В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Вважається, що рівень корупції почав різко зростати в усіх посткомуністичних країнах у порівнянні з часами розвиненого соціалізму. В Україні неофіційні «правила гри» давно вже домінують над державними інституціями, а систематична політична корупція на найвищому рівні створила прихований політичний режим, що конфліктує з конституційною діяльністю державних інститутів. Дослідники Світового Банку навіть запровадили новий термін – «захоплення держави», – щоб вказувати на незаконне перепідпорядкування держави через тіньові, непрозорі канали приватним інтересам чиновників.

Існує універсальне пояснення хронічних невдач у реформуванні будь-чого в нашій країні: корупція. Кравчук, йдучи в президенти, обіцяв боротися з корупцією - як наслідок - „червоні директори”. Кучма - „олігархи”. 23 січня 2005 року, виступаючи на Майдані Незалежності, новообраний президент Віктор Ющенко сказав: «Ми створимо систему влади, яка буде чесною по відношенню до людей. Ніхто не даватиме і не братиме хабарів». Проте, все залишилося без змін... Навіть більше, за часів президентства Ющенка у корупції з'явилися нові означення – куми, любі друзі... А „віз реформ” стоїть і нині там...

Корупція внутрішньо все більше притаманна українській системі державного управління, яка сформувалася за роки незалежності. В деяких завуальованих формах вона узаконена і, звичайно, підтримується деформованою мораллю суспільства, яке сприймає корупцію як частину «правил гри», за якими воно існує. Дискредитуючи саму мету створення суспільних інститутів і громадянського суспільства в цілому, корупція підриває ефективне управління й демократію і в свідомості громадян.

Останнім часом корупція розповсюдилася не тільки на державний апарат, але й на систему політичних партій. В нашій країні фактично найбільш корумпованими стали партії, які відіграють все більшу роль у державі. Вони корумповані як на рівні вищого керівництва, так і на рівні середньої ланки. Це виявляється у продажу місць у виборчому списку, посад у державних структурах. Найнебезпечнішим та найдорожчим у політичному сенсі стала купівля-продаж результатів парламентських виборів, адже у великій політиці кожен куплений голос виборця на п'ять років деформує та фальсифікує конфігурацію влади, а кожен куплений політик – дезорієнтує загальний курс держави. І хоча більшість політиків усвідомлює, що подібна система прискорює процес самознищення і економіки, і політики, і державного управління, але не може стримати свій корупційний апетит, імунітету до наслідків якого українське суспільство досі не набуло. На жаль, з тим рівнем політичної еліти, яка є зараз, побороти корупцію неможливо, оскільки партії і окремі політики відрізняються лише гаслами, а не своєю суттю.

Зловживання владою та корупція заслуговують на дуже пильну увагу не через їхнє поширення і навіть не через відчуття безпорадності перед їхніми могутніми можливостями. Скоріше, дослідників веде відчуття, що ті суспільні відносини, які складалися впродовж 15 років незалежності України зазнали значної корозії, а суспільний консенсус готовий розпастися на порох. За деякими оцінками на хабарі витрачають кошти, які перевищують державний бюджет у кілька разів. Але в той час, коли літні люди в пострадянських країнах з тривогою наголошують, що корупція значно посилилась, їхні діти та онуки схильні брати участь у корупційній діяльності з будь-якого приводу – молодь засвоїла культуру корупції і вважає її звичайним явищем.

При цьому корупція підриває засади, на яких будуються демократичні режими, такі як влада закону, вільна і чесна конкуренція на виборах, відповідальне представницьке управління. Водночас корупція, як і діяльність в тіньовому секторі економіки, є цілком раціональною відповіддю на економічні репресії держави та на відсутність в країні економічних свобод. Адже відомо, що коли зникає економічна свобода, настають часи розквіту корупції. За статистикою, рівень моральності (на противагу корумпованості) в економічно вільних країнах в середньому вчетверо вищий, ніж в країнах де вільна економіка відсутня, і майже на 60% вищий, ніж у переважно вільних економіках.

За тотальної влади напівкримінальної і просто кримінальної олігархії, пересічний українець продовжує вимушено користуватися традиційною корупцією як засобом збереження “народної тіньової економіки”. Саме на тіньовій економіці поступово постав український середній клас, вона формує реальні споживчі ціни в країні. Експерти вважають, що саме завдяки корупції населення багатьох країн пострадянського простору, держав Латинської Америки змогло забезпечити собі гідне економічне існування в умовах колосальної відсталості та неефективності механізмів державного управління, а економічний прогрес відбувається в цих країнах завдяки тому, що за допомогою корупційних механізмів економіка захищається від хижацьких амбіцій державних чиновників.

