В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Вважається, що рівень корупції почав різко зростати в усіх посткомуністичних країнах у порівнянні з часами розвиненого соціалізму. В Україні неофіційні «правила гри» давно вже домінують над державними інституціями, а систематична політична корупція на найвищому рівні створила прихований політичний режим, що конфліктує з конституційною діяльністю державних інститутів. Дослідники Світового Банку навіть запровадили новий термін – «захоплення держави», – щоб вказувати на незаконне перепідпорядкування держави через тіньові, непрозорі канали приватним інтересам чиновників.

Існує універсальне пояснення хронічних невдач у реформуванні будь-чого в нашій країні: корупція. Кравчук, йдучи в президенти, обіцяв боротися з корупцією - як наслідок - „червоні директори”. Кучма - „олігархи”. 23 січня 2005 року, виступаючи на Майдані Незалежності, новообраний президент Віктор Ющенко сказав: «Ми створимо систему влади, яка буде чесною по відношенню до людей. Ніхто не даватиме і не братиме хабарів». Проте, все залишилося без змін... Навіть більше, за часів президентства Ющенка у корупції з'явилися нові означення – куми, любі друзі... А „віз реформ” стоїть і нині там...

Корупція внутрішньо все більше притаманна українській системі державного управління, яка сформувалася за роки незалежності. В деяких завуальованих формах вона узаконена і, звичайно, підтримується деформованою мораллю суспільства, яке сприймає корупцію як частину «правил гри», за якими воно існує. Дискредитуючи саму мету створення суспільних інститутів і громадянського суспільства в цілому, корупція підриває ефективне управління й демократію і в свідомості громадян.

Останнім часом корупція розповсюдилася не тільки на державний апарат, але й на систему політичних партій. В нашій країні фактично найбільш корумпованими стали партії, які відіграють все більшу роль у державі. Вони корумповані як на рівні вищого керівництва, так і на рівні середньої ланки. Це виявляється у продажу місць у виборчому списку, посад у державних структурах. Найнебезпечнішим та найдорожчим у політичному сенсі стала купівля-продаж результатів парламентських виборів, адже у великій політиці кожен куплений голос виборця на п'ять років деформує та фальсифікує конфігурацію влади, а кожен куплений політик – дезорієнтує загальний курс держави. І хоча більшість політиків усвідомлює, що подібна система прискорює процес самознищення і економіки, і політики, і державного управління, але не може стримати свій корупційний апетит, імунітету до наслідків якого українське суспільство досі не набуло. На жаль, з тим рівнем політичної еліти, яка є зараз, побороти корупцію неможливо, оскільки партії і окремі політики відрізняються лише гаслами, а не своєю суттю.

Зловживання владою та корупція заслуговують на дуже пильну увагу не через їхнє поширення і навіть не через відчуття безпорадності перед їхніми могутніми можливостями. Скоріше, дослідників веде відчуття, що ті суспільні відносини, які складалися впродовж 15 років незалежності України зазнали значної корозії, а суспільний консенсус готовий розпастися на порох. За деякими оцінками на хабарі витрачають кошти, які перевищують державний бюджет у кілька разів. Але в той час, коли літні люди в пострадянських країнах з тривогою наголошують, що корупція значно посилилась, їхні діти та онуки схильні брати участь у корупційній діяльності з будь-якого приводу – молодь засвоїла культуру корупції і вважає її звичайним явищем.

При цьому корупція підриває засади, на яких будуються демократичні режими, такі як влада закону, вільна і чесна конкуренція на виборах, відповідальне представницьке управління. Водночас корупція, як і діяльність в тіньовому секторі економіки, є цілком раціональною відповіддю на економічні репресії держави та на відсутність в країні економічних свобод. Адже відомо, що коли зникає економічна свобода, настають часи розквіту корупції. За статистикою, рівень моральності (на противагу корумпованості) в економічно вільних країнах в середньому вчетверо вищий, ніж в країнах де вільна економіка відсутня, і майже на 60% вищий, ніж у переважно вільних економіках.

За тотальної влади напівкримінальної і просто кримінальної олігархії, пересічний українець продовжує вимушено користуватися традиційною корупцією як засобом збереження “народної тіньової економіки”. Саме на тіньовій економіці поступово постав український середній клас, вона формує реальні споживчі ціни в країні. Експерти вважають, що саме завдяки корупції населення багатьох країн пострадянського простору, держав Латинської Америки змогло забезпечити собі гідне економічне існування в умовах колосальної відсталості та неефективності механізмів державного управління, а економічний прогрес відбувається в цих країнах завдяки тому, що за допомогою корупційних механізмів економіка захищається від хижацьких амбіцій державних чиновників.

Помітно підсилюється корупція і тіньовий сектор економіки в країнах, де погано виконуються закони. Це одна з найбільш серйозних проблем, які сьогодні постали перед усім світом. Те, наскільки готова українська еліта не на словах, а на ділі вести боротьбу з корупцією має стати головним показником зміцнення не лише законності і демократії, але й ринкової економіки країни. І справа ця повинна стати дійсно всенародною.

На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Про це явище треба говорити, писати, вивчати, його потрібно знати в усіх проявах. Тому «Діалог.UA» запрошує всіх своїх прихильників до обговорення теми корупції в Україні.

Свернуть

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

14 сен 2006 года
«Языческая природа  нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»: «Языческая природа  нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

Игорь Макаренко, директор Института эволюционной экономики

Каковы, на Ваш взгляд, основные причины коррупции (низкая зарплата госслужащих, "дыры" в законодательстве, бездействие антикоррупционых органов, др.)?

