В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Вважається, що рівень корупції почав різко зростати в усіх посткомуністичних країнах у порівнянні з часами розвиненого соціалізму. В Україні неофіційні «правила гри» давно вже домінують над державними інституціями, а систематична політична корупція на найвищому рівні створила прихований політичний режим, що конфліктує з конституційною діяльністю державних інститутів. Дослідники Світового Банку навіть запровадили новий термін – «захоплення держави», – щоб вказувати на незаконне перепідпорядкування держави через тіньові, непрозорі канали приватним інтересам чиновників.

Існує універсальне пояснення хронічних невдач у реформуванні будь-чого в нашій країні: корупція. Кравчук, йдучи в президенти, обіцяв боротися з корупцією - як наслідок - „червоні директори”. Кучма - „олігархи”. 23 січня 2005 року, виступаючи на Майдані Незалежності, новообраний президент Віктор Ющенко сказав: «Ми створимо систему влади, яка буде чесною по відношенню до людей. Ніхто не даватиме і не братиме хабарів». Проте, все залишилося без змін... Навіть більше, за часів президентства Ющенка у корупції з'явилися нові означення – куми, любі друзі... А „віз реформ” стоїть і нині там...

Корупція внутрішньо все більше притаманна українській системі державного управління, яка сформувалася за роки незалежності. В деяких завуальованих формах вона узаконена і, звичайно, підтримується деформованою мораллю суспільства, яке сприймає корупцію як частину «правил гри», за якими воно існує. Дискредитуючи саму мету створення суспільних інститутів і громадянського суспільства в цілому, корупція підриває ефективне управління й демократію і в свідомості громадян.

Останнім часом корупція розповсюдилася не тільки на державний апарат, але й на систему політичних партій. В нашій країні фактично найбільш корумпованими стали партії, які відіграють все більшу роль у державі. Вони корумповані як на рівні вищого керівництва, так і на рівні середньої ланки. Це виявляється у продажу місць у виборчому списку, посад у державних структурах. Найнебезпечнішим та найдорожчим у політичному сенсі стала купівля-продаж результатів парламентських виборів, адже у великій політиці кожен куплений голос виборця на п'ять років деформує та фальсифікує конфігурацію влади, а кожен куплений політик – дезорієнтує загальний курс держави. І хоча більшість політиків усвідомлює, що подібна система прискорює процес самознищення і економіки, і політики, і державного управління, але не може стримати свій корупційний апетит, імунітету до наслідків якого українське суспільство досі не набуло. На жаль, з тим рівнем політичної еліти, яка є зараз, побороти корупцію неможливо, оскільки партії і окремі політики відрізняються лише гаслами, а не своєю суттю.

Зловживання владою та корупція заслуговують на дуже пильну увагу не через їхнє поширення і навіть не через відчуття безпорадності перед їхніми могутніми можливостями. Скоріше, дослідників веде відчуття, що ті суспільні відносини, які складалися впродовж 15 років незалежності України зазнали значної корозії, а суспільний консенсус готовий розпастися на порох. За деякими оцінками на хабарі витрачають кошти, які перевищують державний бюджет у кілька разів. Але в той час, коли літні люди в пострадянських країнах з тривогою наголошують, що корупція значно посилилась, їхні діти та онуки схильні брати участь у корупційній діяльності з будь-якого приводу – молодь засвоїла культуру корупції і вважає її звичайним явищем.

При цьому корупція підриває засади, на яких будуються демократичні режими, такі як влада закону, вільна і чесна конкуренція на виборах, відповідальне представницьке управління. Водночас корупція, як і діяльність в тіньовому секторі економіки, є цілком раціональною відповіддю на економічні репресії держави та на відсутність в країні економічних свобод. Адже відомо, що коли зникає економічна свобода, настають часи розквіту корупції. За статистикою, рівень моральності (на противагу корумпованості) в економічно вільних країнах в середньому вчетверо вищий, ніж в країнах де вільна економіка відсутня, і майже на 60% вищий, ніж у переважно вільних економіках.

За тотальної влади напівкримінальної і просто кримінальної олігархії, пересічний українець продовжує вимушено користуватися традиційною корупцією як засобом збереження “народної тіньової економіки”. Саме на тіньовій економіці поступово постав український середній клас, вона формує реальні споживчі ціни в країні. Експерти вважають, що саме завдяки корупції населення багатьох країн пострадянського простору, держав Латинської Америки змогло забезпечити собі гідне економічне існування в умовах колосальної відсталості та неефективності механізмів державного управління, а економічний прогрес відбувається в цих країнах завдяки тому, що за допомогою корупційних механізмів економіка захищається від хижацьких амбіцій державних чиновників.

