В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

Російською мовою

Україна у нас одна. Але кожен народ, кожна етнічна група, які мешкають на її території, бачать майбутнє країни, як і своє власне - через втілення національних, культурних та соціальних уподобань.

У багатонаціональному соціумі етнічні і національні групи розвиваються в численних контактах між собою. І наш Інтернет-журнал «Діалог.UA» зацікавився питанням, чи є у цих контактів єдина, загальна мета, яка б не залежала від етнонаціональної ідентичності, наприклад, – побудова єдиної моделі держави, єдиного бачення та формування образу України?

Ми спробували розглянути цю тему в теоретичному і в практичному ракурсах. На сторінках нашого видання можна ознайомитися з роздумами вчених, що досліджують міжетнічні відносини, і з висновками експертів, які брали участь у розробці засад етнонаціональної політики на державному рівні. Ми також наводимо думки найбільш зацікавлених учасників діалогу – представників національних меншин.

Спроби штучно прискорити інтеграційні процеси, маргіналізація етнічних меншин на рівні держави ведуть до ще складніших протиріч. Впродовж 15 років незалежності Україна «напівстихійно/напівсвідомо» прагнула дотримуватися принципу «всі різні – всі рівні». І наші експерти підтвердили, що, попри зафіксоване (чи стимульоване?) окремими ЗМІ зростання ксенофобських настроїв, Україні вдається йти у цьому питанні «між крапельками дощу». Не можна бути цілісною унітарною державою, якщо відсутнє цілісне суспільство, і цю цілісність слід розвивати й оберігати.

Ідея «рідної крові» сьогодні — це ідея консолідації малих соціальних груп в умовах, коли суспільству вкрай не вистачає стійких соціальних зв'язків. Але вона не повинна використовуватися для протиставлення ідеї загальногромадянської ідентичності та провокувати розкол Української держави.

Немає загальної схеми поведінки, цілей, стереотипів, які можна було б поширити на всі меншини, що живуть в Україні. Вони перебувають в абсолютно різних вимірах — за кількістю, якістю, розвиненістю, за рівнем ідентичності і бажанням її зберегти. Немає загальної схеми того, чого хочуть національні меншини України. Але, незважаючи на це, існує прагнення до своєрідної „солідарності”, розуміння того, що проблеми кожної спільноти, на перший погляд, начебто її власні, мають багато спільного. Адже, щоб досягти якоїсь гуманної мети, набагато ефективніше діяти не відокремленими групами чи спільнотами, а цілеспрямовано шукати підтримки у інших. Тому ми свідомо наголошуємо, що всі наявні досягнення і прорахунки у побудові і тієї моделі України, що нині існує, і тієї, яку ми хочемо побачити у майбутньому, залежать як від титульної нації, так і від меншин – всі ми є співзасновниками і співвиконавцями «проекту Україна».

Вже стало доброю традицією представляти зі сторінок нашого сайту досвід інших країн, які чимало зробили для вирішення обговорюваних питань, зокрема, на законодавчому рівні. Попри наявність «Закону про національні меншини», ухваленого 1992 року, стан нашого правового поля в цій галузі залишається незадовільним. Давно вже перезріло питання про необхідність розробки концепції і стратегії державної етнонаціональної політики та інших правових актів.

Навіть короткий перелік проблем національних меншин як співзасновників «проекту Україна», показує, що стосуються вони кожного з нас, і хочеться сподіватися, їхнє обговорення на сторінках «Діалог.UA» нікого не залишить байдужим.

Свернуть

Україна у нас одна. Але кожен народ, кожна етнічна група, які мешкають на її території, бачать майбутнє країни, як і своє власне - через втілення національних, культурних та соціальних уподобань.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Все, чем мы можем помочь Украине, это наши головы и руки»

24 янв 2007 года
«Все, чем мы можем помочь Украине, это наши головы и руки»: «Все, чем мы можем помочь Украине, это наши головы и руки»

Назели Налбандян, глава молодежной организации Киевской армянской общины

Принято считать, что украинское общество толерантное. Правда ли это, исходя из Вашего опыта?

Это более чем, правда. До сих пор мне не приходилось сталкиваться с проявлениями нетолерантности по отношению ко мне. Напротив, украинцы очень дружелюбны и всегда готовы помочь. Встречаются, конечно, люди, плохо знакомые с нашей культурой, однако, я считаю, что это отчасти наша вина, ведь это мы, армяне, должны способствовать тому, чтобы общество украинское больше познакомилось с нашей культурой, чтобы оно знало, хотя бы о том факте, что армяне – это первые в мире христиане, а никак не мусульмане.

Я не знала о том, что вы первые христиане? В каком году в Армении было принято христианство?

Это произошло в 301 году, когда армянский царь Трдат III провозгласил христианство государственной религией в Армении, в то время как в Риме это произошло позже. Наша церковь является апостольской, и связана с деятельностью святых апостолов Тадея и Варфоломея, таким образом, мы не православные и не католики, а являемся отдельной ветвью в христианстве.

