В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Тема „Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України"
розробленна за підтримкою
Міжнародного Фонду "Відродження"

Євроінтеграційна стратегія є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом України. Курс на європейську інтеграцію визнається більшістю політичних сил, що представлені в новому українському парламенті. Однак, де-факто, євроінтеграційна стратегія ще не вийшла за межі Києва, не позбулася іміджу політико-дипломатичного проекту, який спускається „згори” для впровадження в регіонах. Іншими словами, для успішного просування євроінтеграційної стратегії вона повинна отримати регіональний вимір.

Нажаль, мусимо визнати - існуючій стратегії євроінтеграції, бракує регіональної вкоріненості, не враховуються регіональні особливості та потенціал регіонів у питннях співробітництва України та ЄС. Нарешті, підходи, яких дотримуються київські євроінтегратори, не створюють можливостей для наповнення євроінтеграційної стратегії реальною регіональною ініціативою та регіональним змістом. Зазначені чинники визначають пасивність регіональних еліт та громадськості в питаннях євроінтеграції.

Якщо не вжити відповідних заходів, пасивне сприйняття європейського цивілізаційного вибору частиною громадськості може змінитися на стихійне відторгнення євроінтеграційних зусиль влади в регіонах. Від позиції Президента, Уряду та МЗС залежить – чи отримають регіональні еліти та громадські організації можливість безпосередньо включитися до розробки регіонального виміру євроінтеграційної стратегії.

Між тим, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна активність українського Причорномор'я надає можливість стверджувати, що є всі передумови для формування „південного вектору” євроінтеграційної стратегії. «Діалог.UA» пропонує відмовитись від традиційного зовнішньополітичного дискурсу, який заплутався в двох соснах „Сходу” та „Заходу”, та пропонує розглянули можливості та потенціал „Півдня”.

Постановка питання про „південний вектор” євроінтеграційної стратегії не є забаганкою або елементом пропаганди. Розвиток подій об'єктивно буде повертати Україну „обличчям до півдня”:

- в 2007 році мають відбудуться суттєві геоекономічні зрушення в Чорноморському регіоні;

- очікується набуття членства в ЄС з боку Болгарії та Румунії. Відбудеться не лише механічне розширення Євросоюзу;

- ЄС після розширення на південний-схід офіційно набуде статусу „чорноморської держави”;

- вперше з часів падіння Константинополя, будуть створені передумови для відновлення середземноморсько-чорноморської зони економічної співпраці та безпеки;

- Україна, разом із іншими причорноморськими країнами, вже залучається до опрацювання ініційованого ЄС проекту щодо створення Причорноморського єврорегіону (по моделі єврорегіон „Адріатика”).

Зростаючий інтерес до Чорноморського регіону та взаємодія в ньому різних місцевих, регіональних і міжнародних сил потребує чіткого, лаконічного та виваженого політичного аналізу. Таким чином, розширення у 2007 році Євросоюзу на південний-схід створює нові можливості для України, але для цього вона повинна консолідувати свою політику в регіоні Чорного моря, залучити регіональні еліти та громадськість до розробки та реалізації „Південного вектору” євроінтеграційної стратегії держави . Саме тому «Діалог.UA» запрошує до обговорення можливостей та викликів, з якими стикається Україна на південному напрямку.

Володимир Лупацій, виконавчий директор Центру соціальних досліджень „Софія”

Свернуть

Тема „Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України"
розробленна за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"
Євроінтеграційна стратегія є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом України. Курс на європейську інтеграцію визнається більшістю політичних сил, що представлені в новому українському парламенті. Однак, де-факто, євроінтеграційна стратегія ще не вийшла за межі Києва, не позбулася іміджу політико-дипломатичного проекту, який спускається „згори” для впровадження в регіонах. Іншими словами, для успішного просування євроінтеграційної стратегії вона повинна отримати регіональний вимір.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Чорноморський регіон не несе виразної стратегічної складової в геополітичних комбінаціях»

3 ноя 2006 года
 

Олексій Коломієць, президент Центру європейських та трансатлантичних студій

В Україні давно вже говорять про потребу обирати між Сходом та Заходом. А чи маємо ми якусь цілісну державну стратегію щодо Півдня в широкому сенсі і Півдня як Чорноморського регіону?

