В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

8 фев 2007 года
Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах: Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Чи можна говорити про те, що молодь розробила своє «ігрове поле»? І в чому полягає це – молодь для молоді, чи, можливо, трохи ширше коло питань?

Це поле більше обмежується рамками «молодь для молоді». Є дві лінії. Одна з них – це молодь відстоює інтереси молоді, як соціальної групи, ми намагаємось цим займатись. І є ідея суспільного служіння, - цим частково інші організації займаютьс я . Тобто, ключове завдання організації, яку я представляю, - це виразити інтереси молоді. Тобто, будуючи громадянське суспільство, ми робимо ставку на молодь, яка стане носієм цього громадянського суспільства.

Є трохи інший напрямок – це ідея суспільного служіння, допомоги людям. Наприклад, таким займаються молоді активісти Червоного хреста, клубів RotarAct. Ключова ідея – це служити людям, але загалом це важливо для розбудови громадянського суспільства.

Тому, можна сказати, що покликання молодіжних організацій – це виразити інтереси молоді. На жаль, в Україні немає жодної політичної партійної сили, яка б реально виражала інтереси молодих людей. Мається на увазі, що жодна політична сила не присвятила у своїй програмі окремо розділ молодіжній політиці, із чітко виписаними напрямками. Тому ми постійно пишемо різноманітні звернення, вказуємо конкретний нормативний документ, що слід змінити.

Скажімо, якщо говорити конкретно, то треба ліквідувати Всеукраїнську студентську раду при президентові України, яка була створена ще за Кучми і в складі якої немає жодного студента, і створити реальний консультативно-дорадчий орган. Хоча радує прихід Верховної ради 2006 року, бо дуже багато зараз почали конкретних законопроектів подавати. Нещодавно пішов законопроект по молодіжному житлу, студентському самоврядуванню. Нарешті ці питання знайшли законодавче обґрунтування. Але кількість людей, які цим займаються, якщо врахувати, що це цікавить третину всього населення держави, є нікчемною.

Нещодавно ти зазначав, що якість місцевого самоврядування погіршується, бо 2/3 депутатів є представниками бізнесу. Що потрібно для того, аби до влади на місцях прийшла нова ера політиків, саме із теперішнього молодіжного середовища? І та молодь, що буде формулювати порядок денний у майбутньому, - чи готова вона до цього?

Тут слід розрізняти. Коли ми говоримо про те, що необхідно, аби молодь прийшла до влади, то мається на увазі, щоб молодь на місцях долучилась до вирішення місцевих різноманітних справ, тобто ставала депутатами місцевих рад або мала дотичність до впливу. Варто згадати про одну важливу річ: діючий закон, на базі якого формувались всі місцеві ради України, окрім сільських та селищних, тобто йдеться про районні у містах, міські та обласні, - основні ради, - цей закон є неконституційним. Адже Конституція гарантує кожному право обирати та бути обраним, а право бути обраним цим законом знівельовано, знехтувано, виборець не може його реалізувати. Ніхто не може гарантувати, у відповідності до чинного закону, що якась партія погодиться включити його не те, що в прохідну частину списку, а що взагалі погодиться включити його до свого списку. Тобто, як виборець може реалізувати своє право балотуватись? Це проблема. Немає можливості.

Друга проблема. У нас сказано в Конституції, що є ради районні і обласні, в яких представлено інтереси громад на рівні району чи області. Якщо подивитись на діючі ради, як вони формувались на базі закону, то там представлені не спільні інтереси громад, а там представлені інтереси тільки партій. Питання в тому, хто кого представляє? Жорстка пропорційна виборча система в умовах, коли партій фактично немає, а ті, що є повністю пронизані корупцією, коли місця продаються, - це відсікає величезний пласт молоді від серйозного впливу на місцях. Бо партії погоджуються взяти максимум одного-трьох молодих людей для прикриття. І не всюди ця молодь може відстояти всередині партії саме те, що потрібно молоді. Адже її саму можуть викинути із списку: не секрет, що в наших партіях внутрішньопартійної демократії немає. І це стосується не лише молоді, а й в цілому активних громадян. Тому, звичайно, бізнес, який має можливість просто банально придбати це місце, - він пронизав усі ради.

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах. Щоправда, за однієї умови: якби контролювався підкуп виборців. Тому що, знову ж таки, молодь не може змагатись із бізнесменами в обдаровуванні виборців.

Щодо загалом активності молоді, бажання приймати участь в органах влади, то зріз діяльності молодіжних організацій дуже чітко показує, що якщо молоді про все розказати, інтерес молоді величезний. Але, як правило, молодь про владні механізми нічого не знає, - про те, як функціонують органи влади, не може розрізнити між собою поняття міськвиконком і міська рада тощо. Тобто, не зважаючи на те, що у нас вища освіта у людей, що кожен складає іспит у навчальних закладах про державу і право, рівень розуміння і поінформованості майже нульовий.

