В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Какая Россия нужна Украине?

«Какая Россия нужна Украине?» – сформулированный таким образом вопрос для нового Диалога на нашем сайте заставляет задуматься над парадоксальным явлением. На первую часть этого вроде бы простого вопроса легко отвечают все, к кому мы с ним обращались. Россию наши сограждане знают не понаслышке, а трансляция российских каналов, свободная продажа российской прессы, доступ к Интернет дают возможность постоянно получать информацию о соседней стране. Какая Россия? – «Россия такая-то», «а в России то-то…».

Что же касается требований к соседней стране (соседей не выбирают, но ожидают от них всегда многого), то, несмотря на актуальность вопроса, найти на него ответ пока не удалось. Эта тема не заинтересовала или была проигнорирована большинством политиков, к которым мы обращались – Д.Табачник, А.Клюев (еще до назначения его вице-премьером), Ю.Тимошенко, А.Турчинов, А.Кинах, В.Пинзеник, А.Деркач, П.Порошенко, Б.Губский и многие другие – не нашли времени для нашего интернет-издания.

В тоже время, мы гораздо чаще слышим, какая Украина нужна России и этим гордимся или возмущаемся, но своего видения России в Украине нет! Или почти нет…

Однако нам меньше всего хотелось бы превратить данную тему Диалога в очередное обсуждение того, что происходит в России. Украине давно пора прийти к осознанию того, что она не «территория для экспериментов» ближних и дальних соседей, а субъект, способный самостоятельно вырабатывать позицию по отношению к этим соседям. Ведь в течение прошедшего года, кстати, Года России в Украине, поступали такие характерные сигналы:

- книга Л.Кучмы «Украина – не Россия»,

- конфликт вокруг Тузлы,

- стремление переписать российскую историю без Киева и Киевской Руси,

- принципиально разная трактовка событий Переяславской Рады и исторической роли Б.Хмельницкого.

Это и многое другое свидетельствует о том, что начался двусторонний процесс вычленения каждой из сторон из совместного прошлого. Идет переосмысление не только истории, но даже и прошедших 12 лет. Идет отказ от ряда ценностей и приоритетов, которые еще недавно казались очевидными. И если России выгодно отчленять прагматичные интересы от ценностных ориентаций, то Украине очень важно, для сохранения своего же будущего, отстаивать и закладывать в отношения с Россией те ценностные предпочтения, которые сводятся не только к языку и территориальной целостности, но и к ценностям демократии, гражданского общества, правового государства, всего того, что связано с принципиально иным уровнем организации общества и государства.

Ожидают своих ответов ряд весьма важных вопросов:

Какая модель государственного устройства (федеральная/унитарная, президентская/думская, партийная/региональная), экономики, культуры, истории России, наконец, выгодны Украине?

Чем обернется для Украины та или иная смена в системе политических, экономических и социо-культурных координат?

Что Украине может быть выгодно, что Украине нужно стимулировать в России, а чему она должна противодействовать, исходя из своих интересов?

И рассматривает ли Украина Россию как ресурс своего развития?

В тоже время, в Украине сложилась опасная и тревожащая ситуация «замалчивания», ухода, пассивности и односторонности в отношениях с Россией. А ведь элементарная постановка вопроса о цивилизованных (в противовес нео-имперским) отношениях, предполагающих равноправие в партнерстве соседей (в отличие от существующего «старшего брата»), и та выглядит весьма призрачной. Формально, Украина присутствует в «российском проекте», но уже совершенно другой вопрос, что это присутствие пассивно и односторонне. Россия постоянно обосновывает, предлагает и даже навязывает Украине свои концепции совместного будущего – «либеральная империя», «единое экономическое пространство» «евразийство», к которому Украина и имеет отношение только при посредстве России. Что поделаешь – не азиатская страна Украина… Но, попадая на украинскую территорию, все эти концепции не встречают серьезной адекватной реакции, оценки или альтернативы. В лучшем случае критика, но не более того. И это становится уже традицией…

Стихийность позиции Украины по отношению к России, которая начинает перестраиваться и существенно меняться (чего стоит только введение в оборот понятия «новая Россия»), отбрасывает развитие отношений между двумя странами в иррациональную плоскость, приводит к неадекватности действий и решений политиков и бизнесменов с обеих сторон. А конфликт вокруг Тузлы легко превратится в «пробу пера».

О том, что не было высказано вслух, двух мнений быть не может. Именно в процессе обсуждения становятся ясными аргументы сторон, участвующих в спорах о том, как должны развиваться отношения Украины и России, что может послужить их стабилизации, открытости и равноправию.

