В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Тема „Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України"
розробленна за підтримкою
Міжнародного Фонду "Відродження"

Євроінтеграційна стратегія є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом України. Курс на європейську інтеграцію визнається більшістю політичних сил, що представлені в новому українському парламенті. Однак, де-факто, євроінтеграційна стратегія ще не вийшла за межі Києва, не позбулася іміджу політико-дипломатичного проекту, який спускається „згори” для впровадження в регіонах. Іншими словами, для успішного просування євроінтеграційної стратегії вона повинна отримати регіональний вимір.

Нажаль, мусимо визнати - існуючій стратегії євроінтеграції, бракує регіональної вкоріненості, не враховуються регіональні особливості та потенціал регіонів у питннях співробітництва України та ЄС. Нарешті, підходи, яких дотримуються київські євроінтегратори, не створюють можливостей для наповнення євроінтеграційної стратегії реальною регіональною ініціативою та регіональним змістом. Зазначені чинники визначають пасивність регіональних еліт та громадськості в питаннях євроінтеграції.

Якщо не вжити відповідних заходів, пасивне сприйняття європейського цивілізаційного вибору частиною громадськості може змінитися на стихійне відторгнення євроінтеграційних зусиль влади в регіонах. Від позиції Президента, Уряду та МЗС залежить – чи отримають регіональні еліти та громадські організації можливість безпосередньо включитися до розробки регіонального виміру євроінтеграційної стратегії.

Між тим, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна активність українського Причорномор'я надає можливість стверджувати, що є всі передумови для формування „південного вектору” євроінтеграційної стратегії. «Діалог.UA» пропонує відмовитись від традиційного зовнішньополітичного дискурсу, який заплутався в двох соснах „Сходу” та „Заходу”, та пропонує розглянули можливості та потенціал „Півдня”.

Постановка питання про „південний вектор” євроінтеграційної стратегії не є забаганкою або елементом пропаганди. Розвиток подій об'єктивно буде повертати Україну „обличчям до півдня”:

- в 2007 році мають відбудуться суттєві геоекономічні зрушення в Чорноморському регіоні;

- очікується набуття членства в ЄС з боку Болгарії та Румунії. Відбудеться не лише механічне розширення Євросоюзу;

- ЄС після розширення на південний-схід офіційно набуде статусу „чорноморської держави”;

- вперше з часів падіння Константинополя, будуть створені передумови для відновлення середземноморсько-чорноморської зони економічної співпраці та безпеки;

- Україна, разом із іншими причорноморськими країнами, вже залучається до опрацювання ініційованого ЄС проекту щодо створення Причорноморського єврорегіону (по моделі єврорегіон „Адріатика”).

Зростаючий інтерес до Чорноморського регіону та взаємодія в ньому різних місцевих, регіональних і міжнародних сил потребує чіткого, лаконічного та виваженого політичного аналізу. Таким чином, розширення у 2007 році Євросоюзу на південний-схід створює нові можливості для України, але для цього вона повинна консолідувати свою політику в регіоні Чорного моря, залучити регіональні еліти та громадськість до розробки та реалізації „Південного вектору” євроінтеграційної стратегії держави . Саме тому «Діалог.UA» запрошує до обговорення можливостей та викликів, з якими стикається Україна на південному напрямку.

Володимир Лупацій, виконавчий директор Центру соціальних досліджень „Софія”

Свернуть

Тема „Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України"
розробленна за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"
Євроінтеграційна стратегія є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом України. Курс на європейську інтеграцію визнається більшістю політичних сил, що представлені в новому українському парламенті. Однак, де-факто, євроінтеграційна стратегія ще не вийшла за межі Києва, не позбулася іміджу політико-дипломатичного проекту, який спускається „згори” для впровадження в регіонах. Іншими словами, для успішного просування євроінтеграційної стратегії вона повинна отримати регіональний вимір.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Української присутності на Півдні України практично не відчутно»

18 окт 2006 года

Регіон Чорного моря історично став перехрестям різних культур і цивілізацій. Як би Ви охарактеризували ситуацію, яка склалася у ньому нині?

Для України ситуація доволі складна, враховуючи те, що дуже велика частина берегової смуги Чорного моря належить Україні, те, що Україна представлена на Чорному морі таким стратегічно важливим регіоном, як Кримський півострів, те, що з шести причорноморських країн три вже є членами НАТО, а четверта – Грузія, активно прагне до нього вступити. Нарешті, враховуючи те, що Російська Федерація ніяк не може змиритися із втратою української смуги Чорного моря.

Якщо ж говорити конкретно про Крим, то там існує відверто суперечлива автономія, яку було створено у 1991 році формально за територіальною ознакою, але фактично вона є російською етнічною автономією. На жаль, там абсолютно нехтують інтересами неросійських мешканців, хоча за останнім переписом неросіяни становлять 42% населення Криму, і в перспективі становитимуть більше (враховуючи рівень народжуваності у кримських татар).