Як на мене сам Чорноморський регіон не несе виразної стратегічної складової в геополітичних комбінаціях, тому говорити про пріоритети для головних світових гравців, які можуть знайти зиск від позиціонування себе в Чорноморському регіоні, не можна. Основні стратегічні документи Сполучених Штатів, Північно-Атлантичного альянсу, а також Євросоюзу не несуть складової, яка би передбачала фокусування на регіоні Чорного моря. В більш широкому ж контексті Чорноморський регіон може розглядатися в якості субрегіону для ширших стратегій та концепцій.

Якщо говорити про українські проекції щодо цього, то поза сумнівом безпосередня близькість і географічна присутність нашої країни в Чорноморському регіоні накладає певні відбитки на реалізацію зовнішньополітичних устремлінь, однак ці устремління будуть обмежені і не матимуть для України серйозних наслідків як у стосунках із Євроатлантичною спільнотою, так і в рамках європейського проекту.

Мені здається, що великою проблемою є невідповідність великих проектів, що блукають по Банковій та по будинку на Михайлівській (зокрема такого проекту як ГУАМ) до ролі, місії та функції Чорноморського регіону в системі європейських координат. Як на мене, українські інтереси у цьому регіоні повинні мати переважно безпековий характер в аспекті членства України в НАТО, а у проекції на відносини з ЄС вони повинні мати, в першу чергу, торгівельне та комерційне забарвлення. Головною ж тут, безумовно, має стати складова безпеки постачання енергоносіїв через різні механізми, інститути та проекти.

З іншого боку, велике значення матиме людський фактор. Близькість південних, південно-східних і південно-західних українських областей до країн та регіонів чорноморського басейну та історична спадщина, можливо родинні зв'язки звісно сприятимуть налагодженню більш тісних взаємин між нашим Півднем та майбутніми членами ЄС. З цим пов'язані і деякі аспекти освітнього характеру, зокрема відкривається доволі приваблива можливість навчання українців в Греції.

Є така думка, що фактично зараз в Чорноморському регіоні нема лідера, оскільки, з одного боку, там знаходяться країни-члени НАТО, а з іншого Росія, і між ними існує певний паритет. А чи може Україна в майбутньому претендувати на лідерство в цьому регіоні?

Лідерство передбачає наявність стратегічного бачення, існування якогось простору, де може бути це лідерство, а також здатності країн Чорноморського регіону до вироблення спільної позиції. Проте, ні першого, ні другого, ні третього на даний момент нема. Існують фрагментарні організації, як, наприклад, організація Чорноморського економічного співробітництва, яка вже давно була створена і позиціонує себе чітко як регіональна структура. Зосереджена вона в основному на економіці та розвитку торгівельних відносин, не маючи безпекової складової та якихось перспектив для глобального поширення чи то конкуренції з іншими проектами.

Як я вже зазначав, основним фокусом інтересів для країн Чорноморського регіону може бути питання транспортування енергоносіїв і, в першу чергу, диверсифікація постачання енергоносіїв із країн Кавказу та Каспійського регіону через територію Азербайджану та Грузії для зменшення прив'язки Євросоюзу від російського енергопостачання. Однак, Росія веде тут серйозну геополітичну гру, і тому різні проекти, в тому числі щодо єдиної енергетичної політики ЄС, нерідко підміняються реалізацією спільних проектів з Росією (зокрема такі проекти розпочала Греція). Це несе серйозні виклики єдності Євросоюзу, якщо про таку єдність взагалі ще можна говорити.

А як ці процеси зачіпають Україну?

Щодо України, то ситуація, з одного боку, доволі прозора, і основним є реалізація головних національних інтересів, якщо такі у нас є. Однак, нестратегічність поглядів України, серйозно гальмує реалізацію конкретних проектів. Яскравим прикладом тому є добудова багатостраждального проекту нафтогону Одеса-Броди-Плоцьк.

З іншого боку, реалізація ідеї в рамках ГУАМ поки що носить відверто паперовий характер і не передбачає ніяких серйозних стратегічних багаторічних проектів. Враховуючи дуже швидкоплинну зміну геополітичної ситуації та кволість української влади у мене виникають сумніви, що проект ГУАМ матиме якусь серйозну складову. Зрештою, гетерогенність та серйозні відмінності в поглядах на фундаментальні цінності країн, що входять до ГУАМ, різноплановість їх інтересів змушує сумніватися у майбутньому цього проекту.

