В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Вважається, що рівень корупції почав різко зростати в усіх посткомуністичних країнах у порівнянні з часами розвиненого соціалізму. В Україні неофіційні «правила гри» давно вже домінують над державними інституціями, а систематична політична корупція на найвищому рівні створила прихований політичний режим, що конфліктує з конституційною діяльністю державних інститутів. Дослідники Світового Банку навіть запровадили новий термін – «захоплення держави», – щоб вказувати на незаконне перепідпорядкування держави через тіньові, непрозорі канали приватним інтересам чиновників.

Існує універсальне пояснення хронічних невдач у реформуванні будь-чого в нашій країні: корупція. Кравчук, йдучи в президенти, обіцяв боротися з корупцією - як наслідок - „червоні директори”. Кучма - „олігархи”. 23 січня 2005 року, виступаючи на Майдані Незалежності, новообраний президент Віктор Ющенко сказав: «Ми створимо систему влади, яка буде чесною по відношенню до людей. Ніхто не даватиме і не братиме хабарів». Проте, все залишилося без змін... Навіть більше, за часів президентства Ющенка у корупції з'явилися нові означення – куми, любі друзі... А „віз реформ” стоїть і нині там...

Корупція внутрішньо все більше притаманна українській системі державного управління, яка сформувалася за роки незалежності. В деяких завуальованих формах вона узаконена і, звичайно, підтримується деформованою мораллю суспільства, яке сприймає корупцію як частину «правил гри», за якими воно існує. Дискредитуючи саму мету створення суспільних інститутів і громадянського суспільства в цілому, корупція підриває ефективне управління й демократію і в свідомості громадян.

Останнім часом корупція розповсюдилася не тільки на державний апарат, але й на систему політичних партій. В нашій країні фактично найбільш корумпованими стали партії, які відіграють все більшу роль у державі. Вони корумповані як на рівні вищого керівництва, так і на рівні середньої ланки. Це виявляється у продажу місць у виборчому списку, посад у державних структурах. Найнебезпечнішим та найдорожчим у політичному сенсі стала купівля-продаж результатів парламентських виборів, адже у великій політиці кожен куплений голос виборця на п'ять років деформує та фальсифікує конфігурацію влади, а кожен куплений політик – дезорієнтує загальний курс держави. І хоча більшість політиків усвідомлює, що подібна система прискорює процес самознищення і економіки, і політики, і державного управління, але не може стримати свій корупційний апетит, імунітету до наслідків якого українське суспільство досі не набуло. На жаль, з тим рівнем політичної еліти, яка є зараз, побороти корупцію неможливо, оскільки партії і окремі політики відрізняються лише гаслами, а не своєю суттю.

Зловживання владою та корупція заслуговують на дуже пильну увагу не через їхнє поширення і навіть не через відчуття безпорадності перед їхніми могутніми можливостями. Скоріше, дослідників веде відчуття, що ті суспільні відносини, які складалися впродовж 15 років незалежності України зазнали значної корозії, а суспільний консенсус готовий розпастися на порох. За деякими оцінками на хабарі витрачають кошти, які перевищують державний бюджет у кілька разів. Але в той час, коли літні люди в пострадянських країнах з тривогою наголошують, що корупція значно посилилась, їхні діти та онуки схильні брати участь у корупційній діяльності з будь-якого приводу – молодь засвоїла культуру корупції і вважає її звичайним явищем.

При цьому корупція підриває засади, на яких будуються демократичні режими, такі як влада закону, вільна і чесна конкуренція на виборах, відповідальне представницьке управління. Водночас корупція, як і діяльність в тіньовому секторі економіки, є цілком раціональною відповіддю на економічні репресії держави та на відсутність в країні економічних свобод. Адже відомо, що коли зникає економічна свобода, настають часи розквіту корупції. За статистикою, рівень моральності (на противагу корумпованості) в економічно вільних країнах в середньому вчетверо вищий, ніж в країнах де вільна економіка відсутня, і майже на 60% вищий, ніж у переважно вільних економіках.