До того ж, у Криму залишається нерозв`язаною проблема кримськотатарського народу, адже людям дозволили повернутися на батьківщину, проте нічого не повернули з того, що було в них конфісковано, залишивши їх фактично поза процесом розподілу земельних ресурсів Криму. Окрім того, українці в Криму теж фактично перебувають у становищі не титульної нації, а зацькованої національної меншини, а часом навіть прав нацменшини не мають, якщо врахувати надзвичайно малу кількість українських шкіл та культурних співтовариств у Криму (за 15 років незалежності там було створено всього 4 українські школи). Тому, як на мене, офіційний Київ 15 років спав і вже практично проспав Крим, в той час як Москва активно працювала там. Таким чином, на сьогодні в Криму існують лише дві етнополітичні сили – це кримські татари і росіяни.

Тоді до яких кроків варто зараз вдатися центральній українській владі для того, аби остаточно не втратити Крим?

Вкрай важко надолужити втрачене. По-перше, треба зміцнити усі силові структури України в Криму, тобто Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, військову розвідку та контррозвідку, органи спец пропаганди. Ситуація на півострові зараз така, що всі наявні там проросійські антиукраїнські організації завтра можуть перейти від слів до справ, а протистояти різноманітним масовим заворушенням та міжетнічним конфліктам зможуть лише надійні силові структури.

Якщо мова зайшла про силовиків, то варто згадати, що у Чорноморському регіоні зараз існує військова присутність НАТО, якому протистоїть Росія. У зв`язку з цим говорять, що на даний момент у цьому регіоні нема однозначного лідера. Чи здатна була би Україна стати тут лідером?

Україна як нація і держава цілком була би здатна на це, проте, на жаль, українські політики через свою невиліковну політичну імпотенцію не здатні до рішучих кроків у цьому напрямку. Нинішня українська політична еліта спроможна вирішувати лише питання особистої влади, а також спрямовування фінансових потоків у свою кишеню.

Водночас, Крим і взагалі весь наш Південь може дуже добре прислужитися Україні, адже у 2007 році ? після чергової хвилі свого розширення ? Євросоюз отримає вихід до Чорного моря. Які перспективи при цьому відкриються для нас?

Поки нарешті Україна не буде чітко контролювати власну територію (той же таки Крим) жодних перспектив ми не матимемо. Української присутності на Півдні України практично не відчутно, а люди, які там мешкають, не відчувають, що вони в Україні. Це є провиною київської політичної верхівки, адже якщо Кучма спромігся збудувати у Криму хоча б одну українську гімназію, то за два роки президентства Ющенка у цьому напрямку не було зроблено взагалі нічого.

Отже, Україні потрібно розробляти стратегію щодо свого Півдня?

Однозначно. Колись іще Михайло Сергійович Грушевський написав так звану «Чорноморську доктрину», в якій йдеться про величезне значення для української політики та економіки саме руху в південному напрямку. Згадайте, на чому виникла Київська Русь? Вона виникла на шляху «з варягів у греки», тобто з півночі на південь!

Ми чомусь постійно мислимо в межах нав`язаної нам схеми Схід-Захід. Слід трохи змінити геополітичну орієнтацію, і тоді вона чудово вписалася би в ідею Балто-Чорноморської стратегічної дуги, в ідею нової Речі Посполитої, створеної вже на сучасній демократичній основі. Тут вже йтиметься не про етнічне розуміння, а про об`єднання держав від Чорного до Балтійського морів. Таке об`єднання було би цікавим і для Європейського Союзу, котрий би не завжди хотів безпосередньо межувати з деякими державами, однак межувати силами і засобами своїх східних і південних членів він би не відмовився, тим більше, що і українці, і поляки, і прибалти краще від західноєвропейців знають, як розмовляти і з Москвою, і з Тбілісі, і з Баку, і з Єреваном, і з Ташкентом.

У зв`язку зі своїм розширенням до Чорного моря Євросоюз виношує плани створення Єврорегіону «Причорномор`я». Цей Єврорегіон зачепить і наші південні області. Як Ви гадаєте, чи вистачить у нашого Півдня бажання, готовності до більш тісної співпраці з Європою. Чи здатен буде він таким чином стати провайдером євроінтеграції для всієї України?

Сьогодні, на жаль, нема такого бажання та можливостей, адже людей на Півдні України нинішні провідні політичні партії виховували і виховують у дусі євразійського ізоляціонізму, і тому мешканці Півдня із пересторогою та недовірою ставляться до європейських структур.

Зараз існує така організація причорноморських країн, як ПАЧЕС (Парламентська асамблея організації чорноморського економічного співробітництва), однак сказати про наявність активної співпраці в її рамках важко. До речі, у військовій царині чорноморські країни співпрацюють активніше, я маю на увазі Black Sea Force (Сили чорного моря), де беруть участь Україна, Румунія, Болгарія, Туреччина, Грузія та Росія. Принаймні, в рамках цієї організації регулярно відбуваються спільні навчання.