Щодо участі України в ЧЕС (Чорноморському економічному співтоваристві), то я гадаю, що це більш стала і перспективна структура. Причому для участі в цій організації важливою буде не так роль центрального уряду, як регіональних влад південних та південно-західних областей України (Одеської, Херсонської, Миколаївської) та АРК Криму. Однак, знову ж таки, централізованість нашої влади та вузькість повноважень обласних адміністрацій (зокрема для зовнішньоекономічних проектів вони мусять обов'язково радитися з Києвом) знижує ефективність нашої участі і в цьому проекті.

Що стосується ЄС, то його політика в південному і південно-східному напрямках неоднозначна, адже кожна країна, що головує в Євросоюзі, закладає якісь свої пріоритети. Наприклад, Італія вважала пріоритетними відносин ЄС із країнами Магрібу, хоча конкретних результатів при цьому не досягла. Однак після вступу до ЄС Румунії та Болгарії, а також з огляду на дії Туреччини, цілком можливо, що зацікавленість Європейського Союзу звернеться і до регіону Чорного моря.

Є іще країни Близького Сходу, котрі можуть бути залучені до тих, чи інших ініціатив в рамках регіону широкого Півдня з проекцією на Євросоюз через Чорноморський регіон. Тут ситуація дуже складана з огляду на строкатість країн цього регіону. Для України в такому контексті можливою є формула побудови максимально вигідного економічного співробітництва із цими країнами. Однак треба враховувати, що цю співпрацю будуть контролювати інші глобальніші гравці, і тому спроби взаємодії України із тими державами Близького Схожу, котрі належать до антидемократичного табору, жорстко призупинятимуться, якщо вони нестимуть якісь виклики зокрема для США (можна пригадати історію з нашими «Кольчугами»). Окрім того, в цьому регіоні у нас є потужний конкурент Росія.

Ви вже неодноразово згадували наші південні області. Зараз існують плани Євросоюзу створити єврорегіон «Причорномор'я», діяльність якого звісно зачепить їх. Може, завдяки цій ініціативі ЄС південноукраїнські регіони зможуть просувати Україну в напрямку до Європи?

Я гадаю, що сама регіональна політика Європейського Союзу, та вступ Румунії і Болгарії до ЄС, а також потенційне приєднання до нього Хорватії та інших західнобалканських країн дійсно відкриватиме нові можливості для південних і південно-західних українських областей. Успішність цієї співпраці залежатиме, по-перше, від ефективності дій регіональних влад як українських, так і європейських, по-друге, від ефективності проектів, які можуть бути спочатку винесені на обговорення, затвердження і імплементацію (так звана абсорбційна спроможність імплементації цих проектів), по-третє, вкрай важливою є фінансова складова. Маючи на увазі, що до 2013 року бюджетні зобов'язання ЄС вже затверджені, нам важко сподіватися на якісь нові фінансові можливості, хоча з іншого боку, суми фінансів, що закладені в бюджет структурних фондів Євросоюзу, до яких належатиме і регіональна політика ЄС, досить значні.

Водночас, залишатись в рамках політики сусідства ЄС Україні не дуже вигідно, оскільки на нинішньому етапі її структурні, фінансові та інституційні можливості цієї політики вкрай обмежені. До того ж, Україна включена всього в чотири проекти в рамках політики сусідства (із Румунією, Угорщиною і Словаччиною). Тому я би не хотів, щоби наша країна концентрувалася виключно на відносинах із країнами цього регіону і членами ЄС виключно в рамках програм Євросоюзу, хоча ці програми можуть стати частиною, елементом якогось більш широкого проекту.

Поза сумнівом, ефективність дій регіональних влад по обидва боки від кордону, а також наполегливість у лобіюванні тих, чи інших проектів безпосередньо у Брюсселі може бути дуже корисною для нас. Що ж стосується «промоутерства» з боку наших південних областей, то я думаю, що вони здатні просувати європейські стандарти життя та громадянські свободи, підвищуючи життєвий рівень на своїй території, що певною мірою вплинуло би і на українську владу і на європейські інститути, в першу чергу, у питанні пом'якшення візової політики для українців. Однак, на стратегічні відносини України із Європейським Союзом ці регіони можуть здійснювати дуже обмежений вплив.

Отже, реального шансу на зближення із Євросоюзом Чорноморський регіон нам не дасть?

Не впевнений, що нам це конче потрібно, адже, по-перше, сама структура ЄС має на сьогоднішній день серйозні проблеми, а з іншого боку, наша влада, схоже, не розуміє тих тенденцій, які відбуваються в Європейському Союзі і обирає неправильну стратегію дій щодо нього.