Помітно підсилюється корупція і тіньовий сектор економіки в країнах, де погано виконуються закони. Це одна з найбільш серйозних проблем, які сьогодні постали перед усім світом. Те, наскільки готова українська еліта не на словах, а на ділі вести боротьбу з корупцією має стати головним показником зміцнення не лише законності і демократії, але й ринкової економіки країни. І справа ця повинна стати дійсно всенародною.

На корупції, як і на футболі, розуміються усі. Але щоб обмежити вплив корупції на розвиток країни, їй треба протидіяти хоча б у тих больових точках, де її руйнівна складова є максимальною. Про це явище треба говорити, писати, вивчати, його потрібно знати в усіх проявах. Тому «Діалог.UA» запрошує всіх своїх прихильників до обговорення теми корупції в Україні.

Свернуть

Кількість публікацій з питань корупції за останні 10–20 років помітно зросла, але сам феномен корупції залишається мало дослідженим і осмисленим. Навіть добре задокументований зв'язок між рівнем корупції та незадовільною роботою економічної і політичної системи залишається без вичерпного аналізу: що тут є причиною, а що – наслідком?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист»

29 сен 2006 года
 

Сергій Герасимчук, директор міжнародних програм Групи стратегічних та безпекових студій

Чи є якась відмінність між корупцією в Україні та корупцією на Заході?

Як на мене, є, і доволі значна. На Заході хабар – це плата за ризик, на який чиновник йде, коли на чиюсь користь порушує закон. Це, так би, мовити угода. Я роблю тобі послугу і при цьому ризикую, а ти мені відшкодовуєш матеріально втрачені мною нервові клітини. Звісно – це ненормально, але якесь раціональне зерно, якийсь елемент ринку тут присутній.

Що ж до корупції на пострадянському просторі, то тут ситуація дещо інша. Тут хабар, далеко не завжди плата за ризик. Тут це своєрідна "мзда" – плата чиновнику, за те, що він сидить на своїй посаді. Отже, якщо на Заході хабар передбачає з боку його отримувача певну допомогу, то в Україні він передбачає, що той, хто бере хабара просто не перешкоджатиме. При цьому про ризик, як такий, йдеться мало.

А які внутрішні та зовнішні ризики для держави та її громадян пов'язані з розвитком в ній корупції?

Гадаю, що коли говорити про внутрішні ризики для держави, то ситуація в Україні є дуже показовою. Корумпованість владної верхівки, про яку у розпалі політичних криз говорять всі без винятку політики, веде до розчарування в суспільстві, до того, що держава як інститут втрачає своє сакральне значення. Більшість громадян, у свою чергу, починає послуговуватися принципами, які можна висловити формулою "я живу на території окупованій державою і веду проти неї партизанські дії". Корумпованість у економічній сфері веде до того, що нівелюються всі спроби розвитку малого та середнього бізнесу. Ініціативні люди змушені або втягуватися у корупційні сфери, або ж шукати себе у інших царинах, почасти не на теренах неньки України.

Корумпованість системи освіти призводить до того, що різко падає рівень освіти, купуються дипломи, купуються дисертації. Все це призводить до того, що на міжнародній арені українські науковці, які не володіють жодною іноземною мовою (за винятком російської), які не мають уявлення про розвиток науки у світі, виглядають жалюгідно і смішно. І, як не прикро, саме так в очах міжнародної спільноти виглядає і держава, яку вони представляють.

Я вже не кажу про енергетичну сферу. Незрозумілі посередницькі схеми, до яких вдався український уряд в ході зимової енергетичної кризи, кулуарні домовленості з російським істеблішментом, про які нічого не відомо ані експертам, ані громадянському суспільству – все це було красномовним ляпасом і ЄС, і США, котрі тоді ще не втратили остаточно симпатій до "помаранчевої України" і хотіли допомогти. Тепер про таке бажання навряд чи йтиметься. Хоча, схоже, в Україні цим мало переймаються.

Так де знаходиться "больовий поріг" для суспільства щодо корупції, за яким механізм соціальної деградації влади та суспільства стане незворотнім?

