В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Вважається, що рівень корупції почав різко зростати в усіх посткомуністичних країнах у порівнянні з часами розвиненого соціалізму. В Україні неофіційні «правила гри» давно вже домінують над державними інституціями, а систематична політична корупція на найвищому рівні створила прихований політичний режим, що конфліктує з конституційною діяльністю державних інститутів. Дослідники Світового Банку навіть запровадили новий термін – «захоплення держави», – щоб вказувати на незаконне перепідпорядкування держави через тіньові, непрозорі канали приватним інтересам чиновників.

Існує універсальне пояснення хронічних невдач у реформуванні будь-чого в нашій країні: корупція. Кравчук, йдучи в президенти, обіцяв боротися з корупцією - як наслідок - „червоні директори”. Кучма - „олігархи”. 23 січня 2005 року, виступаючи на Майдані Незалежності, новообраний президент Віктор Ющенко сказав: «Ми створимо систему влади, яка буде чесною по відношенню до людей. Ніхто не даватиме і не братиме хабарів». Проте, все залишилося без змін... Навіть більше, за часів президентства Ющенка у корупції з'явилися нові означення – куми, любі друзі... А „віз реформ” стоїть і нині там...

Корупція внутрішньо все більше притаманна українській системі державного управління, яка сформувалася за роки незалежності. В деяких завуальованих формах вона узаконена і, звичайно, підтримується деформованою мораллю суспільства, яке сприймає корупцію як частину «правил гри», за якими воно існує. Дискредитуючи саму мету створення суспільних інститутів і громадянського суспільства в цілому, корупція підриває ефективне управління й демократію і в свідомості громадян.

Останнім часом корупція розповсюдилася не тільки на державний апарат, але й на систему політичних партій. В нашій країні фактично найбільш корумпованими стали партії, які відіграють все більшу роль у державі. Вони корумповані як на рівні вищого керівництва, так і на рівні середньої ланки. Це виявляється у продажу місць у виборчому списку, посад у державних структурах. Найнебезпечнішим та найдорожчим у політичному сенсі стала купівля-продаж результатів парламентських виборів, адже у великій політиці кожен куплений голос виборця на п'ять років деформує та фальсифікує конфігурацію влади, а кожен куплений політик – дезорієнтує загальний курс держави. І хоча більшість політиків усвідомлює, що подібна система прискорює процес самознищення і економіки, і політики, і державного управління, але не може стримати свій корупційний апетит, імунітету до наслідків якого українське суспільство досі не набуло. На жаль, з тим рівнем політичної еліти, яка є зараз, побороти корупцію неможливо, оскільки партії і окремі політики відрізняються лише гаслами, а не своєю суттю.

Зловживання владою та корупція заслуговують на дуже пильну увагу не через їхнє поширення і навіть не через відчуття безпорадності перед їхніми могутніми можливостями. Скоріше, дослідників веде відчуття, що ті суспільні відносини, які складалися впродовж 15 років незалежності України зазнали значної корозії, а суспільний консенсус готовий розпастися на порох. За деякими оцінками на хабарі витрачають кошти, які перевищують державний бюджет у кілька разів. Але в той час, коли літні люди в пострадянських країнах з тривогою наголошують, що корупція значно посилилась, їхні діти та онуки схильні брати участь у корупційній діяльності з будь-якого приводу – молодь засвоїла культуру корупції і вважає її звичайним явищем.

При цьому корупція підриває засади, на яких будуються демократичні режими, такі як влада закону, вільна і чесна конкуренція на виборах, відповідальне представницьке управління. Водночас корупція, як і діяльність в тіньовому секторі економіки, є цілком раціональною відповіддю на економічні репресії держави та на відсутність в країні економічних свобод. Адже відомо, що коли зникає економічна свобода, настають часи розквіту корупції. За статистикою, рівень моральності (на противагу корумпованості) в економічно вільних країнах в середньому вчетверо вищий, ніж в країнах де вільна економіка відсутня, і майже на 60% вищий, ніж у переважно вільних економіках.