Водночас, Чорноморський регіон може зіслужити нам непогану службу в контексті трансформації Північно-Атлантичного Альянсу. Для НАТО нині стоїть на порядку денному проблема зміни структури своєї організації, про що, безумовно, говоритимуть на самміті Альянсу в Ризі (правда, напевно в закритому режимі). На цьому самміті ставитимуть також питання закінчення дії програми Партнерство заради миру, можливо закінчення дії Ради євроатлантичного партнерства і початку реалізації дії Форуму стратегічного партнерства на основі нової концепції стратегічного партнерства НАТО. Ці питання будуть базуватися на нових світоглядних принципах НАТО, які за задумами авторів мусять впродовж наступних 7-8 років привести до формування нової структури. Ця структура матиме нову місію, концепцію та архітектуру і можливо повністю замінить НАТО.

У новій концепції цієї структури Чорноморський регіон, безумовно, матиме велике стратегічне значення. У свою чергу, це відкриє Україні значні можливості та чітку перспективу.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Нам потрібна системна розробка моделі південного геополітичного регіону як форми ефективної адаптації України до ЄС.

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

«Зараз для Чорного моря відкривається нова сторінка в історії»

Сергій Дацюк, философ

„Зіткнення інтересів ЄС, Росії та США в Чорному морі в інфраструктурній політиці”

Тетяна Стародуб, головний консультант Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБОУ

У 2007 році ситуація на півдні зміниться кардинально

Микола Вороніч, начальник Головного управління економіки Херсонської облдержадміністрації

Причорноморська співпраця, безумовно, актуальна для Херсонщини

Андрей Туманник, первый заместитель председателя Николаевской облгосадминистрации

«Заимствование опыта наших соседей на пути в Европу позволит нам избежать многих ошибок»

Александр Форманчук, политолог, руководитель Информационно- аналитического управления ВР Крыма

«Крым уже давно живет в режиме ожидания реализации Украиной черноморской стратегии»

Александр Фещун, начальник Отдела инвестиционной политики и поддержки предпринимательства Севастопольской горгосадминистрации

Мы выиграем, благодаря необходимости соблюдать стандарты ЕС

Светлана Верба, министр экономики Автономной Республики Крым

«Украина и Европейский Союз будут усиливать свою политическую и экономическую взаимосвязь»

Наталія Мхитарян, кандидат політичних наук, головний консультант відділу досліджень країн Близького Сходу і Азійсько-Тихоокеанського регіону Національного Інституту стратегічних досліджень.

Південний вектор зовнішньої політики України недооцінюється нашим МЗС

Александр Лондаридзе - канд. эконом. наук, доцент Тбилисского государственного университета им. Ив. Джавахишвили, факультет экономики и бизнеса

Украине следует формировать не южный вектор, а новую государственную стратегию

Сергей Гриневецкий, депутат Одесского областного совета, лидер фракции «Народная инициатива»

«Если бы можно было принимать в ЕС отдельные области Украины, то Одесская область уже давно была бы там»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України

«У Чорноморському регіоні поки ще нема домінантних лідерів»

Сергей Позний, координатор Института независимых стратегических исследований

«Не зависимо, занимается ли Украина «южным вектором», этот «вектор» занимается Украиной»

Єжи Козакєвіч, колишній посол Польщі в Україні

Україні достатньо реалізувати тільки один проект – Одеса-Броди-Гданськ

Анджей Ананіч, колишній посол Польщі в Туреччині

Стабільність чорноморського регіону має бути основною метою політики ЄС

Зураб Маршания, генеральный консул Грузии в Украине

Не стоит строить оптимистические прогнозы

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

«Черноморский регион является резервным регионом»

Игорь Корнилов, заведующий отделом Национального института проблем международной безопасности

Украине следует более решительно отстаивать свои интересы на юге

Владимир Макогон, директор Донецкого филиала Национального института стратегических исследований

Снижение статуса Украины как транзитного государства может нанести ей серьезный ущерб

Сергей Коноплев, директор Гарвардской программы черноморской безопасности

США заинтересованы в черноморском лидерстве Украины

Євген Жеребецький, експерт Національного інституту проблем міжнародної безпеки

Чорноморський регіон є полем для геополітичних ігор

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень «ЄвроРегіо Україна»

«Україна здатна відігравати роль лідера у Чорноморському регіоні»

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія”

«Української присутності на Півдні України практично не відчутно»

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Ригідність державної політики

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,070