Отвечая на вопрос, какая Россия нужна Украине, мы сделаем еще один шаг к познанию самих себя, увидим нас самих в зеркале межнациональных отношений, четче сформулируем свои позиции и объединимся вокруг ясных целей и ценностей.

Именно поэтому мы считали важным поставить вопрос – а чего, собственно, хочет Украина от России, и какова вероятность столкнуться с течением времени с неоправдавшимися ожиданиями.

Свернуть

Украине давно пора прийти к осознанию того, что она не "территория для экспериментов" ближних и дальних соседей, а субъект, способный самостоятельно вырабатывать позицию по отношению к этим соседям. А пока мы гораздо чаще слышим, какая Украина нужна России и этим гордимся или возмущаемся, но своего видения России в Украине нет! Или почти нет…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Непорозуміння між державами шкодять споживачеві

Непорозуміння між державами шкодять споживачеві: Непорозуміння між державами шкодять споживачеві

Сергій Адамович, директор з маркетингу "Фабрики санiтарно-гiгiенiчних виробів"


Доки в українців буде спрацьовувати комплекс порівнянь, чи постійного споглядання дій старшого брата, нічого доброго не буде. І в Україні, і в Росії питання системи взаємовідносин держави з бізнесом і ринком стоїть дуже гостро. Але коли працюють демократичні важелі - перепони у веденні бізнесу відпадають самі собою.

 


-
Ви плануєте розпочати продаж своєї продукції у певних регіонах Російської федерації, чи ваша мета завойовувати всю Росію?

 

В Росії зараз існують чотири регіони найбільш розвинених з точки зору споживання населенням санітарно-гігієнічної продукції - це Москва, Санкт-Петербург, Кубань та Урал. Саме на них, в першу чергу, і будуть спрямовані наші зусилля щодо просування продукції. Надалі, звичайно, ця територіальна карта буде розширюватися.

 

- Чому ваша фірма вирішили працювати на російському ринку. Невже для нового підприємства не достатньо внутрішнього ринку України?

 

Насправді вітчизняний ринок має певні обсяги. Так існують обсяги попиту на серветки, носові хустинки, туалетний папір, паперові рушники - тобто всю ту продукцію, яку виробляє наше підприємство. Іншими словами, існує певний ліміт споживання населенням цих виробів в Україні.

Звичайно, з формуванням більш високої культури споживання санітарно-гігієнічної продукції у населення, виникатимуть і нові перспективи для розвитку нашого підприємства. Тобто, ми сподіваємося, що люди зацікавляться споживанням нових, дорожчих, і водночас більш якісних видів товару. Така продукція нами вже розробляється і в найближчий період буде представлена на вітчиняному ринку.

Що ж стосується експансії на російський ринок, і не лише (ми працюємо з країнами Прибалтики, Білоруссю, Вірменією, Молдовою, Грузією), то це можна розглядати і як певну „обкатку” перед виходом на європейські ринки. Тобто, ми маємо стратегічний план завоювання нових ринків і діємо згідно з ним. Росія в даному випадку - це великий регіон і велетенський ринок збуту. Звідси усі відповідні перспективи орієнтації на неї.

 

- Чи маєте ви потужних конкурентів в Росії?

 

Так, існує декілька конкурентів-монстрів з досить сильною виробничою базою. Але їхній мінус у тому, що вони не можуть запропонувати ту асортиментну лінію, яку надаємо ми. Також, цими компаніями, практично, не ведеться робота з брендингу. Ще один важливий фактор - цінова політика. Наша продукція буде дешевшою від російських аналогів.

 

- Чи відомі вам українські підприємства, котрі успішно працюють в Російській Федерації?

 

Так, звичайно. Майже на кожному із сегментів  ринку існує компанія (чи кілька компаній), що є українськими і досить успішно працюють в Росії. Питання полягає у тому, що брати за критерій успішності. Або це лише великі продажі, або ж марка, котру стійко  та позитивно асоціють з певним виробником. Не менш значущими є також питання часу та життєвого циклу товару, торгової марки.

 

- Чи існують бар’єри для українських підприємців у торгівельно-економічних стосунках з Росією? Які саме? Чи бачите ви шляхи для їх усунення?

 

Тут гостро стоїть питання системи взаємовідносин держави з бізнесом, з ринком та його правилами. Коли працюють демократичні важелі - перепони у веденні бізнесу відпадають самі собою.

 

- Чи вплинуть на діяльність вашої фірми результати виборів до Державної Думи Росії, котрі щойно відбулися? Якщо так, то яким чином?

 

Знову постає питання системи, держави. У будь-якому разі, всі можливі непорозуміння і ускладнення відіб’ються перш за все на споживачеві. Він може як програти, так і виграти.