Корней коррупции у нас в Украине, на мой взгляд, достаточно много. Я их, без претензий на полноту изложения, разделил бы на три группы:

- исторические;

- институциональные;

- экономические.

Что Вы имеете в виду?

Во-первых, исторически украинская цивилизация более древняя, нежели, скажем, западноевропейская, ее становление в большей мере связано с подъемом греческой цивилизации. Период же становления европейской цивилизации пришелся на подъем и закат латинской (римской) цивилизации. Исторический период, на мой взгляд, имеет то значение, в какой степени он касается становления и развития христианства. Для «греческого» периода, более характерным институциональным полем является язычество, где, как известно, система ценностей в вертикали «жизнь человека - собственность -интеллектуальная собственность» не была такой актуальной, как для христианства.

Во-вторых, культура Киевской Руси коснулась христианского институционального поля значительно позднее Западной Европы, христианство к ней пришло извне, диффузионно, а не было сгенерировано изнутри, не выстрадано, как в Европе. В какой степени институциональные основы оставляют глубокий след в подсознании человека, в социальной и исторической памяти народа, в такой степени языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества. Мне кажется, что именно характер возникновения и проникновения в общественные отношения Христианства - этой эпохальной Инновации - наложил отпечаток на европейские, в том числе и украинские, архетипы. Кроме того, нельзя исключать и еще недавно действовавшие институциональные корни тоталитаризма.

В-третьих, экономические предпосылки. Рассмотрим исторический пример структурирования западноевропейского общества. Для его институциональной среды (европейской) более характерным является акцент на формировании гражданского общества. Помощь, человеку, ищущему свое место в обществе, породило институт меценатства, свобода человека, основанная не только на идее, сколько на свободе выбора, в основе которого лежит свобода финансового выбора. Однако, причины меценатства следует искать не только в благородстве, но и в экономической целесообразности, ведь дешевле помочь человеку найти свое место в обществе через гражданское общество, нежели бороться с ним, с вооруженным на торговых путях. Возможна ли была такая институциональная благородная инициатива, будь она не поддержана Христианством? Скорее всего - нет.

Отсюда - бюджеты самоуправления, право быть свободным - Магдебургское право, Швабское и Дрезденское зеркало и т.д. Честность, закрепляющая все это - иерархия и честь.

Но это относится к западным обществам. А что у нас?

У нас в Украине (и, кстати, в России) картина прямо противоположная. У нас, к сожалению, не существует свободы самоопределения в формате европейского гражданского общества: нет денег - нет свободы, а отсюда и нет свободы маневра финансами. Отсюда - бедность, порождающая новую бедность и коррупцию. В этих иных институциональных условиях получение денег общественной организацией (в отсутствие христианских основ чести) вовсе не обозначает обязательное использование их для достижения мощи (для языческого менталитета - нонсенс), эквивалентной созданию основ Магдебургского права. Тот же конкурс с получением званий «Человек года», который ни разу не сопровождался у нас в Украине перечислением заслуг номинанта в части создания института меценатства - поддержки молодежи, институтов и т.д. Но зато «человек князя» в полном соответствии с языческой логикой должен крепить «дружину князя». Так что сбор средств на укрепление его (князя) мощи для будущих баталий (в современных условиях - политических) - «благородное дело». Какая уж тут «коррупция»?

Получается, что украинская коррупция происходит от языческого менталитета нашего общества?

Именно. В постязыческом пространстве гражданское общество не формируется, общество в целом на его основе (гражданского общества) не структурируется. В этой среде, чтобы выжить, нужно прижаться к вертикали, построенной каким-либо «князем» и чем лучше вы себя «при князе» зарекомендовали, тем больше вы его обязаны «поддержать». Отсюда принципиально по-разному распределяются потоки денег и информации. В гражданском обществе деньги идут сверху вниз, а информация снизу вверх (какие проблемы нужно решить правителям, чтобы общество стало более слаженным). В языческо-тоталитарном - наоборот - деньги снизу вверх (для укрепления позиций «князя»), а информация сверху вниз (что должна делать «дружина» для своего дальнейшего укрепления).

Тогда, как можно бороться с коррупцией в нашем обществе?

В решении этой триединой проблемы коррупции исторически-институционально-экономической, как мне кажется, нет иных альтернатив, нежели стремление к европейским ценностям, основанным на Христианстве. Путь не простой, но курс, однажды взятый на европейскую интеграцию, на принятие европейских ценностей верный и все мы его должны поддержать.

Беседовала Оксана Гриценко

 

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«В нашей стране борьба с коррупцией стала увлекательным занятием для политиков»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Самі громадяни не зможуть справитися з корупцією, якщо активну роботу не почне сама держава”

Сергій Герасимчук, директор міжнародних програм Групи стратегічних та безпекових студій

«Те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист»

Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ

«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Для нашей коррупции характерно отсутствие застенчивости»

Віктор Мандибура, доктор економічних наук, професор

«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Борьба с коррупцией требует дееспособного государства

Володимир Рябошлик, заступник Міністра економіки у відставці

«Через корупцію у суспільстві втрачаються цінності та орієнтири»

Наталья Кожевина, член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины, председатель профсоюза «Єднання»

Основная проблема - юридическая неграмотность населения

Юрий Зущик, автор книги «Лоббизм в Украине»

«С дорогой справляются не самые достойные»

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, головний координатор з підготовки проекту Концепції боротьби з корупцією Міністерства юстиції України

«Корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти»

Симон Кордонский, российский социолог, культуролог

«Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Коррупция в Украине пронизала все сферы общества, но…

Лесь Доній, політолог

Найбільш корумпованими в Україні є партії

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,048