Вообще, церковь имела всегда очень большое значение в жизни армянского народа. Наш алфавит был изобретен для того, чтобы перевести Евангелие на армянский язык, и не зависеть больше не от кого в чтении Святого Письма и в церковной службе. Так сложилось, что наши соседи, в частности Персия, Турция старались всегда склонить армян к своей вере, на религиозной почве происходило большинство воин и гонений против армян, однако мы отстояли свою веру и остались христианами. Также как и украинцы, армяне на протяжении долгого времени были лишены своей государственности, наша страна была разделена территориально Персией, Османской империей. Однако, прежде всего, благодаря своей церкви нам удалось выжить и сохранить свою письменность, традиции, культуру.

В связи с драматической судьбой вашего народа, армянская диаспора сейчас значительно превышает население Армении, много армян проживает и в Украине. В достаточной ли мере украинское государство защищает ваши права, как национального меньшинства?

Я бы не хотела критиковать государство, поскольку считаю, что прежде, чем кого-либо критиковать, нужно самой что-либо сделать в этой области, что-то предложить. В законах Украины и, прежде всего, в Конституции говорится о том, что национальные меньшинства пользуются всеми теми правами и обязанностями, что и украинцы по национальности. В Законе о нацменьшинствах, равно как и в Конституции Украины, национально-культурные интересы национальных меньшинств защищаются в достаточной мере.

А Вы являетесь гражданкой Украины?

Нет, я гражданка Армении. Вообще, большинство армян, живущих здесь, являются гражданами других государств, прежде всего Армении. Одной из причин этого является тот факт, что в Украине нет двойного гражданства, а в Армении есть. Поэтому, чтобы получить украинское гражданство нам нужно отказаться от армянского, а у многих армян остается еще мечта вернуться на родину.

А где, в каких регионах, преимущественно живут армяне в Украине, и в каких сферах преимущественно они заняты?

Армяне живут по всей территории Украины, в большей мере в больших городах (Киеве, Одессе, Харькове). Кроме того, в таких исторических городах, как Львов, Камянец-Подольский, а также в Крыму армяне жили издавна. Первые армянские поселения на территории современной Украины появились еще в XI веке.

Что касается сфер занятости, то мне трудно выделить какую-то одну из них. Армяне – созидательный народ, и задействованы практически везде. В частности, я могу назвать сферу обслуживания, искусство, строительство, образование, медицина и многое другое.

В Украине проживает более 130 национальных меньшинств. На каком языке, на Ваш взгляд, они должны общаться между собой?

Это было бы чудесно, если бы все люди, живущие здесь, знали украинский язык. Но, сейчас, языком межнационального общения тут является преимущественно русский. Я лично и в школе, и в институте училась на украинском, и с удовольствием могу общаться на нем, тем более, что ваш язык очень красив.

Безусловно, я считаю, что люди, проживающие на территории другого государства, должны стараться побольше узнать о его культуре, языке, традициях.

А стараетесь ли вы, я имею в виду армянскую общину, познакомить украинцев с вашими армянскими традициями, историей, языком? Работаете ли вы в направлении налаживания межкультурных контактов с гражданами Украины?

Уже не первый год идет организованное Киевской армянской общиной изучение армянского языка как факультатива. В нескольких столичных школах в Украине есть армянские факультативные занятия, и любой желающий, учащийся в этой школе (не только армянин), может их посещать, знакомиться с армянским языком. Мы в армянской общине стараемся устраивать тематические вечера, посвященные нашей культуре, религии, искусству и всегда рады видеть неармян на этих мероприятиях. Например, совсем недавно в Украинском доме состоялся вечер армянской песни, на котором выступали известные певцы из самой Армении, и киевляне имели возможность услышать чистую народную армянскую песню. Скажу также, что в Киеве часто проходят выставки армянских художников.

Мы говорили уже о том, защищает ли украинское государства права армян, живущих здесь, а теперь интересно было бы узнать, что могут армяне предложить этой стране? Как могли бы вы способствовать развитию Украины?

Все, чем мы можем помочь Украине, это наши головы и руки. Если умный и профессиональный человек работает в какой-либо сфере, то это гарантирует развитие и человека, и этой сферы. Наши специалисты, как я уже говорила, задействованы практически во всех областях труда и науки, и, должна сказать, часто они очень преуспевают здесь.

Я живу в Украине с 1993 года, то есть большинство моей сознательной жизни прошло здесь. Мне пока трудно говорить о том, вернусь ли я на родину, или же останусь жить тут. Учитывая то, в каком положении сейчас находится Армения, хотелось бы конечно помочь ее развитию. Однако если мне придется и дальше жить в Украине, я буду прилагать все усилия для достижения благоденствия на этой земле.

Беседовала Оксана Гриценко

Довідка.

