В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

Російською мовою

Україна у нас одна. Але кожен народ, кожна етнічна група, які мешкають на її території, бачать майбутнє країни, як і своє власне - через втілення національних, культурних та соціальних уподобань.

У багатонаціональному соціумі етнічні і національні групи розвиваються в численних контактах між собою. І наш Інтернет-журнал «Діалог.UA» зацікавився питанням, чи є у цих контактів єдина, загальна мета, яка б не залежала від етнонаціональної ідентичності, наприклад, – побудова єдиної моделі держави, єдиного бачення та формування образу України?

Ми спробували розглянути цю тему в теоретичному і в практичному ракурсах. На сторінках нашого видання можна ознайомитися з роздумами вчених, що досліджують міжетнічні відносини, і з висновками експертів, які брали участь у розробці засад етнонаціональної політики на державному рівні. Ми також наводимо думки найбільш зацікавлених учасників діалогу – представників національних меншин.

Спроби штучно прискорити інтеграційні процеси, маргіналізація етнічних меншин на рівні держави ведуть до ще складніших протиріч. Впродовж 15 років незалежності Україна «напівстихійно/напівсвідомо» прагнула дотримуватися принципу «всі різні – всі рівні». І наші експерти підтвердили, що, попри зафіксоване (чи стимульоване?) окремими ЗМІ зростання ксенофобських настроїв, Україні вдається йти у цьому питанні «між крапельками дощу». Не можна бути цілісною унітарною державою, якщо відсутнє цілісне суспільство, і цю цілісність слід розвивати й оберігати.

Ідея «рідної крові» сьогодні — це ідея консолідації малих соціальних груп в умовах, коли суспільству вкрай не вистачає стійких соціальних зв'язків. Але вона не повинна використовуватися для протиставлення ідеї загальногромадянської ідентичності та провокувати розкол Української держави.

Немає загальної схеми поведінки, цілей, стереотипів, які можна було б поширити на всі меншини, що живуть в Україні. Вони перебувають в абсолютно різних вимірах — за кількістю, якістю, розвиненістю, за рівнем ідентичності і бажанням її зберегти. Немає загальної схеми того, чого хочуть національні меншини України. Але, незважаючи на це, існує прагнення до своєрідної „солідарності”, розуміння того, що проблеми кожної спільноти, на перший погляд, начебто її власні, мають багато спільного. Адже, щоб досягти якоїсь гуманної мети, набагато ефективніше діяти не відокремленими групами чи спільнотами, а цілеспрямовано шукати підтримки у інших. Тому ми свідомо наголошуємо, що всі наявні досягнення і прорахунки у побудові і тієї моделі України, що нині існує, і тієї, яку ми хочемо побачити у майбутньому, залежать як від титульної нації, так і від меншин – всі ми є співзасновниками і співвиконавцями «проекту Україна».

Вже стало доброю традицією представляти зі сторінок нашого сайту досвід інших країн, які чимало зробили для вирішення обговорюваних питань, зокрема, на законодавчому рівні. Попри наявність «Закону про національні меншини», ухваленого 1992 року, стан нашого правового поля в цій галузі залишається незадовільним. Давно вже перезріло питання про необхідність розробки концепції і стратегії державної етнонаціональної політики та інших правових актів.

Навіть короткий перелік проблем національних меншин як співзасновників «проекту Україна», показує, що стосуються вони кожного з нас, і хочеться сподіватися, їхнє обговорення на сторінках «Діалог.UA» нікого не залишить байдужим.

Свернуть

Україна у нас одна. Але кожен народ, кожна етнічна група, які мешкають на її території, бачать майбутнє країни, як і своє власне - через втілення національних, культурних та соціальних уподобань.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

«Мы себя меньшинством не считаем»

29 янв 2007 года
«Мы себя меньшинством не считаем»: «Мы себя меньшинством не считаем»

Константин Шуров, председатель Русской общины Украины

Бытует мнение, что украинцы очень толерантны по отношению к другим народам. Разделяете ли Вы его, основываясь на Вашем личном опыте?