За тотальної влади напівкримінальної і просто кримінальної олігархії, пересічний українець продовжує вимушено користуватися традиційною корупцією як засобом збереження “народної тіньової економіки”. Саме на тіньовій економіці поступово постав український середній клас, вона формує реальні споживчі ціни в країні. Експерти вважають, що саме завдяки корупції населення багатьох країн пострадянського простору, держав Латинської Америки змогло забезпечити собі гідне економічне існування в умовах колосальної відсталості та неефективності механізмів державного управління, а економічний прогрес відбувається в цих країнах завдяки тому, що за допомогою корупційних механізмів економіка захищається від хижацьких амбіцій державних чиновників.

Помітно підсилюється корупція і тіньовий сектор економіки в країнах, де погано виконуються закони. Це одна з найбільш серйозних проблем, які сьогодні постали перед усім світом. Те, наскільки готова українська еліта не на словах, а на ділі вести боротьбу з корупцією має стати головним показником зміцнення не лише законності і демократії, але й ринкової економіки країни. І справа ця повинна стати дійсно всенародною.

На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Про це явище треба говорити, писати, вивчати, його потрібно знати в усіх проявах. Тому «Діалог.UA» запрошує всіх своїх прихильників до обговорення теми корупції в Україні.

Свернуть

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

22 сен 2006 года
«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»: «Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

Віктор Мандибура, доктор економічних наук, професор

Україна, на жаль, найчастіше посідає останні місця в різноманітних міжнародних рейтингах. Однак, в рейтингах рівня корупції ми «на висоті». Як так склалося, що наша держава стала однією із найкорумпованіших у світі?

При розбудові ринкової економіки ми, на жаль, пішли шляхом формалізації, а не глибинних якісних зрушень та переймання світового досвіду. Чи можна повністю подолати корупцію? Ні. Проте, можна максимально ускладнити крадіжку, тобто корупційну діяльність.

Свідчення корупції можемо побачити на кожному кроці. У Києві кількість дорогих автомобілів значно більша, ніж у європейських столицях. При цьому, за статистикою у нас лише 20 % населення мають середньомісячні прибутки, які перевищують 200 доларів на місяць. Тоді, звідки у Києві 630 тис. автомобілів, половина з яких - коштовні марки, і чому щороку населення України купує на суму понад 2 млрд. доларів коштовних автомобілів, таку ж суму витрачає на їх обслуговування, а також вивозить 2-3 млрд. доларів у вигляді туристичних подорожей за кордон та витрат на відпочинок, і при цьому купує нерухомість за кордоном, включаючи земельні ділянки на суми, облік яких провести практично неможливо?

На Заході такі речі неможливі, адже там контролюються грошові потоки фізичних осіб. До того ж, там неможливо списувати на виробництво своє особисте споживання. У Києві із 300 тис. коштовних автомобілів приблизно 200 тис. утримуються за рахунок фірм, тобто кошти, що витрачають на їх утримання, включають до калькуляції витрат виробництва. У той же час у Конгресі та Сенаті США лише 2-3 службових автомобілі представницького класу, а всі чиновники їздять на власному автотранспорті, що для нас виглядає дуже дивним.

То яким чином можна боротися з корупцією в наших умовах?

Говорять про те, що коли платити чиновникові більше, то він перестане брати хабарі. Як на мене, це байка. Ніхто не бере гроші на купівлю предметів першої необхідності (їжу, одяг), шляхом корупції купують коштовні речі та нерухомість. І якщо на Заході купівлю таких речей суворо контролюють, то у нас такого нема.

Об'єктом корупції зазвичай є гроші. І цивілізовані країни Заходу, борючись із корупцією шляхом максимального обмеження обігу готівки і можливості робити значні придбання за неї. І якщо, наприклад, в Канаді відбувається трансферт у 5 тисяч канадійських доларів, то про це стає відомо спеціальним органам, котрі вибірково роблять контроль джерел походження цих коштів. Саме тому у Оттаві не побачиш і десятої долі тих коштовних автомобілів, що їздять вулицями Києва.