Я не думаю, що за "больовим порогом" настане соціальна деградація суспільства. Як на мене, то більш ймовірним є інший сценарій розвитку подій, який умовно можна назвати операція "терпець увірвався". Це тоді, коли переобтяжене корупційними схемами та корумпованими чиновниками суспільство не зможе більше виносити такого тягаря і почне боротися за зміни. Просто, якщо до "больового порогу" така боротьба може бути подібною до мирного і святкового "помаранчевого Майдану", то за цим порогом боротимуться вже іншими методами. Вірогідність ескалації соціальних конфліктів в таких умовах значно зросте, а наслідки таких конфліктів будуть кардинальними.

Навряд чи такий поворот подій призведе до викорінення корупції як такої. Це можливо лише в ідеальній державі. Але щонайменше про ротацію еліти можна буде говорити. Чи пасує такий сценарій розвитку європейській державі? Навряд. Проте, з іншого боку, у більшості європейських держав і до "больових порогів" підходити не ризикують. Натомість, те що відбувається в Україні нагадує соціальний експеримент, ставити який взявся садист. Голівуд вже не раз демонстрував, за якими сценаріями такі події розвиваються далі. В більшості випадків жертва експерименту нищить свого творця.

З корупцією нерозривно пов'язують проблему тіньової економіки. Наведу цитату Розенфельда: "З тіньовою економікою не треба воювати, нею потрібно управляти". Чи поділяєте Ви такий підхід?

Ну, щодо наведеної цитати – то складається враження, що в нашій державі тіньовою економікою керують вже давно і дуже успішно. Про це, принаймні, свідчить той рівень добробуту, яким зараз можуть похвалитися персонажі з Банкової та Грушевського. Але саме цей кричущий рівень добробуту, на тлі сталого згасання нації, на тлі зубожіння населення держави за периметром Києва і свідчить про те, що далі так продовжуватися не мало б. Проте, наступні вибори не скоро, тож сподіватися на якісні зміни найближчим часом не доводиться.

Розповсюдженою є думка, що тіньова економіка вічна, бо вічна мафія і ніхто її не знищить. І тут не допоможе підвищення витрат на утримання каральних органів, бо в Україні нині вже працюють у силовій системі мільйони людей, однак це не дає позитивного результату. Чи погоджуєтесь Ви з цим?

Передусім, каральні органи самі далеко не завжди можуть похвалитися ідеальною чистотою та блискучою репутацією. Окрім того, ще не забуті ті часи, коли каральні органи використовувалися як інструменти для підтримки не менш корумпованого владного апарату. Ну, а щодо вічності тіньової економіки та мафії, то тут напевно треба згадати про те, що як би там не було, а далеко не всі держави світу страждають на названі Вами хвороби. Відтак, треба дивитися на приклади країн, що змогли подолати цю проблему, і сподіватися на те, що Україна не зовсім відмінна від них...

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований «Новая Украина»

«В нашей стране борьба с коррупцией стала увлекательным занятием для политиков»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

“Самі громадяни не зможуть справитися з корупцією, якщо активну роботу не почне сама держава”

Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ

«Слід ламати механізми, які дають можливість корупції проникати до нашого судочинства»

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

«Для нашей коррупции характерно отсутствие застенчивости»

Віктор Мандибура, доктор економічних наук, професор

«Проблема нашої корупції має глибинні корені і пов’язана із тотальною аморальністю суспільства»

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития

Борьба с коррупцией требует дееспособного государства

Володимир Рябошлик, заступник Міністра економіки у відставці

«Через корупцію у суспільстві втрачаються цінності та орієнтири»

Игорь Макаренко, директор Института эволюционной экономики

«Языческая природа нашего христианства сегодня формирует неформальную структуру общества»

Наталья Кожевина, член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины, председатель профсоюза «Єднання»

Основная проблема - юридическая неграмотность населения

Юрий Зущик, автор книги «Лоббизм в Украине»

«С дорогой справляются не самые достойные»

Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, головний координатор з підготовки проекту Концепції боротьби з корупцією Міністерства юстиції України

«Корупція – це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти»

Симон Кордонский, российский социолог, культуролог

«Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию»

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Коррупция в Украине пронизала все сферы общества, но…

Лесь Доній, політолог

Найбільш корумпованими в Україні є партії

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,123