Чому, на Вашу думку, у цьому регіоні бракує міжнародної активності? Хто у ній не зацікавлений?

Внутрішня політика в Україні є геополітично вельми обмеженою. Я вже говорив про необхідність активізації вісі Північ-Південь. Здавалося б, існують у нашій країні два міста з особливим статусом, закріпленим у Конституції, це Київ і Севастополь. Здавалося б, сама собою напрошується наявність вісі Київ-Севастополь, однак її, на жаль, не існує. Замість вісі Київ-Севастополь маємо вісь Москва-Севастополь.

Що можна сказати, якщо в Севастополі на 380 тис. населення працюють десять філій російських вищих навчальних закладів, а збоку Києва непомітно ніякої активності? У Севастополі міститься філія Московського державного університету, а місцева українська громада вже 15 років просить відкрити у цьому місті філію Києво-Могилянської академії, збудувати принаймні одну українську гімназію.

Я думаю, що коли буде створено названий Вами Єврорегіон, то ми однаково не отримаємо від нього користі, бо на нашому Півдні будуть «пастися» різні держави, всі, за винятком нашої. Таким чином, із наявності цього Єврорегіону і економічно, і політично, скоріше за все, скористаються інші.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Нам потрібна системна розробка моделі південного геополітичного регіону як форми ефективної адаптації України до ЄС.

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

«Зараз для Чорного моря відкривається нова сторінка в історії»

Сергій Дацюк, философ

„Зіткнення інтересів ЄС, Росії та США в Чорному морі в інфраструктурній політиці”

Тетяна Стародуб, головний консультант Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБОУ

У 2007 році ситуація на півдні зміниться кардинально

Микола Вороніч, начальник Головного управління економіки Херсонської облдержадміністрації

Причорноморська співпраця, безумовно, актуальна для Херсонщини

Андрей Туманник, первый заместитель председателя Николаевской облгосадминистрации

«Заимствование опыта наших соседей на пути в Европу позволит нам избежать многих ошибок»

Александр Форманчук, политолог, руководитель Информационно- аналитического управления ВР Крыма

«Крым уже давно живет в режиме ожидания реализации Украиной черноморской стратегии»

Александр Фещун, начальник Отдела инвестиционной политики и поддержки предпринимательства Севастопольской горгосадминистрации

Мы выиграем, благодаря необходимости соблюдать стандарты ЕС

Светлана Верба, министр экономики Автономной Республики Крым

«Украина и Европейский Союз будут усиливать свою политическую и экономическую взаимосвязь»

Наталія Мхитарян, кандидат політичних наук, головний консультант відділу досліджень країн Близького Сходу і Азійсько-Тихоокеанського регіону Національного Інституту стратегічних досліджень.

Південний вектор зовнішньої політики України недооцінюється нашим МЗС

Александр Лондаридзе - канд. эконом. наук, доцент Тбилисского государственного университета им. Ив. Джавахишвили, факультет экономики и бизнеса

Украине следует формировать не южный вектор, а новую государственную стратегию

Сергей Гриневецкий, депутат Одесского областного совета, лидер фракции «Народная инициатива»

«Если бы можно было принимать в ЕС отдельные области Украины, то Одесская область уже давно была бы там»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України

«У Чорноморському регіоні поки ще нема домінантних лідерів»

Сергей Позний, координатор Института независимых стратегических исследований

«Не зависимо, занимается ли Украина «южным вектором», этот «вектор» занимается Украиной»

Єжи Козакєвіч, колишній посол Польщі в Україні

Україні достатньо реалізувати тільки один проект – Одеса-Броди-Гданськ

Анджей Ананіч, колишній посол Польщі в Туреччині

Стабільність чорноморського регіону має бути основною метою політики ЄС

Зураб Маршания, генеральный консул Грузии в Украине

Не стоит строить оптимистические прогнозы

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

«Чорноморський регіон не несе виразної стратегічної складової в геополітичних комбінаціях»

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Черноморский регион является резервным регионом»

Игорь Корнилов, заведующий отделом Национального института проблем международной безопасности

Украине следует более решительно отстаивать свои интересы на юге

Владимир Макогон, директор Донецкого филиала Национального института стратегических исследований

Снижение статуса Украины как транзитного государства может нанести ей серьезный ущерб

Сергей Коноплев, директор Гарвардской программы черноморской безопасности

США заинтересованы в черноморском лидерстве Украины

Євген Жеребецький, експерт Національного інституту проблем міжнародної безпеки

Чорноморський регіон є полем для геополітичних ігор

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень «ЄвроРегіо Україна»

«Україна здатна відігравати роль лідера у Чорноморському регіоні»

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Ригідність державної політики

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,388