За тотальної влади напівкримінальної і просто кримінальної олігархії, пересічний українець продовжує вимушено користуватися традиційною корупцією як засобом збереження “народної тіньової економіки”. Саме на тіньовій економіці поступово постав український середній клас, вона формує реальні споживчі ціни в країні. Експерти вважають, що саме завдяки корупції населення багатьох країн пострадянського простору, держав Латинської Америки змогло забезпечити собі гідне економічне існування в умовах колосальної відсталості та неефективності механізмів державного управління, а економічний прогрес відбувається в цих країнах завдяки тому, що за допомогою корупційних механізмів економіка захищається від хижацьких амбіцій державних чиновників.

Помітно підсилюється корупція і тіньовий сектор економіки в країнах, де погано виконуються закони. Це одна з найбільш серйозних проблем, які сьогодні постали перед усім світом. Те, наскільки готова українська еліта не на словах, а на ділі вести боротьбу з корупцією має стати головним показником зміцнення не лише законності і демократії, але й ринкової економіки країни. І справа ця повинна стати дійсно всенародною.

На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Про це явище треба говорити, писати, вивчати, його потрібно знати в усіх проявах. Тому «Діалог.UA» запрошує всіх своїх прихильників до обговорення теми корупції в Україні.

Свернуть

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Основная проблема - юридическая неграмотность населения

13 сен 2006 года
Основная проблема - юридическая неграмотность населения: Основная проблема - юридическая неграмотность населения

Наталья Кожевина, член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины, председатель профсоюза «Єднання»

Чем, по-вашему, является коррупция на Украине - ее, так сказать, родимые пятна и особые приметы?

В первую очередь коррупция в Украине - продукт переходного периода, периода накопления капитала, когда те, кто имеет доступ к бюджетным средствам, все вопросы решают через выбивание денег, в первую очередь - из мелкого бизнеса.

Наш профсоюз был создан в середине 1990-х годов. Могу с уверенностью говорить, что в Украине всегда существовало пренебрежение к малому бизнесу. Через крупный бизнес идут откаты, процветает завуалированный и грязный процесс становления богатых дельцов вокруг рынков. Схема такая - возникает некая структура «Х», которая предлагает предпринимателям, работающим на рынке, вложить по 500 долларов «в развитие», потом она оприходует их места и продает их уже структуре «У». Та входит в отношения с властями, собирает дополнительные деньги - «напишите расписку, что вы дарите эти деньги». И вот уже с торгующего берут по 3600 долларов «на обустройство павильонов». Потом предпринимателям предлагают заключить договор - но даже не на год, а всего на три месяца. Потом структура Игрек продает рынок новому хозяину, чаще всего какому-нибудь депутату, и такой процесс идет по всей стране. Попытки сопротивления, как правило, ни к чему не приводят - людей запугивают.

Все очень надеялись на Оранжевую революцию, вы знаете, как ее поддержал малый бизнес. Конечно, серьезные и глубокие перемены не могут пройти быстро. Должна придти новая команда.

В свое время мы предложили закон о борьбе с коррупцией, довольно жесткий, его приняли, но выхолостили. Должен быть принят новый, более жесткий закон о борьбе с коррупцией, который бы вводил запрет занимать административные должности для чиновников, попавшихся на коррупционных действиях.

Коррупция в Украине - это системный элемент машины власти, или ее порок, который можно при желании исправить?

Безусловно, это системный элемент. Сейчас коррупция в Украине процветает. Приведу пример. У нас есть пансионат в Одесской области, так там милиция выбила себе побережье длиной в пять километров, и огородила его бетонным забором, отрезав от моря несколько пансионатов. Министр Луценко сказал - мои сотрудники должны отдыхать, и все. Дошло до того, что там стало размывать побережье, и если бы директора пансионатов не вмешались, их бы со временем просто смыло.

Но за то, что стали сопротивляться чиновничьему произволу, одному пансионату сожгли несколько домиков. Скандал разразился изрядный - и какие последствия для местных чиновников? Никаких. Голова райрады так и осталась на месте. Так это директора, они объединились и оказали сопротивление. А что делают бизнесмены? Они не хотят ни бороться, ни деньги во что-то вкладывать. Им это не по силам. Даже самого незначительного чиновника очень трудно одолеть - говорю это со знанием дела. В итоге те, кто борется, теряют работу и потом ходят, проклиная профсоюз.

Меры по борьбе с коррупцией необходимы - в первую очередь новое законодательство, нужно повысить зарплаты работников милиции, чтобы они не зарабатывали себе на жизнь, выколачивая деньги из мелкого бизнеса. Однако также необходимо и повысить юридическую грамотность населения. Лишь единицы из бизнесменов защищают себя юридически, большинство предпочитают идти по накатанной дорожке - платить.