Я вважаю, що навіть просте абсолютне копіювання моделі Сполучених Штатів щодо створення організаційно-фінансових та економіко-правових механізмів подолання організованої злочинності змогло би обмежити корупцію впродовж 2-3 років на 90 %. Проте, для цього потрібна державницька воля, в основі якої лежатимуть інтереси України та запровадження низки заходів. По-перше, ввести наявність лише одного економічного паспорта (тобто щоби фізична особа мала не більше одного банківського рахунку, або щоби решта рахунків кореспондувалися з базовим). Єдиним джерелом поповнення банківського рахунку повинно бути перерахування особі грошей, які становлять прибуток особи, за місцем її роботи, або ж за місцем отримання доходів, це по-друге. І все це має робитися виключно у неготівковій формі, тобто фізична особа має бути позбавлена права покласти на свій рахунок жодну гривню готівки, або іноземної валюти. По-третє, якщо особа витрачає більше, ніж отримує та декларує, то варто скасувати рудиментарний принцип невинуватості у сфері підтвердження легітимності місця отримання доходів (так як це поширено в країнах цивілізованого Заходу, де ніхто не волає «це вам не 37-й рік»), тобто людина повинна довести, звідки у неї беруться додаткові доходи понад тих, про які вона заявляє.

То чим же відрізняється корупція від звичайного хабарництва?

Корупція являє собою системно організоване хабарництво. Необхідно нагадати, що собою являє хабар (або зрив, побори, підношення, принос, могорич). Це є плата або подарунок службовій особі, що робиться з метою уникнення законного утиску, або підкуп посадовця для здійснення протиправних дій. Об'єктом корупції є хабар, який потім диференціюється, множиться і, тим самим, живить всю корупційну систему. У нас, на жаль, ведуть боротьбу із хабарниками-одинаками, здають «піхоту» і «сміливців», які починають брати поза корупційною системою. Сама ж система існує завдяки бракові антикорупційного контролю.

Окрім того, у нас нема обліку маєтності (тобто нерухомості). На Заході вся маєтність описана, тобто має паспортизований облік у відповідних органах фінансово-податкової системи, а її власники сплачують податки на нерухомість. У той же час у нас такого податку досі не існує, і все, що набудували в Україні за роки незалежності, не обліковано. У свій час за підписом Голови Верховної Ради я двічі посилав листи в центральне Бюро технічної інвентаризації, в якому, як виявилося, на обліку перебувають лише об'єкти нерухомості, побудовані за радянських часів. На Заході це просто неможливо. Я переконаний, що перед тим як вводити конче необхідний податок на нерухомість, треба провести паспортизацію об'єктів нерухомості, до того ж це повинен бути персоніфікований облік, аби власність не була записана на підставних осіб.

Які іще заходи дозволять подолати корупцію найближчим часом?

По-перше, до нового Кримінального кодексу необхідно обов'язково та терміново ввести наступну правову норму: "Приводом для порушення кримінальної справи становить наявність у власності фізичної (а у окремих випадках і юридичної) особи нерухомості, майна, коштовностей, грошової та валютної готівки, антикварних та художніх виробів, депозитів, цінних паперів тощо, реальна вартість яких не відповідає рівню фактичних доходів, що були оподатковані і джерела походження яких можуть бути підтверджені на законних підставах".

По-друге, якщо ми дійсно хочемо відділити бізнес від влади, то для цього слід спершу відділити державну власність від приватної власності. А у нас немає чітко виписаного поняття державного підприємства, чи то державного банку. Важливо існуючий інституціональний механізм правової регламентації відносин державної власності обов'язково доповнити нормами, що додатково посилять умови її захисту, передусім шляхом її перевірочного обліку і контролю. Це стосується забезпечення домінування загальнонаціональних інтересів (а не корпоративно-кланових та кланово-мафіозних) в процесі зміни відповідальних розпорядників державної власності. Тобто, необхідно розробити пакет законодавчо-нормативних актів, що закріплять обов'язковість, а також чітко випишуть регламентні норми процедури проведення ревізії стану об'єкта державної (або комунальної) власності в процесі зміни керівництва державного підприємства, установи чи організації із обов'язковим оформленням акту її прийому-передачі.

По-третє, з метою забезпечення реалізації необхідної економічної умови функціонування казенної форми держвласності, а саме, що фінансова система казенного підприємства і фінанси казни мають бути єдині, інституційну архітектоніку об'єктів власності банківської системи України необхідно доповнити створенням Казенного банку України, що буде не тільки виконувати банківське обслуговування фінансових структур держави, а й також і головну умову – об'єднає фінанси національних казенних підприємств із фінансами казни.