Левобережная Украины (Юг, Юго-восток, Восток Украины) — это южнорусская ментальность — она «задает ядро культуры», что и подтверждает превалирование русского языка и культуры в народной массе вышеозначенных регионов.

Часть правобережной Украины, «зазбручанська», которая претендует на роль «духовного поводыря», для всей Украины, имеет иную ментальность потому что, начиная с XIV века и впредь до XX , жила отдельно от остальной части нынешней Украины, и имеет совершенно иной исторический опыт и духовно-культурный код.

Но толерантны ли жители правобережной и левобережной Украины по отношению к другим национальностям?

На Левобережной Украине не было случаев захвата храмов и избиения священников, а в Волынской, Ивано-Франковской, Тернопольской и других западных областях таких случаев за годы независимости Украины много. На Востоке призывов «галычан на ножи» или сравнения носителей русского языка с обезьянами не наблюдалось. Чего не скажешь об Украине Западной и, к сожалению, уже и Киеве.

Вы говорите об ущемлении прав. Какие интересы нацменьшинств в Украине защищены в достаточной мере, а какие, на Ваш взгляд, недостаточно?

Практически никакие интересы нацменьшинств в полной мере не защищены, за исключением, разве что, интересов крымско-татарского народа, которого центральная власть, к сожалению, использует в своих политических целях. Хотя так называемый Меджлис крымско-татарского народа нигде не зарегистрирован потому и незаконен. И, тем не менее, власти с ним общаются, встречаются и всячески его поддерживают. Иными словами, нынешняя власть легитимизирует незаконную структуру.

Украинское государство только декларируют защиту прав меньшинств. А ущемлением прав – возьмите хотя бы результаты переписи - куда делись почти три миллиона русских? При этом я хочу подчеркнуть, что русские никогда не были и не будут нацменьшинством. Мы себя меньшинством не считаем. Русские – государствообразующий народ.

Приведите, пожалуйста, несколько примеров ущемления прав русских в Украине?

На сегодня в Украине насчитывается более 22 тысяч общеобразовательных школ, однако образование на русском языке ведется только 6,5% из них. Кроме того, русским, и тем, кто, не взирая на национальную принадлежность, считает русский язык родным, запрещено получать высшее образование на русском языке, практически нет русскоязычных детских садов. Вкладыши в лекарственные препараты на украинском языке, перевод на украинский язык фильмов хотя по результатам соцопросов русский – это родной язык как минимум половины граждан Украины Разве этих примеров недостаточно?!

Вы по национальности русский, однако, живете в Украине. Как соотносятся в Вас две идентичности: русская национальность и украинское гражданство. Нет ли между ними конфликта?

А где я должен жить? Я здесь родился и вырос, я киевлянин минимум в восьмом поколении. Я гражданин этого государства и не нарушаю его законов. В то же время как русский я отстаивал, и буду отстаивать права русских.

Мы гордимся тем, что в Украине до сих пор практически не возникало конфликтов на межнациональной почве. Какие особенности нашей страны способствуют этому? Не видите ли Вы угрозы возникновения таких конфликтов в будущем?

Ну, это не так. Возьмите Крым, возьмите религиозные конфликты в Западной Украине, смерть и похороны композитора Билозира во Львове, попытки захвата Лавры и Софии в Киеве и Вы получите совсем не такую радужную картину. Мы должны понимать, что угроза возникновения таких конфликтов сегодня существует. Их не было до 1991 года, поскольку мы получили в наследство тот запас «межнациональной прочности», веротерпимости, который был выработан за столетия совместной жизни в единой православно-славянской общности. Именно это подпитывает, поддерживает нас и, пока, удерживает от серьезных межнациональных конфликтов.