Вірмени в Україні

В Україні вірмени з'явилися ще задовго до створення Київської держави. У XI ст. руйнівні напади сельджуків, падіння царства Багратунідів, візантійська політика переслідування вірменів стали причиною їхнього масового виходу з батьківщини до Київської держави, переважно на територію її західної частини. Першими були вірменські купці. В ХІ ст. після нападу сельджуків значна частина вірменів переселилась на південь України, насамперед у Крим.

Нині в Україні за переписом населення 2001 року нараховується 100 тисяч вірменів, їх кількість у порівнянні з переписом 1989 року збільшилась майже вдвічі. Це пов'язано з інтенсивним процесом міграції, що посилився останнім часом через політичні події в Закавказзі, зокрема вірмено-азербаджанську війну, Карабах, складну економічну ситуацію в Республіці Вірменії.

Вірменська громада України є досить зрусифікованою, 43% назвали рідною мовою російську, 50% - вірменську, і лише – 5,8% - українську. Це один з найнижчих показників серед національних меншин України. Найбільша на сьогодні вірменська громада нараховується в Донецькій області – 15 тис. 700 осіб, збільшення в 2,5 рази в порівнянні з 1989 роком, друга за кількістю в Харківській області – 11 тисяч, збільшення в 2 рази, третя в Дніпропетровській області – збільшення в 2 рази. Але найпомітнішим зростання виявилось в Автономній республіці Крим – в 3,6 раза, хоча за абсолютними цифрами – це 8тис. 700 осіб. Вірменські громади є в Запорізькій області – 6тис. 400 осіб, Луганській – 6500, Одеській – 7400, Херсонській – 4500, в місті Києві – 4900.

Силами вірменської спільноти в Україні створюються молодіжні, жіночі організації, а також недільні школи. Вірмени відкривають їдальні для бідних, займаються вирішенням соціальних проблем як вірменської діаспори, так і представників інших національностей.

Дані взято із сайту Конгресу національних громад України

http://www.kngu.org/KongrUkr/Communit/ObzhArmen.htm

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Эмине Авамилєва, Адвокат, Глава правления Лиги крымскотатарских юристов "Инициум"

Вариант квотирования представителей различных национальностей был бы оправдан, если бы не наступала на пятки политическая реформа

Мустафа Джемилев, глава Меджлиса Крымскотатарского народа

Если Украина будет более внимательна к законным интересам и требованиям национальностей, то никаких конфликтов не будет

Константин Шуров, председатель Русской общины Украины

«Мы себя меньшинством не считаем»

Борис Драгін журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України "Dziennik Kijowski"

Держава повинна допомагати нацменшинам «не рибою, а вудкою»

Монти Метьюз, социальный работник, гражданин Великобритании

Иммигранты обогащают культуру Великобритании

Лі Світлана Денхаківна - президент Асоціації корейців України, заступник директора департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення України

«Я не можу зайняти жодної керівної посади, будучи особою, що належить до нацменшини»

Петро Григориченко, голова Конгресу Ромен України

Рома себе ідентифікують, по-перше, як Рома, і по-друге, як українці

Иосиф Зисельс, председатель Ассоциации еврейских организаций и общин (Ваада) Украины, исполнительный вице-президент Конгресса национальных общин Украины

Народ Украины по своей идентичности достаточно коммуникабелен и толерантен

Володимир Трощинський, доктор історичних наук, професор, декан факультету вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України

Під територіальним патріотизмом варто розуміти загальнодержавний патріотизм

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Этнически окрашенные партии в Украине успешными не будут

Володимир Кушніренко, керівник Центру міждисциплінарних досліджень світової політики при НаУКМА

«Українське суспільство виникло через те, що воно поліетнічне зсередини»

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Міжетнічні конфлікти Україні не загрожують

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

«Українці справді достатньо толерантні»

Віктор Олексійович Котигоренко, доктор політичних наук, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ

„Колективні права є, але їх можна і треба реалізувати через пріоритет права особи, людини, громадянина”

Валентин Якушик, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту Європейських досліджень НАН України

Проблеми національного порозуміння між різними складовими українського суспільства

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Стан вітчизняного законодавства, що регулює етнополітичну сферу, просто ганебний

Лариса Лойко, директор Міжнародного центру толерантності, кандидат філософських наук

Етнічні спільноти в Україні дуже потужні

Ірина Кресіна, заввідділом правових проблем політології Інституту держави і права ім. Корецького, НАН України, доктор політичних наук, професор

«Нація – салат, в якому кожен інгредієнт має свій смак, і смак салату залежить від багатства цих інгредієнтів»

Марія Кармазіна, доктор політичних наук, Інститут етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса

У кожного народу – свій вибір, але Конституція для всіх одна

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Зростання самоусвідомлення національних меншин піде на користь і державі, і меншинам

Володимир Євтух, член-кореспондент НАН України, декан факультету соціології і психології Національного університету ім. Тараса Шевченка

Українське суспільство в плані етнічної взаємодії лише формується

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,141