Помітно підсилюється корупція і тіньовий сектор економіки в країнах, де погано виконуються закони. Це одна з найбільш серйозних проблем, які сьогодні постали перед усім світом. Те, наскільки готова українська еліта не на словах, а на ділі вести боротьбу з корупцією має стати головним показником зміцнення не лише законності і демократії, але й ринкової економіки країни. І справа ця повинна стати дійсно всенародною.

На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Про це явище треба говорити, писати, вивчати, його потрібно знати в усіх проявах. Тому «Діалог.UA» запрошує всіх своїх прихильників до обговорення теми корупції в Україні.

Свернуть

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

27 сен 2006 года
«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»: «Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ

У чому причини такого високого рівня корупції в українській судовій системі?

Причин багато. Зокрема, до них належать діри в законодавстві, які дуже легко використовувати, а також низький рівень правової свідомості як суддів, так і громадян. Окрім того, корупції дуже сприяє сама процедура добору суддів, коли для того, аби стати суддею, нерідко дають хабарі. Вона в нас вкрай недосконала.

Чи було судочинство менш корумпованим за радянських часів, чи ж навпаки? 

Тоді корупція процвітала значно менше і такої комерціалізації посад, яку ми маємо сьогодні, звісно, не було. Проте, не можна сказати, що в СРСР судді були незалежними. За часів Радянського Союзу грошові механізми дійсно не мали впливу, однак діяло так зване «телефонне право», і рішення щодо прийому суддів на посади приймалися згідно з вказівками партії.

Українці не дуже схильні звертатися з позовами в суди через недовіру до останніх. Чи дійсно наші судді такі продажні, чи це швидше суспільний міф? 

Я не зовсім згоден з тим, що українці не звертаються у суди, насправді кількість звернень до суду зростає, проте кількість незадоволених судами зростає також. Однак, причиною цього є не лише корупція. Я частково згоден з керівництвом судів, яке говорить про те, що обсяги корупції в нашому судочинстві перебільшені, і дуже часто сторона, що програла схильна говорити про те, що інша сторона підкупила суддю.

В свою чергу, соціологічні дослідження стверджують, що про корумпованість судів частіше говорять саме громадяни, які в дійсності не мали безпосередніх справ у судах, і чиї враження про судову систему складаються на основі повідомлень у ЗМІ, чи спілкування зі знайомими.

Водночас, не можна говорити про те, що корупції як явища у судовій системі не існує. Часом судді у якості доказу некорумпованості нашого суддівства подають цифри, що через корупцію за минулий рік було звільнено з роботи всього п'ять суддів, однак, на мою думку, при оцінці рівня корупції наївно орієнтуватися лише на кількість покараних осіб.

То яким є рівень корупції в судах у дійсності? 

Важко сказати про відсотки. Щодо механізмів корупції, то в процедурі добору суддів, як я вже казав, особливо у крупних містах конкурс на посаду судді дуже великий, а при доборі на посаду дуже велику роль відіграють голови судів, а також керівники територіальних управлінь державної судової адміністрації. Попри те, що формально добір суддів здійснюють кваліфікаційні комісії (перед ними складаються екзамени), проте претенденти, що їх склали, потрапляють до так званого резерву, а вже з цього резерву голови судів обирають кандидатів. Відповідно тут є дуже велика спокуса корупції.

А який розмір таких хабарів? Скільки треба заплатити голові суду, щоби стати суддею? 

Називають дуже різні суми, починаючи від двох тисяч доларів і закінчуючи десятками тисяч.

Якщо ж говорити про добір на посаду судді вищого рівня, то там конкурсу як такого взагалі не передбачено і тому все залежить від голів судів, адже вони вносять пропозиції щодо кандидатів на ту, чи іншу вакантну посаду.

Які ще корупційні механізми застосовують в наших судах?

Якщо говорити про ті з них, що безпосередньо пов'язані з вирішенням справ, то знову ж таки вони в багатьох випадках зав'язані на голові суду, оскільки у нього є вагомі важелі впливу на суддів, тому, домовившись із головою суду, можна впливати на вирішення конкретної справи. Річ у тім, що саме голова суду розподіляє справи, має вплив на преміювання суддів, встановлює графік їхніх відпусток.