Государство же на сегодняшний день, к сожалению, раскалывая церковь - пытаясь создать так называемую украинскую поместную церковь, поступает немудро. И в Крыму, сотрудничество с нелегитимным Меджлисом неизбежно породит ответные действия. Власть не опирается на исторический опыт, однако, она опирается на свое видение сегодняшней ситуации, что не соответствует нашему историческому и духовному опыту и это может стать причиной будущих межэтнических, религиозных и прочих конфликтов.

То есть, на Ваш взгляд, государственная политика в Крыму неправильная?

Не только в Крыму, а и по всей территории Украины власть действует, исходя из своего понимания исторического прошлого и из своего видения будущего Украины.

А каково же тогда ваше видение развития Украины?

В религиозно-духовном – поддержка, но не вмешательство, со стороны государства всех традиционных для Украины конфессий. Прекращение поддержки т.н. Киевского патриархата во главе с отлученным от церкви паном Денисенко. Придание русскому языку статуса государственного. Самый тесный союз с Россией и Белоруссией.

Я не спроста спросила Вас о видении будущего Украины, ведь сейчас наша страна переживает процесс трансформации и выработки новой модели своей государственности, в частности, путем проведения политреформы. Чем, на Ваш взгляд, русские, живущие здесь, могли бы способствовать Украине в развитии?

Дело в том, что русская компонента все эти годы изымалась из государственной политики Украины, и по сути дела сегодня она использовалась и используется только в предвыборный период, и о ней стараются забыть сразу же после выборов. Это не может не сказаться на отношении очень многих людей к самому институту государства. Русские, живущие здесь, уже не верят ни партиям, ни их лидерам, ни государству.

Поэтому первоочередная задача украинского государства — вернуть утраченное доверие русских. Только после этого можно будет говорить о нашем равноправном и целеустремленном участии, а также тех, для кого русский язык является родным (это немалая часть украинцев, а также представители нацменьшинств) в жизни страны.

Вы сказали о том, что хотели бы получить от украинского государства, а что вы, русские, можете предложить ему взамен?

Самое большое, что мы можем предложить Украине, это нашу лояльность. А это очень много, учитывая миллионы русских в этой стране.

В чем, на Ваш взгляд, должна состоять формула межнационального согласия в Украине?

Создание формул – это удел химиков. По моему же мнению, государство должно учитывать интересы своих граждан, исторический и религиозный опыт, признавать существующую реальность, но не конструировать «химеры» и тогда оно будет цельным и непобедимым. Если украинское государство не будет разделять нас — своих граждан, а будет одинаково относиться ко всем, невзирая на их национальность и вероисповедание, будет уважать наши интересы, будет сотрудничать с нашими культурно-общественными институтами, то оно будет крепким.

Однако пока я имею очень негативный опыт общения с украинскими государственными органами, в частности, со Службой безопасности Украины, которая обвиняла меня в измене родине и с Минюстом Украины, который с подачи некоторых народных депутатов пытался «закрыть» Русскую общину.

Но эта наша родная земля, и мы тут не пришлые, я это подчеркиваю, и мы русские верим и знаем, что мир и достаток будет в нашем общем доме.

Беседовала Оксана Гриценко

Росіяни в Україні

Росіяни – найбільша етнічна меншина в Україні. У сільській місцевості найбільш компактні етнічні масиви росіян розташовані у смузі україно-російського пограниччя – Харківська, Сумська, Луганська області –та деяких південних регіонах України.

Найбільші етнічні масиви росіян в Україні з'явилися в XV – XVII ст.. на Слобожанщині та в останній чверті XVIII ст. – У Новоросії, Бессарабії та на Буковині: у результаті як урядової поміщицької колонізації, так і стихійне заселення. Слободи, які виникали при будівництві царських фортифікаційних споруд (1731 – 1742), заселялися переважно росіянами. Про це свідчить їхня топоніміка: Тамбовська слобода, Орловська, Єфремівська, Козловські тощо. Багато поселень на Слобожанщині були засновані переселенцями з російських губерній.