Дорожка это порочная и ни к чему хорошему не приводит. Сначала они платят по мизеру, потом все больше и больше, пока уже не могут заплатить - и вылетают из бизнеса. Недавно к нам обратился один довольно влиятельный бизнесмен, на которого наехали. Но наш профсоюз - это легальная структура, и бороться с произволом мы можем только законными путями, что мы и предложили. И какова реакция? Наш бизнесмен предпочел «не поднимать шума».

Правда, скромные успехи у нас все же есть. Нам удалось выбить известный указ президента Кучмы об упрощенном налогообложении, потому что провести соответствующий закон через парламент не могли. С Леонидом Даниловичем у нас были прекрасные отношения, но например, всем известный господин Терехин всегда был против такого указа. А причина в том, что люди не желают видеть разницу между крупным бизнесом и мелким.

Есть данные, по которым средний бизнесмен в России, например, тратит на взятки порядка 10% своих доходов. Какова ситуация в Украине?

На взятки уходит примерно столько же - порядка 10%. И то если не считать поборы, - когда в налоговой администрации заставляют подписываться на все их журналы, газеты и прочее. Зарегулированность здесь страшная. Если раньше было работать непросто, то теперь, с введением процедуры «единого окна» регистрации и лицензирования процедура усложнилась раз в десять.

И это система. Какие денежные мешки пошли в парламент, в советы всех уровней? И это даже после отмены депутатской неприкосновенности. Если раньше основным мотивом был «распил» государственного имущества, то сейчас - передел имущества. И в БЮТ, и в НСНУ много людей из «старой гвардии» Кучмы, они знают вкус коррупции, знают, как делать деньги, имея власть. Они кинули деньги в политику - и вернулись во власть.

В чем секрет такой живучести коррупционных отношений в Украине? Не угрожает ли этот процесс самой украинской государственности?

Пока что воли бороться с коррупционной системой я не вижу - внизу люди запуганы, а наверху понимают, что они всего лишь временщики. На востоке Украины советы находятся в руках Партии Регионов, и чиновники чувствуют себя неуверенно, на западе у них тоже нет никакой уверенности, особенно после создания новой коалиции.

К сожалению, люди ничему не учатся, не хотят действовать по закону. Но без воли людей ничего не изменится. Борьба эта небезнадежна, но очень сложна. Так, я знаю руководителей нескольких предприятий, которые не пошли на подкуп. Их зажимали, запугивали, но со временем все же стали считаться с ними. Основная проблема у нас даже не в законах, а в отсутствии контроля, юридической безграмотности населения. Оно не сопротивляется коррупционному давлению. В России сопротивления больше. Если бы критически важная часть бизнеса захотела упорядочить свои отношения с властями, тогда мы могли бы начать слом сложившейся коррупционной культуры.

Конечно, многое зависит от новой «бильшости». Сейчас понемногу улучшается инвестиционный климат, и как бы то ни было, но есть надежда, что ближайшие три года - если они пройдут без внеочередных выборов, дадут толчок и для борьбы с коррупцией, и для перемен к лучшему.

Записал Андрей Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«В нашей стране борьба с коррупцией стала увлекательным занятием для политиков»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Самі громадяни не зможуть справитися з корупцією, якщо активну роботу не почне сама держава”

Сергій Герасимчук, директор міжнародних програм Групи стратегічних та безпекових студій

«Те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист»

Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ

«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Для нашей коррупции характерно отсутствие застенчивости»

Віктор Мандибура, доктор економічних наук, професор

«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Борьба с коррупцией требует дееспособного государства

Володимир Рябошлик, заступник Міністра економіки у відставці

«Через корупцію у суспільстві втрачаються цінності та орієнтири»

Игорь Макаренко, директор Института эволюционной экономики

«Языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

Юрий Зущик, автор книги «Лоббизм в Украине»

«С дорогой справляются не самые достойные»

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, головний координатор з підготовки проекту Концепції боротьби з корупцією Міністерства юстиції України

«Корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти»

Симон Кордонский, российский социолог, культуролог

«Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Коррупция в Украине пронизала все сферы общества, но…

Лесь Доній, політолог

Найбільш корумпованими в Україні є партії

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,058