По-четверте, з метою усунення надзвичайно збиткової для України “помилки”, коли була знищена бінарна (конкурентно-змагальна) інституційна структура забезпечення функціонування державної форми власності, а саме паралельне функціонування таких органів центральної виконавчої влади як Міністерство з питань роздержавлення і приватизації та Фонд державного майна, шляхом ліквідації першого інституту і передачею повного обсягу його повноважень Фонду. При цьому на сьогодні Фонд державного майна замість того щоб виконувати функції інституту по ефективному використанню та оптимальному структуруванню, відтворенню та збереженню держмайна і відповідального управління корпоративними правами держави (насамперед контроль за отриманими на державний пакет прибутками та контроль за витратами виробництва), по суті перетворений на інститут ліквідації, протиправного приватного кланово-корпоративного привласнення та проїдання державної власності.

По-п'яте, необхідно розібратись із легковим автомобільним транспортом. На сьогодні понад 60 % найбільш коштовних автомобілів (що є не засобом виробництва товарів та послуг, а предметом споживання) утримуються за рахунок фірм (підприємств), а їх утримання списується на витрати виробництва. Це становить декілька мільярдів дол. США, що є ємною базою тінізації доходів і чого немає у цивілізованому світі. Слід запровадити норму, що представницький автомобіль можуть мати лише ті фірми, річний прибуток яких перевищує 50 млн. дол.. США, два – 100 млн. дол.. і т.д.

По-шосте, для запровадження організаційних заходів подолання корупції треба також зробити перелік посад, на яких виникає можливість отримувати хабарі, їх не дуже багато (25-30 % посад в органах державної влади).

Нарешті, наша проблема корупції має глибинні корені і пов'язана із тотальною аморальністю суспільства. У нас існує проблема чесних людей, а також механізмів, що введуть незворотну відповідальність у санкціях, а також заздалегідь унеможливлюватимуть крадіжки. Капіталізм і ринкова економіка зовсім не суперечать наявності суворого обліку та контролю з боку держави за джерелами прибутків. Це абсолютно нормальна річ на Заході, тоді чому її так складно ввести у нас?

А хто може і повинен запроваджувати ці заходи, тобто дійсно боротися з корупцією?

Держава – це комітет з управління справами народу. Однак, якщо люди, що перебувають на її чолі, не сумлінні, то це буде комітет із набивання власних кишень. За ними теж повинен вестися контроль. Наприклад, у Великій Британії не депутати створюють комісії з депутатської етики, а існує спеціальний чиновничий апарат, котрий перевіряє народних обранців та їхні статки. У свою чергу ці чиновники підконтрольні іншим чиновникам, а тих, у свою чергу, контролює навіть сама королева.

Невже на Заході все так ідеально?

Ні, безумовно, там теж існують проблеми. Наприклад, у США часто ухиляються від податків через послуги. Так, механік ремонтує машини дантистові, а той за це лікує зуби його родини. Американці підрахували, що через такі нехитрі бартерні відносини до бюджету не надходить близько 700 млрд. доларів, і вони думають, як розірвати це коло. Водночас, треба визнати, що там дуже жорсткі покарання за корупцію та відмивання брудних грошей. Але, завдячуючи організаційно-економічним та економіко-правовим заходам унеможливлення отримання готівкових кримінальних доходів, їх проблеми у десятки разів менші, ніж у нас.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«В нашей стране борьба с коррупцией стала увлекательным занятием для политиков»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Самі громадяни не зможуть справитися з корупцією, якщо активну роботу не почне сама держава”

Сергій Герасимчук, директор міжнародних програм Групи стратегічних та безпекових студій

«Те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист»

Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ

«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Для нашей коррупции характерно отсутствие застенчивости»

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Борьба с коррупцией требует дееспособного государства

Володимир Рябошлик, заступник Міністра економіки у відставці

«Через корупцію у суспільстві втрачаються цінності та орієнтири»

Игорь Макаренко, директор Института эволюционной экономики

«Языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

Наталья Кожевина, член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины, председатель профсоюза «Єднання»

Основная проблема - юридическая неграмотность населения

Юрий Зущик, автор книги «Лоббизм в Украине»

«С дорогой справляются не самые достойные»

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, головний координатор з підготовки проекту Концепції боротьби з корупцією Міністерства юстиції України

«Корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти»

Симон Кордонский, российский социолог, культуролог

«Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Коррупция в Украине пронизала все сферы общества, но…

Лесь Доній, політолог

Найбільш корумпованими в Україні є партії

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,145