Після жовтневого перевороту міграції ще посилилися. До останнього часу Україна була улюбленим місцем міграції росіян. За роки радянської влади чисельність росіян в Україні збільшилася втричі. Варто зазначити ще одну характерну обставину: майже половина росіян в Україні є мігрантами у першому поколінні. Тобто, з восьми мільйонів росіян близько чотирьох не народилися в Україні, а прибули сюди в повоєнний час.

На даний час в Україні проживає 8,3 млн. росіян, – це 17,3 % від усього населення країни. В Україні – 14 державних російських театрів. Відомий Музей російського мистецтва у Києві. В Україні є російські дитячі садки, школи. На сьогодні російських шкіл в Україні у відсотковому відношенні більше, ніж чисельність російської громади.

Дані взято із сайту Конгресу національних громад України

http://www.kngu.org/KongrUkr/Communit/ObzhRuss.htm

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Эмине Авамилєва, Адвокат, Глава правления Лиги крымскотатарских юристов "Инициум"

Вариант квотирования представителей различных национальностей был бы оправдан, если бы не наступала на пятки политическая реформа

Мустафа Джемилев, глава Меджлиса Крымскотатарского народа

Если Украина будет более внимательна к законным интересам и требованиям национальностей, то никаких конфликтов не будет

Борис Драгін журналіст, заступник головного редактора газети польської нацменшини України "Dziennik Kijowski"

Держава повинна допомагати нацменшинам «не рибою, а вудкою»

Монти Метьюз, социальный работник, гражданин Великобритании

Иммигранты обогащают культуру Великобритании

Назели Налбандян, глава молодежной организации Киевской армянской общины

«Все, чем мы можем помочь Украине, это наши головы и руки»

Лі Світлана Денхаківна - президент Асоціації корейців України, заступник директора департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення України

«Я не можу зайняти жодної керівної посади, будучи особою, що належить до нацменшини»

Петро Григориченко, голова Конгресу Ромен України

Рома себе ідентифікують, по-перше, як Рома, і по-друге, як українці

Иосиф Зисельс, председатель Ассоциации еврейских организаций и общин (Ваада) Украины, исполнительный вице-президент Конгресса национальных общин Украины

Народ Украины по своей идентичности достаточно коммуникабелен и толерантен

Володимир Трощинський, доктор історичних наук, професор, декан факультету вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України

Під територіальним патріотизмом варто розуміти загальнодержавний патріотизм

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Этнически окрашенные партии в Украине успешными не будут

Володимир Кушніренко, керівник Центру міждисциплінарних досліджень світової політики при НаУКМА

«Українське суспільство виникло через те, що воно поліетнічне зсередини»

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Міжетнічні конфлікти Україні не загрожують

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

«Українці справді достатньо толерантні»

Віктор Олексійович Котигоренко, доктор політичних наук, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ

„Колективні права є, але їх можна і треба реалізувати через пріоритет права особи, людини, громадянина”

Валентин Якушик, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту Європейських досліджень НАН України

Проблеми національного порозуміння між різними складовими українського суспільства

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Стан вітчизняного законодавства, що регулює етнополітичну сферу, просто ганебний

Лариса Лойко, директор Міжнародного центру толерантності, кандидат філософських наук

Етнічні спільноти в Україні дуже потужні

Ірина Кресіна, заввідділом правових проблем політології Інституту держави і права ім. Корецького, НАН України, доктор політичних наук, професор

«Нація – салат, в якому кожен інгредієнт має свій смак, і смак салату залежить від багатства цих інгредієнтів»

Марія Кармазіна, доктор політичних наук, Інститут етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса

У кожного народу – свій вибір, але Конституція для всіх одна

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Зростання самоусвідомлення національних меншин піде на користь і державі, і меншинам

Володимир Євтух, член-кореспондент НАН України, декан факультету соціології і психології Національного університету ім. Тараса Шевченка

Українське суспільство в плані етнічної взаємодії лише формується

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,370