Ми часто експериментували: брали молодих людей, водили на сесії, проводили лекції з місцевого самоврядування, робили зустрічі з молодими і старшими політиками, з мерами і депутатами – інтерес до місцевого самоврядування кардинально виростає. І тоді у цієї активної молоді, звичайно, з'являється величезне бажання балотуватись, брати участь у виборах та моніторити, брати участь в агітації тощо. Тому я вбачаю завданням нашої організації поступово інформувати молодь про це. Цим ми і займаємось, - випускаємо багато літератури, проводимо багато семінарів, зокрема, для тих, хто вже став молодим депутатом, в силу того, що відстояли своє місце в списку чи очолювали молодіжні «припартійні» організації і вибороли цю квоту.

Є в країні і позитивна практика. Скажімо, «Союз молоді регіонів» на виборах 2006-го року уклав угоду з Партією Регіонів України про квоту і організація заповнювала цю квоту своїми представниками. Негатив тільки в тому, що квота маленька – для Партії регіонів це було кожне 10-те місце. Виборець на сьогодні молодий. В нашій країні, коли молодий виборець – це кожен третій, молодих депутатів повинно була б бути третина (в розвинутих країнах молодь становить одну четверту, оскільки тривалість життя населення значно вища). Щоправда, позитивні винятки є. Наприклад, Сумська міська рада. Там багато молоді, навіть студентів, - колишні активісти молодіжного життя стали депутатами. Хоча, це скоріше виняток, ніж правило.

Тож ми також проводимо роботу із цими молодими депутатами. Зокрема, минулого року взяли участь в реалізацію проекту Інституту Політичної Освіти «Підвищення ефективності роботи депутатів міських рад». Туди залучались депутати за рекомендаціями різноманітних партій, молодіжних організацій. Було зібрано кращих молодих політиків по всій країні. Ми їх навчали з метою показати, що молодий депутат працює набагато ефективніше. Ну ми і так це бачимо, - він не обтяжений багатьма речами і може набагато мобільніше все робити. Але хочеться, щоб те, що він робить ще й сприймалось відповідно. Такі програми фінансують бюджети країн Європи, і ми маємо бути їм за це вдячні.

Фундація регіональних ініціатив відслідковує молодіжну політику. З якою ціллю? І загалом якою ви бачите свою роль у молодіжному і громадську житті країни?

Ми визначили своєю місією стати ресурсним, інформаційним і аналітичним центром в молодіжному русі. Наша організація також обслуговує інші молодіжні організації та об'єднання. Тобто, йдеться про дитячі організації, - до 14 років, учнівські та студентські органи самоврядування, студентські профспілки, «припартійні» організації, формальні та неформальні молодіжні об'єднання та молодіжні рухи. Наша мета - давати зріз про те, що відбувається в країні, інформувати молодь про різні проекти, збирати інформацію, інформувати органи державної влади. Тобто, ми започаткували своєрідний діалог між державою та молодіжним НУО.

Фундація має можливість презентувати моніторинг молодіжної політики незаангажовано, що ми і робимо. 2 роки підряд ми відслідковуємо, що робить президент та Кабмін, обласні державні адміністрації, мерії. Коли приймають якийсь позитивний указ, наприклад щодо житла для молоді, що залишається в селі, то це, звичайно, просто документ. Зовсім інша справа, як всі його положення втілюється в життя. У нас є проект на рівні областей, і ми хочемо надалі розширити цей проект до районного рівня по всій Україні.

Тому зараз ми йдемо глибше, що можливо лише із розвитком організації. Колись нас було дуже мало по країні, - 300 чоловік у 18 організаціях. Зараз нас більше 1000 чоловік у 45 організаціях. То, звичайно, зараз ми можемо робити набагато більше, бо нас знають.

Які ще акції проводить Фундація? На яких питаннях фокусуєте увагу?

Організація як всеукраїнська була створена у жовтні 2004 року 18-тьма регіональними представництвами. Зараз у нас 49 регіональних представництв. І ми дуже динамічно розвиваємось – скільки існує міст і районів, стільки може бути і представництв. Кожен з осередків є самостійними. Тобто, якщо на рівні громади людина вступає в організацію, то у цієї громади є свої специфічні проблеми, якими і займаються осередки. Об'єднання зусиль усіх цих громад і є всеукраїнською Фундацією Регіональних Ініціатив (ФРІ). Це виключно молодіжна організація, куди можна йти виключно з молодіжною проблематикою і молодіжними проектами.

