юрист Украины

Родовая травма Конституции Украины

Денис Ковриженко, експерт „Лабораторії законодавчих ініціатив”

„Необхідно іще більше обмежити вплив президента на діяльність органів виконавчої влади”

Алексей Плужников, правозащитник

«ВР предыдущего созыва нарушила права граждан, нарушила баланс сил, установленный Конституцией, и перебрала власть в свои руки»

Віктор Тимощук, голова Центру політико-правових реформ

„Конституцію зробили заручницею політичних процесів”

Михаил Сирота, председатель Трудовой партии Украины, председатель Конституционной комиссии Верховной Рады в 1996 г.

Неадекватная Конституция

Петр Мартыненко, профессор, декан юридического факультета Международного Соломонова университета, в сентябре 1996 года указом Президента Украины назначен судьей Конституционного суда Украины

«Орган власти», «орган государства», «орган государственной власти»…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,155