 

- Як ви вважаєте, чи вигідним був би для України вступ Росії до Всесвітньої торгової організації? Коли для Украіни зручніше було б вступити до ВТО: раніше від Росії, пізніше, чи одночасно з нею?

 

Доки в українців буде спрацьовувати комплекс порівнянь, чи постійного споглядання дій старшого брата, нічого доброго в цьому не буде. Ми - окрема держава. У нас своя внутрішня та зовнішня політика. Логічнішим було б рівнятися хоба би на ті ж таки країни Балтії.

ВТО - це однозначно нові можливості, нові перспективи. Будь-яка нормальна цивілізована людина, в тому числі наші державні мужі, які де-юре мають турбуватися про свій народ і країну, повинні якнайшвидше прагнути туди вступити.

 

- За недавніми опитуваннями москвичі ставили українців на 5-му місці серед „найнеулюбленіших” націй. Чи не припускаєте Ви, що російські споживачі зумисно ігноруватимуть українську продукцію (наприклад ваші паперові хустинки) через негативне ставлення до України та українців?

 

Я завжди роблю поправку на будь-які опитування, тим більше на ті з них, що мають політичне забарвлення. Я свідомий того, що одні й ті ж самі питання можна ставити з різним підтекстом, в різному контексті і так далі.

Що стосується ігнорування українских товарів на російському ринку - то це стосується стратегії просування продукції. Тобто ми зобов’язані будемо враховувати психологічні чинники сприйняття росіянами наших товарів, марок. Це все - тактичні дії. І ми їх, безумовно, враховуємо при просуванні.

 

- Чи бачите Ви якийсь сенс у проведенні років України в Росії та Росії в Україні? Чи не були ці заходи викликані суто політичною кон’юнктурою? Чи потребують українці та росіяни поглиблення культурного взаємообміну?

 

Комусь треба, перепрошую за тавтологію, „робити вигляд роботи”. Нашим деяким державним чинам, можливо, теж. І без пафосних популістських лозунгів обмін між нашими культурами, народами йде вже понад тисячу років.

Деякою мірою, за такий довгий час вже навіть важко знайти щось нове, чим би могли таки дійсно обмінюватися наші народи. Іншими словами, ця „нова креативна ідея” проведення по-черзі року України в Росії, а потім року Росії в Україні має дуже старе, стоптане підгрунтя. На мою думку, для того щоби здійснювати оригінальні піар-кампанії на державному рівні, також треба мати неабиякий талант та здібності.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова

Наші відносини мають бути міжнародними, а не міжклановими

Микола Ожеван, доктор філософських наук, професор

„Ми виступаємо в ролі мазохістів, вважаючи, що все, що надходить з Росії є на порядок вищим від українського”

Владимир Петросян, бывший главный редактор газеты «Президент» (Россия)

Между Украиной и Россией нет серьезных противоречий!

Сергій Герасимчук, консультант Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з моніторингу Плану дій Україна – НАТО

Безпека Росії – в інтересах України

Сергій Хоменко, куратор молодіжного руху партії „Батьківщина”

„Більшість того, що відбувається в Україні, зокрема в її політичному житті, йде від Росії”

Олесь Гудима, народний депутат, фракція “Наша Україна”

Україна-Росія: у пошуку власних інтересів

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Сам собі голова

Ігор Осташ, заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, Віце-президент Парламентської Асамблеї ОБСЄ

„Без України в своїй орбіті Росія не набуде реального статусу супердержави”

Сергей Куницын, председатель Совета министров Автономной республики Крым

"Диалог с новой прагматичной Россией вести проще..."

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Россия и Украина: в поисках динамического равновесия

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

З Україною поводяться так, як вона дозволяє з собою поводитися

Вячеслав Кредисов, Председатель Правления Всеукраинского объединения предпринимателей «Новая Формация», кандидат экономических наук, заслуженный экономист Украины

Украина остается «младшим братом» России. Что будет завтра?

Тарас Кузьо, професор факультету політичних наук Університету Торонто, співробітник Центру досліджень Росії та Східної Європи

Україна і Росія “партнерство” розуміють по-різному

Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій

Україна–Росія: імовірність сприятливих варіантів наближається до нуля

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

«Россия уже сползает со своей пассионарной парадигмы»

Владимир Малинкович, политолог

Три Украины – три ментальности

Вадим Гречанінов, президент Атлантичної Ради України

Централізація здатна на певний час загальмувати розпад Росії

Михайло Гончар, вице-президент Фонда «Стратегия-1»

На орбіті російського впливу

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Лише демократична Росія є насправді безпечною для України

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

Бідний сусід – небезпечний сусід

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,157