Може бути так, що ми інформуємо не про молодіжні програми, але це так чи інакше, навчальні заходи для молоді або за участю молоді. Наприклад, нещодавня наша акція спільно із мережею Сільпо та Банком «Надра» по збору коштів на обладнання для дитячих лікарень, де наші активісти стояли по магазинах Сільпо і збирали кошти. Акція не молодіжна, а благодійна, але для нас важливо те, що ми молодь залучаємо до філантропії. Тобто, основний критерій, якщо акції і не спрямовані безпосередньо на молодь, то важливо, щоб участь в них брала саме молодь, і щоб ця діяльність була незаангажованою.

Жодна з наших організацій не має права укладати договори із партією, хіба що із при партійною молодіжною організацією. З огляду на те, що ми постійно відслідковуємо молодіжну політику, це було б неетично з нашого боку мати домовленості з політичними силами. Тоді б наші моніторинги були необ'єктивними.

Де знаходите кошти на свої заходи? Адже, ти зазначав, що багато молодіжних організацій підлаштовуються під гранти, пишучи проекти, що не відповідають цілям їхньої діяльності. Як ви з цим боретесь? І чи можна казати, що громадська діяльність молоді абсолютно залежить від грантового фінансування?

Боремось у той спосіб, що виносимо на публіку. Я це питання піднімаю на усіх наших зустрічах із нашими регіональними організаціями. Коли вони планують якісь акції, я завжди питаю їх чи відповідає це нашим цілям? Якщо не відповідає нашим завданням, то ми знаходимо якісь дружні організації, які займаються саме тими проблемами, на які дається грант. Тоді ми їх залучаємо.

На наші цілі, безперечно, дають кошти. Приклад – це останній проект, підтриманий Freedom House, з моніторингу молоддю державної молодіжної політики. Але у 2006 році, так як і в попередніх, не зважаючи, на активну роботу міжнародних фондів, бізнес – це джерело номер один, а міжнародні організації – це лише третє джерело нашого фінансування. Друге джерело, здебільшого воно конкурує із першим джерелом, - це приватні пожертви. Їх дуже багато, - у нас навіть є величезний перелік фізичних осіб, що жертвують на організацію немалі суми. Основний мотив для пожертв – це підтримка активної молоді.

Ще одним джерелом надходжень є ресурси інших громадських організацій. Не секрет, що молодь між собою співпрацює. Скажімо, інша Харківська молодіжна організація надає нам приміщення і можливість збиратись, а ми вже забезпечуємо техніку, беремо участь у оплаті платежів тощо. Це чотири основні джерела надходжень.

Якщо ж взяти загалом молодіжний рух, то джерелом номер один справді є партійна політика. Ми бачимо величезні сплески молодіжної активності під час виборів, і бачимо стихання після виборів – закінчились партійні кошти. Це пов'язано з тим, що поки що молодіжний рух не окріпнув. Якби молодіжний рух зміцнів і функціонувало багато молодіжних організацій, що реалізовували б молодіжні проекти, незалежно від виборів, то політична «довиборча» діяльність молоді була б незначною. У наших молодіжних організацій немає постійної лінії, таких організацій, які працюють для конкретної цілі дуже мало, хоча є – «Європейський молодіжний парламент», Національна Скаутська Організація України «ПЛАСТ» тощо. Але більшість організацій, що у нас на слуху, так чи інакше дотичні до партій. Тобто, ми чуємо про припартійні молодіжні організації, які хоч і проводять позапартійні акції, але намагаються у такий спосіб завербувати молодь до своїх лав.

Багато в Україні молодіжних організацій, що працюють виключно з партіями?

«Припартійних» молодіжних організацій – більше десяти. В Комуністичної партії України є дружня їм організація, - Ленінський комсомол молоді; у Прогресивної соціалістичної партії – «Молода гвардія»; у Соціал-демократичної партії (об'єднаної) також є дружня організація – Українська соціал-демократична молодь (УСДМ); у Народного Руху України – «Молодий Народний Рух»; Українська Народна партія – Українська народна молодь (УНМ), крім того вона має договори ще з кількома організаціями. Партія «ПОРА» має при партійну організацію – «Молода ПОРА»; Християнсько-демократичний союз – Християнсько-демократичний союз молоді; НСНУ - Молодіжний союз «Наша Україна», Соціалістична партія України має СМС – Спілку молодих соціалістів, Партія Регіонів – «Союз молоді регіонів» тощо.

Досить часто організації, формально не пов'язані з партіями укладають з якоюсь з них угоду на період виборів.

Якщо молоді важко прижитись в політиці, то в яких сферах життя вона є більш активною, - соціальній, культурній?

Молодь найбільше реалізовує себе в економіці. Що показує наш досвід – працюючи з молодими активістами з року в рік, ми бачимо куди потім люди йдуть. В економіку, бізнес – менеджери, підприємці, малий та середній бізнес тощо.

Які, на твою думку, найімовірніші шляхи розвитку молодіжного руху на найближчі роки?