А як же суд присяжних?

Хоча такий суд передбачено в Конституції, проте у процесуальному законодавстві інституту присяжних немає, справи вирішують професійні судді, за винятком деяких категорій цивільних та кримінальних справ, де беруть участь народні засідателі.

А чому не ввели присяжних, якщо їх передбачає основний закон країни? 

На сьогодні точаться дискусії щодо інституту присяжних. Як правило заперечення проти присяжних висувають самі судді, яким це звісно значно ускладнить вирішення справ, навіть зібрати їх буде непросто. Окрім того, прокуратура виступає проти такого інституту, оскільки у суді присяжних дуже велику роль відіграватимуть не так правові аргументи, як мистецтво адвоката й прокурора, а наша прокуратура, на жаль, не має достатньої кількості фахівців, які би могли на високому рівні виступати в суді.

А чи був би суд присяжних більш справедливим і менш корумпованим? 

Звичайно ж вплинути на 9 чи 12 присяжних було би значно тяжче, ніж на одного професійного суддю, тому суд присяжних був би менш корумпованим. Однак, корупція нині процвітає значно менше в кримінальних справах, які зараз пропонують віднести до суду присяжних, а в основному має місце в цивільних та господарських судах. До речі, у кримінальних же справах випадки корупції найчастіше трапляються на рівні досудового слідства.

Тоді які шляхи боротьби з корупцією в українських умовах? 

Насамперед слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства, перш за все, треба удосконалювати процедуру добору суддів, зробивши її конкурсною, причому такий конкурс має бути прозорим. До того ж, варто обмежити ті повноваження голів судів, які дають їм змогу впливати на суддів, зокрема розподіляти права, преміювати суддів, визначати графік відпусток. Велике значення також має процес забезпечення суддів житлом, адже за законом впродовж шести місяців судді силами місцевої влади повинні бути забезпечені квартирою, і тут знову ж таки дуже велику роль відіграє голова суду. Водночас, і голова суду потрапляє у залежність від місцевої влади і не рідко змушений фактично вибивати квартири для своїх суддів. Взагалі, через недофінансування судової системи наші суди потрапляють у значну залежність від місцевих влад, і голови судів змушені шукати джерела фінансування, що вводить суди у залежність від місцевої влади, а також часом навіть від комерційних структур, які дофінансовують потреби судів.

Окрім того, раніше доволі часто здійснювався вплив на голів судів з боку президента та його адміністрації, адже саме президент їх призначає, і відповідно, впливаючи на них, він міг визначати хід вирішення конкретних судових справ.

А хто зараз призначає голів судів?

Так само президент, однак поки що не випливало інформації про тиск збоку секретаріату президента Ющенка на голів судів. Звісно, така можливість зберігається, однак у Концепції удосконалення суддівства, затвердженій його указом, передбачено, щоби голів судів обирали органи суддівського самоврядування, що позбавить секретаріат президента можливості впливати на суди. Отже, якщо у президента є бажання ліквідувати такий механізм впливу, то цілком можливо, що і нині він не зловживає своєю владою над головами судів.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«В нашей стране борьба с коррупцией стала увлекательным занятием для политиков»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Самі громадяни не зможуть справитися з корупцією, якщо активну роботу не почне сама держава”

Сергій Герасимчук, директор міжнародних програм Групи стратегічних та безпекових студій

«Те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Для нашей коррупции характерно отсутствие застенчивости»

Віктор Мандибура, доктор економічних наук, професор

«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Борьба с коррупцией требует дееспособного государства

Володимир Рябошлик, заступник Міністра економіки у відставці

«Через корупцію у суспільстві втрачаються цінності та орієнтири»

Игорь Макаренко, директор Института эволюционной экономики

«Языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

Наталья Кожевина, член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины, председатель профсоюза «Єднання»

Основная проблема - юридическая неграмотность населения

Юрий Зущик, автор книги «Лоббизм в Украине»

«С дорогой справляются не самые достойные»

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, головний координатор з підготовки проекту Концепції боротьби з корупцією Міністерства юстиції України

«Корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти»

Симон Кордонский, российский социолог, культуролог

«Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Коррупция в Украине пронизала все сферы общества, но…

Лесь Доній, політолог

Найбільш корумпованими в Україні є партії

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,101