Кількість молодіжних організацій зростатиме. Буде прийнято закон, який краще регулюватиме студентське самоврядування, зміцніють органи студентського самоврядування. Масово розвиватиметься дитячий молодіжний рух, робота з дітьми, соціальна робота. Збільшиться кількість коштів, що виділяються не органами державної влади, а органами місцевого самоврядування на різноманітні молодіжні проекти. На Україну підуть найближчі 5-10 років європейські кошти. Зараз у нас особливо представлені американські структури – посольство США, Freedom House, інші фонди, яким справді є за що завдячувати. Але акцент буде зміщуватись на Європу. І не тільки тому, що в нас з 1-го січня збільшився кордон з Європейським союзом – додалась Румунія і Болгарія, а й загалом це пов'язано з нашою євроінтеграцією. Крім того, буде далі розвиватись державна підтримка молодій сім'ї. Демографічна криза в нашій країні не зупинилась. І відродження країни можливо лише при більшій увазі до молодих сімей. Думаю, буде врегульоване питання підтримки молодої сім'ї через ще більшу підтримку материнства, врегулювання питання молодіжного соціального житла. Такими будуть пріоритети в роботі держави.

Пріоритетом роботи молодіжних організацій будуть ресурсні центри, тобто ми пройшли етап, коли молодіжну ініціативу суспільство почало нормально сприймати. Коли ми починали молодіжний рух, то мені казали: «Про що ти говориш? Комсомол скасували!». Це сприйняття було подолано, подолано стереотип про те, що молодь не може бути самостійною. Є дуже багато справді незалежних молодіжних організацій, де молодь самоорганізувалась. Прийшов інший час – накопичення ресурсів. Грубо кажучи, молодіжним організаціям треба мати свої спальники, свої намети, спорядження, комп'ютер, - у різних випадках різні ресурси для роботи. От зараз саме й відбувається становлення організацій матеріальне.

Загалом і надалі продовжуватиметься відтік молоді у великі міста, відтік молоді із сіл, концентрація молодіжної активності й надалі відбуватиметься в маленьких містах, у навчальних заходах. Щодо сільської молоді, то єдиний шанс держави з нею контактувати – це через державну програму підтримки молодої сім'ї. Чи буде зупинено відток молоді із сіл залежатиме від держави.

Набудуть поширення благодійні акції – це «перші ластівки» 2006 року. Таких благодійних акцій буде дуже багато. Якщо раніше молодь показувала, що впливає на державу, проявляючи певну активність на виборах, відстоювання демократії, то зараз вона може це показати через різні благодійні акції. І друге – це розвиток молодіжного туризму – це дуже перспективно для країни. У нас незначна рухливість молоді, як в інші країни, так і в межах країни, - мало хто має закордонні паспорти і бачив закордонні країни. Але біда в тому, що багато хто навіть своєї країни не бачив. Це дуже перспективний напрямок роботи, бо дозволяє молодим людям десь попрацювати, і до того ж, це чудовий спосіб відпочинку. Тенденцію відпочинку «за застіллям із 100 грамами» треба ламати і у той спосіб, щоб запропонувати якісніший продукт – щось цікавіше, ніж посидіти, випити 100 грам, провести інтоксикацію організму і згадувати про це із фотографій фотоальбому. Треба запропонувати якісніший продукт – молодіжний туризм в усіх його проявах: природа, міста, цікаві об'єкти, невідома Україна, цікаві пам'ятки. Нашою організацією перевірено, що це цікаво для більш, ніж 50% молоді.

Які питання найактуальніші для молодіжних організацій?

Озвучу питання, які найбільше обговорюються в колі активної молоді, що вже зараз впливає на прийняття рішень. Це: фінансування міністерством молоді молодіжних організацій, законодавчі ініціативи, наприклад, чи буде найближчі півроку закон про студентське самоврядування, новий виборчий закон до місцевих рад, чи ні?, ставлення до проектів законів, наприклад Євгена Феліндаша по «молодіжному житлу». Активно обговорюються молоді політики – що вони роблять, як потрапляють в політику і куди звідти зникають. Останнім часом дуже сумною темою обговорення стала «чи будуть діти наших начальників начальниками наших дітей?» Йдеться про тих дітей, які масово почали проникати в органи влади тільки передусім завдяки тому, що вони просто чиїсь діти. Наглядні приклади – два наймолодші депутати Верховної ради Суслов та Янукович.

Також часто предметом обговорення стають конкретні проекти та ініціативи, як до прикладу кампанія з «впровадження моделі муніципальної молодіжної політики» тощо.

В який спосіб молодь може озвучити свою думку в громадському просторі?

Бути активним. Хочеш, щоб тебе почули – кричи!

Бесіду вела Олеся Мигаль

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,083